Синдром нічного переїдання – це розлад харчової поведінки зі збоєм нормального добового режиму прийому їжі. Зазвичай прийом їжі відбувається з раннього ранку до раннього вечора, оскільки почуття голоду залежить від циркадних ритмів. Однак при синдромі нічного переїдання відбувається збій: прийом їжі починається вдень ​​і триває до ночі. Споживання енергії знижується в першій половині дня і значно збільшується в другій. Через нічний прийом їжі порушується сон. За оцінками, синдромом нічного переїдання страждає приблизно 1,5% дорослого населення.

Синдром нічного переїдання відрізняється від синдрому нічної їжі, є не являється розладом харчової поведінки, а порушенням сну. При цьому порушенні люди їдять під час нападів лунатизму або в напівдрімоті. Вони не усвідомлюють своїх дій і можуть прокидатися посеред ночі, ідучи на пошуки готових страв або харчових відходів, і на ранок не пам’ятати про те, що вони їли. Навпаки, люди з синдромом нічного переїдання знаходяться в стані неспання і усвідомлюють, що саме вони їдять.

Основна ознака синдрому нічного переїдання – зростаюче вживання їжі ввечері і вночі з такими особливостями: 1) споживання не менше 25% денних калорій після вечері; 2) пробудження серед ночі для прийому їжі не менше двох разів на тиждень. Рідкісні нічні перекуси не є синдромом нічного переїдання. Люди вживають невелику кількість їжі, але по кілька разів протягом ночі. Зазвичай в хід йдуть залишки їжі і снеки (пластівці або печиво), які не вимагають довгого приготування.

 

Проблеми зі здоров’ям через синдром нічного переїдання

Синдром нічного переїдання може з’явитися поряд з іншими проблемами: відсутністю голоду з ранку, депресією, переривчастим сном, позивами до прийому їжі вночі і переконанням, що їжа допоможе заснути. Є деяка подібність з компульсивним переїданням, але люди з синдромом нічного переїдання можуть як переїдати, так і не робити це в денний час.

Часто синдром нічного переїдання поряд з дистрессом. Люди турбуються про набір ваги і втрату сну. Синдром нічного переїдання частіше зустрічається у людей з ожирінням, але може виникати у всіх вагових категоріях, і не обов’язково призводить до збільшення ваги. Синдром може викликати кислотний рефлюкс і сприяти розвитку карієсу (особливо, якщо людина знову засинає, чи не чистячи зуби).

 

Причини

Точна причина синдрому нічного переїдання невідома. Але вона може критися в генетиці, як і у випадку з іншими розладами харчової поведінки. Тригерами стає стрес, поганий настрій і тривога. Якщо член вашої родини пропускає прийоми їжі вдень, в його ліжку крихти, обгортки від їжі, це може бути ознакою синдрому нічного переїдання.

 

Лікування

Можливе лікування синдрому нічного переїдання полягає в когнітивно-поведінковій психотерапії з веденням записів про їжу і сон, зміні режиму харчування і сну, а також в регуляції стресу. Регулярний сніданок важливий для налагодження циркадного ритму, що часто є проблемою при синдромі нічного переїдання. Лікування також може включати роботу з дієтологом, який допоможе розробити план харчування по споживанню калорій протягом дня, щоб людина не намагалаась компенсувати їх нестачу в нічний час.

Про користь деяких антидепресантів при синдромі нічного переїдання існує не так багато досліджень. Як і немає таких, які підтверджують користь добавок, хоча багато людей їх використовують. Терапія яскравим світлом, яка перезавантажує циркадні ритми і використовується при сезонному афективному розладі, досліджується в якості потенційного лікування.

Якщо ви або хтось із ваших знайомих страждає синдромом нічного переїдання, важливо звернутися за допомогою.

 

Джерело https://mirror-mirror.org/night-eating-syndrome

Було проведено безліч досліджень про вплив страху і відрази на розвиток розладу харчової поведінки. Це дуже сильні емоції, які можуть викликати РХП, тому виявлення страху і відрази може бути важливою частиною лікування розладу.

 

Як страх може впливати на розвиток розлади харчової поведінки

Кожна людина відчуває страх, і він може сильно впливати на те, що ми робимо, і те, чого уникаємо. У людей з РХП страх ірраціональний і зазвичай пов’язаний з тілом і їжею.

Наприклад, при нервової анорексії існує сильний страх набрати вагу. Це часто призводить до жорсткої обмежувальної дієти, надмірних фізичних навантажень і одержимості своєю зовнішністю. Часто цей страх відчувають люди з симптомами РХП, навіть якщо їх вага в дійсності мала.

У Емілі, 21-річної студентки медичного факультету, анорексія почалася в 15 років, коли вона сіла на дієту і стала занадто багато тренуватися, щоб впоратися зі стресом. Вона дуже схудла, але страх набрати вагу був настільки сильним, що це призвело до ще більш серйозних обмежень.

Зазвичай люди з симптомами розладу харчової поведінки, побоюються всього, що може привести до збільшення ваги, наприклад певних продуктів. «Їжа, що викликає страх», продукти з високим вмістом калорій або жирів можуть провокувати симптоми розладу харчової поведінки. Людина з РХП уникає певних продуктів, від яких, на її думку, вона погладшає.

 

Як відраза може впливати на розвиток розладу харчової поведінки

Як і страх, відраза – це звична емоція для людей з розладами харчової поведінки. Відраза може також бути прямою реакцією на певну їжу, що веде до відмови від їжі і обмеженням. Однак відразу може бути направлено і на самого себе.

Згідно з дослідженням, у людей з розладом харчової поведінки рівень відрази до себе вище, ніж у тих, у кого він відсутній. Відраза до себе часто пов’язано з негативними думками про своє тіло, якостями характеру і поведінкою.

Наприклад, булімія характеризується епізодами переїдання, за якими слідує очищення організму або голодування. Переїдаючі повідомляють про почуття відрази після своєї поведінки, що спонукає їх очиститися і обмежити свій раціон, щоб загладити провину.

 

Визначення ролі страху і відрази в лікуванні розладів харчової поведінки

Розуміючи роль страху і відрази в розладах харчової поведінки, людина може більш ефективно управляти своїми симптомами.

Згідно з дослідженням, відразу до їжі лікувати важче, ніж страх перед їжею у пацієнтів з нервовою анорексією. Інше дослідження показало, що рівень відрази через РХП зростає, коли посилюється страх. Це говорить про те, що відраза і страх часто йдуть рука об руку. Якщо людина впорається зі страхом перед їжею і збільшенням ваги, вона зможе позбутися і від почуття відрази.

Лія Пірс, дієтолог, пояснює важливість дієтотерапії для людей з РХП в подоланні їх страху перед їжею, особливо щодо жирів. «Важливо пояснити людям, що є корисні жири. Це мигдаль, горіхове масло, арахісове масло, незбиране молоко і волоські горіхи».

Пірс стверджує, що вживання певних продуктів не призведе до значного збільшення ваги, якого люди так бояться.

Завдяки знанням і експозиційній терапії, люди з розладом харчової поведінки, можуть позбутися страху і відрази. Коли ці емоції стане легше контролювати, симптоми розладу харчової поведінки також стануть більш керованими.

 

Якщо ви страждаєте від почуття страху і відрази, а також від інших симптомів розладу харчової поведінки, зверніться за допомогою.

 

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/blog/role-fear-and-disgust-in-eating-disorders

Лікування розладу харчової поведінки – трудомісткий процес. В ході лікування важливо сформувати нове ставлення до їжі. Це буває непросто через уже існуючі переконання і почуття.

Люди з РХП часто відчувають почуття тривоги (занепокоєння або почуття провини), коли починають міняти звичну поведінку. Наприклад, людина може відчути провину після прийому їжі, якщо раніше віона обмежувала себе.

Через ці переконання і почуттія дуже складно відмовитися від патерну поведінки, властивого РХП. Здається, коли з розладом буде покінчено, люди знову почнуть цінувати себе.

Коли мова йде про одужання від РХП, дуже важливо виявляти до себе співчуття. Самоспівчуття – це ставлення до себе як до найкращого друга – з тієї ж добротою і прийняттям. Ми пропонуємо вам п’ять порад з самоспівчуття для одужання від розладу харчової поведінки:

 

Одужання від розладу харчової поведінки не є лінійним

Переживати невдачі – це нормально. Одужання більше схоже на спіраль, ніж на пряму лінію. Можна рухатися вгору або вниз по спіралі, але це не означає, що все повернулося на круги своя. Цілком природно, що повернення до РХП, може вас турбувати.

Рецидив – це частина одужання. Він може виявити фактори уразливості і показати сфери, в яких вам важливо сформувати нові стратегії поведінки. Рецидиви можуть бути спровоковані відвідинами якогось соціального заходу.

Після заходу проаналізуйте, що ж було тригером, і як з цим впоратися в майбутньому. Це усвідомлення може допомогти просунутися далі в одужанні.

Відзначте, як ви бачите своє одужання

Всі визначають одужання по-різному. А як ви бачите його для себе? Яким буде ваше життя без РХП?

Зосередьтеся на тому, як ви наближаєтеся до заповітної точки, де ви здорові. Щоб обмежити самокритику, важливо сконцентруватися на вашому особистому шляху до заповітної мети.

 

Зосередьтеся на позитивних моментах

Страшно думати про всі зміни, які можуть знадобитися для одужання. Добре мати цілі, щоб знати, до чого ви прагнете.

У той же час важливо усвідомлювати вже досягнутий прогрес. Це допоможе зберегти мотивацію і позитивно оцінювати досягнуті результати.

Чи немає у вас подвійних стандартів?

Пам’ятайте, співчуття до себе – це така ж підтримка і доброта до себе, яку ми надали б інашій людині в цій же ситуації. Якщо ви засуджуєте себе, подумайте, стали б ви так само лаяти свого друга? Ймовірно ні, і ви теж заслуговуєте доброго ставлення до себе самого.

Дозвольте собі отримати підтримку в лікуванні розлади харчової поведінки

Людям з розладами харчової поведінки може бути важко прийняти підтримку інших людей. Однак вона може бути дійсно корисною в процесі одужання.

Якщо ви дозволите собі отримувати допомогу і турботу від інших, це може полегшити лікування. Дозволити іншим бути поруч з вами – це один із способів проявити до себе доброту.

Іноді люди з РХП відчувають почуття сорому за те, хто вони є, або за те, як їх розлад харчової поведінки вплинув на їхнє життя. Проте кожна людина в лікуванні заслуговує співчуття, тому що розлади харчової поведінки відображають емоційний біль, з яким важко впоратися. Будь-яка людина, що зазнає болю, заслуговує доброго ставлення, в тому числі і ви.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/5-important-self-compassion-tips-for-eating-disorder-recovery

Під час одужання від розладу харчової поведінки корисно практикувати усвідомленість. Усвідомленість (або «майндфулнес») – це практика концентрації уваги на теперішньому моменті. Вона допомагає прийняти свій фізичний і емоційний стан, таким як є.

Усвідомленість допомагає справлятися зі стресом, який виникає в процесі одужання. Лікування від розладу харчової поведінки часто дійсно складний процес. Відновлення вимагає великих зусиль, тому що потрібно змінити свої звичні думки і поведінку. Складнощі можуть виникати з кількох причин.
Одна з них – компульсивна поведінка, пов’язана з розладом харчової поведінки. Тяга до такої поведінки часто настільки сильна, що здається нездоланною.
По-друге, відмова від звичної поведінки може викликати сильне почуття тривоги, провини, відрази чи інші неприємні відчуття. Ці перешкоди на шляху до одужання часто діють пригнічуюче.

Поради з усвідомленості

Знання, як справлятися з почуттями і поривами в процесі лікування, допомагає йти далі, навіть коли важко. Ось п’ять порад з усвідомленості для одужання від розладу харчової поведінки:

# 1: Сконцентруйтеся на теперішньому моменті
Один із способів повернутися в даний момент – описати те, що вас оточує, за допомогою органів почуттів. Що ви бачите, чуєте, можете понюхати, сбробувати на дотик або спробувати на смак? Якщо фокус на смак викликає у вас тривогу, краще сконцентруйтеся на інших почуттях. Ця практика допомагає повернутися в тут і зараз, замість роздумів про майбутнє.

# 2: Усвідомлене дихання
Одна з поширених практик майндфулнес – це дихання. Усвідомлене дихання допомагає знизити рівень стресу. Фахівці з розладів харчової поведінки рекомендують повільно рахувати кількість вдихів і видихів. Так ви допомагаєте своєму розуму бути більш уважним.

# 3 Навик нейтральної присутності в тілі
Практикувати присутність – значить відчувати себе в своєму тілі. Цей навик усвідомленості може важко даватися людям з розладом харчової поведінки. Складно занурюватися в тіло, якщо у вас є негативні думки про нього. Один із способів відновити зв’язок зі своїм тілом – зробити глибокий вдих і відшукати ті частини тіла, до яких ви ставитеся нейтрально.
Нейтральне місце в вашому тілі – то, де немає ніяких позитивних або негативних почуттів. Так ви переключаєте вашу увагу з негативного на нейтральне.
Згодом ви станете краще усвідомлювати своє тіло, не відчуваючи негативної реакції. Це особливо корисно при лікуванні розладу харчової поведінки, оскільки погане сприйняття тіла підштовхує людину до РХП.

# 4 Навик  фізичної та емоційної присутності в тілі
Ще один навик усвідомленості – звертати увагу на те, де знаходяться ваші емоції в тілі. Наприклад, деякі люди відчувають гнів в руках або смуток в грудях. Можливість помічати фізичні відчуття своїх емоцій може допомогти вам більше звертати увагу на свої почуття, не намагаючись якось їх змінити.

# 5: Медитація самоспівчуття
Співчуття до себе дійсно дає ефект в процесі одужання від розладу харчової поведінки. Самоспівчуття допомагає бути до себе більш прихильними і добрими замість того, щоб засуджувати себе.
Один із способів практикувати це – закрити очі і уявити собі когось или щось, що викликає відчуття щастя та любові. Це може бути все що завгодно: людина, тварина, мультиплікаційний персонаж. Уявіть, що вони могли б сказати вам про ваші почуття.
Зверніть увагу на те, як вам отримувати від них це співчуття і любов. Як ви відчуваєте це в тілі? Які емоції це викликає? Якщо ви дозволите собі відчути співчуття з боку інших, це допоможе вам бути більш співчутливими до себе.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/5-important-mindfulness-tips-for-eating-disorder-recovery

Будь-яка медична інформація в цій статті заснована на особистому досвіді. Якщо у вас виникнуть питання або побоювання щодо здоров’я, зверніться до лікаря!

