Нездорова поведінка щодо їжі може мати різні причини, зокрема через досвід голодування чи травми.
Відсутність продовольчої безпеки в анамнезі може призвести до накопичення їжі або сприяти іншим розладам харчової поведінки, які можуть перерости в складніші психічні захворювання, наприклад, розлад переїдання (BED).
Травма в анамнезі також може сприяти розвитку поведінки накопичення, оскільки люди так відчувають більшу безпеку та контроль над ситуацією.
Що таке розлад накопичення їжі?
Накопичення їжі описує тенденцію людини збирати, зберігати або красти їжу. Коли це можливо, накопичувачі їжі часто купують більше їжі, ніж їм або їхнім родинам по факту потрібно, їм також іноді важко викинути прострочені або зіпсовані продукти.
Така поведінка часто зумовлена фіксацією на «потребі» в їжі, навіть якщо її достатньо. Але згідно з дослідженнями, фіксація на накопиченні їжі не передбачає, що ця їжа буде спожита.
Розлад може проявлятися в тому, що людина накопичує їжу в себе вдома або приносить її з закладів харчування. Захворювання часто є механізмом подолання стресу та пов’язане з минулим, де був брак продуктів.
Що викликає накопичення їжі?
Як і більшість ускладнень психічного здоров’я, накопичення їжі може бути спричинено різними факторами. Часом це їх сукупність, що підтримує розлад накопичення.
Тривожні розлади
Накопичення їжі пов’язане з тривогою загалом і зокрема з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР).
У одному дослідженні 30% учасників з ОКР також накопичували їжу, хоча дослідження не розглядало цей аспект.
Це не просто компульсивна дія. Накопичення їжі дає людині з тривожним розладом відчуття контролю та безпеки. Коли вони складають їжу, і як наслідок мають її про запас, це допомагає їм впоратися з тривогою щодо небезпеки у майбутньому.
Історія травми
Жорстке виховання або травматичний досвід в анамнезі також можуть призвести до розвитку накопичення їжі в дорослому віці.
Минулий досвід дефіциту їжі або голоду впливає найбільше. Він може закарбувати потребу в їжі в молодшому віці, яка «застрягає» у свідомості та стає фіксацією.
Але цей стан можуть спричинити й інші травми. Діти, яких не помічали або вони були змушені піклуватися про себе самі, часто живуть в «режимі виживання», що сприяє накопиченню їжі.
Ті, хто зазнав насильства чи інших форм фізичної або емоційної травми, накопичують їжу, щоб самозаспокоїтися або створити відчуття комфорту.
Розлади вживання психоактивних речовин
Також було встановлено зв’язок між бажанням накопичувати їжу та розладами вживання психоактивних речовин (SUDs).
Дослідження на цю тему тільки почались, але одне з них виявило, що пацієнти на ранніх стадіях одужання від розладів вживання психоактивних речовин досить активно накопичували їжу. Можливо, що пристрасть до їжі функціонувала як заміна пристрасті до наркотиків чи алкоголю.
Ті, хто бореться з розладами вживання психоактивних речовин, також зазвичай мають історію травми та супутніх тривожних розладів, що також може підтверджувати цей зв’язок.
Накопичення їжі та розлади харчової поведінки
Накопичення їжі також було пов’язане з низкою більш серйозних розладів поведінки навколо їжі, які можуть перерости в клінічні розлади харчової поведінки.
Одне дослідження виявило тенденцію до надмірної ваги або ожиріння серед пацієнтів, які в минулому відчували нестачу їжі. Дослідники припустили, що дефіцит їжі не тільки сприяє розвитку залежності від дешевшої, більш обробленої та калорійної їжі, але й спонукає пацієнтів до переїдання, коли їжа є в їхньому доступі.
Інше дослідження пов’язувало накопичення їжі з вищим ризиком розвитку розладу переїдання. У цьому випадку було виявлено зв’язок між компульсивною поведінкою, що спричинила обидва стани. Пацієнти, які накопичували їжу, мали зокрема, більш серйозні епізоди переїдання.
Лікування розладу накопичення їжі
Накопичення їжі все ще вивчається, зокрема підходи до лікування. Ймовірно, деякі види терапії можуть допомогти полегшити симптоми.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є одним із найпоширеніших видів лікування, щоб подолати невпорядковану поведінку, зокрема при РХП. Цей метод вчить спочатку розпізнавати свої некорисні моделі думок і поведінки, а потім перенаправляти ці думки в більш здоровий спосіб, щоб зрештою позбутися їх.
Консультування з питань харчування також може бути корисним у відновленні здорових стосунків з їжею та розв’язанні будь-яких проблем із фізичним здоров’ям, які могли виникнути внаслідок накопичення їжі або історії голодування.
А для тих, хто накопичує їжу та має супутні захворювання, може бути корисною додаткова терапія або ліки. Виявлено, що селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) допомагають людям із тривожними розладами, особливо тим, хто страждає на ОКР. Однак медикаментозне лікування часто розглядається як допоміжне, яке слід застосовувати разом з більш традиційною терапією.
Пошук допомоги при накопиченні їжі
Накопичення їжі та порушена харчова поведінка, до якої це може призвести, можуть мати серйозні фізичні, емоційні та соціальні наслідки. У цих випадках раннє втручання підвищує шанси на успішне одужання.
Для початку можна звернутися до лікаря первинної медичної допомоги для розв’язання проблем щодо накопичення їжі або розладів харчової поведінки. Він проведе фізичний огляд, щоб оцінити будь-які проблеми зі здоров’ям, пов’язані з цими захворюваннями, і надасть направлення до спеціалістів для подальшого лікування.
Терапевти або психологи також грають важливу роль у лікуванні розладу накопиченням їжі. Спеціаліст з психічного здоров’я може допомогти полегшити будь-які симптоми, пов’язані з розладами настрою або минулими травмами.
Незалежно від того, де ви шукаєте допомоги, важливо пам’ятати, що одужання від накопичення їжі та розладів харчування можливе. Звернення за допомогою є важливим першим кроком, і за належного лікування та підтримки ви можете розвинути здорові стосунки з їжею.
Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/starvation-trauma-and-food-hoarding