Ці матеріали були перекладені для програми підтримки, яку організували та провели на волонтерських засадах Асоціація лікарів і психологів «Розлади харчової поведінки: терапія та превенція» та команда психологів які працюють у Дубліну (Ірландія) в організації  Patrick’s Mental Health Services.

Ми висловлюємо глибоку подяку колегам, які вели та підтримували цей проект:

Patrick’s Mental Health Services (Служба психічного здоров’я Святого Патріка), Дублін, Ірландія:

Відділ психології:

• Помічник професора Клода Доулінг, директор відділу психології Patrick’s Mental Health Services (SPMHS) і помічник професора Школи психології Дублінського університетського коледжу (UCD)
• Доктор Кліона Галліссі, клінічний психолог, SPMHS
• Доктор Меріон Мерна, клінічний психолог, SPMHS
• Ліззі О’Браєн, помічник психолога, SPMHS

Департамент психології SPMHS висловлює вдячність доктору Ken Goss (Кену Госсу), консультанту, психологу та засновнику/розробнику CFT-E, за його підтримку, наставництво та щедрість.

Відділ комунікацій:

• Сінеад Макк, менеджер із комунікацій, SPMHS
• Кеті Кросбі, спеціаліст із комунікацій, SPMHS
• Тамара Нолан, директор з комунікацій SPMHS

Асоціація лікарів і психологів «Розлади харчової поведінки: терапія та превенція»:

• Назаренко Тетяна: психолог, психотерапевт, голова правління Асоціації лікарів і психологів «РХП: терапія та превенція».
• Фатєєва Марина: психолог, PhD (доктор філософії за спеціальністю “Психологія”)

Marina Svētiņa (Марина Свєтіня): нутріциолог, Дитяча клінічна університетська лікарня Риги (Латвія)

Перекладачка:

• Чудненко Катерина: психолог, психотерапевт, працює як перекладач у St Patrick’s Mental Health Services.

Опитування EDE

EDE_16.0_Scoring

Загальні рекомендації щодо проведення опитування

Опитування EDE є опитуванням, яке базується на дослідженні. Це може дещо відрізнятись від опитувань, які сфокусовані на респонденті, в яких учасник відповідає на специфічні запитання та оцінується без додаткових опитувальників. Опитувальники, які базуються на респонденті є, по суті,   опитуваннями для самозвіту, які проводяться усно. Вони добре працюють там, де поняття, що оцінюються, прості і є загальна згода щодо їхнього значення, але вони незадовільні, коли поняття є більш комплексними та складними або ключові терміни не мають загальновизнаного значення. При застосуванні опитувань, які засновані на дослідженні інтерв’юери потребують навчання,  для впевненості у тому, що вони повністю розуміють концепції, які оцінюються.
Структура таких інтерв’ю полягає в детальних специфікаціях, наданих інтерв’юеру щодо оцінюваних концепцій і рейтингової схеми, а не в точному формулюванні окремих питань.
Підсумовуючи сказане вище, опитування, яке базується на дослідженні, такі як EDE, вимагають, щоб інтерв’юери були навчені техніці опитування, концепціям та правилам, що регулюють показники.
Суттєво необхідним є те, щоб дослідник розумів мету опитування. Інтерв’юер повинен пояснити опитуваному, для чого проводиться інтерв’ю, і, перш ніж починати звичайну процедуру, має прагнути встановити хороший рапорт з опитувальним. Інтерв’юер і учасник опитування разом  повинні намагатися отримати точне уявлення про поточну харчову поведінку та ставлення учасника до нього. Важливо пояснити, що задається стандартний набір питань і що деякі можуть не застосовуватися. Учасники також повинні заздалегідь знати, скільки часу займе опитування. Його тривалість мінімум 45 хвилин, але може зайняти до 85 хвилин. (Рідко слід дозволяти, щоб EDE опитування займало більше часу, ніж зазначено, оскільки втома інтерв’юера та учасника може вплинути на якість оцінок).
Інтерв’юер повинен пояснити, що опитування в основному зосереджується на попередніх чотирьох тижнях (28 днів), хоча, якщо інтерв’ю також використовується для діагностичних цілей, певні запитання можуть охоплювати попередні три місяці. Щоб допомогти учаснику точно згадати основний період, який цікавить дослідника, на початку інтерв’ю слід приділити час ідентифікації подій, які відбулися протягом цих 28 днів. Наприклад, інтерв’юер повинен встановити, був учасник вдома чи за його межами і що відбувалося в кожних із чотирьох вихідних. Може бути корисно звернутися до підготовленого календаря, щоб знайти відповідні чотири тижні (див. нижче).
Якщо інтерв’ю також використовується для діагностичних цілей, події, відмічені в місяці 2 і 3 (відраховуючи від теперішніх 28 днів), також слід зазначати разом з їхніми межами. Орієнтація на ці часові рамки повинна займати не більше 10 хвилин за деякими виключеннями.
Кожен із пунктів EDE містить одне або кілька обов’язкових (позначених зірочкою) запитань, виділених жирним шрифтом, які необхідно поставити. Особливий акцент слід зробити на підкреслених словах і словосполученнях.  Обов’язкові запитання доповнюються додатковими запитаннями на вибір інтерв’юерів. Фразу «за останні чотири тижні», яка передує більшості обов’язкових запитань, можна змінювати, як це здається доречним (наприклад, «за останні 28 днів»), і вставляти в будь-який момент запитання, але в іншому випадку обов’язкові запитання слід ставити в порядку, зазначеному в опитуванні.

