Відносини людей з їжею можуть бути складними, і у деяких порушення харчування пов’язане з минулими пережитими травмами. Розуміння зв’язку між розладом харчової поведінки і травмою важливо для визначення причини розладів харчової поведінки.

 

Зв’язок між розладом харчової поведінки і травмою

Є багато неправильних уявлень про розлад харчування, одне з яких в тому, що розлади харчової поведінки виникають просто через тиск агресивної культури дієти. І хоча повсюдні ідеали «стрункості», безумовно, можуть грати роль в розвитку РХП, іноді його поява може бути спробою заповнити порожнечу, внаслідок надзвичайно болючого або лякаючого досвіду.

Численні дослідження показують зв’язок між травмою і розладами харчової поведінки. За словами доктора медицини Керолін Кокер Росс, розлади харчової поведінки найчастіше зустрічаються у людей, які перенесли травму: у третини жінок з нервовою булімією, і 20% з приступоподібним переїданням, спостерігаються також ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Дослідження, проведене в 2018 році, показало, що студенти, які пережили травмуючу подію, стали вдаватися до переїдання, очищення за допомогою блювоти, а також до інших розладів харчової поведінки, щоб уникнути думок про неприємні спогади.

В ході дослідження з’ясувалося, що 74% студентів пережили, принаймні, одну травму протягом свого життя. Це могло бути сексуальне насильство, жорстоке поводження в дитинстві або ж вони мало не потонули. Трохи більше половини (52%) студентів з РХП мали також симптоми посттравматичного стресу (ПТС).

Численні дослідження також пов’язують травматичний досвід з розладами харчової поведінки у жінок-ветеранів війни. Жінки-ветерани, які перенесли військову сексуальну травму, більш схильні до виникнення у них анорексії, булімії або переїдання, ніж ті, у яких не було такої травми. Жінки, які зазнали інші види травм: жорстоке поводження в дитинстві, фізичне та сексуальне насильство, військову травму, також мали підвищену схильність до розладів харчової поведінки.

 

Роль харчування в переживанні травми

Здається, що розлади харчової поведінки і стани, пов’язані з травмою, такі як ПТСР, не мають нічого спільного, однак, вони тісно взаємопов’язані. Коли відбувається травмуюча подія, у людини можуть виникнути нав’язливі думки, спогади або кошмари про пережите. Такі люди можуть також страждати від всеосяжного почуття порожнечі, яку не вдається заповнити.

За словами доктора Керолін Росс, розлад харчової поведінки часто допомагає людям впоратися з наслідками травм, які руйнують їх повсякденне життя. Переїдання може бути способом заповнити наростаючу емоційну порожнечу, а примусова блювота способом «позбавити» тіло від негативних спогадів, думок або почуттів.

В інтерв’ю 2017 го року для Національної асоціації по боротьбі з розладами харчової поведінки доктор Росс сказала: «Логічно, ми розуміємо, що неможливо заповнити емоційну порожнечу їжею і позбутися від небажаних почуттів, спогадів або симптомів, спустошивши шлунок. Проте, обидва ці способи допомагають пацієнту впоратися з симптомами ПТСР або з невирішеною (і, можливо, підсвідомою) травмою».

Розуміння першопричини РХП в житті людини важливо для ефективного і тривалого лікування. Коли імпульс до розладу харчування викликаний травмою, пацієнту важливо лікуватися як від травми, так і від розладу харчової поведінки.

 

Травма-сфокусоване лікування розладів харчової поведінки

Не всі люди з розладом харчової поведінки отримали травму. Кожна людина має унікальну особисту історію, яка впливає на те, як протікає її розлад харчової поведінки. Ось чому так важливо звертатися за допомогою до професіоналів, які розуміють, що лікування від розладу харчової поведінки для кожного буде різним.

Для тих, хто пережив травму або в минулому піддавався жорстокому поводженню або приниженню, важливо також вилікуватися від травми під час терапії розладів харчової поведінки.

Ці два стани часто взаємопов’язані, тому досвід лікування повинен бути спрямований на одужання людини в цілому.

Орієнтований на травму підхід до лікування розладів харчової поведінки може допомогти вам або вашим близьким пережити будь-які минулі травми, і справлятися з імпульсом до розладу харчової поведінки.

Розлад харчової поведінки є складним захворюванням, викликаним безліччю факторів. Виявлення корінних причин, що спонукають людину до порушення харчування, може допомогти почати вести більш здорове і повноцінне життя.

 

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/…/trauma-connects-disord…

Передісторія: Недостача батьківської турботи і гіперопіка вважаються визначальними факторами розладів харчової поведінки. Тим не менш, не у всіх симптомах була визначена їх роль. У жодній моделі не досліджувалася зв’язок між відносинами з батьками і рисами характеру, рівнем депресії і незадоволеністю тілом у пацієнта при розвитку симптомів. Мета дослідження – перевірка цих аспектів.

Методи: перехресні онлайн-опитування з використанням експертної вибірки включали соціодемографічні, антропометричні та анамнестичні дані, опитувальник розладів харчової поведінки, шкалу оцінки харчової поведінки, звіт по батьківському відношенні, Опитувальник Великої П’ятірки, що складається з 44 питань, і шкалу депресії CES-D. У дослідженні взяли участь 258 жінок (середній вік: 31,6; середній ІМТ: 23,3), яких розділили на чотири групи: 95 пацієнтів з розладами харчової поведінки; 117 без розлади харчової поведінки; 28 емоційних їдців; і 18 пацієнтів в стадії ремісії. Було проведено пат-аналіз.

Результати: ступінь батьківського піклування та гіперопіки не відрізнялася у пацієнтів з розладом харчової поведінки і без нього. Проте, недостача материнської турботи впливала на емоційне харчування, нестача батьківської турботи пов’язувалася з очищенням організму за допомогою блювоти, а дефіцит батьківської уваги викликав виникнення імпульсивних симптомів. Згідно моделювання структурними рівняннями, нижчий рівень батьківської турботи і більш високий рівень гіперопіки вказували на розвиток симптомів розладів харчової поведінки з більш сильним невротизмом, більш високим рівнем депресії і незадоволеністю тілом. За допомогою моделі пояснюється 25,5% розбіжності симптомів.

Висновки. Ступінь батьківського піклування та надмірної опіки не визначають пацієнтів з розладами харчової поведінки і без РХП; але вони впливають на тип і інтенсивність різних симптомів, що свідчить про важливість сприйняття пацієнтом зв’язків з батьками. Результати підкреслюють ставлення дисфункціонального зв’язку з батьком і невротизмом, як основним опосередкованим чинником особистості. Розвиток симптомів може пояснюватися впливом зв’язку з батьками та функціонуванням особистості пацієнта. Батьківська турбота і надмірна опіка, а також емоційна нестабільність пацієнта, депресія і незадоволеність тілом – це ті точки, через яке можливе втручання. Необхідно проводити тривалі дослідження, засновані на втручанні, для підтвердження результатів цього дослідження.

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії і булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations)

Введення: Соціокультурний вплив і наростаючий тиск засобів масової інформації встановлюють все нові стандарти стрункості. Прагнення схуднути в погоні за цією відповідністю, може стати важливим фактором у розвитку розладів харчової поведінки серед моделей. У літературі немає достатньо наукових даних на цю тему. В основі цього дослідження лежить напівстуктурований опитувальник. Його мета оцінити фактори ризику розладів харчової поведінки серед працівників індустрії моди, і довести, що тиск ЗМІ підвищує ризик РХП і може впливати на здоров’я населення.

Методи: в цьому міжнародному неоднорідному дослідженні взяли участь представники сфери моди, які відповідали на питання тесту по електронній пошті. В анкеті вивчалися особливості їх харчування, фізична активність і досвід в модній індустрії (відносини з агентом, самооцінка, ідеал краси, думка про вимоги до параметрів тіла і т.д.). Учасники були пов’язані між собою особистими професійними відносинами. Більшість з них це моделі (у віці 17-29 років), а також інші представники індустрії моди. Загальна кількість опитуваних 57: 53 жінки-моделі і 4 чоловіки-моделі, 5 агентів, 4 дизайнера, 2 стиліста, 3 фотографи, 1 візажист і 1 особистий тренер.

Результати: у 74% моделей виявили субклінічні симптоми, схожі на анорексію або булімію. П’ять жінок-моделей мали критерії DSM-5 нервової анорексії або нервової булімії. Середній ІМТ учасників склав 16,1. У інших представників модної індустрії майже або зовсім не було симптомів розладів харчової поведінки.

Висновки: Зростаючий і постійний попит на надмірну стрункість потенційно створює високий ризик розвитку розладів харчової поведінки серед моделей в індустрії моди, хоча також необхідно враховувати фонові фактори (психологічні, пов’язані з розвитком, сімейні та генетичні). Виходячи з відповідей дослідження, роль представників модної сфери може мати форму психологічного насильства. Сподіваємося, що це дослідження може надати цінну інформацію для розробки стратегій, покликаних попередити розвиток РХП у тих, хто має намір працювати топ моделями

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії і булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Анотація

Мета: Ми провели мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) bona fide* психотерапії для дорослих з розладами харчової поведінки (РХП).

Метод: були включені 35 РКД з 54-ма прямими порівняннями. Більшість РКД включали учасників з нервовою булімією і / або компульсивним переїданням, в той час як тільки два РКД включали учасників з нервовою анорексією, а три РКД включали учасників з неуточненими РХП.

Результати: Результати: у bona fide психотерапії була явна перевага перед контрольною “очікуючою” групою. Bona fide психотерапія показувала кращі результати, ніж не bona fide лікування; проте більшість з них не можна назвати стабільними. Між bona fide когнітивно-поведінковою терапією (КПT) і bona fide не-КПТ не було ніяких істотних відмінностей, за винятком bona fide КПТ, що приводить до більшого зниження психопатології РХП. Цей результат ми отримали при обстеженні РХП, основою якого в першу чергу є оцінка підтримуючих факторів відповідно до Моделі КПТ.

Висновки: Як правило, результати показують, що будь-яка bona fide психотерапія буде однаково ефективною. Хоча кількість досліджень залишається скромним, ми сподіваємося, що по мірі  появи  нових, керівництва по лікуванню можуть бути оновлені, і на основі фактичних даних буде доступно більше варіантів лікування РХП.

Ключові слова:

розлади харчової поведінки; мета-аналіз; психотерапія

 

Клінічне або методологічне значення цієї статті:

Практичні рекомендації в даний час передбачають специфічність лікувальних ефектів при розладах харчової поведінки (РХП), тобто те, що деякі психотерапевтичні методи мають специфічні терапевтичні компонентами, які призводять до найбільшої ефективності. Однак результати цього мета-аналізу показують, що будь-яка bona fide психотерапія буде однаково ефективною. Принципи лікування дорослих з РХП потребують оновлення для відображення загального погляду на ефективність психотерапії.

Люди з діагнозом РХП переживать психічні та фізичні порушення (Національний інститут охорони здоров’я та охорони здоров’я [NICE], 2004). Історично, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) була найбільш дослідженим і рекомендованим лікуванням нервової булімії (НБ) і переїдання (КРХП); Робоча група APA з розладів харчової поведінки, 2006; NICE, 2004). Національні керівництва з лікування оновлені в 2012 році (Йагер (Yager) і співавт, 2014 року) і тепер включають як КПТ, так і міжособистісну психотерапію (МПТ: Вілфлей (Wilfley) з співавт., 1993, 2002) в якості основних підходів лікування НБ і КРХП. Ці рекомендації з лікування припускають, що певні методи лікування містять специфічні терапевтичні компоненти, які приведуть до найбільшої ефективності для зменшення симптомів РХП. Результати декількох мета-аналізів по інших психічних розладів (посттравматичний стресовий розлад, депресія, генералізована тривога і панічний розлад) не підтверджують теорію специфічності лікування (Беніш. Мав. Вамполд. 2008; Куіжперс. Ван Стратен. Андерсон ван Оппен. 2008; Спілманс. Пасек і МсФалл. 2007). Ці мета-аналізи узгоджуються з моделлю загальних факторів (Франк і Франк, 1993; Вамполд та Імел. 2015), яка передбачає, що психотерапія, призначена для терапевтичного впливу, діє аналогічним чином. Існує кілька попередніх мета-аналізів, які вивчають ефективність психотерапії при РХП, проте багато включають дослідження з підлітками і не- РКД (Хей. Бакалтчук. Стефано, і Кашяп. 2009 року; Хей. Калудіно. Тоуйз. І Абд Елбакі. 2015). У недавньому мета-аналізі Спілманс (Spielmans) і співавт. (2013) синтезували результати 53 досліджень з 77 прямими порівняннями, щоб визначити, чи підтримувалася специфічність лікування серед психологічних методів лікування НБ і КРХП.

