Розлади харчової поведінки – це психічні розлади. Вони бувають, умовно кажучи, зі знаком мінус і зі знаком плюс.
Зі знаком мінус – відсутність апетиту, пригнічення бажання їсти, занепокоєння вагою та формою тіла – нервова анорексія.
Зі знаком плюс – дуже сильний апетит, надмірне занепокоєння вагою та формою тіла, коли людина з’їдає багато, а після, через почуття провини та сорому, може компенсувати обжерливість сильним фізичним навантаженням, викликом блювоти, – це булімія.
У 2014 році в американському керівництві з психічних захворювань DSM-5 з’явився ще один розлад зі знаком плюс – binge eating ( «приступоподібне переїдання») – в нашій довідковій літературі його поки немає.
Під час такого приступу з’їдається багато калорійної їжі (4000-6000 калорій), але при цьому відсутня будь-яка компенсаторна поведінка (сильні фізичні навантаження, щоб спалити калорії, викликання блювоти і т. д.).
Варто відзначити також орторексію – маніакальне прагнення вести здоровий спосіб життя, харчуватися чистою і правильною їжею.
До недавнього часу анорексію і булімію називали «американськими хворобами». Як так сталося, що в нашій країні вони теж стали досить поширені?
На жаль, це сумна популярність. Насправді ці хвороби існували завжди. Перший випадок анорексії, який описаний в літературі, це історія Святої Катерини – Катерини Сієнської (XIV століття). Вона настільки мало їла, що навіть церковні настоятелі були насторожені таким аскетизмом.
Статистичних даних про захворювання в Україні практично немає, тому доводиться орієнтуватися на дані США, де за допомогою звертаються частіше. Анорексією страждає, за різними даними, від 1 до 4,2 відсотка населення, булімією – від 4 до 10 відсотків.
Доктор медичних наук Галина Пилягіна якось сказала, що «в психіатрії є всього дві зони, які межують зі смертю, – суїцид і анорексія». Невже все настільки серйозно?
Анорексія по смертності є лідером серед усіх психічних захворювань. Причина – не тільки смерть від кахексії (виснаження), а й високий ризик суїциду. Давайте я просто розповім, що робить з організмом анорексія (розповім на жіночому прикладі, чоловіки з цим захворюванням зустрічаються рідше).
Дівчина за весь день може з’їсти половинку яблука, кілька столових ложок вівсянки – і все. Відбувається неймовірний дефіцит мікроелементів, починається гіпокальціємія, страждають волосся, зуби, нігті, шкіра, стають крихкими кістки. Метаболізм сповільнюється, людина постійно мерзне. Починає страждати нервова система, серце, тому що йому потрібні калій, магній.
По суті, в 15 років у дівчинки спостерігаються всі ознаки менопаузи … І це страшно … Важливо розуміти: якщо жінка, яка страждає на анорексію, каже, що припинить голодування, коли досягне певної ваги, то, на жаль, досягнувши бажаного, вона вже не може цього зробити – мозок починає працювати інакше.
Небезпека підстерігає саме дівчаток-підлітків чи дорослих жінок анорексія теж не щадить?
Сама вразлива категорія – це, звичайно, підлітки, тому що вони переживають гормональний сплеск. Тіло різко змінюється, і вони не розуміють, що з ними відбувається.
Пам’ятаю 22-річну дівчину, яка важила 37 кілограмів. До слова, на той момент у мого 12-річного сина вага була більшою … Дівчина хворіла на анорексію кілька років, при цьому постійно працювала, сиділа на антидепресантах, які сама собі виписала.
Мене завжди дивує, звідки у хворих на анорексію сили, щоб кожен день ходити на роботу?
Є цікава еволюційна теорія, яка стверджує, що анорексія була корисна для виживання людства. Що відчуває голодна людина? Вона нічого не хоче, відчуває слабкість, головний біль, спазми в шлунку.
Якщо ж у людини генетична схильність до анорексії, вона відчуває прилив сил, у неї підвищений настрій. Уявіть: плем’я від голоду лежить без сил, анорексик бадьорий і знаходить їжу, рятує всіх, але сам незабаром помирає.