Фразу «за останні чотири тижні», яка передує більшості обов’язкових запитань, можна змінювати, як це здається доречним (наприклад, «за останні 28 днів»), і вставляти в будь-який момент запитання, але в іншому випадку обов’язкові запитання слід ставити, як зазначено в списку.
Пункти, зазначенні в опитуванні можна заповнювати в будь-якому порядку, хоча для більшості цілей послідовність, представлена ​​в списку питань є задовільною. Цілком доречним буде повернутися до попередніх пунктів, щоб отримати додаткову інформацію під час співбесіди, яка має відношення до попередніх показників. Інтерв’ю ніколи не слід проводити за відсутності повного списку, оскільки навіть найдосвідченіші інтерв’юери повинні звертатися до питань, визначень та схем оцінювання.
Інтерв’юер повинен уважно ставитися до всього, що говорить учасник. Ніколи не слід поспішати з опитуванням. Воно має проходити  в спокійному місці, а інтерв’юер не повинне переходити до наступного пункту, поки він чи вона не переконається, що вся необхідна інформація була отримана. Інтерв’юеру не слід поспішати з швидкими і, можливо, нетерплячими відповідями. Мабуть, швидкі відповіді, які, здається, не були продумані, слід уважно вивчити. І навпаки, балакливих учасників, яку надають забагато деталей у відповідях потрібно повертати до суті.
Необхідно завжди дбати про те, щоб учасник зрозумів, яку інформацію намагається отримати інтерв’юер. Перед кожною оцінкою бажано звірятись щодо цього з опитувальним.
Також важливо звертати увагу на ваші фізичні обставини, за яких проводиться інтерв’ю. Інтерв’юер та учасник повинні сидіти зручно, а інтерв’юер повинен мати перед собою форму опитування разом із шкалою оцінювання. Повинно бути якомога менше відволікаючих факторів і, за винятком незвичайних обставин, ніхто більш не повинен бути присутнім у кімнаті під час опитування, оскільки в іншому випадку учасники, як правило, не будуть відвертими.
По більшості пунктів є рекомендації щодо оцінювання. Оцінювання повинно проходити під час інтрерв’ю (хоча деякі аспекти можуть бути відкладені на потім). Інструкції щодо оцінювання наведені в квадратних дужках, а за ними – сама схема оцінювання. Оцінки частоти мають базуватися на 28-денному місяці: якщо ознака відсутня, оцінка 0; якщо ознака наявна до 5 днів включно, оцінка 1; якщо вона присутня половину часу, оцінка 3; якщо присутня майже щодня (з 5 винятками включно) оцінка 4; якщо  присутня щодня оцінка 6. Деякі показники оцінюються за семибальною шкалою від 0 до 6.  У цих випадках 0 означає відсутність ознаки, про яку йде мова, а 6 представляє її наявність у крайньому ступені;  оцінку 1 слід поставити лише в тому випадку, якщо ознака ледве присутня, а оцінку 5 слід поставити, лише якщо ознака присутня в недостатній мірі щоб виправдати оцінку 6. Оцінка 3 повинна використовуватися для ступенів тяжкості на середині від 0 до 6. Якщо важко вибрати між двома оцінками, слід вибрати нижчу (тобто менш симптоматичну). (Виняток у першому пункті «Паттерни харчування», у якому вищі бали (за винятком нічного харчування) означають меншу симптоматику. Загальну рейтингову схему узагальнено в таблиці А.1 у наступній частині.

Підрахунок балів

EDE та його версія для самозвіту, EDE-Q, генерують два типи даних. По-перше, вони надають дані про частоту ключових особливостей поведінки розладів харчової поведінки з точки зору кількості епізодів поведінки та, в деяких випадках, кількості днів, протягом яких ця поведінка мала місце. По-друге, вони надають субшкали, що відображають тяжкість аспектів психопатології розладів харчової поведінки. Підшкалами є Обмеження; Занепокоєння щодо їжі; Занепокоєння формою тіла та Стурбованність Вагою.

Щоб підрахувати певні показники підшкали, бали відповідних пунктів (перерахований нижче) складаються разом, а сума поділяється на загальну кількість чисел, що утворюють підшкалу.
Якщо бали доступні лише для деяких позицій, оцінку можна отримати шляхом поділу
загального результату на кількість оцінених предметів, якщо оцінено більше половини показників.
Щоб отримати загальну або «глобальну» оцінку, чотири бали підшкал підсумовуються, а підсумкова загальна кількість поділяється на кількість підшкал (тобто чотири). Оцінки субшкали подаються як середні та стандартні відхилення.

Показники Підшкали

Обмеження
1  Утримання від їжі
2  Уникання прийомів їжі (eating)
3  Уникання їжі (food)
4  Дієтичні правила
5  Пустий шлунок

Занепокоєння щодо їжі
7   Cтурбованність щодо їжі, прийомів їжі або калоріями
9  Страх втрати контролю щодо їжі
19  Секретність щодо прийомів їжі
21  Соціальні правило щодо їжі
20  Провина щодо їжі

Занепокоєння формою тіла
6  Пустий шлунок
8  Струрбованність формою тіла на вагою
23 Важливість певної форми тіла
10  Страх набору ваги
26  Невдоволенність формою тіла
27 Дискомфорт під час огляду тіла
28 Уникання експозиції
11 Почуття «жирності» тіла

Стурбованність Вагою
22 Важливість ваги
24 Реакція на предписане зваження
8  Струрбованність формою тіла
28  Невдоволенність вагою
12 Бажання втрати ваги

Загальні норми (Community norms)