До розладів харчової поведінки відносять анорексію, булімію та приступоподібне переїдання (Binge Eating). А також, так звані, неспецифічні розлади. До них відносять компульсивне переїдання, очисний розлад, синдром «нічної їжі», атипові анорексію та булімію.
Короткий огляд харчових розладів.
Таблица. «Краткое описание и дифференциальная диагностика расстройств пищевого поведения».
Важливою характеристикою розладів харчової поведінки є те, що їм властива тимчасова нестабільність клінічних синдромів і зміна клінічних ознак з плином часу.
У зв’язку з цим, для діагностики та планування терапії, практично більш значущим буде рівень порушення, а не картина розладу.
Слід звернути увагу при зборі інформації для первинної діагностики:
- – Обмеження в харчуванні. Яким чином організована харчова поведінка клієнта: уникнення прийомів їжі, конкретного виду їжі, історія дієтичного харчування з першого епізоду.
- – Психологічна стурбованість їжею.
- – Надмірна стурбованість вагою тіла.
- – Стурбованість з приводу форми тіла (чи є вона такою, що визначає поведінку та збіднює інші сфери життя).
- – Страх набрати вагу.
- – Частота та інтенсивність неконтрольованого переїдання.
- – Інтенсивність та періодичність можливих компенсаторних способів (викликання блювоти, прийом проносних, діуретиків, виснажливі фізичні навантаження тощо).
- – Порушення сприйняття внутрішніх процесів, тілесних переживань.
- – Наявність зверхцінної ідеї, пов’язаної з ідеальним образом.
- – Негативний характер ставлення до образу власного тіла.
- – Особистісні характеристики.
- – Аналіз соматичного стану.
Знання про коморбідність може допомогти усвідомити, для чого той чи інший симптом порушення харчування служить в життя клієнта. Що стабілізують / компенсують маніпуляції з їжею і тілом в його досвіді. Супутніми можуть бути депресивні, тривожні, афективні розлади, ПТСР.
Я часто зустрічаю в практиці при булімії та приступоподібному переїданні виникнення симптомів внаслідок психотравмуючих подій, коли розлад харчування є вторинним по відношенню до травми. Це усвідомлення допомагає визначити роль і сенс симптому.
- Від чого він охороняє.
- Від якого нового досвіду рятує, утримує людину.
- Помітити, як за допомогою відносин з їжею клієнт організовує життєвий досвід для компенсації травми.
Для планування терапії також важливо діагностувати, чи страждає людина від депресії, розладів тривожного спектру, панічних атак. Це часті супутники порушень харчування.
Первинні інтервенції при плануванні терапії повинні бути спрямовані на актуальну проблематику клієнта на момент звернення.
Тілесні відчуття. Голод. Насичення.
Важливим аспектом в терапії харчових розладів є копітка робота по відновленню чутливості.
По-перше, чутливість до тілесних відчуттів, а також до почуття голоду та насичення.
При булімії, приступоподібному переїданні та нав’язливому переїданні спостерігається специфічна відстороненість від тіла. Ніби відчуття себе зміщене всередину і не збігається з реальними тілесними кордонами.
Тому в терапії так важливо постійно приділяти увагу тілесним процесам – напрузі, гнучкості, руху, відчуттю координації та діяльності у всьому тілі. При переживанні та усвідомленні клієнтом емоцій, він отримує можливість звертатися до тіла та набувати здатності, як би з’єднувати чуттєвий досвід, з тілесними реакціями. Також він вчиться наближати внутрішні переживання до фізичних кордонів із середовищем.
По-друге, чутливість до переживання відрази.
Як правило, ці клієнти навчаються відчувати відразу тільки до себе, до власного тіла і вчинків. Їх ранній досвід організований таким чином, що агресія до неперетравлюваного, огидного виявляється неможливою. І замість відторгнення невідповідного, вони починають відчувати відразу до себе, яка перетворюється в сором.
Ідентифікація з власним тілом, з соромом, з огидою і агресією до нього, дає можливість виводити на кордон контакту відчужені складні переживання.
Робота з ретрофлексією пов’язана з тілесною напругою та можливістю розлютитися і висловити агресію зовні, замість того, щоб нападати на «соромну та огидну» частину свого тіла.
Таким чином, відновлювати здатність відчувати відразу до чужого і розрізняти його зі своїм, відповідним.
Далі експериментувати, пробувати відмовлятися, говорити «ні» тому, що не підходить.
У харчовій поведінці повернення чутливості дає можливість «налаштувати» інтуїтивний, природний цикл харчування. Тобто, вибирати їжу і її кількість виходячи з почуття фізіологічного голоду та потреб організму.
Здатність до насичення також відновлюється (формується) в процесі терапії. Вона пов’язана з можливістю клієнта помічати достатність контактування з терапевтом, усвідомленням бажання відійти, збільшити дистанцію або затриматися поруч. У цій частині важливо прояснювати, що ж заважає слідувати власним потребам, чим клієнт зупиняє свободу наближення-віддалення, як вибирає «їсти, коли ситий».
Описана робота по відновленню чутливості дозволяє орієнтуватися у власних потребах, вибирати підходящу дистанцію, відкидати, те що не можна переварити, брати відповідне і ставати більш відкритим до нового досвіду.
У харчовій поведінці – це вибірковість у виборі їжі, можливість пробувати, кусати або «випльовувати», отримувати задоволення від смаку.
При цьому, мабуть, найбільш важливою умовою успішної роботи є створення довірливих відносин в терапії. Це досвід такої довіри, при якій знову можна наважитися відчувати і показувати свою вразливість. Спираючись на це, клієнт зможе бути більш відкритим у відносинах без компенсації харчовою поведінкою та відстороненості від своєї тілесності поряд з терапевтом.
Таким чином, через новий спосіб відносин в терапії поступово формується новий спосіб харчової поведінки.
Література:
- Binge Eating. Kognitive Verhaltenstherapie bei Essanfällen, Beltz, 2011.
- Международная классификация болезней 10-го пересмотра (МКБ-10).
- Diagnostic and Statistical Manual of mental disorders (DSM-5).
- Француаза Дольто «Бессознательный образ тела».
- Марион Вудман «Сова была раньше дочкой пекаря».
- Питер Филиппсон «Self в отношениях».
- Жерар Швек «Добровольные галерщики. Очерки о процессах самоуспокоения».
- Джон Кристал «Интеграция и самоисцеление. Аффект, Травма, Алекситимия».