Групу ризику розладів харчової поведінки складають ті, у кого є генетична схильність?
Якщо немає генетичної схильності, то захворіти розладом харчової поведінки не можна. Але як перевірити, чи є ця схильність чи ні? На жаль, в українських лабораторіях подібних аналізів поки не роблять.
Важливу роль відіграє приклад мами. Якщо вона постійно сидить на жорстких дієтах, дитина буде переймати цю модель і вважати, що сильно обмежувати себе в харчуванні – це норма.
До групи ризику належать і ті, хто виховується в надмірно контролюючих, надмірно опікаючих сім’ях, перфекціоністи, яким потрібно робити все якомога краще або не робити зовсім. До слова, батько, який нескінченно тренується, теж може стати «пусковим механізмом» хвороби.
Запустити булімію може психотравма, в тому числі і сексуального характеру, якийсь сильний стрес. Нерідко зовні буліміки – досить успішні люди, вони добре виглядають, непогано заробляють. І рідко звертаються за допомогою через почуття сорому. Можемо згадати приклад принцеси Діани, яка страждала на булімію.
Як же знайти грань між дійсно здоровим способом життя і розладом харчової поведінки – орторексією?
Насправді ця грань дуже тонка. Коли людина весь свій час присвячує складанню планів покупок, пошуку «тих самих» правильних продуктів і правильному їх приготуванню – це вже розлад.
Все це неможливо робити без шкоди для соціального життя. Така людина усамітнюється, тому що оточуючі не розуміють, що вона робить і чому це для неї так важливо. По суті, другом орторексів стає рукола або брокколі.
Розповім кумедний і водночас сумний випадок. Нещодавно одна дівчина написала мені, що хоче схуднути, але їй важко дотримуватися дієти. Виявилося, що вона їла тільки відварену і трохи підсолену брокколі (!) І запивала її водою.
Якщо чесно, спочатку я подумала, що це якийсь тролінг. Виявилося, що людина дійсно сиділа на такий «дієті», відчуваючи постійне відчуття голоду.
Хто найчастіше страждає орторексією?
Серед орторексів досить багато як жінок, так і чоловіків. У 2015 році я проводила дослідження потребо-мотиваційної сфери осіб з орторексією, щоб зрозуміти, що мотивує цих людей так себе вести.
Вважалося, що така поведінка властива людям, які налякані навколишнім світом, однак моє дослідження показало, що провідна потреба людей з орторексією – самоствердження.
Людина з орторексією мислить приблизно так (утрирую, звичайно): «Я харчуюся чудово, а тому живу краще, ніж ти; я – чистий, правильний, а тому можу тебе повчати».
Чи можна якось перевірити самого себе на наявність перших ознак розладу харчового характеру?
Відносини людини з їжею допоможуть перевірити такі методики: тест EAT-26, Голландський опитувальник харчової поведінки, Римський опитувальник ORTO-15 допоможе зрозуміти, чи є нервова орторексія.
Всі ці методики можна без проблем знайти та пройти в інтернеті. Приклади поведінки, які повинні насторожити: різке схуднення, постійне невдоволення своєю зовнішністю.
Під час прийому їжі все ділиться на дуже маленькі шматочки, пережовується дуже повільно та запиваєтся великою кількістю води.
Окрема порада мамам підлітків: поважайте особисті кордони (стукайте, перш ніж увійти, закривайте двері в кімнату дитини), цікавтеся, чому вона пригнічена, і не вимагайте від неї бути кращою з кращих – це прості, але важливі речі.
Тому що нерідко батьки приводять до психотерапевта вже виснажену дитину. І ти розумієш, що момент початкової стадії упущений. А лікування будь-якого розладу харчової поведінки – процес дорогий і нелегкий.
Оскільки у нас в країні практично немає спеціалізованих відділень і клінік, таких хворих лікують або в гастроентерології, або в психіатричних відділеннях лікарень. Немає державних програм, які б фінансували таку психотерапію, і вкрай мало фахівців, які спеціалізуються на терапії РХП і мають справжню профільну підготовку. Тому так важливо бути уважними до себе і до своїх близьких!