Чи є розлади харчової поведінки генетичними? Дослідники вважають так: РХП можуть бути наслідком як генетичних, так і екологічних впливів.
Кілька досліджень показують, що люди з анорексією мають генетичні аномалії. Хоча подібні дослідження не проводилися щодо нервової булімії та розладу переїдання, все ж є припущення, що РХП мають генетичний компонент.
Стверджується, що генетичні фактори становлять від 40% до 60% ризику виникнення розладів харчової поведінки. Розуміння, як впливають гени, може привести до розробки кращих варіантів лікування. Але проведення всіх необхідних досліджень займе час.
Пам’ятайте, що розлади харчової поведінки можна успішно лікувати. Якщо ви боретеся з нездоровим харчуванням, обговоріть зі своїм лікарем дієві програми лікування.
Нервова анорексія і генетика
Дослідження показують, що люди з анорексією мають ряд генетичних аномалій. З усіх розладів харчової поведінки анорексія найбільш досліджена генетиками. Цей досвід може допомогти краще зрозуміти інші РХП.
Є припущення, що анорексія починається в родині. Якщо в сім’ї вже були випадки анорексії, людина має в 11 разів більше ризиків захворіти.
Люди з анорексією можуть мати генетичні аномалії, які регулюють наступне:
- Вироблення холестерину
- Індекс маси тіла та ожиріння
- Рівень інсуліну натщесерце
- Рівень глюкози натщесерце
Тож анорексія вважається хворобою, що впливає на психічне здоров’я та обмін речовин.
Генетичні корені анорексії були вперше виявлені в дослідженні 2003 року. У ньому виявили три гени-кандидати, пов’язані з апетитом, тривогою та депресією, які були незвичними для людей з анорексією. Це дослідження продовжилось, поглиблюючи наше розуміння того, як працює цей розлад харчової поведінки.
Чи можуть інші розлади харчування бути генетичними?
Генетичні дослідження людей з булімією та переїданням є відносно рідкісними. Дослідники ще не дослідили глибоко генетичне коріння цих захворювань, але це може змінитися в майбутньому.
Проте вже виявили спільний генетичний фактор ризику в людей з розладом переїдання. Але потрібно більше досліджень, щоб зрозуміти цей взаємозв’язок.
Як генетика впливає на розлади харчової поведінки
Точаться суперечки щодо того, чи потрібно проводити нові дослідження щодо переїдання та булімії. Чи ми можемо вважати всі розлади харчової поведінки взаємопов’язаними?
У цій моделі люди з різними розладами харчування мають однакові генетичні вразливості. Але експресія генів має різний вплив на поведінку.
Наприклад, мутації в одному гені можуть спричиняти наступне:
- Обмеження: у людини може розвинутися анорексія та обмеження споживання їжі.
- Переїдання: людина переїдає, що переростає в булімію або розлад переїдання.
Гени не відокремлені один від одного, і клітини людини зазвичай взаємодіють і перехрещуються. В результаті деяка генетична інформація є більш вираженою, ніж інша. Саме це може бути причиною різних проявів розладів харчової поведінки.
Деякі люди мають генетичну схильність до набору ваги, а інші до її втрати. Якщо ці гени взаємодіють з тими, що «запускають» розлади харчової поведінки, то вони можуть спричиняти переїдання або обмеження їжі відповідно.
Гени, пов’язані з рисами особистості
Деякі гени, що сприяють розладам харчової поведінки, пов’язані зі специфічними рисами особистості. Вони спадкові та наявні ще до початку розладу харчової поведінки. Ось ці риси:
- Нав’язливі думки
- Тенденції до перфекціонізму
- Бажання похвали чи страх покарання
- Емоційна нестабільність
- Гіперчутливість
- Імпульсивність
- Відсутність гнучкості
Дослідження серед сімей, де є анорексія та булімія, виявили, що у всіх членів родини вищий показник поширення довстрокових РХП.
Дослідження близнюків також показують, що генетичні фактори значною мірою впливають як на анорексію, так і на булімію. Якщо дивитися на відмінності між однояйцевими та різнояйцевими близнюками, кореляція вдвічі більша серед однояйцевих близнюків із розладами харчової поведінки.