Результати показали, що: bona fide психотерапія перевершила не bona fide лікування; bona fide КПТ незначно перевершила bona fide не-КПТ щодо комбінованих первинних результатів (в період після лікування і тільки тоді, коли були об’єднані дослідження НБ і КРХП), і повне лікування КПТ дало ті ж ефекти, що і КПТ з виключенням деяких активних компонентів . Автори вказують на те, що результати, що показують, що КПТ перевершує не-КПТ, може бути пов’язано з дослідженнями, що включають різні виміри лікування, які були на користь КПТ. Спільманс і співавт. (2013) прийшли до висновку, що їх мета-аналіз в цілому підтримує модель загальних факторів психотерапії. Проте, 53 дослідження в мета-аналізі Спільманса включали безліч різних планів досліджень (тобто РКД, що не- РКД, дослідження елементів проекту, послідовний план експерименту). РКД вважаються «золотим стандартом» методу оцінки ефектів лікування, і результати РКД часто використовуються для визначення рекомендацій видів лікування в національних посібниках (Робоча група APA з розладів харчової поведінки, 2006; NICE, 2004; Йагер і співавт. 2014 року). З огляду на значну кількість неконтрольованих досліджень, достовірність результатів Спільманса і співавт. (2013) може бути обмежена. Дослідники показали, що неточності, які можуть виникати в результаті неконтрольованих досліджень, призводять до перебільшення ефектів інтервенцій, в той же час перешкоджають достовірності результатів, і компрометують висновки про лікування (Хіггінс і Грін. 2011).

Поточний мета-аналіз включає в себе тільки дослідження з розробкою РКД. На додаток до включення не- РКД, Спілманс з співавт. (2013) мета-аналіз об’єднав психотерапевтичні випробування з наступними різними характеристиками: (а) вибірки дітей, підлітків і дорослих; (Б) дослідження зі змішаними результатами (тобто учасники одночасно отримують інші втручання); і (c) учасники c недостатніми ознаками для діагнозу РХП або без нього. Нарешті, Спілманс з співавт. (2013) об’єднав усі первинні і вторинні результати в аналізах. Хоча ці критерії включення привели до збільшення сфери досліджень і порівнянь, вони також могли обмежувати достовірність результатів. Це дослідження спрямоване на те, щоб уникнути потенційних конфліктів шляхом: (а) включення тільки схем РКД, які безпосередньо порівнюють bona fide психотерапію з умовою контролю в списку очікування або з не bona fide лікуванням; (Б) розгляд тільки досліджень з дорослими з діагнозом РХП; і (c) окремого складання звітів для первинних (частота утримання, частота переїдання і / або очищення і психопатологія РХП) і вторинних (депресивні симптоми, самооцінка і міжособистісні проблеми) результатів.

Оскільки КПТ була найбільш дослідженою і рекомендованої психотерапією для НБ і КРХП (Робоча група APA з розладів харчової поведінки, 2006; NICE, 2004; Йагер з співавт., 2014 року), ми також порівнюємо ефекти bona fide КПТ з bona fide не-КПТ. Ми очікуємо, що bona fide психотерапія перевершить контрольну “очікуючу” групу і не bona fide методи лікування. Ми очікуємо, що наші результати будуть відповідати моделі загальних факторів (Франк і Франк, 1993; Вамполд та Імел. 2015), так що bona fide КПТ і bona fide не-КПТ дадуть аналогічні ефекти.

Метод

Цей мета-аналіз заснований на попередньому мета-аналізі, який досліджував вплив групової психотерапії на РХП (Гренон (Grenon) з співавт. 2017). Проте, поточний мета-аналіз відрізняється тим, що включає в себе як групову, так і індивідуальну психотерапію для РХП, і зокрема порівнює ефекти bona fide психотерапії і не bona fide лікування. Розміри ефекту для групової психотерапії РКД взяті у Гренон і співавт. (2017), і розміри ефекту для індивідуальної психотерапії РКД нещодавно отримані для цього дослідження.

Критерії включення та виключення

Наступні критерії включення та виключення були визначені апріорі. Щоб бути включеним, дослідження повинні: (а) бути опубліковані після 1979 року; (B) з дорослими учасниками (> 17 років) з діагнозом РХП на основі критеріїв DSM-III, DSM-IV або DSM 5 (і переглянутих версій); (C) включати принаймні одне психотерапевтичне втручання, яке вважалося bona fide терапією (Вамполд (Wampold) з співавт., 1997); (D) bona fide псіхоотерапія порівнювалася з контрольною “очікуючою” групою або не bona fide лікуванням (наприклад, втрата ваги, самолікування, підтримуюча терапія або відсутність директивної терапії); і (e) використовувати модель РКД.

Стратегія пошуку

Систематичний пошук літератури по електронним базам даних (PsyeINFO, MEDLINE, Кокранівський центральний регістр контрольованих випробувань) та реєстру клінічних випробувань (ClinicalTrials.gov) проводився окремо для групових та індивідуальних РКД психотерапії.

Процедури кодування

З метою класифікації лікування як bona fide КПТ, bona fide не-КПТ, bona fide психотерапії або не-bona fide лікування, всі дослідження розглядалися та кодувалися двома аспірантами психологічного факультету. У разі розбіжностей або невпевненості щодо типу лікування, включеного в РКД, третій оцінювач (G.A.T.) розглянув опису лікування, і три кодувальника дійшли згоди.

КПТ проти не-КПТ

Втручання з когнітивним і поведінковим компонентами були класифіковані як КПТ. Втручання, яке містило тільки поведінкові компоненти, було класифіковано як поведінкова терапія (ПТ).

Bona fide психотерапія проти не bona fide лікування

Щоб бути класифікованими як bona fide психотерапія, втручання повинні були включати наступне, засноване на Вамполд з співавт. (1997) визначення: (1) надані терапевтом, який пройшов спеціалізоване навчання методу і має щонайменше ступінь магістра; (2) індивідуалізовані і засновані на особистих зустрічах на яких терапевт і клієнт вибудовують взаємовідносини; і (3) мати конкретні психологічно обгрунтовані компоненти, що містять принаймні два з наступних: (I) заснований на встановленої школі або підході до психотерапії; (II) має усталену теорію психологічних змін; (III) використовує керівництво по лікуванню; і (IV) описує активні компоненти психотерапії.

Критерії оцінки

Дані були отримані для наступних показників результатів після лікування, короткотермінового спостереження (<6 місяців) і довгострокового спостереження (> 6 місяців). Основні результати включали: рівень утримання; частота переїдання і / або очищення, а також психопатологія, пов’язана з РХП. Вторинні результати включали: депресивні симптоми, самооцінку і міжособистісні проблеми.

Необхідна ефективність

Для обчислення величини ефекту для безперервних результатів використовувалися хеджування g (стандартизована середня різниця). G-хеджування призводить до більш точної оцінки величини ефекту, ніж d-Коена (Хіггінс і Грін, 2011), особливо для невеликих досліджень. Величини ефекту для дихотомічних результатів були розраховані з використанням відносного ризику (ВР). ВР порівнює дві групи по ймовірності настання результату. У поточному мета-аналізі ВР> 1,00 вказує на більш високий рівень стриманості для bona fide психотерапії. В аналізах, які порівнюють bona fide не-КПТ, ВР> 1,00 вказує на більш високий рівень стриманості для КПТ. Коли в дослідженні повідомлялося як про повних аналізах, так і про аналіз вибірки «пацієнтів з початку лікування» при одному і тому ж результаті, ми використовували дані останнього. Коли в результаті дослідження було виявлено більше одного показника (наприклад, дві шкали психопатології, пов’язаної з РХП), величини ефекту були усереднені таким чином, щоб в кожному дослідженні була тільки одна величина ефекту (Боренштайн, Хеджес, Хіггінс, і Ротштайн 2009; Куіжперс . 2016). Була прийнята кореляція 1,00 між результатами, яка занижує точність сумарного ефекту. Величина ефекту 0,20 вважалася «маленький», 0,50 – «помірний», а 0,80 – «великий» (Кохен, 1988). Ці індекси величини ефекту застосовуються до величинам ефекту між групами, а не до величинам внутрішньогрупових ефектів.

Гетерогенність

Q-статистика і Хіггінс / 2 були використані для оцінки неоднорідності розмірів ефекту. Q-статистика досліджує, чи є мінливість розмірів ефекту більшої, ніж можна було б очікувати випадково, і Хіггінс / 2 представляє частку загальної мінливості, яка знаходиться за межами помилки відбору проб (Боренштайн з співавт., 2009). Коли показник гетерогенності був істотним, ми досліджували ступінь впливу методу лікування (тобто групової або індивідуальної психотерапії) істотним модератором. У Кокранівського довіднику по систематичним оглядам втручань (Хіггінс і Грін, 2011) рекомендується проводити аналіз у підгрупах, якщо включено не менше 10 досліджень. Коли показник гетерогенності був не  незначним, ми не проводили аналіз регулюючих показників через занадто малу кількість досліджень.

Мета-аналіз

Модель рандомізованих ефектів була використана для складання даних про ефекти в різних дослідженнях. Ця модель дозволяє узагальнювати результати за межами досліджень, включених в мета-аналіз, і передбачає наявність гетерогенності між дослідженнями. До того ж, модель рандомізованих ефектів дає більш консервативну оцінку величини ефекту (Купер, Хеджес, і Валентайн, 2009). Три окремих мета-аналізи Р. Гренон і співавт. були проведені для міжгрупових ефектів: (1) bona fide психотерапія в порівнянні з контрольною “очікуючою” групою; (2) bona fide психотерапія в порівнянні з не bona fide лікуванням; і (3) bona fide КПТ в порівнянні з bona fide не-КПТ. Мета-аналіз проводився для кожного результату після лікування, за час короткострокового (<6 місяців) і довгострокового (> 6 місяців) спостереження. Аналіз чутливості висновків був проведений для перевірки стійкості середньої величини ефекту по відношенню до первинних результатів. Це вимірює вплив будь-якого дослідження на сукупний ефект, обчислюючи загальний ефект після послідовного виключення кожного дослідження. Розрахунки і аналіз величини ефекту розраховані в програмі комплексного мета-аналізу (C1ViA; Версія 3; Боренштайн, Хеджес, Хіггінс, і Ротштайн, 2005).

Упередженість публікації

Для порівнянь, які включали не менше 10 досліджень, ми досліджували систематичну помилку публікації, спостерігаючи графік воронки первинного показника результату (Хіггінс і Грін, 2011). Коли спостерігалася асиметрія воронкоподібного графіка і істотний ухил публікації відповідно до тестом Еггера, ми виконали версію з довільними ефектами процедури обрізання і заповнення Дюваль і Твіді (Duval & Tweedie, 2000). За допомогою цього методу ми вивірити величину ефекту, щоб скорегувати кількість і координати пропущених досліджень і їх можливий вплив на первинний результат.

Якість дослідження

Оцінка якості всіх включених РКД може бути знайдена в Таблиці I. Якість було оцінено з використанням комплексної шкали оцінок (пункт 25) і шкали оцінки якості рандомізованих контрольованих випробувань і психотерапії (RCT-PQRS; Kocsis et al., 2010), Узагальнений рейтинг якості варіюється від одного (виключно низький) до семи (виключно хороший) і враховує шість областей якості: (1) опис учасників, (2) визначення і надання лікування, (3) повний опис і високо кваліфіковані терапевти, (4) результати оцінки, (5 ) аналіз даних і (6) призначення лікування. Кореляція між загальним балом за шкалою RCT-PQRS (підсумовані пункти 1-24) і сумарним рейтингом (позиція 25; Kocsis et al., 2010) висока, r = 0,88.

Результати

Для отримання докладної інформації про наступне: пошукові терміни і стратегії; блок-схема бажаних звітів для систематичних оглядів і мета-аналізів (PRISMA); список літератури включених первинних досліджень; критерій виключення; виключені дослідження, які зазнали повного огляду, і причини їх застосування; первинні і вторинні показники результатів; посилання на результати оцінки; докладний опис лише bona fide процедур; узгодженість висновків різних досліджень; і форест-діаграма для показників стриманості після лікування, будь ласка, дивіться додатковий онлайн-матеріал

Вибір дослідження

За підсумками пошуку літератури було знайдено 3464 результату (2793 після виключення дублікатів). З них 2721 були виключені на підставі назви та / або анотації. Розглянуто повні тексти 72 досліджень. Шістдесят досліджень були виключені, оскільки вони не відповідали критеріям включення, що призвело до 12 РКД bona fide індивідуальної психотерапії. 23 РКД bona fide групової психотерапії включені в недавній мета-аналіз (Гренон і співавт. 2017). У цей мета-аналіз включені в цілому 35 РКД з 54 порівняннями (характеристики включених порівнянь см. У таблиці I).