автор Ashley Nestler

Скільки себе пам’ятаю, у мене були проблеми з травленням і болі. Складно сказати, коли мене постійно не нудило. Я днями лежала в ліжку, тому що не могла встати. Протягом багатьох років я відчувала біль у тілі, мені поставили діагноз фіброміалгія, але і до цього я зверталася до лікарів з проблемами травлення.

Я консультувалася у багатьох фахівців, кілька разів проходила колоноскопію, ендоскопію і біопсію, але це не виявляло справжню причину. Те, що я була молода, тільки ускладнювало ситуацію, так як багато лікарів не сприймали мене серйозно. Мої симптоми знецінювалися, і я йшла, думаючи, що все в порядку, а я просто перебільшую або вигадую це. Я відчувала себе пригнічено, і протягом багатьох років приховувала свої симптоми і займалася самолікуванням за допомогою ліків, які повинні були поліпшити моє самопочуття.

Мені доводилося справлятися з болем в тілі і проблемами з травленням з самого дитинства. За цей час у мене розвинулася нервова анорексія, яка переросла в нервову булімію. З тринадцяти років я боролася з розладом харчової поведінки поряд з болями в тілі і проблемами з травленням. На жаль, я вдавалася до РХП у відповідь на біль і дискомфорт, які відчувала кожен день. У віці двадцяти років мені поставили діагноз синдром подразненого кишечника (СПК). Нарешті, у мого болю з’явилася назва, але мені не запропонували жодного лікування або інформації про те, як справлятися з цим станом. Я знову відчула себе пригніченою, немов мене знову залишили один на один з тим, чого я не розуміла.

Квітень – це офіційний місяць інформації про синдром подразненого кишечника (СПК). Я здивувалася, вперше почувши про нього. Той факт, що стану, який знецінювали всі мої лікарі, присвячений цілий місяць, раптом зробив мій біль обгрунтованим. Те, що я пережила, стало реальним і серйозним. Це усвідомлення спонукало мене продовжувати шукати фахівця, який, нарешті, поспівчував би мені і полегшив би мої симптоми.
У листопаді минулого року я нарешті знайшла лікаря, який зміг мені допомогти. Вона серйозно поставилася до моїх симптомів і навіть двічі прооперувала мене, що жоден інший фахівець навіть не розглядав. Коли хтось нарешті повірив мені і серйозно поставився до того, що я переживаю, я стала шукати додаткову інформацію про СПК, щоб краще справлятися з хворобою. Цей пошук привів до того, що я стала досліджувати і нервову булімію, яку я використовувала для боротьби з дискомфортом. Саме тоді я дізналася, що СПК і нервова булімія часто йдуть рука об руку, і обидва ці стани глибоко впливають на травну систему і можуть викликати безліч проблем.

Я помітила, що від розладу харчової поведінки мій СПК загострювався. Це дуже ускладнювало лікування, в тому числі дотримання свого плану харчування і зміна звичної поведінки. Але з часом я знайшла альтернативу, як полегшувати біль, не вдаючись до РХП.
Якщо у вас СПК, проблеми травлення і розлад харчової поведінки, я сподіваюся, що наступні поради допоможуть вам. Ви вже сильні, ваш досвід цінний, просто знайте, що я тут, щоб підбадьорити вас! Ви заслуговуєте кращої долі, що не продиктована болем і розладом харчової поведінки.

Уявіть, що я беру вас за руку, і давайте разом йти вперед. Це можливо, хоч і часом нелегко.
1. Зустрітися, це ваш кращий друг – гарячий трав’яний чай під час і після прийому їжі
СПК і лікування від нервової булімії або будь-якого розладу харчової поведінки надзвичайно стомлюючі для організму. Ваше тіло заново вчиться правильно функціонувати, в той час як СПК ускладнює прийом їжі. Під час їжі і перекусів мій шлунок починає нестерпно боліти, і я страждаю від кислотного рефлюксу майже щогодини і зовсім не важливо, що я їм. Однак я виявила, що гарячий трав’яний чай робить процес травлення більш терпимим.
Але чай, який ви п’єте, повинен бути трав’яним і не містити кофеїну. Кофеїн важко сприймається організмом, особливо вашою травною системою, і він може впливати на харчову поведінку. Я дуже люблю трав’яний чай з додаванням лаванди або жасмину, і особливо чай Lemon Lavender Lane. Вживання будь-якого напою під час їжі, як правило, збільшує мій кислотний рефлюкс, але чашка трав’яного чаю після кожного прийому їжі навпаки заспокоює мій шлунок і значно знижує рівень кислотного рефлюксу. Для когось  гарячий трав’яний чай під час їжі просто заспокоює шлунок. Ви можете вибирати, коли пити чай, але я раджу випивати чашку трав’яного чаю, коли приймаєте їжу, і спостерігати, зменшує чи це ваші симптоми СПК. Для мене це часто найкращі ліки.

 

2. Зробіть пробіотики частиною свого щоденного лікування.
Пробіотики можуть збільшити кількість корисних бактерій в кишечнику, що, в свою чергу, покращує роботу травної системи і дефекації. Це може дуже допомогти при СПК і РХП, тому що пробіотики допомагають нашому тілу, коли ми лікуємося і заново вчимося здоровому харчуванню. Пробіотики також доступні за рецептом (якщо для вас це занадто дорого) тому обов’язково проконсультуйтеся з лікарем про те, які пробіотики можуть допомогти саме вам!

3. Використовуйте медитацію, щоб розслабитися після їжі і / або перед сном.
Розслаблення важливе не тільки для одужання від розладу харчової поведінки, але і для лікування СПК. Коли ви розслаблені, ваша травна система теж заспокоюється, і це може сприяти більш комфортному травленню протягом дня. Я люблю медитувати після обіду і вечері, тому що це найважчий прийом їжі. Так я відновлюю зв’язок з самою собою і винагороджую тіло за все, що воно робить для мене.
Спробуйте просту п’ятихвилинну медитацію після їжі, щоб побачити, як вона впливає на симптоматику. На YouTube можна знайти безліч коротких медитацій.

 

4. Практикуйте усвідомлений рух. Будьте обережні, якщо надмірне фізичне навантаження було вашим симптомом розладу харчової поведінки
Люди з РХП часто зловживають фізичними навантаженнями. Але через відновлення зв’язку з тілом і рух тіла з любові, а не з ненависті і відбувається одужання.
Щоб рух не викликав зайвих емоцій, може знадобитися багато часу тому, будь ласка, пропустіть цю раду, якщо він для вас є тригером шкідливої поведінки.
Мені знадобилося багато часу, щоб вправи не викликали у мене неприємних відчуттів, і я все ще перебуваю в процесі. Коли я почала лікуватися від розладу харчової поведінки, усвідомлений рух був для мене чужою концепцією, але тепер я знаходжу в ньому радість, тому що так я роблю подарунок своєму тілу. Усвідомлений рух також допомагає при СПК, а прогулянка полегшує симптоми РХП і прояснює мій розум. Спробуйте кожен день ходити на прогулянку і при цьому дякувати своєму тілу.

5. Будьте усвідомлені під час прийому їжі – звертайте увагу, як різні продукти харчування впливають на СПК і ваш організм.
Як і у випадку з усвідомленим рухом, звертати увагу на прийом їжі може бути непросто, якщо у вас є розлад харчової поведінки. Коли я занадто багато думаю про їжу, я страждаю від обмежень. Але при СПК певні продукти підсилюють симптоми, і вживання невеликої кількості продуктів або їх виключення зі свого раціону може допомогти вам відчути себе краще. Один із способів стежити за їжею – це вести щоденник харчування. Запишіть, як проявляються ваші симптоми після вживання різних продуктів, і скоректуйте свій раціон. Якщо ведення щоденника харчування тригер вас, краще припинити цю практику. Просто постарайтеся бути усвідомленими, коли ви їсте, і відзначте симптоми після вживання певних продуктів. Намагайтеся не судити про те, що ви їсте. Просто спробуйте налаштуватися на своє тіло і зрозуміти, як певні продукти впливають на симптоматику СПК.

Синдром подразненого кишечника (СПК) і розлад харчової поведінки – це палиця з двома кінцями. Я виявила, що обидва моїх захворювання взаємопов’язані, і наявність СПК впливає на одужання від РХП.
Процес одужання непростий, але він можливий. Ви можете навчитися справлятися з СПК за допомогою усвідомленості і інших ідей, якими я поділилася з вами.
Ви не заслуговуєте дискомфорту, і я захоплююся вами за силу справлятися з розладом харчової поведінки і СПК з кожним днем.

Продовжуйте свій шлях, ви того варті!

 

Джерело https://themighty.com/2021/04/irritable-bowel-syndrome-ibs-eating-disorder-managing/

Здатність переживати емоційний стрес і заспокоювати себе – це навик, відомий як «регулювання емоцій». А саме, «процес, в якому людина усвідомлює, які емоції вона відчуває і знаходить форму для їх вираження».

Дослідження показують, що люди з розладами харчової поведінки зазнають труднощів з регулюванням своїх емоцій. Наприклад, при нервововій анорексії, (НА) люди «гірше усвідомлюють свої почуття, менш ефективно управляють емоціями, і мають менший набір стратегій регуляції емоцій у порівнянні зі здоровими людьми з контрольної групи».

Крім того, у людей з РХП «більше дезадаптивних стратегій регулювання емоцій, таких як уникнення і заглушення, і менше адаптивних, таких як прийняття і переоцінка». Відсутність навичок регулювання емоцій може привести до розвитку і поглиблення розладу харчової поведінки. А навик самозаспокоєння навпаки стає ключем до одужання від розладу харчової поведінки.

 

Що таке самозаспокоєння?

Термін «самозаспокоєння» простий для розуміння і означає здатність «регулювати напругу». «Вважається, що навик самозаспокоєння розвивається за рахунок інтегрування раніше отриманого досвіду заспокоєння від інших людей протягом усього життя». По суті, чим більше такого досвіду людина отримала в дитинстві, тим ефективніше він справляється з проблемами в дорослому віці.

Визнання хворобливих емоцій

Щоб використовувати самозаспокоєння в своєму житті, потрібно спочатку усвідомити потребу в цьому. Для багатьох людей РХП стало способом «заглушити» біль або тимчасово уникнути дискомфорту.

Потрібно навчитися усвідомлювати свої емоції, не засуджуючи їх. Це може допомогти відчути, які навики самозаспокоєння будуть найбільш ефективними.

 

Заспокоєння за допомогою почуттів

Найбільш поширені методи самозаспокоєння включають в себе залучення п’яти каналів почуттів. Це дозволяє «заземлитися», упорядкувати емоційний хаос і відчути зв’язок з навколишнім світом.

Для цього пропонується техніка 5-4-3-2-1: людина перераховує п’ять речей, які вона  бачить, чотири речі, які вона може спробувати на дотик, три звуки, два відчуття, і одну річ, яку можна спробувати на смак. Деякі техніки допомагають людині заспокоїти розум, не заглиблюючись в переживання неприємної ситуації, наприклад, можна використовувати ароматерапію або лосьйони, послухати музику або прислухатися до звуків навколо себе, усвідомлено описати те, що знаходиться навколо, мацати різні тканини і багато іншого.

До навичок самозаспокоєння можна також віднести ведення щоденника, малювання, щоб описати і трансформувати свій досвід переживання емоцій. Відпочинок на природі також дозволяє втекти від хаосу повсякденному житті, одночасно задіюючи п’ять почуттів. Так ви отримуєте доступ до переживань, які можуть дати тільки сила і неосяжність природи.

Техніка самозаспокоєння чудова тим, що це ваш унікальний досвід. Вам не потрібні для цього інші люди. Це ваша можливість прорватися крізь шум емоційного стресу і знайти місце для зв’язку з собою, спокою і нового погляду на ситуацію.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/self-soothing-painful-emotions-in-eating-disorder-recovery

Розлад виборчого харчування (ARFID) – це менш відомий різновид розладу харчової поведінки, який по серйозності впливу не поступається більш поширеним формам нервової анорексії, нервової булімії або приступоподібного переїдання. Щоб діагностувати і почати лікування на більш ранній стадії розладу, необхідно більш глибоке розуміння його ознак і симптомів.

 

Що таке розлад виборчого харчування?

У п’ятому виданні «Керівництва з діагностики і статистики психічних розладів» (DSM-5) розлад виборчого харчування визначається як «порушення прийому їжі або харчування і неможливості отримати потрібні поживні речовини і енергію». Симптоми, розладу виборчого харчування: відчутна втрата ваги, недостатність харчування, залежність від ентерального харчування або пероральних харчових добавок і помітне порушення психосоціального функціонування. Розлад виборчого харчування відрізняється від нервової анорексії або нервової булімії відсутністю «спотворень в сприйнятті ваги або форми тіла».

Розлад виборчого харчування – це те ж саме, що і прискіпливе харчування?

Це поширене і небезпечна помилка, оскільки зведення симптомів розладу виборчого харчування до «звичайного прискіпливого харчування» може привести до неправильного діагнозу і відсутності належної та своєчасної підтримки. Різниця між цими двома поняттями полягає в тому, що прискіплива харчова поведінка не призводить до довгострокових наслідків. Розлад виборчого харчування також має ризик стати хронічним.

Клінічний психолог д-р Джилліан Харріс, бакалавр, магістр, доктор філософії, CPsychol, AFBPs, зазначає: «Різниця між« прискіпливим їдцем» і дитиною з розладом виборчого харчування полягає в тому, що у другого це може привести до смертельних наслідків».

Розлад виборчого харчування – це «дитячий розлад»?

Хоча розлад виборчого харчування частіше зустрічається у дітей і підлітків, дорослі теж схильні до нього. Згідно з соціологічними дослідженнями, у 9,2% дорослих є симптоми цього розладу. Національна асоціація розладів харчової поведінки повідомляє, що серед дорослих з розладом виборчого харчування, «можуть бути ті, хто не отримав належного лікування в дитинстві і закріпив патерн виборчого харчування через сенсорні проблеми або почуття відрази до нової їжі».

 

Як розпізнати розлад виборчого харчування?

Розлад виборчого харчування може проявлятися так само, як і інші розлади харчової поведінки і  прискіпливе харчування. Отже, будь-який прояв симптомів слід розглядати як потенційно небезпечний, і група симптомів може бути передумовою до звернення за професійною думкою.

При розладі виборчого харчування «деякі можуть зазнавати труднощів з жуванням або ковтанням, давитися, якщо з’їли щось, що викликає у них тривогу. Сюди також входить «уникнення продуктів на основі таких характеристик, як текстура, запах і зовнішній вигляд, або вплив минулого негативного досвіду (задуха або блювота)». Будь-яке уникнення їжі, яке завдає шкоди здоров’ю людини і не мотивоване втратою ваги, вказує на розлад виборчого харчування, але для офіційного діагнозу слід звернутися за професійною допомогою.

 

Як лікувати розлад виборчого харчування?

