Введення: Складні і тривалі розлади харчової поведінки мало досліджувалися. Хоча тривалість хвороби є одним з основних критеріїв для її визначення, але користь цієї інформації ще до кінця не встановлена. У цьому дослідженні розглядаються відмінності розладів харчової поведінки і пов’язаних з ними психологічних симптомів у пацієнтів з РХП з різною тривалістю захворювання та діагнозом.
Методи: перевірка регулярних опитувальників в Центрі розладів харчової поведінки при лікарні Сент -Енн (Лондон), виявлення демографічних показників, тривалості захворювання та діагнозу, а також наступні результати опитувальників для самоперевірки: опитувальник для вивчення розладів харчової поведінки, оцінка клінічних порушень, опитувальник про стан здоров’я пацієнтів і генералізована оцінка тривожного розладу. 87 пацієнтів з нервовою анорексією (НА) і 95 пацієнтів з нервовою булімією (НБ), які заповнювали опитувальники, розділили на три групи за тривалістю хвороби: 1) <3 роки, 2) 3-10 років і 3)> 10 років. Два багатовимірних дисперсійних аналізи (MANOVA) з тестом Бонферроні були проведені окремо для груп НА та НБ, щоб дослідити, чи розрізнялися РХП і пов’язані симптоми пацієнтів в групах з різною тривалістю хвороби. Три додаткових окремих аналізи MANOVA були проведені для вивчення відмінностей між НА і НБ в кожній категорії з різною тривалістю захворювання.
Результати. Між трьома групами з різною тривалістю захворювання показники обмеження (р = 0,017) і загальна симптоматика РХП (р = 0,048) були вище у пацієнтів з більш тривалим (3-10 років) в порівнянні з пацієнтами з більш коротким (<3 роки) терміном хвороби. Не було виявлено суттєвих відмінностей між трьома групами НБ з різною тривалістю захворювання. Порівнюючи НА і НБ в групах по тривалості хвороби, пацієнти з НБ <3 роки показали більш високі рівні загальної психопатології РХП (p = .004), занепокоєння з приводу обмеження (p = .029), форм (p = .021) і ваги (р = 0,001) в порівнянні з пацієнтами з однаковою тривалістю хвороби. У пацієнтів з НА та НБ з тривалістю хвороби 3-10 років не було виявлено суттєвих відмінностей за жодним із симптомів РХП або пов’язаної з ними психопатологією. Пацієнти з НБ з тривалістю хвороби більше 10 років показали велику заклопотаність вагою (р = 0,023) в порівнянні з пацієнтами з НА.
Висновки. Виявлення того, що стриманість і загальні симптоми РХП були вище у пацієнтів з більш тривалим анамнезом в порівнянні з групою <3 роки в анамнезі, свідчить про те, що через 3 роки може спостерігатися збільшення симптоматики. Це може бути пов’язано зі зростаючою складністю лікування пацієнтів з НА через три роки з початку хвороби. Відсутність значних відмінностей в групах з різною тривалістю захворювань НА і НБ, свідчить про те, що тривалість хвороби може бути недостатнім показником хронічності . Хоча тривалість хвороби залишається важливою в клінічній практиці, використання більш широкого набору критеріїв при діагностиці складних та тривалих розладів харчової поведінки може бути більш доцільним.
Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії і булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations ).