Травматичні події – це події, які спричиняють психологічний, фізичний та/або емоційний біль чи шкоду.
Встановлено, що травматичні події, як-от ті, що включають насильство, є значними факторами ризику розвитку психічних розладів, зокрема розладів харчової поведінки, особливо тих, що пов’язані з булімічними симптомами – переїдання та очищення.
Травма та подолання стресу
Стрес є неминучою частиною життя, але іноді він стає всепоглинущим і бере гору над нашими механізмами подолання (такими як, розмова з другом, медитація чи ведення щоденника), спричиняючи дистрес, хвороби та дисфункції. Зазвичай, коли стрес досягає такої міри, що викликає емоційні та/або фізичні проблеми, він стає травматичним. Те, що є «травматичним» для конкретної людини, найкраще зрозуміти у світлі «трьох факторів», тобто події, досвіду та наслідків – за повідомленням Управління з питань зловживання психоактивними речовинами та психічного здоров’я (SAMHSA, 2014).
Деякі люди мають підвищений ризик стресу, травм або негативних подій. Це визначається поєднанням біологічних, психологічних і соціальних факторів, таких як схильність до тривоги та/або депресії та/або успадкованих особистісних рис з високим рівнем уникнення шкоди (сором’язлива, боязлива, тривожна поведінка) та/або дії під впливом імпульсу. Те, що може здатися незначним або взагалі не викликати занепокоєння в однієї людини, може бути дуже травматичним для іншої, особливо для тих, хто має розлад харчової поведінки або схильний до нього.
Те, як ми справляємося зі стресом, може відігравати важливу роль у тому, чи стане стресовий досвід травматичним. Люди з уникаючим стилем подолання стресу не справляються з ним так добре, як люди з активним стилем.
- Уникаючий стиль подолання: пов’язаний з думками й переконаннями про самопокарання, які можуть бути саморуйнівними та призвести до негативних медичних наслідків.
- Активний стиль подолання: стиль вирішення проблем, що має кращі медичні наслідки.
Розлади харчової поведінки та схильність до стресу
Наявні дані свідчать про те, що пацієнти з розладами харчової поведінки можуть бути особливо чутливими або вразливими до стресу та його наслідків:
Люди з нервовою анорексією та/або нервовою булімією найчастіше мають первинний тривожний розлад, тобто такий, що почався до РХП. Крім того, дослідження показують, що люди з розладами харчової поведінки:
- Більш схильні відчувати загрозу або ворожі наміри з боку інших
- Виявляють високий рівень чутливості до тривоги (страх поведінки або відчуттів, пов’язаних із тривогою), що характеризується страхом втрати контролю
- Часто надмірно стурбовані негативними наслідками
- Мають надмірне гальмування (самообмеження та нездатність діяти розслаблено) та антипаційну тривогу (напруга через очікуваний негативний результат)
- Чутливі до покарань і їм важко адаптуватися до змін
- Слабка центральна узгодженість: їм важко «бачити загальну картину», тож вони зациклюються на (часто тривіальних) деталях
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
Одним із найважливіших зв’язків між травматичним або несприятливим досвідом і розвитком розладів харчової поведінки та інших пов’язаних психіатричних проблем є наявність посттравматичного стресового розладу (ПТСР) або його симптомів. ПТСР – це серйозний стан психічного здоров’я, який може розвинутися, коли людина зазнала однієї чи кількох травматичних подій. Симптоми ПТСР включають (Американська психіатрична асоціація, 2013):
- Симптоми повторного переживання (наприклад, спогади, кошмари, нав’язливі образи)
- Симптоми гіперзбудження (наприклад, дратівливість або спалахи гніву, переляк, проблеми з концентрацією уваги, безсоння, надмірна пильність і тривожність)
- Симптоми уникнення (наприклад, заціпеніння, забування та уникання спогадів, пов’язаних з травмою)
- Негативні зміни в розумінні себе та настрої, пов’язані з травматичною(-ими) подією(-ями), що починаються або погіршуються після травматичної(-их) події(-й) (наприклад, часткова амнезія, негативні переконання щодо себе, інших або світу, самозвинувачення, постійне очікування найгіршого).