Характеристики дослідження

35 рандомізованих клінічних досліджень включали такі порівняння: 23 bona fide психотерапевтичних втручань проти контрольної «очікуючої» групи, 17 bona fide психотерапевтичних втручань в порівнянні з не bona fide лікуванням і 14 bona fide КПТ проти bona fide не-КПТ. Середній відсоток учасників жіночої статі склав 99,27%. 10 РКД порівнювали bona fide психотерапію з результатами контрольної «очікуючої» групи та надали звіт тільки про аналіз після лікування. 4 РКД з порівняннями результатів, що не включають контрольну «очікуючу» групу, надали звіт тільки про аналіз після лікування. Середня тривалість спостереження за рештою 21 РКД в місяцях склала 10,62, і тільки 2 дослідження включали спостереження протягом 12 місяців. 2 дослідження включали учасників з НА, 18 досліджень включали учасників з НБ, 18 досліджень включали учасників з КРХП, і 3 дослідження включали учасників з РХП без уточнень. З 54 порівнянь 41 включало КПТ як bona fide психотерапії. 34 з 35 РКД надали звіт про кількість учасників, які припинили лікування та контрольної «очікуючої» групи. Середні показники відсіву можна було порівняти з bona fide психотерапією (17,51%, SD = 11,94; в діапазоні 0-53,13%; N = 45) і контрольної «очікуючої» групи (13,20 °), SD = 14 , 31; в діапазоні 0-50%; N = 17). Не bona fide терапія мала перевищуючий середній показник відсіву (29,12%, SD = 10,97; в діапазоні 0-45,83%; N: = 1, ніж два інших параметра (F (2,75) “= -7 . (P = +0,001).

 

Порівняння 1 – bona fide психотерапії та контрольної “очікуючої” групи

Після лікування.

Результати порівняння 1 можна побачити в таблиці II. Bona fide психотерапія при РХП показала статистично значимо вищий рівень стриманості від переїдання і / або очищення, справила більший вплив на зниження частоти переїдання і / або частоти очищення і перевершила очікування в зниженні психопатології РХП в порівнянні з контрольною “очікуючою” групою при подальшій обробці. Загальні показники врівноваженості для bona fide психотерапії та контрольної “очікуючої” групи після лікування склали 53,89% і 8,92% відповідно. Аналогічні результати отримані для вторинних результатів. Статистично значимі ефекти на користь bona fide психотерапії в порівнянні з контрольною “очікуючою” групою виявлені для депресивних симптомів і самооцінки. Показники поліпшення міжособистісних проблем не були статистично. Показник гетерогенності був статистично значущим для будь-яких аналізів, тому що регулюють показники не аналізувалися. Один аналіз, якого виключено зі дослідження, не змінив статистичну значущість або напрямок будь-яких результатів. Подальший аналіз для порівняння не проводився, так як учасники з контрольної “очікуючої” групи не надали даних після обробки.

 

Порівняння 2 – bona fide психотерапія і не bona fide лікування

Після лікування.

Результати порівняння 2 можна побачити в таблиці III. Bona fide психотерапія показала статистично значимо вищий рівень утримання (51,13%) від переїдання і / або очищення в порівнянні з не bona fide лікуванням (40%). Однак не було виявлено статистично значущої різниці між bona fide психотерапією і не bona fide лікуванням в зниженні частоти переїдання і / або очищення після лікування. Гетерогенність була статистично значущою як для утримання, так і для частоти переїдання і / або очищення. Метод лікування не був статистично значущим регулятором утримання (міжрівневі показники Q = 1,32, df = 1, р = 0,225) або частоти переїдання і / або очищення (міжрівневі показники Q = 1,89, df = 1, р = .169) . Одним з можливих пояснень неоднорідності серед досліджень є різні види не bona fide лікування (тобто самодопомога, біхевіоральная втрата ваги, недирективная / підтримуюча терапія, дієтологічне консультування, самоконтроль), включені в цей аналіз. Занадто мала кількість порівнянь для якого-небудь одного типу лікування зробило аналіз регулятора неможливим. Аналіз чутливості висновків не змінив статистичну значущість або спрямованість будь-яких результатів. У порівнянні з не bona fide лікуванням bona fide психотерапія привела до статистично більшого зниження психопатології РХП. Гетерогенність була статистично значущою.

Доповнення

При короткостроковому спостереженні (<6 місяців) не було статистично значущої різниці в показниках стриманості між bona fide психотерапією і не bona fide лікуванням. Гетерогенність була статистично значущою. Виняток Сафер (Safer) і співавт. (2010) призводять до статистично значущою різницею в показниках стриманості на користь bona fide психотерапії. Bona fide психотерапія показала статистично значимо більше зниження частоти переїдання і / або очищення в порівнянні з не bona fide лікуванням, проте, в результаті дослідження, проведеного Грило, Машеб, Вілсон, Гуергуіева і Вайт (2011), були отримані результати без статистично значущої різниці. Bona fide психотерапія привела до статистично значно більшого зниження симптомів депресії в порівнянні з не bona fide лікуванням, і не було виявлено статистично значущої різниці між bona fide психотерапією і не bona fide лікуванням R. Грінон і співавт. в зменшенні РХП психопатології або поліпшення самооцінки. Гетерогенність була статистично значущою для будь-якого з цих аналізів. Ні в одному дослідженні не повідомлялися результати порівняння показників проблем міжособистісного спілкування.

 

Порівняння 3 – bona fide КПТ і bona fide не-КПТ

Подальша обробка.

Результати порівняння 3 можна побачити в таблиці IV. Не було статистично значущих відмінностей між bona fide КПТ і bona fide не-КПТ за частотою утримання (58,92% і 48,15% відповідно), частотою переїдання і / або очищення, депресивних симптомів, самооцінки або міжособистісних проблем. Гетерогенність була статистично значущою для цих аналізів, за винятком частоти. Однак через занадто невеликої кількості порівнянь (k = 5) аналізи регулючих показників не проводились. Bona fide КПТ перевершувала bona fide не-КПТ в зниженні психопатології РХП (g = .31, p <.001) в період після лікування. Ефект був невеликим, гетерогенність була статистично значущою, і аналіз, проведений одним дослідженням, не змінив ці результати.

Доповнення

При короткостроковому (менше 6 місяців) спостереженні не було статистично значущих відмінностей між bona fide КПТ і bona fide не-КПТ за частотою утримання, депресивними симптомами, самооцінкою або міжособистісними проблемами. Гетерогенність була статистично значущою для цих аналізів, за винятком самооцінки. Аналізи регулюючих показників не проводилися, так як було дуже мало порівнянь (k = 4). Тільки в одному дослідженні (Волф і Кроутер, 1992) повідомлялося про частоту переїдання і / або очищення при короткочасному спостереженні, і результати були статистично значущими на користь поведінкової терапії (ПТ) в порівнянні з КПТ. Bona fide КПТ перевершувала bona fide не-КПТ в зниженні психопатології РХП (g = .24, p = .013) при короткостроковому (менше 6 місяців) спостереженні. Ефект був невеликим, а неоднорідність була статистично значущою. Аналіз, проведений одним дослідженням, не змінив ці результати, за винятком симптомів депресії. Виняток Tasca і співавт. (2006) призводять до статистично значущою різницею між bona fide КПТ і bona fide не-КПТ (на користь КПТ) в поліпшенні симптомів депресії. При тривалому (більше 6 місяців) спостереженні не було статистично значущих відмінностей між bona fide КПТ і bona fide не-КПТ для будь-якого результату. Гетерогенність була статистично значущою для цих аналізів, за винятком утримання. Для пояснення мінливості між величинами ефекту для утримання, ми розрахували ефекти для групової психотерапії та індивідуальної психотерапії окремо. Метод лікування не був статистично значущим регулятором абстиненції (між рівнями Q = 2,91, df = 1, р = 0,088). Один аналіз, який виключено із дослідження, не змінив статистичну значущість або напрямок будь-якого з цих результатів.

Упередженість публікації

Одинадцять аналізів включали 10 або більше досліджень. Упередженість публікації була виявлена ​​в двох аналізах: (1) bona fide психотерапія проти контрольної «очікуючої» групи щодо наявності депресивних симптомів (з урахуванням відсутності одного дослідження); і (2) bona fide психотерапія в порівнянні з контрольною «очікуючою» групою щодо показників самоефективності (з урахуванням відсутності чотирьох досліджень). Після коригування з допомогою процедури «вилучення і доповнення» загальна величина ефекту для депресивних симптомів і самоефективності залишилася незначною. Таким чином, висновки є надійними, навіть якщо передбачається, що одне і чотири дослідження відсутні.

Якість дослідження

Середній показник сукупності (пункт 25) склав 4,51 (SD = 1,22; діапазон = 2,7) з можливого діапазону від одного (виключно низький) до семи (виключно хороший).

12 РКД (34,3%) отримали «середній» рейтинг (сукупний рейтинг 4), в той час як тільки 2 РКД (5,7%) отримали «виключно хороший» рейтинг (сукупний рейтинг 7). Див. Таблицю I для всіх оцінок омнібуса.