Розлад виборчого харчування можна лікувати способами, придатними при інших розладів харчової поведінки. Наприклад, людина піддається впливу продуктами, які викликають тривожну реакцію, і вчиться справлятися з виникаючими думками і почуттями.

Отже, люди з розладом виборчого харчування матимуть справу з їжею, якої вони уникають, щоб ефективно протидіяти  реакціями, що ниикають. Це лікування може бути ефективним в довгостроковій перспективі, оскільки людина набуває навиків, що дозволяють вживати в їжу продукти, яких вони уникають зараз, а також ті, які можуть викликати дискомфорт у майбутньому.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/top-5-arfid-questions-answered

Дейпнофобія – це боязнь прийому їжі в громадських місцях. Вона виникає не тільки у людей з розладами харчової поведінки.

Наша культура настільки очорнила їжу і харчування, що тепер вони сприймаються скоріше як вимушене зло для виживання, ніж приємний спосіб турботи про тіло. Таким чином, прийом їжі в ресторанах і кафе може викликати почуття уразливості, дискомфорту і страху, які впливають на самооцінку, ставлення до їжі і голоду, а також взаємини з іншими людьми.

 

Розуміння природи страху перед прийомом їжі

Боязнь прийому їжі в громадських місцях часто називають «фейковим» розладом. Однак, так багато людей його відчувають, що у нього з’явився термін – дейпнофобія. Дейпнофобію можна розглядати як тривожний розлад або фобію зі специфічними проявами.

У центрах реабілітації CAST призводять таке визначення: «Якщо людина боїться негативної оцінки з боку інших, це можна вважати соціальним тривожним розладом. В іншому випадку дейпнофобія – специфічна форма фобії». Люди, які відчувають страх прийому їжі в громадських місцях пов’язують це з «униканням, боязню критики, збентеженням, прискореним серцебиттям, пітливістю, нудотою і відчуттям, ніби вони в пастці».

 

Чого боїшся ти?

Страх через прийом їжі в ресторані необов’язково пов’язаний з самою їжею. Він часто стосується того, як інші будуть на вас реагувати.

Люди, котрі лікуються від розладу харчової поведінки, переживають, що їм будуть задавати питання, пов’язані з їх харчуванням, будуть примушувати їсти, осуджувати за наявність у них розладу харчової поведінки, або оцінювати їх прогрес в лікуванні. Люди з більшою вагою відчувають винятковий стрес при прийомі їжі в громадських місцях.

Багато з них стикаються із соціальною дискримінацією вже при вході в ресторан, оскільки багато приміщень, столи, сидіння і туалети малі для них. Крім того, вони бояться, що інші будуть судити про їх переваги в їжі, дивлячись на їх вагу. Це впливає  на їх вільний вибір страв.

Прийом їжі в громадських місцях також може викликати тривогу через COVID-19, оскільки багато хто перебував довгий час вдома. Відповідно, тепер присутність інших людей у ​​просторі може викликати додаткову тривогу.

 

Як впоратися з дейпнофобією

Якщо ви відчуваєте занепокоєння при прийомі їжі в громадських місцях, це не обов’язково має привести до соціальної ізоляції. Оскільки цей страх часто проявляється як тривожний розлад, можна лікувати саме його.

Попрацюйте з фахівцем, вивчивши, які страхи лежать в основі, і переосмисліть свої переконання і використовуйте ефективні навички справлятися зі стресом, щоб змінити ситуацію. Ви можете почати з прийому їжі на свіжому повітрі: візьміть їжу з дому, замовте їжу або каву на виніс.

Необов’язково змушувати себе обідати з великою групою людей, щоб побороти цей страх. Подумайте про невеликі кроки, з яких ви можете почати, щоб в результаті комфортно приймати їжу в кафе або ресторані.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/deipnophobia-food-and-eating-anxiety-in-public

Причина, по якій люди видужують від розладів харчової поведінки, частково пов’язана зі здатністю жити радісним і повноцінним життям. Але не завжди легко влаштувати в ньго яскраві події, зустрічі з друзями, і все, що допомагає жити щасливо. Але саме це може стати важливим ресурсом одужання, а також принести радість в ваш день.

Подрімати, піти у відпустку або зробити перерву на каву – все це своєрідний «перепочинок», який дає можливість перезавантажитися, зайнятися чимось приємним і, отже, викликає позитивні емоції і знижує стрес».

Крім того, ваші захоплення допомагають відновитися від стресу, заповнюючи спустошені резервуари ресурсів». Якщо ви розумієте всю важливість хобі, але ніяк не можете знайти на них час, вам можуть допомогти ці поради.

 

Користь відпочинку в короткостроковій і довгостроковій перспективі в лікуванні РХП

Я думаю, ви знаєте про користь розваг, хобі та відпочинку для психічного здоров’я, але ніяк не можете внести їх в свій розклад через роботу і інших обов’язків. Але розставивши пріоритети, ви допоможете собі в майбутньому.

Якщо ви відкладете на потім турботу про себе, це рано чи пізно призведе до виснаження і втоми. Постраждає ваша імунна система, збільшуючи ризик хвороб, або вам доведеться справлятися з наслідками вигоряння.

Якщо тут і зараз ви приділите  увагу турботі про себе і хобі, вам не доведеться брати дострокову відпустку через хворобу або перевтоми. Ви зможете витратити його на щось більш приємне.

Крім того, відсутність повноцінного відпочинку збільшує ймовірність рецидиву розладу харчової поведінки. Вам доведеться брати лікарняний на роботі, і займатися лікуванням, а не чимось приємним і захоплюючим. Приділяючи більше часу дозвіллю, ви знижуєте ймовірність рецидиву, вигоряння при одужанні від розладу харчової поведінки.

 

Навіть невелика активність має велике значення

Запланувати що-небудь поза робочого дня здається вам стомлюючим і неможливим? Чи враховуєтеви, що це не обов’язково повинна бути тижнева відпустка або заняття на весь день.

Ви можете додати веселощі і радість в своє життя просто організувавши зустріч після роботи, або влаштувавши вдома танцювальну вечірку. Вас може підбадьорити відпочинок на вихідних, читання перед сном, нанесення маски для обличчя або манікюр.

Вибирайте те, що вам до душі, і не забирає багато грошей і часу. Поміркуйте над цим, і розваги вже не будуть здаватися чимось недоступним.

 

Ви цього заслуговуєте

Найголовніша причина, чому вам варто додати радості у ваше життя в тому, що ви цього заслуговуєте. Ви вперто боролися за одужання від розладу харчової поведінки, яке загрожувало вашому відчуття радості.

Ви робили це не для того, щоб працювати як робот без вільного часу на себе. Ви боролися за те, щоб відчувати весь спектр емоцій, бути присутнім в кожному моменті і відчувати задоволення. Ви гідні радості, щастя і веселощів, і все це вам доступно.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/scheduling-fun-your-life-key-element-eating-disorder-recovery-2

Анорексія – це потенційно небезпечний для життя розлад харчової поведінки, при якому у людини спостерігається сильний страх погладшати. Нав’язливий страх набрати вагу поряд зі спотвореним образом тіла змушує людей з анорексією обмежувати споживання калорій аж до голодування. Така поведінка може мати серйозні довгострокові і короткострокові наслідки для фізичного і психічного здоров’я.

Короткострокові наслідки анорексії

У короткостроковій перспективі анорексія може привести до таких наслідків:

  • Слабкість, занепад сил і швидка стомлюваність
    Запаморочення
    Непритомність
    Безсоння
    Здуття живота
    Біль в животі
    Запор
    Виразки шлунку
    Повільний серцевий ритм
    Нерегулярне серцебиття
    Гіпертонія
    Анемія
    Лануго (шар тонкого волосся, що росте на тілі)
    Суха з жовтизною шкіра
    Поганий кровообіг
    Постійне відчуття холоду
    Порушений менструальний цикл або втрата менструального циклу
    Ускладнене дихання
    Шкірні захворювання

При досить швидкому виявленні та лікуванні короткострокові наслідки анорексії часто проходять, коли людина отримує медичну допомогу і набирає вагу. Однак, якщо захворювання не лікувати і позбавляти організм необхідних калорій і поживних речовин протягом декількох років, короткострокові наслідки можуть завдати непоправної шкоди і перерости в серйозні довгострокові проблеми зі здоров’ям.

 

Довгострокові наслідки анорексії

Згодом обмеження калорій, надмірна втрата ваги і недоїдання все сильніше впливають на організм. Хоча медичне втручання і збільшення ваги можуть частково усунути завдану шкоду, деякі довгострокові наслідки анорексії можуть стати незворотними.

 

Проблеми репродуктивного здоров’я

Коли кількість жиру в організмі жінки різко зменшується, її гормональний цикл порушується. Це може привести до втрати менструації і інших проблем репродуктивного здоров’я. Є і хороша новина, що менструальний цикл і здатність до зачаття в більшості випадків відновлюються після набору ваги.

Однак, якщо відкласти лікування анорексії, шкода репродуктивній системі може бути незворотньою, і цикл може ніколи не повернутися. Більш того, якщо менструальний цикл відновлюється після анорексії, існує високий ризик безпліддя і важкої вагітності.

Проблеми репродуктивного здоров’я внаслідок анорексії:

  • Аменорея (відсутність в менструації)
    Проблеми з фертильністю
    Викидень
    Гіперемезіс вагітних (важка нудота і значна блювота під час вагітності)
    Ускладнення при пологах
    Порушення розвитку плоду
    Низька вага дитини при народженні

 

Проблеми серцево-судинної системи

Згідно з дослідженнями, у 80% пацієнтів з нервовою анорексією спостерігаються проблеми з серцем. Як на це впливає анорексія? Коли організм позбавляється калорій і поживних речовин, він починає «з’їдати» власні м’язи. Якщо організм тривалий час позбавляти калорій, серце (найважливіший м’яз тіла) втратить м’язову масу і ослабне, що призведе до безлічі проблем серцево-судинної системи, а в деяких випадках навіть до смерті.

Ускладнення серцево-судинної системи через анорексію:

  • Поганий кровообіг
    Ослаблене серце
    Гіпотонія (низький кров’яний тиск)
    Брадикардія (повільне серцебиття)
    Аритмія (нерегулярне серцебиття)
    Пошкодження структури і функціонування серця
    Пролапс мітрального клапана
    Зупинка серця

 

Неврологічні ускладнення

Менш відомими наслідками нервової анорексії є неврологічні порушення. Важка ступінь анорексії може привести до змін в структурі головного мозку і викликати ушкодження нервів, негативно впливаючи на інші частини тіла. Як тільки вага людини відновлюється, ці зміни повинні повернутися в норму, але в деяких випадках порушення можуть бути незворотними.

Неврологічні ускладнення внаслідок анорексії:

  • Часті судоми
    Структурні зміни в корі головного мозку
    Сплутане мислення
    Надмірна дратівливість
    Периферична нейропатія (оніміння, біль або слабкість, зазвичай в руках або ногах)

 

Проблеми кістково-м’язової системи

Скелетній системі (кісткам) необхідні вітаміни і поживні речовини, щоб рости і залишатися сильною. Коли організм позбавлений їжі і не отримує важливих поживних речовин (наприклад, кальцій), кістки починають слабшати і втрачати щільність. Це може викликати безліч необоротних наслідків.

Проблеми кістково-м’язової системи через анорексію:

  • Зниження щільності кісткової маси
    Ламкість кісток
    Остеопенія
    Остеопороз
    Підвищений ризик переломів

 

Лікування довгострокових і короткострокових наслідків анорексії

При досить швидкому виявленні та лікуванні багато короткострокових наслідків анорексії можна повернути назад. Однак, якщо цей стан не лікувати протягом тривалого періоду часу, анорексія може призвести до багатьох довгострокових проблем зі здоров’ям. Якщо вам здається, що у вас або вашого близької людини може бути анорексія, не зволікайте і зверніться за медичною допомогою.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/long-term-short-term-consequences-of-anorexia

Что такое булимия?

Ви коли-небудь думали, що у вас або у вашої близької людини може бути булімія? Це серйозний розлад харчової поведінки, який викликає проблеми зі здоров’ям і впливає на якість життя не тільки тут і зараз, але також має серйозні (небезпечні для життя) наслідки для здоров’я в довгостроковій перспективі.

 

Що таке булімія?

Нервова булімія – це розлад харчової поведінки, що характеризується частими нападами переїдання (вживання великої кількості їжі за короткий проміжок часу) з подальшим очищенням (самостійно викликається блювота, використання проносних або сечогінних засобів, фізичні вправи, голодування і т. д.).

Хоча фізичні наслідки булімії можуть бути не такими очевидними, як при інших розладах харчової поведінки, таких як нервова анорексія (при якій спостерігається різке схуднення), булімія вимагає такої ж серйозної уваги, як і інші РХП. Вона не тільки негативно впливає на емоційний і психічне здоров’я людини (адже це психічний розлад), але також призводить до серйозних короткострокових та довгострокових проблем зі здоров’ям.

 

Короткострокові наслідки

Ось деякі ймовірні короткострокові наслідки булімії:

  • Сильне зневоднення
    Електролітний дисбаланс
    Анемія
    Втома
    Біль в горлі
    Біль в животі
    Запор
    Порушення серцевого ритму
    Аменорея (відсутність менструації)
    Карієс
    Запалення слинних залоз
    Втрата волосся
    Сухість шкіри
    Проблеми з кишечником
    Кислотний рефлюкс
    Порушення сну
    Запаморочення
    Депресія

При своєчасному лікуванні багато з короткострокових наслідків булімії зменшутюся або повністю зникають, як тільки людина отримає медичну допомогу і вилікується від захворювання. Але булімікі і їх близькі часто не помічають проблему, поки та не стає небезпечною, оскільки булімія зазвичай не відповідають традиційному «образу РХП» (якщо у людини дуже низька вага), а люди приховують свої напади переїдання від інших. На жаль, якщо булімію не лікувати, перераховані вище короткострокові наслідки можуть призвести до серйозних, довгострокових проблем зі здоров’ям, які буде нелегко привести в норму, поки людина не припинить переїдати і очищатися.

 

Довгострокові наслідки

У міру прогресування булімії наслідки переїдання і очищення все більше руйнують тіло. Наприклад, коли організм не отримує достатньо калорій з їжі, він починає брати їх з м’язів. Якщо це триває тривалий час, серце (найважливіший м’яз тіла) почне слабшати, що в кінцевому підсумку може призвести до ішемічної хвороби серця і навіть до смерті.

Ще один довгостроковий наслідок булімії – проблема з стравоходом. Очищення за допомогою блювоти може привести до розриву стравоходу, його ослаблення, і безлічі інших проблем, включаючи хронічний кислотний рефлюкс. Завдяки кислотам шлунку, які беруть участь в кислотному рефлюксі, слизові оболонки стравоходу з часом починають руйнуватися, викликаючи стан, відомий як стравохід Барретта. Згодом це може привести до розвитку раку стравоходу.