ПТСР має тенденцію до хронічного перебігу, особливо за відсутності належної уваги та лікування. Наприклад, один із висновків Національного обстеження коморбідності показав, що більше однієї третини осіб із індексним епізодом ПТСР все ще мали повний синдром через 10 років (Kessler, Sonnega, Bromet, Hughes, & Nelson, 1995). Як і багато людей з ПТСР, пацієнти з розладами харчової поведінки з ПТСР, які мають більше супутніх захворювань і складніший перебіг хвороби, часто не отримують адекватної оцінки та лікування. Невирішена травма та/або посттравматичний стресовий розлад можуть бути важливими факторами, що сприяють збереженню симптомів (Brewerton & Dennis, 2015).
Два основних репрезентативних національних дослідження показали, що люди з нервовою булімією, розладом нападоподібного переїдання або будь-яким іншим типом переїдання мають значно вищий рівень ПТСР, ніж люди без розладу харчової поведінки. До них належать Національне жіноче дослідження (Dansky, Brewerton, O’Neil, & Kilpatrick, 1997) і Національне дослідження коморбідності (Hudson, Hiripi, Pope, & Kessler, 2007); найвищі показники ПТСР протягом життя становили 38% і 44% відповідно в групах нервової булімії. Якщо розглядати часткові або субклінічні форми ПТСР, то більш ніж половина осіб із симптомами булімії мають ПТСР або значні симптоми ПТСР (Brewerton, 2007; Mitchell, Mazzeo, Schlesinger, Brewerton, & Smith, 2012). Крім того, травмовані люди з розладами харчової поведінки демонструють високий рівень дисоціативних симптомів, таких як амнезія травматичного матеріалу (нездатність згадати травматичну подію), які також є факторами, що сприяють негативному медичному результату (Brewerton, 2004; Brewerton, Dansky, Kilpatrick, & O’Neil, 1999).
Переїдання, очищення та травма
Подібно до того, як зловживання певними речовинами використовується для самолікування, переїдання та/або очищення є поведінкою, яка сприяє:
- Зменшенню гіперзбудження або тривоги, пов’язаної з травмою
- Притупленню, уникненню і навіть забуванню травматичного досвіду.
Така поведінка посилює травму, ускладнюючи вихід із замкненого кола. Як наслідок, травматичні переживання та їхні деструктивні наслідки не піддаються ефективній обробці та продовжують створювати проблеми (Brewerton, 2007, 2011). Таким чином, травма, посттравматичний стресовий розлад і розлади харчування можуть бути дуже пов’язані між собою.
Лікування
Люди з розладом харчової поведінки, ускладненим травмою та посттравматичним стресовим розладом, потребують лікування обох станів із застосуванням інтегрованого підходу з урахуванням травми (Brewerton, 2004; Brewerton, 2007; SAMHSA, 2014). Якщо під час лікування розладу харчової поведінки не врахувати травму, цілком імовірно, що успішне одужання буде зірвано. Важливими факторами, що сприяють успіху лікування, можуть бути позитивна реакція членів родини та близьких друзів на розкриття інформації про травматичні події, а також підтримка з боку родини та друзів Хоча найкращий підхід до лікування ПТСР у контексті розладу харчової поведінки залишається під питанням, дотепер дослідження зосереджувалися переважно на когнітивно-процесуальній терапії (КПТ), інтегрованій з традиційним лікуванням розладу харчової поведінки (Brewerton, 2004; Brewerton, 2007; Mitchell, Wells, Mendes, & Resick, 2012). Майбутні дослідження, ймовірно, проллють світло на те, як найкраще лікувати цю коморбідну комбінацію.
Джерело https://www.nationaleatingdisorders.org/trauma-ptsd-and-eating-disorders/