Обговорення

Основна мета даного мета-аналізу полягала в тому, щоб оцінити ефект bona fide психотерапії для дорослих з РХП. У порівнянні з умовами контрольної «очікуючої» групи,  bona fide психотерапія дала чудові результати після лікування в порівнянні з контрольною «очікуючою» групою з маленькими або великими величинами ефекту (діапазон g = .24 – .81). Учасники, які пройшли bona fide психотерапію, в 5,64 рази частіше утримувалися від переїдання і / або чищення кишечника, ніж учасники контрольної «очікуючої» групи. В середньому 2,2 (число, необхідне для лікування; NNT) людини повинні були піддаватися bona fide психотерапії (замість «очікуючої» групи), щоб ще одна людина змогла утриматися в подальшому лікуванні. Ці результати узгоджуються із загальними дослідженнями психотерапії, в яких bona fide психотерапія ефективніша, ніж умови контрольної «очікуючої» групи (Вамполд і співавт., 1997). У порівнянні з не bona fide лікуванням учасники, що пройшли bona fide психотерапію, мали в 1,41 рази більше шансів утримуватися від переїдання і / або чищення кишечника після лікування. Однак багато з істотних відмінностей між bona fide психотерапією і не bona fide лікуванням були достовірними після того, як з аналізу були виключені окремі дослідження, і тому результати слід інтерпретувати з обережністю. Значна гетерогенність спостерігалася відносно стриманості і частоти переїдання і / або очищення після лікування. Ми припускаємо, що це є результатом відмінностей в фокусуванні bona fide лікування. Наприклад, в той час як всі bona fide психотерапії досить схожі щодо ефектів включених результатів, не bona fide методи лікування розрізняються за своєю спрямованістю (наприклад, дієтотерапія, підтримуюча терапія) і тому можуть мати різний вплив на ці результати. Більшість аналізів інших первинних результатів показали схожі результати для bona fide психотерапії і не bona fide лікування. Ці дані суперечать мета-аналітичним результатами Спілманса і співавт. (2013), в яких bona fide психотерапія перевершують не bona fide лікування для комбінованих первинних результатів як до, так і після спостереження. Можливе пояснення цих суперечливих результатів полягає в тому, що на відміну від огляду Спілманса і співавт., поточний мета-аналіз включав тільки РКД. Крім того, ми не об’єднали первинні результати і вторинні результати .. Не bona fide методи лікування, включені в цей огляд, можуть містити ключові загальні фактори (наприклад, терапевтичний альянс, навіювання надії, співчуття терапевта, намір бути ефективним), які можуть пояснити відносну ефективність цих втручань. Аналогічним чином, деякі з bona fide процедур можуть містити також деякі конкретні компоненти. Ми закликаємо дослідників продовжувати досліджувати bona fide методи лікування, щоб можна було зробити чіткі висновки для цих методів лікування. В даний час, грунтуючись на наявній літературі, ми рекомендуємо, щоб дорослі з РХП зверталися до bona fide психотерапії для оптимізації результатів лікування, хоча ми визнаємо, що деякі не bona fide інтервенції в середньому можуть бути настільки ж ефективними. Дев’ятеро людей повинні були б проходити bona fide терапію замість не bona fide терапії, щоб ще одна людина змогла показати утриманість в подальшому лікуванні. Наша друга мета полягала в тому, щоб з’ясувати, чи дає bona fide психотерапія еквівалентні ефекти, порівнюючи bona fide КПТ з bona fide не-КПТ. Bona fide психотерапія, незалежно від спрямованості лікування (КПТ проти не-КПТ), показала схожі результати в усі моменти часу. Проте, в період після лікування (g = .31) та короткотермінового спостереження (: c6 місяців; g = .24) bona fide КПТ показала невеликі перевершення ефективності  в бік поліпшення психопатології РХП в порівнянні з bona fide не-КПТ. Одним з можливих пояснень цього висновку є те, що в більшості (75%) досліджень в якості оцінки використовувавалось дослідження з розладу харчової поведінки (EDE; Файрберн і Купер, 1993) і запитальник EDE (EDEQ; Файрберн і Беглін, 1994) для вимірювання психопатології РХП. Ці критерії були розроблені для оцінки когнітивних і поведінкових факторів РХП (Файрберн і Беглін, 1994; Файрберн і Купер, 1993). Наприклад, опитувальники включають питання про бажання випробовуваних схуднути, страху втратити контроль над їжею і чи навмисно вони обмежують кількість їжі, яку споживають. Таким чином, не дивно, що на результати впливають втручання ТОС. Bona fide КПТ і bona fide не-КПТ не розрізнялися за показниками депресії, самооцінки та міжособистісних проблем, які є механізмами, що лежать в основі переїдання згідно міжособистісної моделі (Вілфлей і співавт., 2002). Наші результати узгоджуються з тим, що було продемонстровано в дослідженнях КПТ для депресії. Наприклад, Шапіро (Shapiro) і співавт. (1994) порівняли КПТ і психодинамічну ІТП для депресії і не виявили відмінностей між двома методами лікування за восьми показниками результату, за винятком опису депресії Бека (Шкала депресси Бека; Бек, Вард, Менделсон, Мок, і Ерба, 1961), що призвело до більшого ефекту в користь КПТ, лікування, також розробленого Беком, Раш, Шоу і Емрі (1979). Точно так же в мета-аналізі Уї і Фрі (1995) продемонстрували, що зміни в поведінці після психотерапії були пов’язані зі зменшенням депресивних симптомів, які вимірювалися тільки за шкалою депресії Бека (Бек з співавт., 1961), але не за загальними шкалами депресії . Наші результати аналогічні тим, про які повідомлялося в мета-аналізі Спілманса і співавт. (2013) з одним винятком. Спілманс і співавт. виявили, що bona fide КПТ перевершує bona fide не-КПТ за комбінованими первинним результатами (включаючи утримання, частоту переїдання і / або очищення і психопатологію РХП) в подальшому лікуванні. Автори вказали, що цей результат може бути пов’язаний з дослідженнями, які сприяли КПТ. З огляду на результати поточного мета-аналізу, мабуть, не існує будь-якої явної переваги bona fide КПТ в порівнянні з іншими bona fide психотерапії в поліпшенні показників частоти утримання, переїдання і / або очищення. В середньому, 9,3 людини (NNT) повинні були б отримати bona fide КПТ (замість bona fide не-КПТ), щоб одна людина утримався від подальшого лікування. У той час як в керівних принципах лікування рекомендуються КПТ і ІПТ в якості варіантів лікування першої лінії (Робоча група APA з розладів харчової поведінки, 2006; NICE, 2004; Йагер з співавт, 2014 року), наявні дані в літературі по РХП не вказують на те , що bona fide психотерапія явно краще в лікуванні РХП, хоча КПТ може бути більш ефективним у зниженні психопатології РХП, яка визначається КПТ. Визначення конкретних факторів, відповідальних за психотерапевтичні зміни при РХП, виходить за рамки нашого дослідження. Проте, попередні мета-аналізи, в яких розглядалися ефекти як загальних (тобто об’єднання, досягнення мети, очікувань і т.д.), так і специфічних (тобто відмінності між типами лікування, дотриманням протоколу, конкретними компонентами і т.д.) психотерапевтичні чинники для інших психічних розладів (див. Ейм і Вамполд, 2001; Балдвін і Імел, 2013; Белл, Маркус, і Гудлад, 2013; Норкросс, 2011 року; Вамполд з співавторами, 1997; Вебб, ДеРубі , і Барбер, 2010) вказали, що ефекти, вироблені спільними факторами, були набагато більше, ніж вироблені конкретнимі факторами. Необхідні додаткові дослідження в області РХП, щоб повторити ці висновки щодо загальних факторів; однак ми припускаємо, що результати будуть аналогічні результатам з РХП. Наприклад, щодо альянсу мета-аналіз Грейвс (Graves) і співавт. (2017) вказав, що раннє поліпшення симптомів було пов’язано з подальшим рівнем терапевтичного альянсу, і що попередній рівень альянсу був пов’язаний з подальшим поліпшенням симптомів у людей з РХП. Наслідком цих результатів для лікування РХП є те, що терапевти, які мають досвід в будь-який bona fide психотерапії РХП, можуть ефективно лікувати людей. Таким чином, рекомендація тільки однієї або двох bona fide психотерапій для людей з РХП, як це робиться в деяких посібниках з лікування, може не відповідати сукупним даними мета-аналізу. Включення ширшого діапазону bona fide психотерапії в якості варіантів лікування надасть людям з РХП більше варіантів лікування. Деякі стверджують, що для поліпшення результатів необхідно враховувати загальні або контекстуальні фактори при проведенні лікування (Вамполд та  Імел, 2015). Наприклад, терапевт може: (а) адаптувати лікування до культури і цінностей пацієнта; і (б) розвивати і підтримувати терапевтичний альянс (Вамполд та Імел, 2015).

Обмеження і майбутні напрямки

Багато з аналізів в цьому дослідженні включали невелику кількість порівнянь, і були недостатньо значущими для виявлення відмінностей або проведення значущих аналізів регулюючих показників. Невелика кількість порівнянь також могла вплинути на чутливість результатів аналізу. Наприклад, виключення деяких порівнянь, які призводять до іншого висновку, могло статися через великі розміри вибірки в порівнянні з іншими порівняннями в аналізі. Таким чином, результати слід інтерпретувати з належною мірою обережності. У міру появи нових досліджень число порівнянь, необхідних для цих аналізів, буде збільшуватися, ефективність аналізів буде поліпшуватися, і можна буде оцінювати вплив важливих регулюючих показників (тобто, тип bona fide лікування, діагноз РХП). Існує потреба в більшій кількості РКД для bona fide психотерапії при НА, проте високі показники відмови від лікування, низькі показники набору і приблизно 40% відсіву ускладнюють завершення таких випробувань (Хальміх, 2008). Крім того, більше половини (53%) bona fide і не bona fide порівнянь включають в себе bona fide психотерапію. Ми закликаємо дослідників продовжувати досліджувати всі види bona fide психотерапії при РХП, для можливості оновити керівництва з лікування та надати більше варіантів лікування на основі фактичних даних для осіб з РХП. Хоча ми оцінювали якість всіх включених РКД, ми безпосередньо не вивчали вплив загальної якості або окремих якісних елементів (тобто, надійності дослідника, надійності терапевта і т.д.) на величину ефекту. Ми рекомендуємо в майбутньому досліджувати якість РКД при РХП і повідомляти про вплив якості на величину ефекту. У поточному мета-аналізі використовувалася інша процедура кодування для КПТ в порівнянні з bona fide психотерапією, відмінною від КПТ, ніж у Спілманса і співавт. (2013), що може призвести до різних результатів. Наприклад, в поточному дослідженні поведінкова терапія без когнітивного компонента і когнітивна терапія без поведінкового компоненту не були позначені як КПТ. Категоризація типів психотерапії – це те, що часто не береться до уваги в дослідженнях психотерапії, але має враховуватися в майбутньому. Наші дані отримані з опублікованих досліджень (за винятком однієї дисертації; Аллен, 1997), а систематична помилка публікацій виявлена ​​в двох аналізах. Щоб поліпшити результати майбутніх мета-аналізів, ми пропонуємо зареєструвати всі випробування, опублікувати протокол, а все результати повинні відображати в рецензованих журналах відповідно до стандартів CONSORT (Об’єднаний стандарти звітності досліджень). Нарешті, як і в випадку з дослідженнями РХП в цілому, чоловіки і інші етнічні групи були недостатньо представлені.

Висновок

В цілому, результати цього мета-аналізу показують, що bona fide психотерапія ефективна при лікуванні РХП. У той час як bona fide психотерапія і не bona fide лікування дали схожі результати для багатьох результатів, bona fide психотерапія перевершила не bona fide лікування за кількома результатами, хоча останні результати можуть бути нестабільними. До тих пір, поки не будуть проведені подальші дослідження і не будуть зроблені більш точні висновки, ми рекомендуємо людям з діанозом РХП bona fide психотерапію як варіант лікування першої лінії. У міру появи нових досліджень, що стосуються не bona fide лікування, стане можливим визначити, чи дають якісь із цих варіантів лікування (наприклад, самодопомога, підтримуюча терапія, поведінкова втрата ваги) результати, еквівалентні або перевершують результати bona fide психотерапії. Наші результати узгоджуються з моделлю загальних факторів, в якій bona fide психотерапія, незалежно від орієнтації лікування, дала аналогічні ефекти. Терапевтичний альянс є найбільш дослідженим загальним фактором в дослідженнях психотерапії (Уіберс і Куіжперс, 2015). Проте, необхідні додаткові дослідження, щоб визначити механізми, за допомогою яких альянс та інші загальні фактори впливають на терапевтичні зміни в дослідженнях лікування РХП. Майбутні дослідження повинні бути спрямовані на те, щоб дозволити виявляти і оперувати ключовими загальними і специфічними факторами при лікуванні пацієнтів з РХП для вивчення причинно-наслідкових зв’язків з результатами. Наш висновок в даний час відповідає висновку Вамполда (2005), який стверджує, що проведення bona fide психотерапії є більш важливим, ніж те, яка саме bona fide психотерапія проводиться.

Фінансування

Ця робота була підтримана Канадським інститутом досліджень в галузі охорони здоров’я (CIHR) інституту нейронаук, психічного здоров’я та залежності під посилальним номером FRN 134906.

 

bona fide * психотерапія – ретельна, сумлінна психотерапія.

 

Джерело – Дослідження психотерапії, 2019 Том. 29, № 7-8, 833-845, https://doi.org/10.1080/10503307.2018.1489162

 

Психіатри зазвичай не цікавляться стоматологічною гігієною своїх пацієнтів, так само як і стоматологи не володіють інформацією про розлади харчової поведінки своїх клієнтів, і про те, як це може допомогти. Проте, зуби і ротова порожнина можуть повідомити багато про харчові звички, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс і щоденні болі у пацієнтів. Пояснення причин виникнення різних видів зубних пошкоджень від карієсу до ерозії зубів, стирання, зношування зубів і розташування цих проблемних місць допоможе поліпшити розуміння етіопатогенних факторів. Важкий бруксизм – це типове порушення функції з значними наслідками, такими як втрата зубної тканини, розлади СНЩС і перелом зубів. Зуби і посмішка також формують і самооцінку, а лікування зубів – це не тільки соматичний підхід до болю і функціонуванню організму, але і хороша можливість зробити вклад у зміну звичок харчування. Для практикуючого стоматолога такі проблеми як медикаментозне зниження швидкості слиновиділення, лікування бісфосфонатами, гіпокаліємія, остеопороз – це труднощі, що перешкоджають лікуванню, і деякі фахівці вважають за краще відкласти процедуру. Для поліпшення своїх знань їм необхідні підказки психіатрів. У той же час психіатри могли б скористатися інформацією від колег-стоматологів для кращого розуміння харчових звичок своїх пацієнтів.

Ідея «лікування, орієнтованого на пацієнта» вперше була введена в геріатрії. Цей приклад краще за все ілюструє участь стоматолога в лікуванні пацієнтів з розладами харчової поведінки. У 2009 році Рейнольдс описав цей підхід у такий спосіб: «Мета медичної допомоги, орієнтованої на пацієнтів, полягає в тому, щоб дати їм можливість стати активними учасниками свого лікування». Серйозні пошкодження в ротовій порожнині вимагають часу і декількох прийомів для відновлення функціональності та естетичності. Стоматолог є частиною медичної команди, він допомагає пацієнтові в лікуванні зубів, а також робить свій внесок в одужання від розладів харчової поведінки.