До іншим довгостроковим наслідкам булімії відносяться:

Проблеми ротової порожнини

  • Ерозія зубної емалі
    Пошкодження слинних залоз
    Чутливість і руйнування зубів
    Захворювання ясен
    Втрата зубів

 

Руйнування кісток

  • Зниження щільності кісток
    Крихкість кісток
    Остеопенія
    Остеопороз

Проблеми з серцем

  • Низький кров’яний тиск
    Пришвидшене серцебиття
    Аритмія
    Ішемічна хвороба серця
    Кардіоміопатія (ослаблені серцеві стінки)
    Зупинка серця

 

Проблеми шлунково-кишкового тракту

  • Солітарна виразка прямої кишки
    Запор
    Діарея
    Синдром роздратованого кишечника
    Непрохідність і перфорація кишечника
    Часткова резекція товстої кишки
    Використання мішка для колостоми

 

Проблеми горла

  • Слабкість сфінктера стравоходу
    Розрив стравоходу
    Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (хронічний кислотний рефлюкс)
    Езофагіт (запалення стравоходу, яке може привести до рубцювання)
    Рак стравоходу

Інші довгострокові наслідки булімії включають пошкодження нирок, підвищений ризик утворення каменів в нирках і ниркової недостатності, діабет, високий рівень холестерину, гормональний дисбаланс, проблеми із зачаттям, хронічне зневоднення, хронічна втома і дисбаланс електролітів.

 

Лікування довгострокових і короткострокових наслідків булімії

На щастя, багато короткостроковх наслідків булімії можна вилікувати і повернути назад після отримання відповідної медичної допомоги та припинення поведінки, характерної для цього розладу. Однак, за відсутності лікування булімія може призвести до багатьох серйозних проблем зі здоров’ям, на лікування яких знадобляться роки.

Якщо ви думаєте, що у вас або у вашої близької може бути булімія, зробіть перший крок сьогодні і негайно зверніться за медичною допомогою.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/long-term-short-term-consequences-bulimia

 

Можна вилікуватимсь від розладу харчової поведінки, але на цьому робота не «закінчується». Адже завжди будуть моменти, коли повертаються старі думки, з’являються нові культурні тригери або спокуса повернутися до застарілих стратегій подолання стресу в складних ситуаціях. Здорові звички, які формуються в процесі лікування і застосовуються протягом усього життя, підтримують ефект одужання і є профілактикою рецидивів.

 

Підтримуюча терапія

Потрібне вам лікування, швидше за все, буде змінюватися протягом вашого життя, але робота з групою фахівців повинна бути завжди. Після стаціонарного, амбулаторного або часткового лікування це можуть бути сеанси професійного дієтолога, фізіотерапевта і психотерапевта.

Згодом кількість зустрічей скорочується, змінюється тематика запитів. Наприклад, на етапі стабільного відновлення досить консультуватись з  дієтологом один раз в три місяці, але, якщо у вас виникнуть проблеми зі здоров’ям або ви завагітнієте, частота сеансів може збільшитися, оскільки ваша потреба в підтримці зростає.

Точно так же стабільність одужання і психічного здоров’я може скоротити кількість зустрічей з психотерапевтом. Однак у важких життєвих ситуаціях, вам може знадобитися його підтримка частіше. Підтримуюча робота з цими фахівцями допоможе вам у разі потреби звернутися за додатковою підтримкою.

 

План подолання стресу

Навик подолання стресу використовується в діалектично поведінковій терапії, коли пацієнт заздалегідь продумує, як він буде справлятися з неприємними ситуаціями в майбутньому. Відомо, що навички зміцнюються в міру їх використання.

Якщо очікувати дистресу, щоб використовувати навик, ймовірність того, що він спрацює – мала, і якщо це і станеться, то не буде так само ефективно, як якщо б навик застосовувався раніше. План подолання стресу при РХП полягає в тому, щоб продовжувати використовувати такі стратегії як заземлення, усвідомленість, афірмації, мантри, позитивна розмова з самим собою і т.д., на щоденній основі, щоб в разі виникнення розладу харчової поведінки або рецидиву ці навички вже були відточені.

 

Система підтримки при розладі харчової поведінки

Підтримка результатів одужання від розладу харчової поведінки з плином часу також складається в створенні системи підтримки за допомогою комунікації та встановлення кордонів. Це особливо складно на початку лікування, коли потрібно встановити нові кордони, які вносять зміни в стару, і, можливо, шкідливу динаміку взаємин.

Якщо ви зробите це на початку шляху одужання, може виявитися, що люди, на чию підтримку ви розраховували, насправді не хочуть або не готові підтримувати вас. В процесі лікування, вам можуть зустрітися люди, які говорять про себе, своє тіло або їжу в негативному ключі; люди, які не поважають ваші кордону і деструктивно на вас впливають.

Коли ви розпізнаєте цих людей, подумайте про небезпеку, яку вони можуть представляти для стабільності вашого одужання, і не бійтеся встановити і підтримувати необхідні кордони. Три згаданих тут пункти лише частина факторів, яких слід дотримуватися для успішного одужання від розладу харчової поведінки.

Проте ці 3 області – професійна і особиста підтримка, і навички подолання труднощів, найбільш важливі. Втілення в життя цих порад може привести до успішного і довгострокового одужання від розладу харчової поведінки незалежно від супутніх факторів і проблем.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/successful-eating-disorder-recovery-habits

Відмічаючи у себе ознаки розлади харчової поведінки, чи готові ви отримати допомогу і щось змінити? Якщо це так, ви – на третьому етапі лікування від РХП (так званий «підготовчий етап»), і ви значно досягли успіху на шляху до одужання! Але при цьому, ви все ще можете не знати, які ж кроки робити далі.

Крім того, підготовчий етап може виявитися повним страхів і невизначеності. Отже, якщо ви або ваша близька людина ставите питанням: «Як я можу допомогти собі вилікуватися від розладу харчової поведінки?» але не знаєте, як діяти далі, ми пропонуємо вам п’ять практичних порад для вашого подальшого прогресу на шляху до одужання.

Підготовчий етап лікування розлади харчової поведінки

У лікуванні від розладів харчової поведінки часто виділяють п’ять етапів. На перших двох ви, швидше за все, пройшли періоди заперечення, навіть не усвідомлюючи, що у вас є проблема, чи просто боялися і чинили опір змінам. Але тепер, коли ви зробили наступний крок в одужанні і перейшли на третій етап (підготовчий), ви не тільки бачите і усвідомлюєте проблему, але і готові отримати допомогу і продовжити одужання.

Як пишуть Карло К. Діклементе і Мері Марден Веласкес в книзі «Мотивуюча бесіда і етапи змін», підготовчий етап настає, коли людина «готова до змін». Отже, що чекає вас після того, як ви усвідомлюєте проблему і будете готові до змін? Іншими словами, як ви можете допомогти собі (або близькій людині) вилікуватися від розладу харчової поведінки?

По-перше, дуже важливо розуміти, що підготовчий етап лікування може бути наповнений тривогами і стресом. Те, що ви нарешті бачите проблему і готові отримати допомогу, не означає, що ваші страхи і невпевненість з приводу лікування зникнуть в одну мить.

Розлад харчової поведінки зіграло певну роль у вашому житті (даючи вам відчуття контролю, допомагаючи виживати, забезпечуючи комфорт і т. д.), І вам може бути страшно з ним попрощатися. Однак, зробивши правильні кроки, ви зможете подолати ці страхи і продовжити шлях до одужання від розладу харчової поведінки.

 

5 способів допомогти собі позбавитися від розладу харчової поведінки

Звертайтеся по допомогою. Не займайтеся самолікуванням. Зверніться до свого лікаря, фахівця з розладів харчової поведінки, терапевта, надійного другова або члена сім’ї, повідомивши про ваш намір одужати. Розкажіть про свої проблеми і попросіть їх про підтримку та допомогу перед наступним кроком.

Напишіть про свою мотивацію. Запишіть, чому і навіщо ви хочете вилікуватися (нехай це буде список всіх причин, чому одужання важливо для вас, або способи лікування від РХП, які допоможуть вам в досягненні інших життєвих цілей) і повертайтеся до цього списку, коли лікування буде вас занадто лякати.

Визначте перешкоди. Подумайте про потенційні  перешкоди на шляху до змін, з якими ви можете зіткнутися (травма з вашого минулого,   не правда, про те, що ваш розлад не «такий вже й поганий», прихована від інших поведінка при РХП) і пофантазуйте про способи їх подолання. Для цього ви можете проконсультуватися зі своїм психотерапевтом на предмет ваших труднощів, розповісти про свою поведінку при РХП вашим близьким, або самостійно досліджувати згубний вплив розладу харчової поведінки на ваше фізичне і психічне здоров’я.

Розробіть план. Складіть план лікування за допомогою вашого фахівця з РХП, лікуючих психотерапевтів, лікаря і / або довірених членів сім’ї. На цьому етапі обов’язково озвучуйте свої питання і побоювання, щоб вибрати відповідну для вас програму лікування.

Навчіться по-іншому справлятися зі стресом. Під час одужання ви, швидше за все, зіткнетеся з тригерами, негативними емоціями і думками. У вас може виникнути спокуса повернутися до РХП, щоб впоратися зі стресом. Але заздалегідь виробивши здорові стратегії подолання труднощів (звернутися за допомогою, зайнятися якою-небудь діяльністю, заспокоїтися), ви зможете підбадьорити себе і уникнути потенційних невдач.

Нарешті, пам’ятайте, що одужання від розладу харчової поведінки не відбувається відразу. Це складний процес, що складається з декількох етапів. Так що будьте терплячі до себе (або близької людини) і почніть з малого, роблячи один  крок до одужання щодня.

 

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/blog/recovery-how-can-i-help-myself-recover-from-eating-disorder

Статеве дозрівання є фактором ризику розвитку РХП, особливо серед дівчаток (Klump, 2013), а рівень смертності від нервової анорексії є найвищим серед всіх діагнозів психічного здоров’я (Arcelus et al., 2011). Батьки, стикаючись з обмежуючою поведінкою своїх дітей, відчувають себе безпорадними. Однак FBT (заснована на сім’ї терапія) допомагає їм взяти участь в одужанні своєї дитини.

Батьки помічають, як їх раніше здорова, розумна дитина починає втрачати вагу, переживає з приводу їжі, закривається від соціального життя і, здається, тільки й думає про дієти. Тоді схвильовані мама і тато щосили намагаються направити своїх дітей «на шлях істинний».

Вони намагаються йти на поступки в боротьбі з розладом харчової поведінки, потураючи гастрономічним уподобанням своєї дитини ( «Я просто хочу, щоб вона що-небудь з’їла»), взивають до почуття провини з приводу того, як страждають інші через її поведінку, або просто благають підлітка поїсти хоч трохи, але безрезультатно.

 

FBT (заснована на сім’ї терапія) в лікуванні нервової анорексії

Керівні принципи Національного інституту охорони здоров’я і клінічного вдосконалення пропонують FBT в якості основної лінії лікування підлітків з нервовою анорексією. Заснована на сім’ї терапія (FBT) залучає батьків як ресурс, що допомагає підліткам одужати від розладу харчової поведінки (Lock, LeGrange, Agras, & Dare, 2001).

FBT дозволяє батькам робити вірні кроки, щоб нагодувати свою голодуючу дитину. Терапевт виступає в ролі консультанта з розладів харчової поведінки, а батьки дають зворотний зв’язок про те, які методи будуть працювати в їхній родині.

 

Перший етап FBT (заснованої на сім’ї терапії)

На першому етапі FBT терапії батьки готують, подають їжу, і стежать за харчуванням (за сніданками, обідами, вечерями і перекусами) підлітка (Lock et al., 2001).

Батьки можуть піти до нього в школу, щоб пообідати разом, або попросити шкільну медсестру, вчителя або класного керівника простежити, чи пообідала їхня дитина. Їжа виступає в якості ліків, і батьки повинні бути непохитні у питанні харчування, проявляючи співчуття ситуативно (Lock et al., 2001).

Батьків вчать розпізнавати, які харчові уподобання або поведінка привели до розладу харчової поведінки (включаючи вегетаріанську або веганські дієту), а які є просто типовими уподобаннями в їжі, які були до початку розладу. Деякі підлітки на цьому етапі відчувають полегшення.

Вони так сильно турбувалися через їжу, що, звільнившись від контролю і прийняття рішень про харчування, можуть нарешті розслабитися. Однак багато противляться участі батьків і терапевтів.

Іноді підлітки не бачать особливої ​​мотивації набирати вагу, відчувають себе вразливими, і турбуються, що не зможуть впоратися з надбавкою у вазі. Їм часто важко відокремити, які думки відповідають їх дійсному «я», а які переконання, дії і почуття продиктовані розладом харчової поведінки. Багато хто навіть заперечує, що у них є це захворювання, і намагається довести це терапевту при першій-ліпшій можливості.

 

Другий етап

Під час другої фази FBT (заснованої на сім’ї терапії) підліткам поступово повертають відповідальність за своє харчування. До цього моменту вони набирають не менше 87% своєї ідеальної маси тіла, погоджуються на прийоми їжі, запропоновані батьками, і демонструють самостійність в приготуванні їжі (Lock et al. Ін., 2001).

Часто все починається з невеликих, поступових кроків, наприклад, коли підліток вибирає собі страви за сімейним столом або робить замовлення в ресторані в присутності батьків. Згодом контроль над прийомами їжі зменшується (Lock et al., 2001).

 

Заключний етап

У міру того, як підліток стає все більш і більш незалежним у їжі, він вступає в третю стадію, коли його прийоми їжі більше не потрібно контролювати. На цьому етапі фокус терапії лежить поза площиною харчування.

Терапевт обговорює з сім’єю, як відбувається одужання від розладу харчової поведінки, і де знаходиться пацієнт щодо прогнозованого раніше результату. На цьому етапі в центрі уваги знаходяться сімейні взаємини.

Одна з цілей FBT зробити відносини в родині міцнішими, ніж вони були до лікування. Закінчується робота по запобіганню рецидивів, підлітка готують до перехідного етапу завершення навчання в коледжі, і переїзду від батьків.

Цей заключний етап складається з чотирьох сеансів. Деякі батьки сумніваються, чи зможуть вони ідентифікувати і запобігти рецидиву, тому терапевт налаштовує всіх членів сім’ї на те, що вони здатні рухатися далі без сторонньої допомоги, і в разі чого звертати увагу на тривожні сигнали, щоб повернутися в лікування.

Хоча FBT (заснована на сім’ї терапія) – це величезна праця як для пацієнтів, так і для їх батьків, вона виявляється більш ефективною для підлітків з розладами харчової поведінки, ніж індивідуальна терапія. Відповідно до одного з дослідження, в якому порівнювалася індивідуальна підліткова терапія з сімейною, остання мала кращі показники повної ремісії як через 6, так і через 12 місяців після лікування (Lock et al., 2010).

