Починаючи новий навчальний рік, діти та підлітки відчувають хвилювання перед поверненням в школу. До звичних переживань тепер додається тривожність у зв’язку з COVID-19. Перед обличчям тривоги люди з розладом харчової поведінки намагаються контролювати ситуацію, вдаючись до неефективних стратегій РХП.

Але якщо ми зможемо допомогти дітям і підліткам впоратися з тривогою з приводу повернення до школи, це допоможе їм переживати стрес по-іншому. Отже, шкільний розклад передбачає структуру. Соціалізація відбувається, як кажуть підлітки, «в реалі», тобто в реальному житті, а не в рафінованому світі соціальних мереж. Вчителі, шкільні психологи можуть допомогти батькам помітити, коли дитина проявляє нетипову для себе поведінку. У шкільному середовищі можуть бути негативні чинники, такі як знущання і порівняння з іншими. Ці фактори проникли і в соцмережі, але все ж в школі це легше піддається контролю.

Соціальна ізоляція під час пандемії була важкою для людей з РХП. Дослідження в Міжнародному журналі розладів харчової поведінки показали, що 70% пацієнтів з діагностованим РХП стали ще більше турбуватися про їжу і вагу, більше займатися спортом і ізолювати себе від інших. У перші місяці пандемії кількість відвідувань лікаря і терапевта знизилося на 37% і 46% відповідно. Багато дітей і підлітків перебували вдома, без чіткого розкладу, з необмеженим доступом до їжі, могли стикатись з тригерами  і позбавлені звичного соціального кола.

Крім того, під час пандемії збільшилося використання соціальних мереж. Цей цілодобовий доступ до негативного, віртуального світу сприяв зміцненню штучних, недосяжних стандартів краси. У недавньому дослідженні Вілкіш зазначив прямий зв’язок між використанням соціальних мереж і неврегульованою харчовою поведінкою.

 

Тривожні симптоми

Коли діти повернуться до школи, батькам та викладачам слід вивчити ознаки розладу харчової поведінки.

Ізоляція. Зверніть увагу, чи дитина не ізолює себе від інших? Коли школяр віддаляється від однолітків чи не виявляє інтерес до занять, які йому подобалися – це може бути ознакою розладу харчової поведінки.

При розладі харчової поведінки може з’явитися тенденція носити об’ємний одяг на кілька розмірів більший, щоб сховати тіло, яке здається занадто великим, або приховати надмірну втрату або набір ваги.

Обмеження у харчуванні. Подивіться, чи не обмежує себе дитина у кількості їжі чи очищається, якщо з’їла занадто багато? Це може бути важко визначити. Підліток може відмовлятися від вечері, мотивуючи це великою кількістю домашньої роботи. Говорити, що поїв, хоча насправді викинув їжу у відро для сміття. Ознаками такої поведінки є походи в туалет перед або після їди. Перед їжею підлітки «перевіряють своє тіло» на предмет того, «чи заслуговує воно» їжі. А після – позбавляються з’їденої їжі.

Гігієна. Відсутність турботи про свою зовнішність і тіло – ще одна ознака того, що розлад харчової поведінки переміг, і підліток більше не дбає ні про що, крім потурання своєму розладу.

Дратівливість. Дитина стала дратівливою? Це відбувається, коли до організму не потрапляє достатньї кількості поживних речовин.

 

Як допомогти?

Батьки та вчителі можуть допомогти дитині з розладом харчової поведінки різними способами. Ми розповімо про деякі з них.

Будьте чуйними. Це може бути складно, особливо коли підліток із РХП постійно роздратований. Але чим більше ви намагатиметеся зрозуміти дитину, дізнатися про розлад харчової поведінки і дійсно відчути себе на її місці, тим ефективнішою буде підтримка.

Підтримуйте здорове спілкування. Практикуйте активне слухання: перш ніж відповідати, повторіть слова дитини, щоб переконатися, чи правильно ви її зрозуміли. Використовуйте “я-повідомлення”. Наприклад, замість того, щоб говорити: «Ти мене так злиш, коли не їси!» скажіть: «Я турбуюся за тебе, коли ти не їси, і тому злюся».

Використовуйте всі доступні ресурси. Вчителі у школі, адміністратори, консультанти, психологи і навіть однолітки можуть стати джерелом підтримки вашої дитини. Це особливо корисно для батьків, діти яких страждають від РХП. Людина із зовнішнього світу, з якою дитина може поговорити, знімає велике навантаження сім’ї. Але часто шкільне середовище не спеціалізується на допомозі з РХП, тому батькам слід подумати про пошук професійної індивідуальної та сімейної терапії.

Створіть середовище, в якому приймають тіла будь-якого розміру та їх унікальність! Підліткові роки – особливо складний період, оскільки в дітей  відбувається статевий дозрівання. У школі можна розвивати бодіпозитив за допомогою уроків у класі, «обідів» у невеликих групах зі шкільним психологом, щоб допомогти сором’язливим дітям зміцнювати дружні стосунки, а також пропагувати культуру унікальності кожного тіла. Батьки теж мають надавати приклад. Діти бачать, коли тато і мама з огидою ставляться до власного тіла чи критикують інших.

 

Здорові шкільні дні

Після стількох місяців ізоляції та віртуального навчання повернення до школи має стати позитивною зміною для більшості учнів. Тому так важливо, щоб школа була безпечним місцем для дітей. Цієї осені, замість того, щоб турбуватися з приводу повернення до школи, діти та батьки повинні визнати цінність школи як ресурсу для одужання від РХП.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/how-to-support-students-with-eating-disorders-as-they-return-to-in-school-learning