Зв’язок між психіатрією і стоматологією має бути посилений для кращого розуміння роботи один одного і, особливо, для розробки спільного підходу в лікуванні пацієнтів з розладами харчової поведінки. Соматичний підхід до лікування зубів тепер є обов’язковою вимогою. Психологічний вплив відновлення зубів потребує подальшого вивчення.

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії і булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Люди з розладами харчової поведінки (РХП) демонструють складнощі з регулюванням емоцій. Часто це пов’язують з розладами харчової поведінки, в результаті якої люди значно пригнічують небажані / неприємні емоції / думки. Порушення регулювання емоцій – це встановлений фактор трансдіагностичного ризику для розвитку / підтримки РХП1. Ігнорування досвіду, як трансдіагностичне патологічне функціонування регулювання емоцій, грає центральну роль в етіології / підтримці психопатології, також присутній в спектрі РХП2. Самокритика, негативне / вороже ставлення до себе, асоціюється з симптомами РХП. Мета цього дослідження у вивченні взаємозв’язку між обмеженням прийому їжі і складнощами з регулюванням емоцій у пацієнтів з РХП, а також у виявленні потенційних посередників для цього взаємозв’язку.

Методи. У цьому перехресному дослідженні взяли участь 102 пацієнта з РХП (Маge = 28,1, SD = 10,60; MBMI = 19,99, SD = 5,47). Вони відповідали критеріям DSM-5 для AN-R (нервова анорексія, обмежувальний тип) (37,3%), AN-BP (нервова анорексія, очисний тип) (9,8%), BN (булімія) (27,5% ), BED (приступоподібне переїдання) (7,8%) або OSFED (інші встановлені порушення харчування або РХП) (17,6%). Аналіз відмінностей між групами проводився з використанням багатовимірного дисперсійного аналізу (MANOVA), з метою дослідити статистично значущі відмінності в трьох рівнях залежною змінною (залежна змінна; частота обмежень в їжі, відповідно до вимірів РХП-15) з точки зору труднощів регулювання емоцій і пов’язаних трансдіагностичних психологічних процесів. Метод багаторазової генерації вибірок на базі наявної вибірки (5000 поправок генерацій повторних вибірок, 95% довірчі інтервали), використовувався для вивчення зв’язків між змінними і для перевірки передбачуваних непрямих і прямих ефектів.

Результати. Результати MANOVA виявили істотні багатовимірні відмінності між рівнями залежної змінної щодо складнощів з регулюванням емоцій та пов’язаних психологічних процесів, формула Вілкса λ = 0,29, F (2, 94) = 2,67, р <0,001, η2 = 0,46. Була оцінена модель послідовного множинного посередника, в якій X (обмеження в їжі) викликав M1 (ігнорування досвіду), що, в свою чергу, викликало M2 (самокритику), де Y останній знаменник (труднощі з регулюванням емоцій). Всі лінії статистично значущі. Після введення посередників в модель прямий ефект між X і Y стає статистично значущим, c ‘= 0,939, t (105) = 4,079, p = 0,234. Всі непрямі ефекти значні і позитивні. Ця модель склала 52% від загальної дисперсії складнощів регулювання емоцій в клінічній вибірці РХП (F (3, 105) = 37,942, р <0,001).

Обговорення. Це дослідження експериментально підтверджує зв’язок частоти прийому їжі зі збільшенням ступеня складнощів регулювання емоцій і трансдіагностичних дезадаптивних процесів. Крім того, дослідження також дає уявлення про патогенні шляхи, за допомогою яких трансдіагностічні процеси (ігнорування досвіду і самокритика) можуть впливати на взаємозв’язок між обмеженням в їжі і складнощами з регулюванням емоцій у людей з РХП. Результати клінічної і дослідницької роботи є предметом подальших обговорень.

 

Автори: Rodrigues, Tania; Vaz, Ana Rita; Vieira, Ana Isabel; Brandao, Isabel; Timoteo, Sertorio; Nunes, Patricia; Machado, Paulo.

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії і булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Традиційні програми лікування нервової анорексії успішні у відновленні ваги; однак, найчастіше люди повертаються до звичної поведінки і частота рецидивів висока. За 10 років ми розробили інноваційну модель лікування для поліпшення результатів у наших пацієнтів. Крок за кроком ми вибудували «Сенсорний шлях турботи» для пацієнтів з нервовою анорексією, виходячи з наступної психопатологічної гіпотези: нервова анорексія пов’язана з проблемами інтеграції сенсорних функцій в ранньому віці, а сенсорні стимули допомагають пацієнтам сприймати зовнішню інформацію, яка підтримує розумовий процес. Завданням дослідження було отримання результатів терапевтичного впливу з використанням сенсорного сприйняття і, зокрема, нюхових стимулів на нервову анорексію.

План ольфакторної сенсорної терапевтичної групи: ми пропонуємо повний, денний або поетапний стаціонар або амбулаторне лікування. Розвиток сенсорних навичок рекомендується виконувати у форматі групових занять. У той же час, психіатр і педіатр укладають договір з пацієнтом з приводу індивідуальної і групової психотерапії. Щотижнева терапевтична група організована міждисциплінарною командою (психіатри, психологи, медсестри, танцювальні терапевти) і включає в себе більше 6 пацієнтів. Спочатку кожнму пацієнту представляють три категорії ароматів у вигляді смужок (харчові, деревні, квіткові), які дають кожному по три рази. 3 кола дозволяють відчути різні ноти аромату і викликати, пов’язані з ними спогади. З другого кола пацієнти можуть розповідати, записувати або замалювати свої історії і спогади. В процесі півторарічної терапії спливає багато спогадів. Учасники цього семінару підлітки від 12 до 20 років, хлопці і дівчата, з діагнозом нервова анорексія DSM 5, що знаходяться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Цілі групової терапії: зняти яскраво виражені заборони на вживання їжі, зменшити бажання контролю над взаємовідносинами, над ставленням до себе і знизити потребу в лібідінізаціі тіла і психіки.

Результати: З початку ольфакторної сенсорної терапевтичної групи ми спостерігаємо: зменшення середньої тривалості стаціонарного лікування на 50%, більш швидке зростання ІМТ і можливість дослідження переносу, завдяки гарному терапевтичному альянсу.

Висновок: в системному лікуванні нервової анорексії у підлітків, використання сенсорних відчуттів і їх зв’язок зі спогадами та емоціями допомагає зняти заперечення, розщеплення, і зменшити болісні відчуття, пов’язані з необхідним відновленням ваги.

Автори: E Dor-Nedonsel, A Serpa-Rouede, LE Dumas, F Askenazy

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії і булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Розпізнавання сенсорних відчуттів можна назвати сполучною ланкою між тілом і навколишнім середовищем, що сформувалося в цілях адаптації. В літературі наводяться приклади порушення нюхових здібностей при різних психіатричних патологіях, включаючи нервову анорексію. Це протокольне дослідження націлене на оцінку терапевтичної дії ольфакторної сенсорної групи, сформованої серед хворих на анорексію, які проходили спеціалізоване лікування.

Методи: протокольне дослідження це багатоцентрове рандомізоване відкрите інтервенційне дослідження, проведене протягом 6 місяців з пацієнтами у віці до 20 років з рестриктивною нервовою анорексією. Основна мета протокольного дослідження полягає в тому, щоб порівняти ефективність шестимісячного лікування в сенсорній терапевтичній групі зі звичайним індивідуальним лікуванням. Основним показником є збільшення індексу маси тіла (ІМТ) між цими двома групами. Вторинна мета полягає в тому, щоб порівняти розвиток клінічної картини, сенсорне і нейрокогнітівне сприйняття, тривалість перебування в стаціонарі і терапевтичний альянс. Вторинними показниками є опитувальники: EAT-40, Наявність дитячої депресії (CDI), Наявність депресії Бека (BDI), Коефіцієнт аутизму (AQ), Сенсорний профіль, Терапевтичний альянс (HAQ), Загальна клінічна картина (CGI) і завдання когнітивно-відновлювальної терапії (CRT).

Експериментальне лікування: Ольфакторна сенсорно-терапевтична група була розроблена на факультеті Університету дитячої та підліткової психіатрії (UDCAP) в дитячій лікарні Ніцци – Ленваль і продемонструвала ефективність при відсутності наукових результатів. Ця щотижнева терапевтична група організована багатопрофільною командою (психіатри, психологи, медсестри, танцювальні терапевти) і включає понад 6 пацієнтів. Основна гіпотеза полягає в тому, що нюх допомагає пацієнтам сприймати зовнішні стимули, які допомагають розумовому процесу. Після того, як пацієнти вдихають запахи їжі, квітів і дерева, вони повинні намалювати і записати свої враження, звільняючи приємні або неприємні спогади. Протокол дослідження буде рандомізований дослідним центром після спеціального навчання ольфакторної сенсорної терапевтичної групи, проведеного Університетом дитячої та підліткової психіатрії.

Висновок: Клінічна експертиза ольфакторної сенсорної терапевтичної групи повинна мати докази ефективності. Це лікування може бути відтворене в іншому центрі відповідно до протоколу лікування.

Автори: Л.Е. Дюма, Е Дор Недонсель, Ф Ашкеназ

Дослідницька група: Ф Бат, П Джірардін, C Гійом

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії і булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Вагітність є складним етапом фізіологічних і психологічних змін, які відбуваються для жінки за порівняно короткий час. Жінки відчувають швидкі зміни форми та розмірів тіла, і змушені істотно переоцінити свій звичний тілесний образ. Не так багато досліджень було присвячено наслідкам сприйняття жінками свого зміненого тіла на перебіг вагітності та на новонароджених. Метою цієї роботи було вивчити зв’язок між стурбованістю жінок змінами форми тіла та виникаючими ускладненнями в перебігу  вагітності та після народження дитини.

Методи: ми проаналізували дані дослідження, в якому взяли участь 253 жінки, чиї показники оцінювалися на четвертому і восьмому місяці вагітності, а потім між шостим і восьмим тижнем після пологів, де була зібрана інформація про пологи та стан матерів і новонароджених. Ми вивчили можливий зв’язок стурбованістю жінок змінами тіла на перебіг вагітності та проблеми новонароджених, використовуючи Опитувальник про сприйняття тіла (Body Shape Questionnaire – BSQ) для визначення наявності або відсутності клінічно істотних занепокоєнь жінок формою свого тіла на 4-му і 8-му місяцях вагітності. На 4-му місяці також оцінювали невдоволення жінки формами свого тіла за допомогою Графічного зображення тіла. Двосторонній і багатовимірний аналізи були виконані з використанням R версії програмного забезпечення 3.4.2.

Результати: Невдоволення тілом, виміряне за допомогою Графічного зображення тіла на 4-му місяці, може послужити причиною виникнення високого ризику кесаревого розтину (6,74, CI95% [1,88-32,16], р = 0,007). Надмірна стурбованість формою тіла на 8-му місяці вагітності призводить до високого ризику передчасних пологів (AOR: 9,41, CI95% [1,06-83,33], р = 0,04). Також були розглянуті інші фактори, включаючи пренатальну депресію у матері.

Висновки: стурбованість жінки змінами форм тіла під час вагітності впливає на здоров’я матері і дитини. Планові дослідження сприйняття вагітною жінкою змін власного тіла та можливе невдоволення формами тіла в перинатальному періоді можуть запобігти негативним наслідкам для фізичного та психічного стану матері та для здоров’я дитини. Для кращого управління цими процесами потрібний комплексний підхід в дослідженні даного питання.

Автори: Орелі Летранчант, Флоренс Курт, Ізабель Ніколас, Жером Сільва, Моріс Коркос

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії і булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Танцювальна-рухова терапія відноситься до широкого спектру інтервенцій, які використовуються для поліпшення фізичного, психічного, емоційного і духовного самопочуття пацієнтів, часто в груповому форматі. Поки що доказової бази для використання таких інтервенцій в лікуванні РХП мало, хоча деякі дослідження показують, що йога може зменшити симптоматику у пацієнтів з розладами харчової поведінки. Відповідно до клінічних звітів, участь в Танцювально-руховій терапії може мати несприятливі побічні ефекти, перешкоджати одужанню або навіть погіршити РХП-патологію. Тому вкрай необхідно досліджувати те, як пацієнти самостійно приймають рішення про необхідність участі в руховій терапії. У цьому дослідженні ми вивчаємо, як пацієнти з широким спектром патології розладів харчової поведінки реагують на участь в груповій танцювально-руховій терапії в амбулаторних умовах.

