Шані-Лі Уолліс

У дитинстві я пережила булінг у школі та сексуальне насильство. Подорослішавши, я почала боротьбу з найскладнішим суперником – з самою собою.

Через страх, безпорадність і безнадію, я повністю втратила контроль над своїм життям.  Тривога та депресія призвели до розвитку психічного захворювання, яке проявилося у розладі харчової поведінки (РХП). Практично, він захищав мене від внутрішнього неспокою, якого я прагнула уникнути.

Після багатьох років спостережень за моїми стражданнями, мій чоловік сказав, що більше не може дивитися, як я вмираю. Він благав мене визнати важкий шлях, на якому я перебувала, і обрати життя, сповнене радості, щастя, любові, подорожей і задоволення. Я прислухалась до нього… і вирішила боротися.

Шляхом проб і помилок я зрозуміла, що фізична, емоційна та психологічна сила є ключем до довгострокового успіху. У моєму розпорядку дня були активності з саморозвитку та оздоровлення, засоби відновлення та методи запобігання рецидивам.

Особливо складно було переживати свята. Я усвідомлювала свої тригери та мала план їх подолання. Я розпочинала свій день із чіткого плану, оскільки це позитивно впливало на увесь день. Ось, що було його частиною:

– Усвідомлений рух

– Медитація

– Афірмації:

Я люблю себе, такою, як я є.

Я вибираю поведінку, яка мені не шкодить

Їжа не має контролю наді мною

Я почала перебудовувати свій мозок, створюючи нові звички, традиції та спогади, які не оберталися навколо їжі; концерти, балет, театр, різдвяні заходи, ярмарки та танці…

Я уникала обмежень в їжі напередодні свят і дозволила вживати свої улюблені страви. Це допомогло запобігти нав’язливим думкам, які могли призвести до РХП.

Я переривала негативні думки про себе, відзначаючи, що мені в собі подобається, або повторювала особисту мантру. Коли це не спрацьовувало, я перемикалась на допомогу іншим. А ввечері обов’язково писала щоденник, куди включала також, за що я була вдячна того дня.

У нас завжди є вибір. Ми можемо саботувати увесь наш досвід, а можемо насолоджуватися позитивними моментами святкових днів.

Моє відновлення було важким і викликало емоційний дискомфорт. Але завдяки цьому я стала сильніше і живу зараз щасливим та повноцінним життям. Одужання додало мені сили та бажання віддавати, допомагаючи тим, хто на цьому шляху та їхнім близьким через наставництво, спонсорство, семінари та коучинг. Це живить мою душу.

Мені завжди допомагало писати, а потім я зрозуміла, що маю ще й чим поділитися з іншими. Моя власна подорож з одужання перетворилась на допомогу іншим — ось як народилася книга «Війна з собою».

 

Я ділюся своєю історією, щоб надихнути та дати надію іншим. Я вижила… Я процвітаю…і ти теж можеш!

 

Джерело https://www.nationaleatingdisorders.org/blog/war-with-myself