Існують дані, що підтверджують ефективність FBT при лікуванні булімії, при цьому така психотерапія може проводитися за допомогою телемедицини та може бути адаптована для роботи з молодими людьми старшого віку (Gorrell, Loeb, & Le Grange, 2019).

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/introduction-family-based-treatment-anorexia-nervosa

Стрес – один з найбільш частих тригерів розладів харчової поведінки.

Часто люди вдаються до РХП, щоб впоратися зі стресом або уникнути його.

На жаль, як показують дослідження, переїдання дійсно допомагає зменшити тривожність. Але при цьому шкода, яку переїдання може завдати тілу, мозку, життю, а також віднощенню до себе та інших говорить про те, що цю стратегію навряд чи можна назвати корисною і стабільною. Щоб зменшити кількість випадків переїдання для боротьби зі стресом, потрібно мати в запасі альтернативні методи.

 

Визначте передумови стресу

Стрес проявляється у всіх по-різному, як у свідомості, так і в тілі. Щоб виробити стійкість до стресу, важливо розпізнавати, коли він посилюється. Деякі фізичні передумови стресу і тривоги проявляються через тиск в грудях, розлад шлунка, почуття нервозності, тремтіння, біль в голові, шиї і / або щелепах,  судоми.

Психологічні передумови стресу – це затуманений розумовий процес, стрибкоподібні думки, концентрація на найгіршому сценарії, нездатність зупинити потік думок, підвищений страх і занепокоєння про все, що важко контролювати.

Також важливо розпізнавати ситуаційні тригери вашого стресу. Деякі ситуаційні стресори можуть включати в себе конфлікти з іншими людьми, нерозуміння,  наближаючийся дедлайн, напруга від досягнення мети, соціальна взаємодія, очікування соціуму, перебування в невідомих обставин і / або невпевненість в собі і т.д.

Подумайте, коли ви в останній раз відчували себе в стресі, і спробуйте визначити симптоми і тригери, які йому передували. Помічайте їх в повсякденному житті, і, якщо вони виникають разом з тривогою, переходите до наступної поради.

 

Досліджуйте свої стратегії подолання стресу

Так само, як стрес у всіх проявляється по-різному, існують різні стратегії його подолання. Якщо ви боретеся з приступоподыбним переїданням, можливо, ви заїдали стрес. Визнаючи цей шлях неефективним, небезпечним і нестабільним, вам потрібно буде час, щоб навчитися новим, більш ефективним і безпечним навичкам подолання стресу.

Вивчаючи різні стратегії, складайте список і завжди тримайте його при собі. У цьому списку можуть опинитися імена ваших близьких, малювання, ходьба, глибоке дихання, навички заземлення, усвідомленість, навички справлятися з дистрессом, музика, розваги, регулювання емоцій і т. д.

 

Використовуйте нові стратегії подолання стресу

Марно просто мати цей список, якщо ви не збирайтеся використовувати його як альтернативу переїданню. Перебуваючи в стресі, зверніться до цього списку і пробуйте всі пункти (в будь-якому порядку), поки ваш дистрес не зменшиться.

Емоції змінюють одина одну. Стрес триватиме недовго, і, врешті-решт, одна з стратегій допоможе вам пережити цей емоційний сплеск.

 

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/blog/building-resilience-to-stress-in-binge-eating-disorder

Розлади харчової поведінки значно впливають на фізичне і психічне здоров’я людини. Говорячи про РХП, зазвичай описують чиєсь ставлення до їжі, фізичних вправ і сприйняття свого тіла, але корінь проблеми лежить не тільки в цьому.

Незважаючи на те, що їжа і сприйняття свого тіла викликають сильний дистрес у людей з РХП, цей розлад часто допомагає впоратися з невирішеними проблемами психічного здоров’я. Наприклад, надмірні фізичні вправи можуть бути способом побороти тривогу.

Пандемія COVID-19 стала серйозним стресом для людей в усьому світі. Вона особливо важко далася дітям і підліткам. З початку пандемії серед цієї групи значно збільшилася кількість розладів харчової поведінки.

Є кілька причин, за якими пандемія могла спровокувати зростання випадків РХП, і ми хочемо розповісти вам про деякі з них:

 

Підвищений стрес, що веде до розладів харчової поведінки у дітей

Пандемія викликала стрес з багатьох причин. Криза в галузі охорони здоров’я має великий вплив на суспільство в цілому. Той факт, що так багато людей помирає або сильно хворіє, викликає тривогу. Це відчуття посилюється, якщо у одного або члена сім’ї з’являються симптоми вірусу.

Крім того, багато людей втратили роботу через пандемію. Економічний стрес від втрати роботи впливає на всю сім’ю. Якщо батько – лікар, або від його роботи багато залежить, він може відчувати значно більший стрес, що негативно позначається на відносинах між батьками і дітьми.

Крім того, соціальне дистанціювання, відсутність зустрічей з друзями, школи або інших занять, швидше за все, серйозно порушили чийсь життєвий уклад. Все це може викликати великий стрес.

Погіршує стан речей відчуття безпорадності, бо ніхто не може виправити ситуацію. Розлади харчової поведінки допомагають долати почуття безсилля, так як вони дають людині відчуття контролю.

 

Погіршення психічного здоров’я

Тривалий стрес може позначитися на психічному здоров’ї. Щоб зупинити поширення вірусу, люди змушені були соціально дистанціюватися і залишатися вдома.

Хоч це і важлива міра, але вона, так чи інакше призводить до ізоляції. Неможливість спілкуватися, займатися своїм хобі або звичними справами можуть погіршити симптоми психічного здоров’я.

Один з кращих способів позбавитися від депресії – це проводити час з іншими людьми або займатися цікавою справою, що стало неможливо під час карантину. Отже, розлади харчової поведінки стали способом регуляції психічного здоров’я.

 

Більше часу в соціальних мережах

Діти і підлітки стали проводити більше часу в соціальних мережах під час пандемії. З одного боку, так вони можуть зв’язатися з друзями і поспілкуватися безпечним способом, а з іншого – їх проведення часу в інтернеті значно збільшилося. Відомо, що соцмережі часом негативно впливають, сприяючи розвитку розладів харчової поведінки. Це відбувається через те, що ЗМІ популяризують ідеали краси і стрункості.

У соціальних мережах повно постів про стрункість, дієти і стандартах привабливості. Надмірний вплив цих послань може сприяти розвитку розладів харчової поведінки у дітей та підлітків.

На щастя, навіть в цей час ви можете отримати підтримку в лікуванні розладу харчової поведінки. Якщо ви або ваш близька людина спостерігаєте у себе ознаки РХП, важливо звернутися за допомогою. Ці стани значно впливають на психічне і фізичне здоров’я людини і можуть бути смертельно небезпечними при відсутності лікування.

Життя стає набагато краще в процесі одужання, і кожен заслуговує свободи від цих розладів, особливо зараз.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/escalating-eating-disorders-in-kids-during-covid-19

Є багато причин, за якими у дітей на порозі підліткового віку можуть з’явитися нездорові переконання про їжу і тіло. На сьогоднішній день діти та підлітки знають більше про світові події, тренди дієти і краси, ніж це було раніше. Крім того, ці знання стали основою побудови ідентичності в звичайному житті, і в соцмережах.

Дитина може захотіти стати вегетаріанцем або веганів після перегляду документального фільму Netflix. Акаунти в Instagram змушують їх шукати відповіді на запитання, чому вони не виглядають як інші лідери думок. Почуття відсутності контролю над глобальною пандемією може спонукати дитину шукати цей контроль в їжі. Це всього лише кілька цілком реальних сценаріїв, які штовхають дітей препубертатного віку до розвитку розладів харчової поведінки і нервової анорексії (НА).

 

Фактори ризику

Незважаючи на предпідліткові фізичні зміни, які викликають відчуття, що доросле життя вже «на порозі», вони все ще залишаються дітьми розумово і психологічно. Цей фактор робить їх особливо вразливими до соціокультурних впливів, реклами і зовнішньому тиску про стандарти ваги, форми, розміру тіла і зовнішнього вигляду в цілому.

Разом з приголомшливими змінами, які несе статеве дозрівання, приходить і невпевненість в собі, коли дітям здається, що їх розвиток відрізняється від їхніх однолітків. На етапі життя, коли приналежність до групи так важлива, ці зміни часто викликають дискомфорт, а іноді призводять до розладу харчової поведінки, наприклад анорексії або булімії.

З метою відповідати, діти починають звертати увагу на культурні стандарти, щоб зрозуміти, що їм потрібно зробити, змінити або купити. Знаючи про це, рекламодавці в сфері дієтичного харчування і краси, часто вибирають своєю цільовою аудиторією саме цю вікову групу. Уявлення про своє тіло, зовнішній вигляд, їжу, фізичні вправи і самооцінку, прийняті в сім’ї, також мають величезний вплив на формування переконань.

 

Наслідки

Раніше середній вік початку анорексії був від 13 до 17 років. Зараз це лякаюча  цифра – від 9 до 12 років, іноді такий діагноз ставлять навіть семирічним. Діти предпідліткового віку знаходяться в зоні ризику, оскільки вони перебувають в «сірій зоні»: вони більше не діти, але фізично ще не сформувалися, як підлітки. Вони особливо схильні до фізичних і психологічних наслідків анорексії.

«У дітей більш низький відсоток жиру в організмі, тому вони більш схильні до стрімкого розвитку хвороби, ніж підлітки і дорослі … і оскільки їх тіло і мозок все ще ростуть, в разі тяжкої форми захворювання, це може негативно вплинути на зростання організму, руйнуючи життєво важливі органи (особливо серце, нирки і мозок) – навіть якщо розлад харчової поведінки в кінцевому підсумку буде вилікувано ». Неможливо переоцінити необхідність профілактичних заходів і освіти дітей предпідліткового віку, оскільки наслідки розвитку анорексії серед цієї групи населення дуже серйозні.

Незважаючи на причину, з якої дитина змінила свою харчову поведінку або фізичне навантаження, важливо відкрито і чесно говорити з нею, щоб дізнатися її міркування і переконання про себе, своє тіло і самоцінність. Якщо не вести такі розмови, діти отримуватимуть інформацію зі світу, з яким вони взаємодіють особисто і через соціальні мережі, і не завжди вона буде доречною, підтримуючою або корисною для здоров’я.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/anorexia-concerns-pre-teens

Те, як ми сприймаємо своє тіло і відчуваємо себе в ньому, має важливе значення. Образ тіла може впливати на самооцінку, почуття власної гідності і задоволеність собою і своїм життям. Негативне ставлення до тіла впливає по-різному: від відчуття дискомфорту до низької самооцінки і розвитку РХП, від надмірних фізичних навантажень до зміни життєвих звичок. Дісморфофобічний розлад – важлива тема для обговорення серед тих, хто стикається з розладом харчової поведінки, особливо, якщо ви працюєте з такими пацієнтами, або ваш коханий страждає від РХП.

Трохи більше про образ тіла

Образ тіла – це уявлення людини про свою зовнішність. Але мало хто знає, що його можна розбити на підкатегорії: перцептивний, афективний, когнітивний і поведінковий образ тіла.

Перцептивний образу тіла – це суб’єктивне сприйняття свого тіла. Наприклад, у людини може бути відчуття, що вона «занадто худа» або якась частина її тіла «дуже велика».

Афективний образ тіла – це ваші емоції щодо свого тіла, «а саме, чи задовольняє вас ваша зовнішність, вага, форма, і певні частини тіла».

Когнітивний образ тіла відноситься до думок і переконань про себе.

А поведінковий – це те, як людина проявляється, маючи певний образ свого тіла, що може виражатися в розладі харчової поведінки, надмірних фізичних навантаженнях або самоушкодження.

Розгляд образу тіла з кожної з чотирьох позицій може допомогти більш глибоко дослідити своє ставлення до тіла, і зрозуміти, що з цього шкодить найбільше.

 

Дисморфічний розлад тіла

У людини з тілесним дисморфічним розладом (BDD) всі ці 4 області мають спотворення. Люди з BDD не просто погано думають про своє тіло, але «і сильно стурбовані уявним недоліком своєї зовнішності».

Люди з BDD «витрачають багато часу на розглядання своїх недоліків в дзеркалі, порівнюють себе з іншими і намагаються приховати свої “слабкі місця”».

Як правило, ці уявні недоліки відсутні або настільки незначні, що інші не помічають їх. Але навіть якщо людина з BDD почує зворотний зв’язок з боку, то все одно не змінить свою поведінку.

«Тілесний дисморфічний розлад – це тривожний стан, який часто йде рука об руку з депресією, соціальною тривогою і почуттям сорому. У більшості випадків BDD серйозно заважає повсякденній діяльності. Люди часом перестають виходити з дому, спілкуватися і ходити на роботу або навчання».

 

Тілесний дисморфічний розлад і нервова анорексія

BDD часто пов’язують з розладами харчової поведінки, оскільки люди звертаються до РХП і фізичних вправ, щоб змінити уявний недолік зовнішності. Недавнє дослідження показало, що нервова анорексія і BDD також мають загальний неврологічний компонент.

Дослідники Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі виявили, що порушення функції мозку корелюють з тяжкістю симптомів обох захворювань. Ці дані можуть бути корисні при розробці нових методів лікування.

Один з дослідників, доктор Уеслі Керр, заявив: «Можна лікувати захворювання за допомогою психотерапії або психіатричних препаратів, але ми маємо справу з патологією мозку, тому для лікування цих розладів необхідні зміни в мозку».

Це і багато інших дослідження нагадують нам про те, що такі розлади, як нервова анорексія і BDD не обмежуються свідомим вибором приймати їжу (або відмовлятися від неї). Це комплексні розлади, і потрібно також брати до уваги біопсихосоціальні компоненти.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/body-dysmorphic-disorder-anorexia-nervosa

Наша взаємодія з іншими людьми впливає на всі сфери нашого життя, включаючи психічне здоров’я. Моделі прив’язаності можуть формуватися в будь-який період життя, і часто пов’язані з нашими сімейними, соціальними, професійними і романтичними стосунками. У деяких випадках спостерігається розлад прив’язаності, який може привести до труднощів в зрілому віці.