Методи: дані були зібрані з використанням якісного, феноменологічного методу, розробленого спеціально для цього дослідження. Досліджуваними були 12 пацієнтів з діагнозами: нервова анорексія, булімія, нервовий розлад або розлад харчової поведінки (DSM-V), які проходили амбулаторне лікування від розладів харчової поведінки в Норвегії. Протягом 6 – 12 місяців всі досліджувані активно брали участь в танцювально-руховій терапевтичній групі, що включає заняття йогою, танцями або спортом. Досліджуваних детально розпитували про їхній досвід такої терапії. Щоб отримати повне розуміння лікування, матеріал інтерв’ю було погоджено зі спостереженнями двох незалежних дослідників. Всі дані матеріалу були розшифровані дослівно та проаналізовані з використанням * QSR-Nvivo.

Результати: аналіз привів до двох основних тем: «Рух всередині» і «Корисний простір». «Рух всередині» – це ті почуття, яке досліджувані переживали під час групи. «Корисний простір» – це те, як група щотижневої танцювально-рухової терапії сприймала цей досвід – як допомогу чи ускладнення в одужанні від розладів харчової поведінки. Основні теми послідовно відзначалися при різних видах занять групової рухової терапії та патології розладів харчової поведінки. Результати представлені чотирма прототипами, що ілюструють основні висновки в зв’язному і розповідному форматі.

Висновок: участь в танцювально-руховій терапії може допомогти пацієнтам з розладами харчової поведінки отримати доступ до широкого спектру тілесних відчуттів і почуттів, яких вони зазвичай прагнуть уникнути або не можуть випробувати в силу обмежень. Залежно від того, як терапевт привносить структуру та допомагає пацієнтові усвідомити переживання в групі РХП-патології, танцювально-рухова терапія може як допомогти, так і перешкодити одужання пацієнтів.

Автори: Бенедикт Харілай Валле, Гуро Уїллер Одден, Маргрет Сігер Халворсен, Кьерсті Солхауг Гулліксен

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії та булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Все більше і більше досліджень присвячено питанню спокою, що є результатом практик усвідомленості. Спокій – це стабільний і незалежний від зовнішніх факторів психічний стан або риса характеру, який зберігається незалежно від афективної валентності стимулів або ситуацій (Десбордо і ін., 2015) при якому не спостерігається відмінностей в реагуванні або уникнення позитивних, так само як і негативних стимулів (Джуно та ін.). У стані спокою ставлення до їжі і до тіла характеризується менш екстремальними реакціями і зниженням звичного реагування та уникнення імпульсів.

У зв’язку з цим, спокій може бути важливою рисою для запобігання розладів харчової поведінки та ожиріння. Щоб почати досліджувати цей взаємозв’язок, ми провели кілька кореляційних досліджень. Після створення і підтвердження опитувальника для дослідження спокою на загальному населенні (EQUA-S, N = 265), ми провели перше онлайн дослідження на молодих жінках (N = 172). Результати показують  що  жінки з більш високими показниками спокою мали нижчі показники за Переліком розладів харчової поведінки (EDI; Гарнер, Олмстед і поливу, 1983) і також згідно Голландському Опитувальнику з Харчової Поведінки (DEBQ; Стрий, Фріхтерс, Бергерсена, Деферс, 1986), таким чином, чим вищий рівень спокою, тим нижче ризик розвитку розладів харчової поведінки. Учасники також показали більш нейтральну валентність оцінки по відношенню до людей з меншою або більшою вагою і меншу напругу, коли оцінювали самі себе. Ми також виявили опосередкований ефект негативного впливу (PANAS-N; Вотсон, Кларк, Теледжен, 1988) на взаємозв’язок між спокоєм і показниками EDI, що відповідає загальновідомим факторам ризику захворювань розладами харчової поведінки (Стайса, 2001).

Інше коротке дослідження з дорослими без розладів харчової поведінки (N = 52) показало ті ж результати при оцінюванні реакції на харчові стимули. Так, люди з більш високим рівнем спокою оцінюють валентність харчових стимулів як більш нейтральні, у порівнянні  з  людьми з низьким рівнем спокою. Ці результати можуть бути багатообіцяючими для запобігання проблем з харчовою поведінкою і для майбутніх досліджень.

Автори: Катерина Джуно; Майкл Дамбрун; Ребекка Шенкленд – Клермон-Ферран, Франція

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії і булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Відновлення розладів харчової поведінки відбувається комплексно. Фактично, дослідження показують, що повне одужання досягається через відносини з собою, іншими та наявністю більш високої мети. Лікування є найбільш успішним, коли клієнти розвивають відносини з самими собою, не дивлячись на розлад харчової поведінки; налагоджують зв’язок з іншими; і знаходять більш глибоке почуття власної гідності і цілі. Ця робота дає надію і мотивацію, необхідні для одужання, і надихає продовжувати розвиватися, коли клієнти припиняють лікування.

 

Відносини з собою: розвиток самоспівчуття.

Клієнти з розладами харчової поведінки часто відчувають глибокий сором, який блокує їх зв’язок з собою та іншими. Самоспівчуття є протиотрутою від сорому і створює основу для відносин. Самоспівчуття – це навик, який може стати частиною одужання. Співчуття до себе дозволяє нам бути делікатним з собою, одночасно дозволяючи діяти, щоб ми могли підтримувати себе і розвиватися. Самоспівчуття дозволяє нам діяти зі своєї автентичності та уразливості, забезпечуючи справжню основу відносин з собою та іншими.

Практика самоспівчуття часто може бути під загрозою в процесі відновлення. Частиною розладу харчової поведінки є те, що клієнти часто вступають в критичну розмову з самим  собою, оскільки це щось, що їх захищає і є передбачуваним. Клієнти часто відчувають, що співчуття до себе призведе до того, що справи вийдуть з-під контролю або що вони знизять свої стандарти і почнуть жаліти себе. Насправді, самоспівчуття є компонентом здорового внутрішнього виховання. Ми знаємо, що кращі батьки ті, які забезпечують виховання та структуру. Дітям батьків, які дають тільки структуру і вимоги, часто не вистачає впевненості та відчуття благополуччя. Проте, саме так ми часто виховуємо себе. Замість цього клієнти повинні заново вчитися тому, як внутрішньо вирощувати себе за допомогою виховання і структури, що включає в себе і практику самоспівчуття. Коли клієнти вчаться демонструвати співчуття до себе, вони створюють основу для здорових відносин з самими собою.

Самоспівчуття складається з трьох компонентів (Neff, 2015)

  1. Уважність. Уважність в співчутті до себе – це просто акт визнання нашого власного емоційного болю. Це може бути просте спостереження: «Мені боляче». Усвідомлений крок у співчутті до себе дозволяє нам відокремитися від болю, а не злитися з ним.
  2. Людські переживання: всі ми люди, і цей компонент нагадує нам, що ми не самотні в нашому болі. Може бути, що інші не зазнали нашого конкретного виду страждання, але почуття емоційного болю є частиною стану людини, і зв’язок через цей біль є частиною лікування.
  3. Доброта до себе. Доброта до себе – це просто розмова з самим собою, як з другом, що відчуває емоційний біль. Ми часто говоримо собі «стань жорсткіше» і «не будь таким слабаком». Замість цього ми повинні сказати собі те, що скажімо другу: «Це складно. Ти відчуваєш себе самотнім».

 

Відносини з іншими: цілющі відносини

На додаток до відносин з собою, відносини з іншими важливі в процесі відновлення. Розлади харчової поведінки часто залишають після себе сліди як після битви. На розлади харчової поведінки також впливають сім’ї та близькі, і вони часто відчувають себе безпорадними в їх одужанні. Зцілення цих відносин може створити фундамент для відновлення після розривів, які відбулися, і може стати прикладом вирішення майбутніх можливих конфліктів у відносинах. Розлад харчової поведінки часто може як відштовхувати людей, так і притягувати їх до себе. Клієнти можуть вивчити способи присутності в стосунках без використання розладів харчової поведінки і сформувати відносини на здоровій основі.

 

Відносини з іншими: розвиток зв’язків на основі відновлення

На додаток до зцілення минулих відносин, відновлення дає можливість для створення нових відносин зі справжнім зв’язком. Люди, які страждають від розладів харчової поведінки, часто страждають на самоті, приховуючи свою хворобу, яка відділяє їх від інших. Розлад харчової поведінки часто блокує зв’язок і запобігає справжній вразливості. Через відновлення клієнти можуть  заявляти про себе і своє існування. В процесі лікування клієнти розвивають відносини з тими, хто пройшов цей шлях відновлення. Відносини, які розвиваються по-справжньому зі спрямованістю на відновлення, можуть служити основою для відновлення життя поза лікуванням.

 

Відносини з вищою метою: знайти сенс в повсякденному житті

Робота через відносини також дає клієнтам зв’язок з навколишнім світом, відкриваючи їм очі на багатство і красу життя. Їжа стає джерелом задоволення. Пообідня прогулянка – можливістю оцінити красу природи. Мистецтво, слова і музика дозволяють виразити себе. Дослідження показують, що люди, які повністю одужують, часто ідентифікують свою духовну роботу як визначальний фактор в процесі відновлення. На жаль, духовною роботою часто нехтують як частиною лікування. Для клієнтів важливо визначити свої цінності і цілі у відновленні. Ми обговорюємо, що клієнти виліковуються від своїх розладів харчової поведінки, але не менш важливо визначити, що саме вони «лікують». Коли клієнти можуть включити в своє одужання більш високу мету і значення, вони виявляють, що їх одужання має цілісність і спрямованість.

Аспекти відносин у відновленні повинні бути розглянуті і включені в лікування. Відносини з собою, іншими та вищою метою є невід’ємною частиною того, ким ми є як люди, і побудови життя в процесі відновлення. Включення роботи через відносини в лікування дає клієнтам основу для повного одужання.

Джерело https://www.nationaleatingdisorders.org/blog/eating-disorders-recovering-through-relationship?fbclid=IwAR3F8RHATQSbGEuWTplPCPj8KbrEpWnaf8DuKgdTBTWG6vubT2Zj7pG45Ds

Мене турбує моя вага, моє харчування та зовнішній вигляд.
Але як я можу дізнатися, чи це все вийшло із під контролю?

Ось кілька питань, які допоможуть вам дізнатися про вас більше:

  1. Чи почуваюся я хворою, бо відчуваю дискомфорт після переїдання?
  2. Чи турбує мене, що я, можливо, не контролюю що я їм?
  3. Чи я втратив/ла більше 6-ти кілограмів за 3 місяці?
  4. Чи говорять мені інші люди, що я занадто худий, в той час як я вважаю себе занадто товстим?
  5. Чи можу я стверджувати, що їжа має велике значення в моєму житті?

Якщо ви відповіли «так» щонайменше на два з цих питань, велика ймовірність, що у вас є розлад харчування, відомий як “нервова анорексія”, або анорексія з булімічними розладами. Це означає, що ви чергуєте періоди дієти з періодами, коли ви не можете контролювати харчування, в результаті яких виникає потреба в компенсації – наприклад, спричинення блювання, надмірно фізичні вправи тощо.

Особи, яких найбільше це стосується:

  • допідросткового віку дівчата
  • дівчатка-підлітки;
  • молоді жінки;
  • моделі, танцюристи та люди, які займаються спортом, де вимагається постійний контроль ваги або надвитривалість.

Що означає термін “розлад харчової поведінки”?

Розлади харчування (від анг. Eating Disorders) – це харчові звички або поведінка, які відрізняються від інших людей, що живуть у тому ж харчовому, соціальному та культурному середовищі. Вони призводять до психічних та тілесних порушень. Найпоширенішими порушеннями, невраховуючи заїдання стресу та переїдання, є нервова анорексія та булімія. У 9 випадках із 10 страждає дівчина чи жінка, проте чоловіки також можуть піддаватися цій хворобі.

Анорексичною поведінкою називають відмову від їжі, в той час як людина насправді помирає з голоду (нервова анорексія), або відмова набирати вагу, незважаючи на те, що організм виснажений (нервова анорексія, або анорексія з булімічними (переїдання) епізодами). Щоб уникнути зайвої ваги, людина з анорексичною поведінкою може вдатися до фізичної гіперактивності та / або до самовільного виклакання бл ювання чи до надмірного вживання проносних, нав’язливого контролю ваги. Ці різні обсессії врешті-решт керують життям людини. Їх самооцінка залежить від здатності контролювати вагу, і це в свою чергу створює залежність від депривації.

Наслідки можуть бути дуже серйозні: фізіологічні (ризик остеопорозу, підвищений ризик серцево-судинних захворювань, безпліддя та інші) психічні (труднощі з контролем емоцій, тривожність, зниження самооцінки, депресії тощо) та соціальні (ізоляція, замикання в собі).

