Попри те, що розлад нападоподібного переїдання (Binge Eating) є досить поширеним (найпоширеніший з РХП в Сполучених Штатах), його все ще неправильно розуміють. Насправді існує багато поширених міфів про розлад нападоподібного переїдання.
Але якщо ви витратите трохи часу, щоб дізнатися більше про розлад нападоподібного переїдання, це допоможе краще його зрозуміти та, можливо, допомогти іншим усвідомити важливість звернення за допомогою задля одужання.
Що таке розлад нападоподібного переїдання?
Розлад нападоподібного переїдання (Binge Eating) — це психічний розлад, який включає повторювані випадки вживання великої кількості їжі за відносно короткі проміжки часу. Такі випадки називаються епізодами переїдання.
Епізоди переїдання також характеризуються відсутністю контролю над тим, скільки або що з’їдено, і характеризуються щонайменше трьома з наступних ознак:
- Поглинання їжі швидше, ніж зазвичай
- Вживання їжі, попри відсутність фізичного голоду
- Вживання їжі до відчуття неприємного насичення
- Вживання їжі на самоті через збентеження щодо харчової поведінки
- Почуття провини, огиди або сорому після епізоду переїдання
Щоб відповідати діагностичним критеріям переїдання, людина повинна переживати періодичні напади переїдання принаймні раз на тиждень протягом трьох місяців.
Немає єдиної причини переїдання. Як і багато інших розладів харчової поведінки, переїдання може — і майже завжди розвивається — через різні біологічні, психологічні та екологічні фактори.
Основні міфи про розлад нападоподібного переїдання
Багато міфів про розлад нападоподібного переїдання ускладнюють розуміння тяжкості стану. Спростування цих міфів може допомогти людям краще визначити, чи страждають вони або хтось із їхніх близьких на цей розлад.
Міф 1: Нападоподібне переїдання – це не справжній розлад харчової поведінки
Існує різниця між переїданням і розладом нападоподібного переїдання. Багато людей переїдають у якийсь момент, чи то під час свят, чи то за особливої нагоди.
Розлад нападоподібного переїдання – інший випадок. Люди з цим захворюванням регулярно переїдають. Така модель порушеної харчової поведінки пов’язана з низкою психологічних, біологічних, емоційних та екологічних проблем.
У 2015 році цей стан був офіційно визнаний у Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів (DSM) як розлад харчової поведінки. І він вже вважається найпоширенішим розладом харчової поведінки у Сполучених Штатах.
Міф 2: Усі люди з розладом нападоподібного переїдання мають надмірну вагу
Хоча багато людей, які страждають від розладу нападоподібного переїдання, мають більші тіла, вага не має нічого спільного з діагностичними критеріями розладу. Люди можуть бути різних форм і розмірів, і неможливо визначити, чи страждає хтось на розлад харчової поведінки, спираючись на зовнішній вигляд.
Розлад нападоподібного переїдання часто зустрічається у спортсменів, особливо у тих, хто дотримується суворих вагових вимог у своїх видах спорту. Деякі спортсмени сидять на дієтах, щоб контролювати свою вагу протягом тренувального сезону. У міжсезоння їхні сигнали голоду та ситості порушені після тривалого обмеження калорій, що викликає бажання переїсти.
Міф 3: Розлад нападоподібного переїдання – це те саме, що нервова булімія
Є багато спільного між розладом нападоподібного переїдання та нервовою булімією, але це різні розлади з різних причин. Хоча обидва стани включають епізоди переїдання, люди з булімією намагаються «компенсувати» ці події очищенням. Блювота, зловживання проносним, голодування та надмірні фізичні навантаження є найпоширенішими способами, якими люди з булімією намагаються запобігти збільшенню ваги.
При переїданні не спостерігається компенсаторної поведінки, хоча почуття провини або відрази до з’їденої їжі є дуже поширеним явищем.
Міф 4: Розлад нападоподібного переїдання не такий небезпечний, як інші розлади харчової поведінки
Нападоподібне переїдання (Binge Eating) – це серйозний розлад харчової поведінки, який може спричинити короткострокові та довгострокові проблеми зі здоров’ям.
У людей з розладом переїдання може бути підвищений рівень стресу, що призводить до високого кров’яного тиску. Люди з розладом переїданням також мають підвищений ризик серцевих захворювань, інфаркту та інсульту. Додатково можуть бути проблеми зі сном, зміни апетиту, порушення функції нирок і труднощі з мисленням або запам’ятовуванням.
Як і багато інших розладів харчової поведінки, переїдання супроводжується сильним психічним і емоційним стресом. Нерідко люди з розладом переїдання відчувають напади сильного смутку, депресії або думки про самоушкодження.
Міф 5: Розлади нападоподібного переїдання трапляються рідко
Розлад нападоподібного переїдання аж ніяк не рідкісне явище. Насправді Binge Eating є найпоширенішим РХП в Сполучених Штатах. Вважається, що тільки в США на нього страждають майже 2,8 мільйона людей.
Міф 6: Людям з розладом нападоподібного переїдання потрібно більше самоконтролю
Більша сила волі не допоможе людині з переїданням перестати їсти. Цей стан є розладом психічного здоров’я, для подолання якого часто потрібне медичне лікування.
Люди, які не розуміють серйозності нападоподібного переїдання, вважають, що людині легко припинити таку поведінку, і звинувачують у відсутності самоконтролю. Так, людина може втрачати контроль під час епізоду переїдання, але брак сили волі не є основною причиною розладу переїдання.
Міф 7: Розлад нападоподібного переїдання не лікується
На щастя, це один із найбільших міфів про розлад нападоподібного переїдання. Натомість цей стан легше з усіх піддається лікуванню.
Існують різні варіанти лікування залежно від потреб людини, зокрема когнітивна поведінкова терапія (КПТ), міжособистісна психотерапія (МПТ) та навіть деякі види медикаментозного лікування.
Постановка діагнозу та бесіда з лікарем — чудовий перший крок на шляху до одужання. Розмова з професіоналом про переїдання може бути незручною, але поговорити з кимось якнайшвидше є життєво важливим для зниження ризику довгострокових ускладнень.
Пошук допомоги при розладі нападоподібного переїдання
Є багато місць, куди можна звернутися за допомогою при розладі нападоподібного переїдання. Для початку ви можете звернутись до лікаря первинної ланки або терапевта. Дізнавшись більше про вашу ситуацію, вони можуть направити вас до фахівців з психічного здоров’я, спеціалістів з розладів харчової поведінки або до відповідних програм.
Шлях до одужання — це довга подорож, але побудова кращих стосунків із їжею зрештою призведе до щасливішого та здоровішого майбутнього.
Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/dispelling-the-myths-of-binge-eating-disorder