Майбутнє генетичних досліджень
Дослідження, пов’язані з розладами харчової поведінки, можуть здатися просто академічними. Наскільки важливо розуміти гени, що лежать в основі розладів харчової поведінки? У майбутньому ми побачимо користь цих досліджень, але доведеться зачекати.
У одному дослідженні виявили вісім специфічних генетичних локусів, пов’язаних із розладами харчової поведінки. Припускають, що їх ще сотні. Потрібен час, щоб виявити зв’язки та визначити, як гени проявляються в різних людей.
Тож після завершення дослідження ми можемо мати більше варіантів лікування. Молекули, що впливають на певні генетичні шляхи, можуть допомогти приборкати шкідливі харчові імпульси.
Подібні препарати можуть допомогти людям швидко виробити більш здорові моделі харчування. Але на розробку та тестування цих ліків знадобляться роки.
Розлади харчової поведінки як біологічне захворювання
Генетичні дослідження можуть допомогти медичним працівникам, терапевтам і лікувальним групам розглядати розлади харчової поведінки як біологічні захворювання, у яких люди мають однакові схильності темпераменту. Проте дослідники кажуть, що від 30% до 50% ризику розладів харчової поведінки пов’язано з факторами навколишнього середовища.
Дослідження 1: Нервова анорексія змінює гени
Канадське дослідження показало, що у людей з тривалою анорексією, розвиваються зміни в експресії генів, інакше відомі як епігенетика. Це відбувається за допомогою процесу метилювання, де рівень метилювання гена визначає, чи вимкнуто ген.
Стверджують, що розлади харчової поведінки зазвичай стають більш закріпленими з часом. Ці висновки вказують на фізичні механізми, що впливають на фізіологічні функції та функції нервової системи в усьому організмі.
Дослідження 2: Розлади харчування та залежність від алкоголю
У дослідженні Медичної школи Вашингтонського університету в Сент-Луїсі виявили, що розлади харчової поведінки та алкогольна залежність можуть мати спільні гени. Дані, зібрані від 6000 близнюків в Австралії, свідчать про те, що загальні генетичні фактори лежать в основі алкоголізму та специфічних симптомів розладу харчової поведінки, таких як переїдання та звички очищати організм, зокрема самоіндуковану блювоту та зловживання проносними засобами.
Висновки такі, що однояйцеві близнюки мають 100% спільного генетичного складу, тоді як різнояйцеві близнюки мають приблизно половину. Тож, порівнюючи гени, дослідники можуть оцінити, який вплив генів у порівнянні з факторами навколишнього середовища.
Зрештою, генетичні фактори, що стоять за розладами харчової поведінки, є складними й потребують подальшого вивчення та вдосконалення. Вони напевне відіграють певну роль у розвитку та виникненні розладів харчової поведінки, але не повністю визначають причинний зв’язок РХП.
Що ще викликає розлади харчової поведінки?
Люди — це більше, ніж сукупність генетичних матеріалів. Нас усіх формують наші сім’ї, культура та стосунки. Отже, хоч гени можуть впливати на ризик розвитку розладу харчової поведінки, існує багато інших факторів ризику.
Загальні фактори ризику розладів харчової поведінки:
- Психічні розлади: відсутність гнучкості, перфекціонізм і незадоволення зовнішнім виглядом тіла можуть вплинути на розвиток розладу харчової поведінки. А такі проблеми з психічним здоров’ям, як обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), можуть підвищити ризик розвитку РХП.
- Соціальне середовище: булінг через вагу, культурний вплив, соціальні мережі та травми – все це є частиною розвитку розладу харчової поведінки.
- Біологічні причини: дотримання дієти в анамнезі та деякі медичні проблеми (зокрема діабет) можуть підвищити ризик розвитку РХП.
При лікуванні розладів харчової поведінки необхідно враховувати будь-які супутні проблеми, особливо основні психічні розлади або фізичні симптоми.
Незалежно від того, що спричинило ваш розлад харчової поведінки, ви можете одужати. Сучасні методи лікування не базуються на генетиці, але допомогли тисячам людей подолати шкідливі моделі харчування й розлади харчової поведінки та жити здоровіше.
Якщо ви маєте проблеми з харчовою поведінкою або переймаєтесь за ваших близьких, зверніться за професійною допомогою.
Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/genetic-factors-eating-disorders