Що таке розлад прив’язаності і як він формується?
Дитинство і дуже раннє дитинство (відразу після народження) – особливо важливі етапи життя, і то, як задовольняються потреби в стосунках на цьому етапі, часто впливає на прив’язаність в майбутньому.
У деяких людей розвивається так званий розлад прив’язаності – «психічне захворювання, яке формується у маленьких дітей з труднощами емоційної прив’язаності».
Ці проблеми часто виникають внаслідок емоційного, фізичного або психологічного насильства, травми або ігнорування. Подібний досвід впливає на здатність формувати надійний стиль прив’язаності, при якому дитина відчуває себе в безпеці і відчуває, що її потреби задовольняються.
«Надійна прив’язаність формує фундамент, і сприяють інтеграції нейробіологічних, когнітивних, афективних і поведінкових здібностей, які впливають на поточні та майбутні відносини, а також на розуміння себе».
Однак навіть у дітей з надійним стилем прив’язаності і люблячими батьками може розвинутися розлад прив’язаності. Тому несправедливо приписувати виникнення розладу тільки сім’ї.

 

Результати дослідження
Дослідження показують, що в розладі прив’язаності важливу роль відіграють нейронні зв’язки, «які впливають на зміни в скроневих частках мозку, особливо в миндалевидном тілі». Поки офіційна причина виникнення розладів прив’язаності невідома.
Відомо, що стиль прив’язаності може вплинути на психічне здоров’я, оскільки розлади прив’язаності часті провісники депресії, тривожних розладів, вживання психоактивних речовин, і розладів харчової поведінки.
Дослідження показують «значний зв’язок між ненадійною прив’язаністю і різними типами розладів харчової поведінки, включаючи анорексію, булімія і присупоподібне переїдання».

«Відсутність довірчих і надійних відносин не тільки відрізняє людей з розладами харчової поведінки від контрольної групи, але і викликає нездорову харчову поведінку у населення в цілому».
Вживання їжі може по-різному «вирішувати» проблеми прив’язаності. Розлад харчової поведінки може розвиватися як дезадаптивний навик вирішення життєвих проблем, таких як травми і згубні звички, згадані вище. РХП також використовується для задоволення потреб у відносинах.
В цьому випадку люди, які не знають, як висловлювати болісні або складні думки і почуття або намагалися зробити це раніше, але залишилися непочутими, можуть використовувати розлад харчової поведінки для того, щоб повідомити і задовольнити свої потреби в стосунках.
Люди також можуть відчувати відокремленість і самотність через свій розлад прив’язаності і, щоб впоратися, можуть вдатися до РХП. Насправді, причин для розвитку розладу прив’язаності і розлади харчової поведінки безліч.
Тим, хто працює з пацієнтами з РХП, або перебуває з ними в близьких відносинах, важливо обговорювати тему прив’язаності в контексті свого особистого досвіду для отримання якісних змін.

 

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/blog/relationship-between-attachment-eating-disorder

Давати собі новорічні обіцянки – звичайна традиція. Ці обіцянки часто стосуються самовдосконалення або досягнення цілей. Найпоширеніше обіцянку в Новому році – їсти здорову їжу і більше займатися спортом. Зазвичай з метою схуднути. Про самоспівчуття і прийняття себе не часто згадують, адже їх місце вже зайнято самокритикою.

Той факт, що ця мета зустрічається у багатьох, відображає одержимість населення Америки своєю зовнішністю, зокрема, худорбою. Стрункість вважається показником здоров’я і благополуччя. Ця одержимість ще більш значима для людей, у яких зовнішній вигляд визначає самооцінку і почуття власної гідності.

Це стосується не тільки людей з розладами харчової поведінки. Однак показники здоров’я не завжди однозначні. Хтось може бути здоровим, маючи зайву вагу. Крім того, зовнішній вигляд не є відображенням цінності і хороших якостей людини.

Що якщо замість того, щоб зосередитися на зміні себе в цьому році, почати приймати і проявляти до себе більше співчуття? Це нормально – хотіти змін для кращого життя, але іноді краще життя настає завдяки гарному відношенню до самого себе.

 

Є кілька способів налагодити відносини з самим собою. Ось кілька ідей:

Попрощайтеся з дієтами

Культура дієт – це термін, який використовується для опису системи, в якій вага важливіше хорошого життя. Багато людей сідають на дієти, щоб відчувати себе краще. Дослідження ж показують, що в більшості випадків дієти неефективні. Частота провалів близька до 95%! Мало того, що дієти не дають результат, вони також часто погіршують фізичне і психічне здоров’я.

Відмовитися від цього світогляду може бути складно, тому що реклама дієт переслідує нас всюди. Один з варіантів – це позбутися від ваг і перестати рахувати калорії. Це допоможе вам зосередити увагу на відчуттях вашого тіла, а не на тому, що вам показують ваги або додаток для підрахунку калорій.

 

Самоспівчуття

Самоспівчуття полягає в тому, що ви проявляєте до себе співчуття і доброзичливість, особливо в моменти, коли вам погано. Іноді ми самі критикуємо себе більше за інших і ставимося до себе строго. Зазвичай це відбувається, коли нам найбільше потрібно добре ставлення, наприклад, в моменти падінь і важких часів.

Деякі люди вважають, що строгість до себе мотивує підкорювати нові вершини. Зазвичай все відбувається навпаки. Чим більше співчуття ми проявляємо до себе, тим більша ймовірність позитивних змін і досягнення цілей. Навіть якщо ви не відчуваєте ніякого співчуття до себе прямо зараз, практики майндфулнес допомагають ставитися до себе з більшою добротою, ніж раніше.

 

Прийняття себе

Логічно, що в культурі, одержимію красою, важко приймати себе такими, якими ми є. Зацикленість на зовнішньому вигляді призводить до дуже поверхневого сприйняття самих себе. Якщо ми найбільше цінуємо свою зовнішність, то легко забути про внутрішні якості, які роблять нас тими, хто ми є.

Найскладніше людям, які відчувають почуття сорому. Сором, немов шепоче нам на вушко, що ми в чомусь погані або гірше інших. Це почуття часто змушує людей думати, що вони не заслуговують любові або відносин. Якщо ви відчуваєте сором, важко усвідомити, що у вас є внутрішні якості, гідні прийняття.

Важливо знати, що у кожної людини є хороші і погані сторони. Це частина людського буття. Люди складні, але приголомшливі істоти. Співчуття до тієї частини себе, за яку вам соромно, може допомогти вам більше приймати себе.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/new-year-new-you-choosing-self-acceptance-self-compassion

 

Навіть в такий незвичайний рік, як 2020 року, коли наші звички і розпорядок дня порушені, вам варто лише озирнутися, щоб побачити ознаки наближення свят. Сусіди встановлюють святкові вогні, робочі розвішують мішуру і прикрашають дерева по всьому місту, а по радіо звучать новорічні хіти, – що не залишає сумнівів в тому, що свято вже зовсім близько. Це щасливий час, який ми проводимо з сім’єю і друзями, повертаючись до заповітних спогадів і чарівності дитинства. Принаймі, так хоче вас переконати канал Hallmark Channel.

Насправді те, що для одних є радісним часом, для багатьох інших служить поштовхом до стресу, тривоги і депресії. Згідно з дослідженням, 6% населення США, в основному в північному кліматі, страждає сезонним афективним розладом. Ще 14% борються з менш вираженою формою сезонних змін настрою, відомої як зимова хандра.

Сезонний афективний розлад – це не тільки почуття пригніченості. Крім зниженого рівня енергії, проблем з концентрацією уваги і віддалення від сім’ї і друзів, люди з сезонним афективним розладом, як правило, їдять більше, особливо солодощів і крохмалів, і можуть набирати вагу.

Для тих, хто одужує від розладу харчової поведінки, навіть найлегша зимова хандра може поставити під загрозу їх прогрес. У свята так багато уваги приділяється їжі, і весь період від Хеллоуїна до початку нового року може здатися вам суцільним стресом.

 

Підказки, які допоможуть в свята при відновленні від розладу харчової поведінки.

Важливо бути готовим до цього періоду року. Для цього у нас є список стратегій, які допоможуть вам в свята, якщо ви одужує від розладу харчової поведінки.

1. Поговоріть з тими, хто вас підтримує

Ваші наставники, тренер по відновленню, дієтолог і терапевт – всі вони можуть поділитися цінними настановами перед святами. Заплануйте і призначте зустрічі з ними на грудень, щоб розробити плани того, як ви будете справлятися з можливими труднощами.

Ваш дієтолог, наприклад, може допомогти вам вирішити, які продукти ви будете їсти і які «лякаючі продукти» ви захочете спробувати. Ваш терапевт може допомогти вам визначити здорові способи боротьби з будь-якими потенційними тригерами. Ваші наставники та тренер з відновлення можуть надати вам моральну підтримку і підбадьорення, коли ви будете переживати цей важкий час.

2. Складіть список фраз про подолання труднощів.

Іноді в святкові дні вас можуть застати зненацька або в незручному місці. Коли ви думаєте, що стрес бере над вами верх, список позитивних самостверджень може допомогти вам повернутися з межі відчаю і відновити позитивний настрій. Ось кілька хороших прикладів:

  • Мені не потрібно дозволяти страху контролювати мої дії.
    Не буває доброю чи поганою їжі.
    Я впевнений в собі, вольова людина, і я можу це зробити.
    Я хочу спробувати те, чого раніше боявся.
    Боятися – це нормально, але гнучкість може допомогти мені подолати свої страхи.

3. Встановіть кордону для делікатних тем.

Якщо ви збираєтеся в колі сім’ї або близьких друзів, які знають про ваше одужання від розладу харчової поведінки, заздалегідь повідомте їм, яких тим вам краще уникати. Пам’ятайте, що все в ваших руках. Якщо вам потрібно піти з заходу раніше, тому що щось доставляє вам дискомфорт, це ваша прерогатива.

4. Проявіть турботу про себе.

Болісні роздуми про можливі пастки під час свят не поліпшать ваше самопочуття. Зробіть що-небудь приємне для себе, будь то покупка нового затишного наряду, масаж або манікюр або навіть прикраса ванної кімнати свічками і ароматною піною. Розслаблення розуму допоможе вам вийти за межі зони комфорту під час свят.

5. Позбавтеся від провини і сорому.

Якщо ви відступите від спланованого раціону харчування в святкові дні, це нормально, і вам не слід розглядати тимчасовий відступ як довгострокову втрату. Вина і сором зазвичай наносять набагато більшої шкоди, ніж будь-яка їжа, яку ви споживаєте. Пам’ятайте, що їжа, особливо під час свят, може бути сполучною ланкою до встановлення зв’язків з близькими.

Незалежно від того, які проблеми очікують вас при одужанні від РХП під час свят, пам’ятайте, що ви можете їх подолати. Оточіть себе підтримкою тих, кому ви довіряєте – навіть якщо в 2020 році ви не завжди зможете їх фізично побачити – і ви налаштовані на процвітання і зробите важливий психологічний крок вперед в своє одужання.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/dont-let-eating-disorder-recovery-lead-excess-holiday-stress

 

Розлади харчової поведінки пов’язані не тільки із їжею. Дивно, адже сама назва говорить про відносини з їжею. Але незважаючи на те, що страх набрати вагу, одержимість їжею, вправами або формою тіла є ознаками РХП, ці розлади мають більш складну природу. Розлад харчування часто є спробою впоратися з неприємними відчуттями.

Розлади харчової поведінки не тільки медична проблема, яку можна вирішити, коректуючи план харчування або набираючи вагу. Дослідження показують, що людям з розладами харчової поведінки важче справлятися зі своїми почуттями. Лікування РХП часто включає роботу психотерапевта з почуттями пацієнта, які приводять їх до розладів.

РХП – це спосіб уникнути своїх почуттів. Наприклад, якщо людина боїться покинутості, вона може використовувати розлади харчової поведінки для зміни своєї зовнішності, і запобігання покинутості в майбутньому. Це стратегія уникнення, тому що вона не вирішує початкову проблему. А регуляція емоцій відбувається за допомогою РХП.

Багато невирішених проблеми емоційного чи психічного здоров’я підживлюють розлад харчової поведінки. Це може бути тривога, депресія, травма або низька самооцінка. Однак розлади харчової поведінки і емоції переплітаються по-іншому, що і ускладнює процес лікування.

Розлад поведінки сам по собі може викликати почуття провини або сорому. Так створюється порочне коло, коли людина вдається до РХП, щоб впоратися з почуттями, а після відчуває неприємний комплекс почуттів, з якими справлятися ще важче. Іноді складно зрозуміти, які почуття призводять до розладів поведінки. Це все одно, що вибиратися з лабіринту в темряві.

Корисно виявити реальні проблеми, що лежать в основі такої поведінки. Вирішивши основні проблеми можна запобігти подальшим рецидиви. Якщо лікування спрямоване тільки на припинення симптомів, то людина рано чи пізно знову вдасться до РХП, щоб впоратися з почуттями.

Це не означає, що сам розлад не має бути в фокусі уваги. Важливо зупинити прояви РХП через психологічні і медичні проблми, які можуть виникнути в результаті.

Але якщо лікування зосереджено тільки на викоріненні симптомів РХП, тоді більша частина причин розладу залишається в тіні. Тому багато лікувальних програм допомагають виробити навички подолання важких емоцій.

Деяким людям страшно позбутися розлади харчової поведінки, особливо якщо це їх основний спосіб справлятися з емоціями. Однак, якщо замінити розлади харчової поведінки, стратегіями, які допомагають справлятися з почуттями, і підтримують стосунки з іншими людьми, емоційні потреби людини починають задовольнятися.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/eating-disorders-emotions-complex-relationship

Зв’язок між соромом і розладами харчової поведінки
Сором – це універсальна людська емоція, болісне відчуття сором’язливості, ущербності, неповноцінності і відмінності від інших. Сором може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній сором виникає, коли людина негативно ставиться до себе (наприклад, «Я вважаю своє тіло непривабливим») і тісно пов’язаний з ненавистю і відразою.
Зовнішній же сором виникає, коли людині здається, що інші погано думають про неї (наприклад, «інші люди вважають моє тіло негарним»), і пов’язаний зі страхом, що якщо проявити свою поведінку, характер і / або зовнішність, це викличе огиду, відторгнення і глузування з боку інших.
Хоча внутрішній і зовнішній сором відрізняються фокусом оцінки (я і інші), вони часто виникають одночасно і викликають бажання захистити себе від сорому, закриваючись від інших або будуючи емоційну стіну, щоб не відчувати свою вразливість і біль, якщо інші відстороняться від мене.
Розлад харчової поведінки може служити щитом від сорому. Використовуючи РХП, щоб впоратися із соромом, люди приховують свої почуття від інших.
Дослідники також припустили, що люди з розладами харчової поведінки, як правило, самокритичні і тому більш схильні до почуттю сорому (як внутрішнього, так і зовнішнього). Коли РХП використовується як щит від сорому для його регулювання або уникнення, створюється порочне коло.
Якщо людина критично ставиться до себе і свого тіла, вона підсилює почуття сорому, а потім вдається до РХП, щоб впоратися з цим почуттям або уникнути його. Однак в довгостроковій перспективі розлад харчової поведінки тільки підсилює почуття сорому, і порочне коло триває.

