16 листопада у всьому світі відзначають Міжнародний день боротьби з анорексією (або День без дієт). Цей день відзначають з 2005 року з метою звернути увагу на це тяжке психічне захворювання, яке змушує страждати та завдає непоправної шкоди здоров’ю. Нервова анорексія має найвищий рівень смертності серед усіх психічних розладів.
Нервова анорексія – розлад, що характеризується повною відмовою від їжі або різким обмеженням прийому їжі з метою схуднення або для профілактики набору зайвого. Анорексія частіше зустрічається у дівчаток підліткового віку та молодих жінок, але до цього захворювання можуть бути схильні юнаки та молоді чоловіки, а також діти, що наближаються до пубертатного періоду, та жінки старшого віку.
Анорексія – це не вибір людини, той хто страждає від нерівної анорексії, не може «просто почати їсти». Часто люди, що хворіють нервовою анорексією звертаються за допомогою вже на стадії виснаження. Цей розлад харчової поведінки часто супроводжується соромом і стигмою, що ускладнює звернення за допомогою, яка тому, хто хворіє та його сім’ї так необхідна.
Як подолати стигматизацію анорексії та звернутися за лікуванням
Розмови про нервову анорексію стали більш поширеними, але пов’язана з ними стигма все ще існує.
Часто люди відкрито обговорюють негативний вплив соціальних мереж, культуру дієт та індустрії здоров’я, виходячи зі своїх власних точок зору та досвіду. Вони визнають заподіяну їм шкоду, при цьому продовжуючи обговорювати розлад харчування та надмірні фізичні вправи.
Багато хто вважає, що хоч на них впливає ставлення суспільства до їжі та тіла, вони не «зайшли занадто далеко», ніби натякаючи, що ті, у кого розвинулися розлади харчової поведінки через зовнішні фактори, якимось чином припустилися цього.
Це лише один із прикладів стигматизації та засудження людей з нервовою анорексією. Тому багато хто, підозрюючи у себе цей розлад, бояться відкрито звернутися за допомогою.
Нижче ми обговоримо, як справлятися зі стигмою анорексії, зниженою самооцінкою та звернутися за підтримкою.
Пам’ятайте, ви не одні
Про це йдеться у багатьох статтях, присвячених психічним захворюванням та розладам харчової поведінки, але ми повторимо ще раз. Незважаючи на те, що нервова анорексія є рекордсменом за летальними наслідками серед психічних захворювань, ми продовжуємо вдавати, що це рідкість. Приблизно 200 000 людей США лікуються від анорексії, і це третє за поширеністю хронічне захворювання серед підлітків.
Переконання, що ви самотні у боротьбі із хворобою, не сприяє одужанню. Воно викликає лише сором і засудження себе, підштовхує до ізоляції та відмови від допомоги. Пам’ятайте, що є інші люди з цим розладом.
Є ті, хто страждає як і ви, а є люди зі спеціальною освітою, готові допомогти вам на шляху до одужання.
Не знецінюйте свою боротьбу
Світ і без вас це зробить. Один із способів «принизити» анорексію – звести її до розладу марнославства та вразливості. Не соромтеся, якщо головним чинником боротьби з анорексією є образ тіла. Багато хто намагається заплющити на це очі, але це важливо.
Дослідження показують, що те, як людина сприймає своє тіло та зовнішній вигляд, значною мірою корелює з їхньою самооцінкою та психологічною стійкістю. Наша культура увічнює це за допомогою реклами індустрії здоров’я та продуктів, які обіцяють щастя та задоволення, покращуючи зовнішній вигляд. Але коли людина використовує небезпечні або неефективні методи для досягнення цієї мети і стає «жертвою РХП», суспільство починає таврувати їх як поверхневі.
Відкиньте все це, визнавши, що самооцінка, заснована на зовнішності, сприяє появі симптомів анорексії і працюйте над зміною своїх переконань. Крім того, не дозволяйте собі обмежуватись вузьким поглядом суспільства на цю хворобу. Адже самооцінка, що ґрунтується на зовнішності, рідко буває єдиним фактором розвитку РХП.
Нервова анорексія часто супроводжується травмами, проблемами у дитинстві, розладами настрою, тривожними розладами, досвідом приниження та багатьма іншими біологічними, психологічними та соціальними факторами. Не соромтеся досліджувати всі нюанси, щоб «пізнати ворога в обличчя» та боротися за одужання.
Шукайте підтримку
Найкращий спосіб боротися зі стигмою – це визнати право на свою боротьбу та шукати підтримку для лікування. Звертаючись за професійною допомогою, ми визнаємо, що наша проблема є реальною.
Пошук підтримки – це спосіб сказати, що ви гідні допомоги, лікування та не дозволити соціальній стигмі обмежувати ваш вибір, прокладаючи дорогу на краще майбутнє.
Під час лікування ви зустрінетеся з іншими людьми з аналогічним досвідом, що допоможе вам відчути себе менш самотнім. Так ви можете рости на досвіді інших. Більше того, ви працюватимете з професіоналами, чий досвід прийняття без упереджень допоможе вам ставитися до себе краще.
У процесі одужання ви відчуєте, що вас не тільки розуміють, але ще й виявляють співчуття інші люди, що лікуються и ваша терапевтична група. Звернутися за допомогою означає заглушити негативні голоси суспільства і почати боротися за найважливішу людину у вашому житті – за вас.
Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/how-to-overcome-the-stigma-of-anorexia-need-for-treatment