Більшості людей вправи допомагають поліпшити самопочуття, а також психічне і фізичне здоров’я. Але для страждаючих від м’язової дисморфії, вправи можуть стати різновидом хвороби, що викликає ускладнення для здоров’я і психологічний стрес.
У статті розглядаються загальні симптоми і ускладнення внаслідок компульсивних вправ і м’язової дисморфії.
Що таке м’язова дисморфія?
Тілесний дисморфічний розлад – це психопатологічний стан, при якому людина стає одержимою уявною їй вадою в своєму тілі. Є думка, що дисморфія в першу чергу вражає жінок, але все більше число чоловіків страждає від підвиду тілесного дисморфічного розладу – м’язової дисморфії.
М’язова дисморфія – це стан психічного здоров’я, при якому людина вкрай стурбована своїми м’язами. Люди з м’язовою дисморфією (раніше відома як «зворотна анорексія»), переконані, що їх тілу бракує м’язів і воно дуже маленьке. У реальності ці люди значно мускулистіші, ніж середньостатистична людина.
Це ірраціональне переконання зловживання фізичними навантаженнями в спробі наростити м’язи. Хоча м’язова дисморфія може розвинутися у будь-якої людини, найчастіше вона спостерігається у чоловіків, особливо у бодібілдерів і тих, хто регулярно займається спортом і нарощує м’язи.
Загальні ознаки та симптоми м’язової дисморфії:
- – Тривалі заняття в тренажерному залі
- – Надмірне фізичне навантаження / підняття важких предметів
- – Вживання стероїдів та інших препаратів, що підвищують працездатність
- – Зловживання ліками
- – Жорсткі правила щодо раціону та прийому їжі
- – Витрата великої кількості грошей на харчові добавки
- – Уникання дивитися в дзеркало або навпаки тривале роздивляння себе в дзеркалі
- – Уникнення певних соціальних ситуацій, які можуть привернути увагу до тіла (наприклад, вечірок у басейну, походу на пляж і т. д.)
- – Зневага громадським життям або повсякденними обов’язками, щоб більше часу приділяти тренуванням.
Компульсивні вправи і м’язова дисморфія
Хоча все перераховане вище зазвичай пов’язане з м’язовою дисморфією, компульсивні вправи є основним симптомом, що визначає її. Компульсивні вправи досить широкий і важкий для визначення термін (в кінці кінців, те, що може бути нездоровим або надмірним для однієї людини, може бути нормальним для іншої, наприклад, професійного спортсмена).
Ось критерії, які допоможуть визначити надмірність фізичних вправ: вправи, що заважають важливій життєдіяльності; заняття спортом, незважаючи на травми, проблеми зі здоров’ям або хворобу; дистрес через неможливість тренуватися; заняття спортом понад три години в день; регулярні тренування в невідповідний час і в невідповідному місці. Людина, що виконує компульсивні вправи, відчуває гостру потребу у фізичному навантаженні, і не дозволить нічому (поганій погоді, соціальних зобов’язань, хворобі, травм і т. д.) порушити її плани.
Небезпека компульсивних вправ
Компульсивні вправи (також відомі як надмірні вправи, пристрасть до вправ і залежність від фізичних вправ) давно визнані відмінною рисою РХП. Фактично, в одному з найбільш ранніх медичних описів нервової анорексії Вільям Уіті Галл, доктор медицини, зараховує компульсивні вправи до фундаментального симптому хвороби.
Хоча м’язова дисморфія не рахується офіційним діагнозом розладу харчової поведінки, вона має певні подібності та фактори ризику з РХП, а саме компульсивні вправи. В одному дослідженні, чоловіки з діагнозом «м’язова дисморфія» продемонстрували аналогічні результати тесту на компульсивні вправи в порівнянні з чоловіками з нервовою анорексією.
Це означає, що у чоловіків з м’язовою дисморфією така ж нездорова поведінка щодо вправ (ригідність, поведінка, заснована на уникненні і дотриманні правил), як і у людей з нервовою анорексією.
Для людей з РХП при анорексії і булімії, компульсивні вправи є симптомом, а у страждаючих м’язовою дисморфією надмірні вправи можуть залишитися непоміченими або навіть вітатися. Оскільки люди з м’язовою дисморфією як і раніше виглядають здоровими і мають нормальну (або вище норми) вагу.
Тому час, який вони проводять в тренажерному залі з підняттям важких предметів, не викликає такої тривоги, як, наприклад, час, який людина з анорексією з дуже низькою вагою може проводити на біговій доріжці або еліптичному тренажері. Незважаючи на те, що люди з м’язовою дисморфією знаходяться «в здорової фізичній формі», вони так само схильні до ризику серйозних побічних ефектів, пов’язаних з компульсивними вправами.
Ось деякі можливі ускладнення внаслідок компульсивних вправ і м’язової дисморфії: електролітний дисбаланс, атрофія м’язів, проблеми з серцем, змінена частота пульсу в стані спокою, хронічний біль в суглобах і кістках, підвищений ризик травм, постійний біль в м’язах, часта стомлюваність, відносний дефіцит енергії в спорті (RED-S), втрата щільності кісткової тканини, переломи кісток, раптова смерть, підвищений ризик самогубства
Ризик ускладнень для здоров’я значно зростає, якщо людина схильна не тільки до компульсивним вправ, але і до хаотичного харчування, оскільки організм, позбавлений основних поживних речовин, більш схильний до травм і ускладнень зі здоров’ям.
Як показують дослідження, багато чоловіків з м’язовою дисморфією мають в минулому діагноз розлад харчової поведінки, в даний час схильні харчуватися хаотично, або схильні до розвитку РХП в майбутньому.
Якщо ви або ваша близька людина страждаєте від компульсивних вправ або м’язової дисморфії, зверніться до лікаря або психотерапевта.
Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/compulsive-exercise-muscle-dysmorphia