Зниження почуття сорому при лікуванні РХП
Підтримка і самоспівчуття є важливими факторами зменшення сорому при одужанні від розладу харчової поведінки. Щоб зменшити почуття сорому, можна сформувати групу підтримки, в якій пацієнт зможе бути уразливим і довіряти.
Коли ми вразливі, ми стикаємося з неприємними емоціями і почуттям сорому тому, що не знаємо, як відреагують інші. Якщо людина, яка видужує від РХП, зможе проживати свою вразливість поруч з іншими, вона стане менше вдаватися до РХП, щоб впоратися із соромом.
Можна зменшити сором, звертаючись за підтримкою до людей, які розуміють ваші почуття і процес одужання від розладу харчової поведінки. Ця підтримка може виглядати по-різному: приєднатися до офіційної групі лікування від РХП, попрацювати з терапевтом або дієтологом, який спеціалізується на розладах харчової поведінки. Щоб позбутися від щитів сорому, часто потрібно багато чому навчитися заново, і дуже важливо знайти людей, які можуть підтримати вас на цьому шляху.
Ви також можете самі створити середовище, яке підтримує здорові відносини з їжею і своїм тілом (відкинувши свій сором), займаючись кураторством в соціальних мережах. Відпишіться від тих, хто викликає почуття сорому або заохочує нездорові моделі щодо харчування.
Замість цього підпишіться на тих, хто допомагає вам жити своїм життям. Ви також можете позбавити своє життя від інших тригерів сорому, таких як фітнес-трекери і додатки, підписка на журнали, дієтичне харчування і т. д.
Створення сприятливого середовища також може означати встановлення меж з іншими. Ви можете говорити: «Будь ласка, не коментуйте моє тіло», «Мені нецікаво говорити про дієти … давай поговоримо про щось інше …». «Будь ласка, не коментуйте моє харчування». Все це здорові способи позбутися від сорому. Якщо ми можемо встановлювати межі, висловлювати свої почуття і відстоювати свої потреби, ми з меншою ймовірністю зіткнемося з почуттям сорому.
Самоспівчуття – ще один інструмент для зменшення відчуття сорому. Самоспівчуття – це добре ставлення до себе і самоцінність. Це як бути для себе люблячим другом або турботливим родителем.
В цьому є визнання, що ви людина (недосконала, як і всі ми), і всі люди відчувають сором, тому немає необхідності приховувати це. Замість того, щоб вдаватися до РХП для уникнення сорому, заявіть про нього і проявіть до себе співчуття.
Одужання від розладу харчової поведінки потребують великого співчуття до себе. Іноді це може бути співчуття до бажання схуднути, враховуючи, що ви виросли в культурі дієти.
В інших випадках важливо буде визнати, що одужання – це нестабільний шлях, що складається з прогресу і регресу (повернення до старої поведінки, пов’язаного з розладом харчової поведінки, як спосіб захисту від сорому). Самоспівчуття – це те, що дозволить вам відкинути щит сорому і продовжити свій шлях, не відчуваючи себе невдахою і не здаючись.

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/reducing-shame-eating-disorder-recovery

Всі погодяться з тим, що здорове харчування корисно, проте багато людей не розуміють, що воно з себе представляє. Чи означає здорове харчування, ніколи не їсти те, що подобається? Чи означає це виключити всі «погані» продукти з раціону? В цілому, де ця грань між здоровим харчуванням і не обмеженням себе?

Дієта – це не завжди про здоров’я
У сучасній культурі, втрачена грань дієти з метою втратою ваги, і дотриманням здорового харчування. Більшість людей зараз асоціюють «здорове харчування» з схудненням, відмовою від вуглеводів (і іншийої «жирної їжі») і обмеженням себе в їжі, яка їм подобається.
Здорове харчування для багатьох стало зводитися до того, щоб відмовитися від пончика або піци і зробити вибір на користь яблука або салату. По суті, це гра з числами на вагах.
Коли «здоров’я» і «дієта» так тісно пов’язуються між собою, не дивно, що багато людей або повністю відмовляються від ідеї здорового харчування, або постійно позбавляють себе продуктів, які їм подобаються, в прагненні харчуватися правильно.
Але правда в тому, що здорове харчування – це не про дієти або втрату ваги. Мета здорового харчування – дати організму різноманітні поживні речовини, необхідні для гарного самопочуття, енергії і підтримки нормального функціонування.

 

Чому обмежувати себе може бути небезпечно
В ім’я здорового харчування багато людей постійно позбавляють себе їжі, яка їм подобається, не усвідомлюючи, що це може бути дуже небезпечно. Чому?
Поділ продуктів на «хороші» і «погані» чи постійний відмова від тих, які вам подобаються, може привести до надмірної тяги до їжі, переїдання і приступоподібного переїдання. Обмеження можуть також викликати неприязнь до поживної, «здорової» їжі.
Консультант з питань здоров’я Кассандра Бодзак в Well + Good article сказала: «Основна проблема, пов’язана з тим, що деякі продукти вважаються «поганими», а потім їх споживання скорочують або різко обмежують калорії, полягає в тому, що це часто запускає цикл переїдання і підвищує ймовірність того, що ви зірветеся». Далі Бодзак говорить про «здорове харчування», яке веде до депривації: «Це стає небезпечною іграшкою йо-йо, яка не тільки зробить вас нещасним, а й може бути дуже шкідливою для вашого здоров’я».

 

Як збалансувати здорове харчування і не обмежувати себе?
Отже, як ви можете харчуватися здоровим способом (бо ми всі хочемо відчувати себе краще і жити довгої, здоровим життям, вірно?), Не обмежуючи себе при цьому? Ось три способи, щоб почати.

Здорове харчування без заборонених продуктів
У статті HuffPost дієтолог Хлоя Маклеод говорить: «Перестаньте ділити продукти на «хороші» і «погані». Це всього лише їжа. У неї може бути більше або менше корисних властивостей, і ваше тіло може функціонувати краще або гірше за певних продуктах, але це не дає їм додаткових переваг».
Іншими словами, не приймайте ідею того, що деякі продукти є «поганими» і забороненими, а інші «хорошими». Замість цього дайте собі свободу насолоджуватися будь-якою їжею в помірних кількостях.

Вивчайте свій організм
Наступним кроком буде дізнатися більше про потреби вашого організму в харчуванні. Наприклад, багато людей вважають, що скорочення вуглеводів корисно для здоров’я. Але чи знаєте ви, що ваше тіло потребує вуглеводів, щоб нормально функціонувати?
Фактично, вуглеводи повинні складати від 45 до 65 відсотків від загальної кількості калорій за день. Дізнавшись більше про потреби свого організму в харчуванні, ви будете готові до того, щоб насичувати своє тіло збалансовано.

Харчуйтеся уважно
Ми всі знаємо, що свіжі овочі та фрукти містять вітаміни і мінерали, які допомагають нам залишатися здоровими. А наш організм потребує великої кількості вуглеводів і білків, щоб дати нам енергію і допомогти нам відчувати себе прекрасно протягом дня.
Використовуйте ці знання, щоб уважно вибирати своє харчування. Це не означає, що вам потрібно їсти тільки фрукти і овочі або багаті білком продукти. Скоріше, уважно включайте їх в свій раціон на регулярній основі. Пам’ятайте, мова йде не про те, щоб відмовитися від їжі, яка вам подобаються, а скоріше про те, щоб розширити діапазон продуктів, які живлять ваше тіло, розум і душу.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/…/balance-between-health…

Не дивно, що жінки так чи інакше в якийсь момент свого життя можуть переживати період порушення харчування і незадоволеності своїм тілом. Раніше в терапевтичній практиці в основному були випадки РХП серед підлітків і молоді, але тепер це все частіше зустрічається у жінок різного віку, які звертаються за лікуванням, вже будучи дорослими.
Вік і стать часто впливають на розвиток розладів харчової поведінки і незадоволеність тілом. Обидва ці чинники все частіше зустрічаються серед людей різного віку і негативно позначаються на самопочутті в різні періоди життя. Деякі з розладів харчової поведінки у жінок, включають обмежувальну, хронічну і екстремальну дієту і надмірні фізичні навантаження при нервової анорексії або орторексії.
Все це відбувається через те, що жінки турбуються з приводу ваги, незадоволені своїм тілом і мають хибні уявлення про їжу і вагу. Більш того, західний ідеал краси, пов’язаний з худорбою, спонукає жінок підкорятися цим негласним правилам і якось справлятися з цим.
Як наслідок, з’являється психологічна напруга і підвищений ризик супутньої депресії, тривоги і зловживання психоактивними речовинами, які часто призводять до медичних ускладнень і навіть смерті.
Схоже, в сучасній культурі чоловіків цінують за їхні гроші і інтелект, а жінок за їх фізичну привабливість. Тому вони схильні до помилкових уявлень про вагу і їжу. Більш того, фізичні зміни, які відбуваються у жінок під час менструації, вагітності і старіння, тільки підсилюють їх невдоволення своїм тілом.
Найчастіше розладом харчовоъ поведынки і незадоволеністю своїм тілом страждають дівчатка-підлітки і молоді жінки. Однак, ці стани все частіше проявляються і на інших життєвих етапах

Хто схильний до розладів харчової поведінки?
Важко визначити справжню поширеність розладыв харчової поведінки, яка проявляється в різні життєві проміжки, тому що даних мало, а ті, які є, суперечать один одному. Але, схоже, що порушення харчової поведінки можуть бути у жінок різних вікових груп.
Існує мало досліджень поширеності РХП під час певних життєвих подій, таких як вагітність і менопауза. Вважається, що під час вагітності рівень хаотичного харчування нижчі, але ми даремно не беремо до уваги цю категорію жінок при оцінці показників поширеності РХП.
Фактично, серед вагітних жінок в першому триместрі, 7,5% відповідали повним діагностичних критеріїв розлади харчової поведінки, і 23,4% повідомили про проблеми з формою і вагою. Крім того, 2,3% мали ознаки компульсивної поведінки – надмірні фізичні навантаження, голодування і зловживання проносними.

Які зміни відбуваються?
Слід зазначити дві тенденції розладів харчової поведінки на різних етапах життя:
За останні 10 років різко зросла кількість клієнтів середнього та старшого віку, число жінок з РХП старше 35 років збільшилася на 42%.
Крім того, жінки середнього віку, котрі лікуються від розладів харчової поведінки, повідомляють про пізню появу симптомів і більшу тривалість протікання хвороби. Дивно, але найбільша частота госпіталізацій, пов’язаних з розладом харчової поведінки, спостерігається серед жінок у віці 45-65 років, і їх кількість продовжує зростати.
У дослідженні 2010 року літні жінки відзначили, що початок і прогресування РХП сталося, коли їм було 15 років, але лише у віці 31 року вони вперше звернулися за лікуванням. Якщо в минулому розлади харчової поведінки з пізнім початком вважалися рідкістю, то сьогодні їх число зростає.
Також очевидно, що, незважаючи на ранній прояв симптомів, проходять роки, перш ніж деякі жінки звернуться за лікуванням.

Що ми знаємо про порушення харчування?
Добре відомо, що молодь схильна до дієт, екстремального зниження ваги і незадоволеності тілом, але як це поведінка впливає на жінок старшого і середнього віку?
Дієта. В одному дослідженні повідомлялося, що 35% жінок, які дотримуються нормальної дієти, перейшли на патологічну, а 20-30% тих, хто сидить на дієті, частково або повністю відповідали критеріям розладу харчової поведінки. Таким чином, наслідки дієти часто призводять до заниженої самооцінки, негативного сприйняття тіла, зміни ваги, ожиріння і розладів харчової поведінки.
Хоча дієта сама по собі не викликає розладу харчової поведінки, це показник того, що людина може бути схильною до ризику його розвитку. Крім того, в 2014 р 54% жінок повідомили про свої актуальні спроби скинути вагу, при цьому у 35% це приймало екстремальну форму.
Показник незадоволеності тілом серед жінок дуже високий – 91%, причому жінки у віці від 35 до 55 років повідомляють про найвищий рівень незадоволеності тілом серед всіх вікових груп. Є думка, що незадоволеність тілом зменшується з віком, але це суперечить результатам дослідження.
Жінки старше 50 років зіштовхуються з проблемами, пов’язаними зі старінням, оскільки їхнє тіло змінюється, і вони починають порівнювати своє нинішнє тіло з тим, яким воно було в молодості. У міру того, як жінки стають старше, нові проблеми з тілом, здається, тільки збільшують незадоволеність тілом.
Порушене харчування перестало бути тільки проблемою підлітків. Жінки протягом усього життя підвержені ідеалам худорлявості і краси, що робить їх такими ж уразливими перед порушенням харчування, як і підлітків. Але прояв до себе доброти і уважності, а також оцінка терапевтом цих проблем у жінок, показали можливість знизити ризик розвитку розладу харчової поведінки.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/…/disordered-eating-acro…

* хотя эта статья адресована женщинам все расстройства пищевого поведения встречаются и у мужчин.

16 листопада відзначають Міжнародний день боротьби з анорексією, його також називають «день без дієт». Цей день покликаний привернути увагу громадськості до цього небезпечного захворювання, а також сприяти відмові від дієт і прийняттю свого тіла.
У цей день нам би хотілося потримати всіх, хто бореться з анорексією та іншими РХП, а також їх близьких.
І нагадати про таку просту і важливою традицією, як сімейні обіди.

 

Важливість сімейних обідів для емоційного здоров’я

У сьогоднішньому мінливому світі цифрових технологій, повідомлення та телефонні дзвінки замінюють особисту розмову, особливо в сім’ях, де є діти. Але ніщо не замінить освячену століттями традицію об’єднуватися за столом для сімейної трапези, особливо з точки зору впливу на емоційне здоров’я.

Сімейні обіди підтримують емоційне здоров’я
Є щось особливе в тому, коли вся родина збирається за столом, щоб розділити прийом їжі, обговорити день і душевно поспілкуватися один з одним. Так діти відчувають свою приналежність до родини, вони отримують вищі оцінки в школі, у них краще емоційне здоров’я і менший ризик вплутатися в небезпечну компанію.

Сімейне харчування сприяє зміцненню зв’язків
Згідно з дослідженням, підлітки, які регулярно розділяють прийом їжі зі своїми батьками, відчувають більшу емоційну підтримку з боку родини, ніж ті, хто робить це рідше. Це стосується і дітей молодшого віку: ті з них, які їдять всією сім’єю, відчувають більш міцний зв’язок зі своїми батьками.
Згідно з іншим дослідженням, у підлітків, які часто вживали їжу разом зі своїми сім’ями, менше виявлялися ознаки депресії в порівнянні з тими, хто менше проводив час з сім’єю за столом. Крім того, підлітки, які часто обідають / вечеряють вдома, більш позитивно налаштовані і бачать своє майбутнє оптимістичніше.
Експерти кажуть, що магія таких вечерь трапляється, коли всі члени сім’ї збираються разом, щоб поговорити, посміятися, поділитися своїми повсякденними проблемами і підтримати один одного в життєвих злетах й падіннях. Ці моменти зміцнюють почуття приналежності, що призводить до підвищення самооцінки і впевненості в собі.

