Коли у людини розлад психічного здоров’я, нерідко вона має симптоми одного або кількох супутніх розладів. Однак два типи розладів, які не заведено вважати такими, що виникають разом, це синдром дефіциту уваги/гіперактивності (СДУГ) і розлади харчової поведінки. Проте існують теорії щодо того, чому та як симптоми цих станів збігаються.

 

Подібності між СДУГ і розладами харчової поведінки

Синдром дефіциту уваги/гіперактивності — це стан психічного здоров’я, що характеризується проблемами, пов’язаними з увагою, концентрацією, гіперактивністю, регуляцією поведінки та контролем імпульсів.

Існує кілька типів розладів харчової поведінки – приступоподібне переїдання, нервова анорексія та нервова булімія, у яких низка симптомів збігається з симптомами СДУГ.

Люди, які страждають на розлад переїдання, наприклад, мають проблеми з імпульсивністю та регуляцією поведінки. Розлад переїдання — це стан, при якому люди втрачають контроль над кількістю їжі, яку вони їдять, і їм важко зупинитися, коли вони вже почали їсти.

Деякі люди зі СДУГ їдять, щоб подолати щоденні проблеми, з якими вони стикаються. У певному сенсі вони знаходять розраду в їжі.

У статті від Duke Research Blog, стверджується, що приблизно 30% людей, які страждають від приступоподібного переїдання, також мають СДУГ. Окрім схожих симптомів, люди, які страждають на розлад харчової поведінки, як-от розлад приступоподібного переїдання, більш чутливі до того, як їжа впливає на систему винагороди нашого мозку. Коли спрацьовує система винагороди, рівень дофаміну, що відповідає за відчуття задоволення, підвищується. Так їжа стає механізмом подолання стресу.

Люди зі СДУГ зазвичай мають труднощі у школі, на роботі та в інших соціальних обставинах. Стрес та тривога призводять до того, що вони починають заїдати свій стрес. Імпульсивність і нездатність регулювати поведінку, притаманні СДУГ, можуть призвести до втрати контролю над кількістю їжі, що зрештою відповідає симптомам приступоподібного переїдання.

Приступоподібне переїдання — не єдиний розлад харчової поведінки, пов’язаний із СДУГ. Анорексія, при якій людина знижує споживання їжі до небезпечно низької ваги тіла, пов’язується зі СДУГ, бо люди, з будь-яким із цих розладів, мають проблеми зі встановленням меж. Булімія, що характеризується переїданням і очищенням, має спільні риси зі СДУГ, оскільки буліміки намагаються контролювати свій імпульс надмірного споживання їжі так само як люди зі СДУГ намагаються взяти під контроль свою імпульсивність.

Ще однією подібністю між розладами харчової поведінки та СДУГ є почуття провини та сорому. Імпульсивні дії, нездатність регулювати свою поведінку та емоції можуть викликати у людей із СДУГ відчуття сорому. Подібним чином люди з розладами харчової поведінки часто відчувають величезне почуття провини після неправильної харчової поведінки.

 

Лікування СДУГ і розладів харчової поведінки

Для одужання від синдрому дефіциту уваги/гіперактивності та супутнього розладу харчової поведінки, людина має отримати комплексне лікування, яке спрямоване на всі симптоми. Хоча СДУГ і розлади харчової поведінки подібні, вони не однакові, і до них не можна ставитися так, ніби вони є ідентичними.

Лікування має включати різні типи терапії для СДУГ та розладів харчової поведінки. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є одним із найпоширеніших методів лікування, оскільки вона зосереджена на зміні негативних моделей мислення та проблемної поведінки. Коли люди починають розрізняти свої думки та поведінку, розпізнавати, що вони є негативними чи спотвореними, то можуть навчитися змінювати свої думки та контролювати поведінку. Далі разом з терапевтом вони можуть створити нові стратегії, як впоратись зі стресом. В результаті це змінює ставлення людей до самих себе, збільшуючи їхню впевненість у здатності регулювати та контролювати свої дії.

Діалектична поведінкова терапія (ДПТ) — це ще один тип методу лікування, який можна використовувати для пацієнтів із СДУГ і розладами харчової поведінки. ДПТ фокусується на прийнятті та змінах. Американський журнал психотерапії визначає чотири модулі навичок, включених до ДПТ, як усвідомленість, міжособистісна ефективність, регуляція емоцій і толерантність до дистресу.

Індивідуальна, групова та сімейна терапія також може бути корисною при лікуванні пацієнтів з розладами харчової поведінки та СДУГ. Індивідуальна терапія дає пацієнтам час поговорити з терапевтом сам-на-сам. Групова терапія дозволяє брати участь у відкритих дискусіях з іншими людьми, які мали подібний досвід. У сімейній терапії члени сім’ї можуть дізнатися більше про самі розлади, а також, як допомогти своїм близьким вдома.

Для лікування СДУГ і розладів харчової поведінки часто використовуються психотропні препарати. Проте, кожен конкретний випадок, щодо того, чи людині слід приймати ліки, потрібно обговорювати з психіатром.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/adhd-and-eating-disorders