Червень 2010 року

Рівень медичого обслуговування

Залежно від обставин та тяжкості стану, пацієнти лікуються амбулаторно (з різною інтенсивністю допомоги), та / або стаціонарно.

Спочатку надають допомогу в амбулаторних умовах, у випадку якщо не існує надзвичайних ситуацій фізичного або психіатричного характеру.

Слід звернути увагу на послідовність та безперервність лікування на різних етапах, а також на залучених людей. Зокрема, якщо пацієнт потрапив до лікарні:

  • стаціонарне лікування повинне проходити одразу після амбулаторного, – це означає послідовне переміщення в денний стаціонар, або принаймні у вигляді відвідувань лікаря, так як пацієнти не покидають лікарні повністю здорові.
  • медперсонал, відповідальний за прийом, повинен впевнитися, що пацієнт продовжує лікування, або прийняти наступні міри. Для цього слід контактувати в телефонному режимі під час госпіталізації, обов’язковими є інформаційні зустрічі між поточними та майбутніми групами по догляду. Також необхідно, щоб виписка з історії хвороби оперативно була розприділена. Пацієнт та його родина повинні брати участь в організації по догляду.

Багатопрофільне амбулаторне спостереження

Залучені люди

Лікуючий терапевт надає багатопрофільну спеціалізовану допомогу після підтвердження діагнозу, дотримуючись терапевтичного альянсу. Догляд повинен забезпечувати команда щонайменше з двох медичних працівників, яка, як правило, включає наступних:

  • психіатр або дитячий психіатр або психолог, через психологічні наслідки і загальні психіатричні супутні захворювання цього захворювання;
  • медик, який може бути вашим дільничним терапевтом (лікар загальної практики або педіатр), якщо він готовий взяти на себе відповідальність.

Надання високопрофільної медичної допомоги

лікування узгоджується лікарем-координатором, якого можна вибрати згідно наступних вимог:

  • ситуації пацієнта (вік; розвиток та тяжкість захворювання; медісторія; вибір пацієнта);
  • особа в багатопрофільній команді, яка має найбільший досвід та можливість лікувати.

Ступінь тяжкості

Рекомендується проводити загальну оцінку пацієнта, яка повинна включати фізичну, харчову та психологічну оцінку, а також сімейну та соціальну динаміку. Таке оцінювання може виявити ознаки серйозних захворювань, в основному тих, які  потребують госпіталізації. Його слід проводити із періодичністю принаймні раз на місяць, при підтвердженому діагнозі, або частіше, якщо стан пацієнта змінюється або прогресує.

Терапевтичне лікування

Необхідна вага

З метою запевнення/ заспокоєння, слід обговорити з пацієнтом необхідність збільшити вагу (досягати її поступово).  Необхідна маса визначається відповідно до віку, колишньої ваги та ваги для жінок, в яких відновлюється менструація та овуляція. Основною задачею для пацієнтів є припинення худнути, а не думки про набрану вагу. Набір маси тіла, збільшення показника на 1 кг/місяць для амбулаторних пацієнтів є цільовим завданням. Слід контролювати відновлення годування, водно-сольовий баланс, рівень фосфору (через можливі серцево-судинні ускладнення).

Цілі психологічної допомоги

Задачі психологічної допомоги стосуються самої особистості та сім’ї. Вибір типу психотерапії залежатиме від пацієнта, його / її друзів та родини, віку пацієнта, мотивації та стадії захворювання. Найпоширенішими формами психотерапії (індивідуальної, сімейної чи групової) є підтримуючі терапії, психодинамічна або аналітична, поведінкові та когнітивні поведінкові терапії (з анг. Cognitive behavioral therapy) та системна чи стратегічна терапія. Сімейну терапію рекомендують дітям та підліткам (ступінь В).

Мотиваційні підходи являються найефективнішими на ранніх етапах лікування. Обрана психотерапія повинна тривати принаймні один рік після помітного клінічного поліпшення. Зазвичай лікування анорексії триває кілька років через її хронічний характер.

 

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії та булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).