З урахуванням вище вказаного, важливо не намагатися впоратися з цими труднощами наодинці, оскільки вони рідко вирішуються самостійно. Вони також можуть по-справжньому зіпсувати життя.

Що я можу вдіяти?

Ви можете обрати один із наступних варіантів:

  • Зверніться до лікаря-терапевта, педіатра та / або психіатра, з яким ви зможете скласти відповідний план медичної допомоги. Цей лікар повинен надати комплексний медичний догляд, залучаючи різних людей для вирішення психічних, харчових та тілесних аспектів вашої проблеми.
  • Зверніться за допомогою до психотерапевта, щоб виразити і зрозуміти свої відчуття, – все це допоможе вам подолати труднощі та продовжити жити дальше, а також допомогти вам змінити свої звички і почувати себе краще.
  • Приєднайтесь до групи підтримки чи організації, що спеціалізується на порушеннях харчування. Члени цих організацій часто мають великий досвід подібного роду. Деякі з них самі стикалися з такими проблемами і одужали.
  • Не відмовляйтесь від підтримки близької вам людини, яка може допомогти вам у повсякденному житті. Ви зможете отримати емоційну підтримку, коли ви сумніваєтеся чи хвилюєтесь, чи просто бути з кимось на шляху до одужання.
  • З вашими близькими та / або вашим лікарем ви також можете обговорити можливість госпіталізації, особливо якщо ви відчуваєте сильне фізичне або психічне в иснаження, або якщо ваша сім’я страждає через ваш стан. В наш час до госпіталізованої людини та її родини ставляться бережно. Таке рішення дає «перерву» для двох сторін. В лікарні діють багато доступних програм, що включають декілька дисциплін або спеціальностей (індивідуально підібрана програма харчування, щоденні терапевтичні зустрічі та групові заходи, такі як групи підтримки, арт-терапія, драматичні групи, спортивні та культурні заходи).
  • Є веб-сайти, де можна знайти підтримку та допомогу: FNA-TCA (www.fna-tca.com) та AFDAS-TCA (www.anorexieboulimie-afdas.fr) може допомогти вам у пошуку.

Я зможу одужати?

Так, зможете, тільки пам’ятайте:

  • Чим раніше ви проконсультуєтесь з лікарем, тим більше шансів уникнути анорексії, яка руйнує ваше життя і переходить у хронічну форму; і тим більше шансів уникнути найсерйозніших фізичних наслідків.
  • Чим раніше ви проконсультуєтесь, тим легше подолати фізичний і психічний біль, переживання.
  • Чим раніше ви звернетесь по допомогу, тим швидше ви одужаєте і почуватиметесь краще та впевненіше.

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії та булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Особливості

  • Нервова анорексія —це розлад харчування, який має багатофакторне походження; цей процес пов’язаний з індивідуальними та зовнішніми факторами. Одним із потенційних діагнозів: ризик смерті та багато фізичних та психологічних ускладнень.
  • Анорексію слід виявляти на ранніх етапах та своєчасно лікувати

Рання діагностика та лікування

Переваги раннього діагностування є наступними:

  • знижується ризик хронічних та фізичних захворювань, психіатричних та психосоціальних ускладнень
  • надається повна інформація про нервову анорексію та її наслідки, і з пацієнтом та його/її родичами може бути сформований справжній терапевтичний союз.

Слід поставити діагноз при наявності таких обставин:

  • групи підвищеного ризику: дівчатка-підлітки, молоді жінки, моделі, танцівниці та ті, хто займається спортом, особливо на конкурентоспроможній основі. А також осіб, котрі через певні хвороби дотримуються дієти, такі як: діабет першого типу та сімейна гіперхолестеринемія;
  • за наявності певних ознак (див. Таблицю нижче).

Дослідження: методика

Питання, які потрібно задати:

  • одне або два питання щодо можливого розладу харчування, наприклад: “чи у вас коли-небудь були проблеми з вагою чи харчуванням? ” або: “чи є хтось із близьких, хто вважає, що у вас є проблеми із харчуванням? “;
  • анкета DFTCA (франц. анкета щодо визначення розладу харчування, створена на основі анкети SCOFF), в якій дві позитивні відповіді прогнозують розлад харчової поведінки:
  1. Чи виникає у вас потреба блювання, коли є неприємне відчуття ситості?
  2. Ви хвилюєтесь, що не контролюєте те, що їсте?
  3. За останній період ви втрачали більше 6 кг за три місяці ?
  4. Чи вважаєте себе товстою/товстим, в той час як інші кажуть, що ви занадто худі?
  5. Ви вважаєте, що їжа впливає на ваше життя?

Моніторинг антропометричних параметрів:

  • темп росту, вага та ІМТ (індекс маси тіла) – слід регулярно контролювати у дітей та підлітків, для того щоб виявити будь-які порушення росту та обчислити індекс маси тіла (ІМТ = вага (кг) / зріст2 (м2));
  • ІМТ також слід контролювати у дорослих.

Ознаки нервової анорексії

 

У дітей (за відсутності конкретних критеріїв і дітей віком від 8 років)

  • Уповільнений ріст
  • Зниження  ІМТ (крива індексу маси тіла)
  • Періодична нудота або біль у животі
У підлітків (крім зниження показника зросту чи схеми ІМТ)
  • Підлітків приводять батьки через проблеми з вагою, харчуванням або анорексією
  • підлітки із пізнім статевим дозріванням
  • підлітки (жін. стат.) з аменореєю (первинною або вторинною) або нерегулярними місячними, більш ніж 2 роки після першого періоду
  • надмірне навантаження
  • надмірна інтелектуальна робота
В дорослих
  • Втрата ваги> 15%
  • ІМТ <18,5 кг / м2
  • Відмова набирати вагу, незважаючи на низький ІМТ
  • Вторинна аменорея у жінок
  • Помітно знижене лібідо та ерекція у чоловіків
  • Надмірне навантаження
  • Надмірна інтелектуальна робота
  • Безпліддя

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії та булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Червень 2010 року

Рівень медичого обслуговування

Залежно від обставин та тяжкості стану, пацієнти лікуються амбулаторно (з різною інтенсивністю допомоги), та / або стаціонарно.

Спочатку надають допомогу в амбулаторних умовах, у випадку якщо не існує надзвичайних ситуацій фізичного або психіатричного характеру.

Слід звернути увагу на послідовність та безперервність лікування на різних етапах, а також на залучених людей. Зокрема, якщо пацієнт потрапив до лікарні:

  • стаціонарне лікування повинне проходити одразу після амбулаторного, – це означає послідовне переміщення в денний стаціонар, або принаймні у вигляді відвідувань лікаря, так як пацієнти не покидають лікарні повністю здорові.
  • медперсонал, відповідальний за прийом, повинен впевнитися, що пацієнт продовжує лікування, або прийняти наступні міри. Для цього слід контактувати в телефонному режимі під час госпіталізації, обов’язковими є інформаційні зустрічі між поточними та майбутніми групами по догляду. Також необхідно, щоб виписка з історії хвороби оперативно була розприділена. Пацієнт та його родина повинні брати участь в організації по догляду.

Багатопрофільне амбулаторне спостереження

Залучені люди

Лікуючий терапевт надає багатопрофільну спеціалізовану допомогу після підтвердження діагнозу, дотримуючись терапевтичного альянсу. Догляд повинен забезпечувати команда щонайменше з двох медичних працівників, яка, як правило, включає наступних:

  • психіатр або дитячий психіатр або психолог, через психологічні наслідки і загальні психіатричні супутні захворювання цього захворювання;
  • медик, який може бути вашим дільничним терапевтом (лікар загальної практики або педіатр), якщо він готовий взяти на себе відповідальність.

Надання високопрофільної медичної допомоги

лікування узгоджується лікарем-координатором, якого можна вибрати згідно наступних вимог:

  • ситуації пацієнта (вік; розвиток та тяжкість захворювання; медісторія; вибір пацієнта);
  • особа в багатопрофільній команді, яка має найбільший досвід та можливість лікувати.

Ступінь тяжкості

Рекомендується проводити загальну оцінку пацієнта, яка повинна включати фізичну, харчову та психологічну оцінку, а також сімейну та соціальну динаміку. Таке оцінювання може виявити ознаки серйозних захворювань, в основному тих, які  потребують госпіталізації. Його слід проводити із періодичністю принаймні раз на місяць, при підтвердженому діагнозі, або частіше, якщо стан пацієнта змінюється або прогресує.

Терапевтичне лікування

Необхідна вага

З метою запевнення/ заспокоєння, слід обговорити з пацієнтом необхідність збільшити вагу (досягати її поступово).  Необхідна маса визначається відповідно до віку, колишньої ваги та ваги для жінок, в яких відновлюється менструація та овуляція. Основною задачею для пацієнтів є припинення худнути, а не думки про набрану вагу. Набір маси тіла, збільшення показника на 1 кг/місяць для амбулаторних пацієнтів є цільовим завданням. Слід контролювати відновлення годування, водно-сольовий баланс, рівень фосфору (через можливі серцево-судинні ускладнення).

Цілі психологічної допомоги

Задачі психологічної допомоги стосуються самої особистості та сім’ї. Вибір типу психотерапії залежатиме від пацієнта, його / її друзів та родини, віку пацієнта, мотивації та стадії захворювання. Найпоширенішими формами психотерапії (індивідуальної, сімейної чи групової) є підтримуючі терапії, психодинамічна або аналітична, поведінкові та когнітивні поведінкові терапії (з анг. Cognitive behavioral therapy) та системна чи стратегічна терапія. Сімейну терапію рекомендують дітям та підліткам (ступінь В).

Мотиваційні підходи являються найефективнішими на ранніх етапах лікування. Обрана психотерапія повинна тривати принаймні один рік після помітного клінічного поліпшення. Зазвичай лікування анорексії триває кілька років через її хронічний характер.

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії та булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Червень 2010 року

Не існує єдиного критерію, щодо поступлення до лікарні; скоріше, це визначається комбінацією критеріїв та їх прогресом.

До примусової госпіталізації слід вдаватися тільки, якщо життя пацієнта знаходиться під загрозою, та якщо згоду  неможливо отримати.

Фізичні критерії прийому до лікарні

 

Діти і підлітки
Анамнестичні дані
  • Швидке схуднення: більше 2 кг / тиждень
  • Відмова від їжі: афагія
  • Відмова від пиття
  • Відчуття слабкості або втрата свідомості, схоже на ортостатичний синдром
  • Пацієнт жаліється на втому і на виснаження
Клінічні
  • ІМТ < 14 кг / м2 у тих, хто старший за 17 років, або ІМТ < 13,2 кг / м2   у віці 15 і 16 років або ІМТ < 12,7 кг / м2 у віці 13 та 14 років
  • Мислення і мова сповільнюється, плутанина
  • Симптоми непрохідності кишечника
  • Уповільнений пульс: пульс <40 / хв незалежно від часу доби
  • Тахікардія
  • Низький систолічний артеріальний тиск (< 80 мм рт. ст.)
  • КТ(кров. тиск) < 80/50 мм рт. ст., ортостатична гіпотензія, вимірюється за швидкістю серцебиття> 20/хв або зниження артеріального тиску 10-20 мм рт. ст.
  • Гіпотермія < 35,5 ° C
  • Гіпертермія
Параклінічні
  • Ацетонурія (при аналізі сечі), гіпоглікемія < 0,6 г / л
  • Порушення електролітного обміну або метаболічні порушення, зокрема: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпофосфатемія, гіпомагнезіємія (порогові рівні не встановлені у дітей або підлітків)
  • Підвищений креатинін (> 100 мкмоль / л)
  • Цитоліз (> 4 х верхньої границі норми (ULN))
  • Лейкопенія та нейтропенія (<1000 / мм3)
  • Тромбоцитопенія (<60 000 / мм3)
Дорослі
 

Анамнестичні

  • Об’єм і швидкість схуднення: втрата 20% маси тіла за 3 місяці
  • Непритомність та / або ослаблення чи втрата свідомості
  • Нестримне блювання
  • Невдачі при відновленні годування
Клінічні
  • Клінічні ознаки зневоднення
  • ІМТ <14 кг / м2
  • Значна атрофія м’язів при осьовій гіпотонії
  • Гіпотермія <35 ° C
  • Артеріальний тиск <90/60 мм рт.ст.
  • Пульс:
    – Синусова брадикардія менше 40 ударів/хв
    – Тахікардія в стані спокою > 60 ударів/хв, якщо ІМТ < 13 кг/м2
Параклінічні
  • Порушення ЕКГ, окрім частоти серцевих скорочень
  • Гіпоглікемія, <0,6 г / л при симптоматичній або <0,3 г/л якщо безсимптомна
  • Цитоліз печінки> 10 х ULN (вище рівня норми)
  • Гіпокаліємія <3 мг-екв/л
  • Гіпофосфатемія <0,5 ммоль / л
  • Ниркова недостатність: кліренс креатиніну <40 мл / хв
  • Рівень натрію:
    – <125 ммоль / л (компульсивне пиття, ризик судом)
    – >150 ммоль / л (зневоднення)
  • Лейкопанія <1000 / мм3 (або нейтрофілів <500 / мм3)

Психіатричні критерії прийому в лікарню

Ризик суїциду
  • Спроба самогубства, скоєна чи невдала
  • Конкретний план самогубства
  • Повторне самопошкодження
хвороби, що супроводжуютьБудь-який супутній психічний розлад досить важкий, щоб вимагати вступу в лікарню

  • Депресія
  • Зловживання наркотичними речовинами
  • Тривога
  • Психотичні симптоми
  • Нав’язливі компульсивні розлади
Анорексія нервова
  • Нав’язливе, одержиме і безперервне уявлення, нездатність контролювати нав’язливі думки
  • Відновлення годування: потреба в повторному годуванні через назогастральну трубку або інший спосіб годування, який не можна застосовувати в амбулаторних умовах.
  • Фізичні навантаження: надмірні та нав’язливі фізичні вправи (разом з іншими показаннями для прийому в лікарню)
  • «Очищаюча» поведінка (рвота, використання проносних засобів або діуретиків): незмога контролювати таку поведінку без допомоги
Мотивація,

співпраця

  • Попередня невдача раніше проведеної амбулаторної допомоги
  • Пацієнт не співпрацює або контактує лише в умовах для належного догляду за хворими.
  • Недостатня мотивація для забезпечення дотримання  амбулаторного лікування

Критерій навколишнього середовища

Наявність сім’ї
  • Сімейні проблеми або відсутність сім’ї для підтримки пацієнта в процесі лікування
  • Виснаження членів сім’ї
Стрес через несприятливі умови середовища
  • Гострий сімейний конфлікт
  • Високий рівень батьківської критики
  • Важка соціальна ізоляція
Наявність можливості лікування
  • Неможливе амбулаторне лікування через відсутність засобів (таке лікування неможливе через велику відстань)
Попереднє лікування
  • Недотримання лікування (погіршується захворювання або переходить у хронічну хворобу)

 

Щоб зменшити ризик рецидиву – вагу пацієнта слід стабілізувати перед випискою на певному рівні, досягнутому під час госпіталізації.

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії та булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Батьки, брати, сестри, партнери, друзі, члени родини, колеги по роботі і просто знайомі часто відчувають багато різних почуттів, коли у когось з близьких РХП (розлад харчової поведінки).

Нижче наводимо деякі роздуми та практичні поради, як полегшити шлях до одужання.

Адже, якщо ваші близькі стикаюся з наслідками розладу харчової поведінки, то це значною мірою впливає на ваше власне життя.

Ви можете бути розгубленим з приводу:

  • розладів харчової поведінки і процесу одужання;
  • чому це трапилось;
  • кращого способу справитись з хворобою в колі родини, партнерства чи дружби тощо;
  • про те, що сказати і як це зробити;
  • як підтримати того, в кого РХП.

Ви можете відчувати горе та гнів з приводу:

  • втрати психічного і фізичного здоров’я близького;
  • змін в поведінці людини, відмову від проблеми і/або відмову від допомоги;
  • неспроможності зробити людину здоровою;
  • втрати часу наодинці і/або з іншими членами родини/друзями;
  • втрати довіри до вашого близького з РХП, який може вести себе оманливо;
  • відчуття втрати від того, що близький, можливо, втратив з поля зору свої цілі і амбіції.

Ви можете відчувати вину та страх з приводу:

  • відповідальності за розлад харчової поведінки;
  • не розпізнання розладу харчової поведінки раніше;
  • не надання ефективної підтримки та допомоги, необхідної для сприяння відновленню;
  • того, що ваш близький не може відновитись.

В той час, як ці почуття є абсолютно нормальними, люди, які доглядають за близькими з РХП, повинні пам’ятати, що їм потрібен час для відновлення енергії (турботи про себе).

Важливо збалансувати здоров’я людини, про яку ви турбуєтесь, з турботою про ваше власне здоров’я. Турбота про себе також допоможе вам підтримувати дорогу людину.

Турбота про себе це здатність чути та задовольняти свої основні потреби. Практика турботи про себе, як помічника по одужанню від РХП являється життєво важливим кроком, який необхідно зробити, коли ми починаємо почувати себе перевантаженими емоціями. Що є нормальною частиною процесу одужання вашої близької людини.

Турбота про себе включає в себе емоційні потреби, такі як управляння тривогою, гнівом та сумом. Це передбачає задоволення ваших власних потреб, навіть коли дії чи вимоги інших людей ускладнюють це. Турбота про людину з розладом харчової поведінки може завадити нашій здатності турбуватись про себе.

Що я можу зробити, щоб потурбуватись про себе?

Важливо не витрачати весь час на роздуми про проблеми і одужання того, кого ви любите і не відчувати вину за це.

Деякі корисні стратегії самодопомоги можна знайти нижче:

  • розставте пріоритети і заплануйте тайм-аути/невеликі перерви. Щоб дати собі час для відпочинку і допомогти собі зберігати спокій;
  • приймайте участь в заняттях, які вам подобаються і які можуть вас відволікти від розладу харчової поведінки, наприклад, зустрічі з другом, читання книги, перегляд фільму, слухання музики, спів, прогулянки/біг, робота в саду чи заняття спортом;
  • побалуйте себе;
  • переконайтесь, що ви їсте поживні страви;
  • обіймайтесь з домашньою твариною або візьміть собаку на прогулу;
  • спробуйте вибратись з дому і погуляти, відволікайтесь від теми розладу харчової поведінки;
  • сядьте і насолоджуйтесь сонцем з трав’яним чаєм або гарною книгою;
  • практикуйте дихальні вправи чи техніки розслаблення. Це може допомогти, якщо у вас проблеми зі сном;
  • подрімайте чи відпочиньте, щоб перезарядитись;
  • зверніться до психотерапевта, щоб потурбуватись про своє психічне здоров’я і виробити стратегію підтримки дорогої вам людини;
  • поговоріть з кимось, кому ви довіряєте, через що ви проходите. Шукайте підтримку друзів, родини, коли вам потрібно виразити свої почуття;
  • попросить інших членів родити втрутитись і провести час з дорогою вам людиною під час прийому їжі. Це дасть вам деякий час без відчуття почуття вини.

Підготовлено Комітетом партнерства та інформаційної підтримки Асоціації лікарів та психологів “РХП: терапія та превенція” www.ed-ua.com

Використано матеріали сайту — http://www.anorexiabulimiacare.org.uk
Переклад з англійської – Ольги Лазаренко

Як батьки можуть підтримати свого підлітка з розладом харчової поведінки

Якщо у вашої дитини діагностували розлад харчової поведінки, ви, природно, хочете дізнатися більше інформації. Ви хочете знати: як довго? Чому це відбувається? Коли це зупиниться? Що я можу зробити? Але відповіді, на жаль, приходять повільними темпами. Ви хочете зрозуміти, що відчуває ваш підліток, щоб підготувати все необхідне для покращення. Однак, вони можуть стримувати почуття і переживання до останнього, як карти в грі в покер.

Можливо, ви знаєте, наскільки складні і важкі розлади харчової поведінки. Можливо, симптоми булімії або анорексії мучать вашу дитину протягом багатьох років, і тепер, поряд з офіційним діагнозом, ви відчуваєте муки розчарування і провини. Можливо, ви гніваєтесь або налякані або ще що-небудь. Ці емоції і є абсолютно природними реакціями. Важко і часто страшно бачити  людину, яка страждає. Їх  шлях до одужання не буде легким процесом, і, поки ви йдете разом в цій подорожі, ваш шлях також буде важким.

 

«Трансформація – це процес, і в міру того, як відбувається життя, відбуваються тонни злетів і падінь. Це подорож відкриттів – є моменти на вершинах гір і моменти в глибоких долинах відчаю».

Рік Уоррен

 

Так що ви можете зробити? Як ви можете підтримувати і бути поряд з дитиною-підлітком в цей важкий час?

  1. Навчайтеся.

Перший крок, який ви можете зробити, це дізнатися якомога більше про розлади харчової поведінки. Пам’ятаєте цю природну схильність до вивчення більшої кількості інформації? Використовуйте її. Вивчаючи факти, інформацію з перших рук і корисні поради, ви відчуєте полегшення, і страхи почнуть зменшуватися. Значна частина вашого занепокоєння, ймовірно, є результатом незнання. Так що дізнайтеся про хворобу все, що зможете.

  1. Отримайте допомогу від професіоналів.

Вам не потрібно йти цим шляхом самотужки. За даними Національної асоціації по боротьбі з розладами харчової поведінки (NEDA), професійне лікування може знизити ймовірність значних психологічних наслідків та наслідків для здоров’я. Іншими словами, виявлення і лікування РХП може швидше врятувати життя. Професійне втручання допоможе зрозуміти причину розладу.

Doorways пропонує амбулаторне лікування в Фініксі, штат Арізона для підлітків і молодих людей (13-25 років) з РХП, а також сімейні консультації. Якщо ваш підліток або молода людина борються з розладом харчової поведінки, зв’яжіться з професіоналами.

  1. Не спрощуйте.

Рішення може здатися простим для вас: «Просто їж». Проте, ця порада не  корисна і тільки ізолює вашу кохану людину. Замість спрощення використовуйте осмислене спілкування, щоб висловити свою стурбованість і готовність подивитися на ситуацію їхніми очима. Фактично, висловлювання своїх власних помилок або слабкостей багато в чому допоможе вашій дитині відчувати себе комфортно і також відкритися.

  1. Це не твоя провина.

На закінчення, розлад харчової поведінки не викликано одним фактором. Харчові розлади з великою ймовірністю являються взаємодією складних факторів. Тому, цей розлад харчової поведінки – не ваша вина. Можна повторювати знову і знову – це не ваша вина. Батьківські недоліки необов’язково викликають РХП. Але ви думаєте, що це ви винні. Тим не менш, ми рекомендуємо вам відкинути ці почуття і зосередитися на присутності. Потрібно бути залученим до процесу. І продовжуйте йти разом з коханою людиною по цій глибокій долині …, допомагаючи їй досягти нової вершини гори.

 

Джерело: https://www.doorwaysarizona.com/how-a-parent-can-support-their-teen-with-an-eating-disorder

Скринінг порушень харчової поведінки SCOFF

 

Найпростіший (підтверджений) тест для діагностики порушень харчової поведінки містить лише п’ять питань, які об’єднуються абревіатурою SCOFF, кожна буква якої позначає одне з питань. Просто дайте відповідь ТАК чи НІ:

 

ТАК    НІ           Питання скринінгу SCOFF

❒   ❒    1. S – Sick: нудота. Чи викликаєте Ви блювоту, коли відчуваєте, що переїли?

❒   ❒    2. C – Control: контроль. Чи турбує Вас втрата контролю над тим, скільки Ви їсте?

❒   ❒   3. O – Over: більше. Чи не було у Вас втрати ваги більше 14 фунтів (6,35 кг) за останні три місяці?

❒   ❒   4. F – Fat: товстий. Чи не вважаєте Ви себе товстим, в той час як оточуючі говорять, що Ви занадто худий?

❒    ❒   5. F – Food: їжа. Чи можете Ви сказати, що їжа домінує в Вашому житті?

 

Інформація про скринінг:

Інструмент для скринінгу SCOFF розроблений дослідниками Медичної школи при лікарні Св. Георгія в Лондоні. Посилання на повний текст їх дослідження (безкоштовно) [Морган в співавт. 1999]: http://www.bmj.com/cgi/content/full/319/7223/1467

 

Результати скринінгу:

Якщо Ви відповіли «ТАК» на два і більше питань, це означає ймовірність наявності порушень харчової поведінки.

 

Джерело: Morgan JF, Reid F, and Lacey JH (1999). The SCOFF questionnaire: assessment of a new screening tool for eating disorders (Опитувальник SCOFF: оцінка нового інструменту діагностики порушень харчової поведінки). BMJ 1999; 319: 1467-1468.