Сімейні обіди не тільки покращують емоційне здоров’я, а й впливають на інтелектуальний розвиток
Сімейні обіди не тільки підтримують емоційне здоров’я дітей і підлітків, а й покращують їх інтелектуальний розвиток і успішність. Згідно з дослідженням Ради щодо якісного сну, занепокоєння з приводу навчання (домашні завдання, погані оцінки, складні тести і т. д.) – найбільша причина стресу у підлітків і дітей. Ці фактори можуть мати руйнівні наслідки для психічного та емоційного благополуччя дітей і підлітків.
Наприклад, учні, які відчувають більш високий рівень стресу, пов’язаного з навчанням, часто повідомляють про більш низький рівні задоволення, погану успішність в школі, у них нижчий рівень мотивації і більший ризик відрахування зі школи. Крім того, тривалий стрес може спровокувати проблеми психічного здоров’я, такі як депресія і тривога.
Гарна новина полягає в тому, що сімейні обіди можуть поліпшити емоційне здоров’я за рахунок зниження стресу з приводу школи у дітей і підлітків. Бесіда за вечерею збільшує словниковий запас дітей значно більше, ніж читання вголос. В ході дослідження діти вивчили 1000 рідкісних слів (слова, що не входять в список з 3000 найбільш часто використовуваних слів), просто сидячи за обіднім столом і слухаючи / приймаючи участь в сімейних розмовах.
Для порівняння, ці ж діти вивчили тільки 143 рідкісних слова, слухаючи, як батьки читають їм вголос розповіді. Відомо, що діти з великим словниковим запасом навчаються читати раніше, ніж діти з меншим словниковим запасом.
Але не тільки маленькі діти отримують користь із сімейних обідів. Для дітей шкільного віку до 13 років сімейне час прийому їжі є ще більш важливим показником високої успішності. Він впливає навіть більше, ніж уроки в школі, виконання домашніх завдань і заняття спортом.
Подальші дослідження показують, що підлітки, які брали їжу разом зі своєю сім’єю 5-7 разів на тиждень, чаші отримували високі оцінки, ніж підлітки, які їли разом з батьками менше двох разів на тиждень.
Коли всі члени сім’ї сидять за столом і обговорюють, що відбувається в житті один одного (домашні завдання, майбутні проекти, результати тестів і т. д.), Діти можуть здобувати науку зі розмов своїх батьків, отримувати підтримку і підбадьорення, просити про допомогу  і бути більш відповідальними вже в свої шкільні роки. Це, в свою чергу, покращує їх інтелектуальний і академічне розвиток, підтримуючи їх емоційне благополуччя.

Сімейне харчування сприяє позитивній поведінці
Також, було доведено, що домашні обіди значно знижують ризик вживання спиртного, марихуани, куріння, сексуальної активності, розладів харчової поведінки і насильства у підлітків. Коли сім’ї спільно обідають п’ять або більше разів на тиждень, підлітки з меншою ймовірністю будуть палити, вживати наркотики або пити і менше схильні до зв’язку з поганою компанією.
Крім того, регулярні обіди безпосередньо пов’язані з більш низьким ризиком вживання наркотиків в майбутньому, навіть після того, як підліток піде з дому. Дивно, що сімейна трапеза утримує підлітків від такої шкідливої поведінки навіть більшою мірою, ніж хороші оцінки або відвідування церкви.
Вплив сімейних обідів на емоційне здоров’я може бути ще сильніше, якщо батьки і діти розповідають про свої труднощі та успіхи, відчувають свою приналежність, і спілкуються один з одним по душам. Так що вимикайте телевізор під час їжі, кличте дітей в їдальню (навіть якщо у вас на вечерю всього лише піца з магазину!) І починайте створювати зв’язку і спогади за сімейним столом.

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/…/value-sit-down-family-…

Нервові клітини мозку

Голод приносить організму фізичні і психічні зміни, які всі ми хоч раз відчували. Дратівливість, туман в голові і відчуття втоми впливає на виконання повсякденних завдань, роблячи їх більш нудними і важкими. У тих, хто бореться з нервовою анорексією, ці симптоми більш постійні і серйозні. Голодний мозок не може функціонувати оптимально, як і голодна людина.

 

Голодне тіло, голодний розум

Обробка і реагування на інформацію в значній мірі залежить від нашого харчування. Згідно з дослідженнями, нервова анорексія «негативно впливає на когнітивні функції уваги, швидкості обробки інформації, зорової та вербальної пам’яті і зорово-просторового сприйняття».

«Схоже, що це неймовірно важливі галузі функціонування?» – запитаєте ви, і матимете рацію. Здатність людини обробляти і утримувати інформацію потрібна нам в повсякденному житті, будь то в школі або на роботі, і просто під час прогулянки, керування автомобілем або походу в продуктовий магазин.

Уявіть момент, коли ви відчуваєте себе пригніченим, голодним або втомленим. Як це впливало на ваш розум? Можливо, вам було важко згадати інформацію, яку ви знаєте, як двічі два. Або висловити свої емоції і думки іншої людини. Мабуть, в тому стані просто неможливо бути продуктивним і досягати цілей.

Все це побічні ефекти нестачі харчування мозку, які можуть вплинути на роботу, навчання, відносини і повсякденну діяльність.

Мало того, ці симптоми голоду мозку уповільнюють лікування, оскільки людина не здатна обробляти інформацію і формувати логічні зв’язки між своїми думками, переконаннями і поведінкою.

«Тяжкохворі пацієнти не можуть повноцінно брати участь в психотерапії, оскільки для цього потрібно ясне мислення».

Також голод впливає на рівень енергії. Через що пацієнтам ще важче виконувати завдання по одужанню, оскільки їм не вистачає для цього енергетичних ресурсів.

 

Довгостроковий вплив анорексії на мозок

Важко це говорити, але важливо знати, що анорексична поведінка може мати довгостроковий вплив на структуру мозку і, отже, думки і розумові процеси. Дослідження показали, що у людей з нервовою анорексією «менший обсяг мозку, а також спостерігається загальне зменшення обсягу сірої речовини».

Сіра речовина – важлива частина мозку, в якому міститься «велика частина нейронних клітин мозку». Вона відповідає за «області мозку, що беруть участь в м’язовому контролі, і сенсорне сприйняття – зір, слух, пам’ять, емоції, мова, прийняття рішень і самоконтроль».

«Сіра речовина відіграє важливу роль в забезпеченні повсякденного функціонування людини». Хоча відновлення ваги може допомогти при деяких когнітивних наслідках нервової анорексії, дослідження показують, що це не завжди так. «Іноді порушення когнітивних функцій пам’яті залишаються і після відновлення ваги».

Згідно з дослідженням 2020 року, «після одужання, у пацієнтів часто спостерігається відсутність клінічно значущого зниження когнітивних функцій». Незалежно від того, чи є ці негативні наслідки тривалими чи ні, ясно, що недоїдання призводить до виснаження розуму, який буде боротися за оптимальне функціонування.

Все це нагадує нам про те, що їжа – щось більше, ніж прийнято думати про неї в нашій культурі. Вона живить наші тіла і дає нам можливість жити повноцінним і наповненим життям.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/…/anorexias-impact-think…

Синдром дефіциту уваги/гіперактивності (СДУГ) може поєднуватися з розладами харчової поведінки, такими як нервова анорексія або нервова булімія. З кожним із захворювань непросто впоратися окремо, але коли жінки борються з обома, це може значно ускладнити їх життя.

 

Розуміння розладів харчової поведінки і супутнього СДУГ

BMC Psychiatry виявила, що серед 1165 дорослих 31,6% жінок могли страждати від СДУГ. Найвищі показники СДУГ (35-37%) були серед тих, хто має  симптоми переїдання/очищення, нервової булімії і нервової анорексії. Згідно з дослідженням, синдром дефіциту уваги/гіперактивності частіше поєднується з РХП – переїданням і очищенням.

Доктор Патріція Куінн , педіатр з питань розвитку та співзасновник Центру для дівчат і жінок з СДУГ, розповіла US News and World Report , що «СДУГ і розлади харчової поведінки мають багато спільних симптомів», а «імпульсивність СДУГ веде до порушення харчування, заниженої самооцінки і депресії у жінок ».

Труднощі в контролюванні імпульсів – один з багатьох симптомів, що пов’язують СДУГ і розлади харчової поведінки, але жінки з обома захворюваннями, змушені також справлятися зі стресом і тривожними емоціями. Щоб впоратися з неприємними відчуттями, вони можуть вдатися до переїдання, а потім до очищення, щоб не набрати вагу.

 

Ознаки та симптоми СДУГ

Синдром дефіциту уваги/гіперактивності включає в себе щось більше, ніж просто періодичну неуважність або енергійність. Це стан, який може серйозно вплинути на здатність людини досягати успіху в повсякденному житті. Без професійної допомоги при СДУГ дівчинки можуть почати пропускати уроки в школі, жінки не так добре встигати на роботі або вести себе розсіяно.

Ознаки СДУГ у жінок:

  • – Пропускають важливі деталі або роблять помилки з необережності
  • – Складно утримувати увагу, може здаватися, що вона не слухає, коли з неї говорять
  • – Відчуває труднощі в підтримці порядку і часто втрачає речі
  • – Постійно розмовляє або перебиває інших
  • – Багато рухається, совається
  • – Не любить довго сидіти на одному місці

Найчастіше СДУГ діагностують у чоловіків, але це не означає, що жінки не схильні до ризику розвитку СДУГ. Жінкам дуже важливо отримати професійну допомогу при цьому захворюванні.

 

Ознаки та симптоми розлади харчової поведінки

Розлади харчової поведінки багато в чому впливають на фізичне та емоційне здоров’я жінки. Ці захворювання можуть привести до летальних наслідків, якщо людина не звернеться за професійною допомогою. Хоча кожне розлад харчової поведінки має унікальний набір симптомів, деякі характеристики є загальними для більшості розладів харчової поведінки.

Ось деякі загальні ознаки і симптоми, які можуть проявлятися у жінки чи дівчини при розладі харчової поведінки:

  • – Постійно зважується і дивиться на своє тіло в дзеркалі
  • – Турбується про те, що і скільки їсть
  • – Відмовляється їсти разом з іншими
  • – Припиняє ходити в ресторани з друзями і сім’єю
  • – Часто сидить на дієті або впроваджує нові харчові звички
  • – Помітно додає або втрачає у вазі
  • – Нетипово дратівлива або примхлива
  • – Весь час відчуває холод
  • – Порушення менструального циклу
  • – Страждає від запаморочення або непритомності
  • – Має проблеми зі сном

При СДУГ набагато важче справлятися з симптомами розлади харчової поведінки на щоденній основі. Жінкам і дівчатам, які страждають розладами харчової поведінки і супутнім СДУГ, важливо пройти курс лікування обох захворювань для благополучної здорового життя.

 

Лікування розладів харчової поведінки і супутнього СДУГ

Не існує єдиного підходу до лікування розладів харчової поведінки і супутнього синдрому дефіциту уваги/гіперактивності . У роботі з вашою групою лікарів важливо визначити той шлях лікування, який найкращим чином відповідає вашим конкретним потребам і цілям відновлення.

Прогрес в лікуванні СДУГ і РХП часто можливий завдяки комбінації рецептурних ліків і науково обгрунтованих терапевтичних втручань, таких як когнітивно -поведенческая терапія (КПТ) або діалектична поведінкова терапія (ДПТ). У деяких випадках може допомогти дослідження травматичного досвіду, який міг викликати деякі симптоми.

Отримавши професійне лікування обох захворювань, жінки, які страждають розладом харчової поведінки і супутнім СДУГ, зможуть жити успішної і повноцінним життям.

 

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/…/what-need-know-about-a…

* Хоча ця стаття адресована жінкам, СДУГ і РПП зустрічаються і у чоловіків.

Почуття безнадії, пов’язане з депресією, може зробити життя з розладом харчової поведінки досить складним. Але коли депресивних симптомів стає менше, шанси на успішне подолання депресії і РХП зростають.

Зв’язок депресії і розладів харчової поведінки
Дуже часто люди з розладом харчової поведінки, також мають супутню депресію. Національна асоціація нервової анорексії і супутніх захворювань (ANAD) повідомляє, що до 50% людей з нервовою анорексією, страждають від супутньої депресії, і більше 50% людей з нервовою булімією або переїданням мають симптоми депресії.
Депресія і розлади харчової поведінки дуже взаємопов’язані. Депресія може викликати бажання боротися з нездоровим режимом харчування, а РХП можуть привести до депресії. Одужання від РХП дається важче, якщо людина має супутні симптоми депресії.
Кожен по-своєму відчуває вплив цих складнощів. Але визнання зв’язку між розладами харчової поведінки і супутньої депресією може істотно вплинути на ваше здоров’я.

Переваги лікування депресивних симптомів
Дослідження показують, що при наявності одночасно РХП і депресії, робота з депресивними симптомами може позитивно вплинути на одужання від розладів харчової поведінки. У дослідженні, в якому взяла участь 31 жінка у віці від 19 до 50 років з нервовою булімією і супутньої депресією, виявилося, що багато  з симптомів булімії у жінок почали зникати, коли були опрацьовані деякі симптоми депресії.
Жінки взяли участь в 16-тижневій програмі міжособистісної психотерапії, яка допомагала їм впоратися з тиснучими почуттями безнадійності, нікчемності і стресом через депресію. Коли почали зменшуватися депресивні симптоми, зменшилися і симптоми розладу харчової поведінки. До кінця лікування 77% учасниць відзначили зменшення симптомів булімії, і 34% – поліпшення симптомів обох захворювань.
Зв’язок між розладами харчової поведінки і супутньою депресією залишається складним, але якщо почати роботу з депресивними симптомами на початкових етапах лікування, результати дадуть про себе знати. Перед лікуванням РХП важливо оцінити свій стан, щоб підібрати підходящу форму терапії. Тоді ви зможете отримати комплексне лікування, яке буде враховувати всі аспекти вашої особистості.

Варіанти лікування депресії і розладів харчової поведінки
Існує безліч різних варіантів лікування для жінок, які страждають одночасно від РХП і супутньої депресії. У кожної жінки свій життєвий досвід, який впливає на прояв симптомів хвороби, тому дуже важливо підібрати той тип лікування, який буде відповідати потребам пацієнта.
Залежно від характеру і тяжкості ваших симптомів, можуть бути різні види лікування. Ось деякі з них:
Лікування в стаціонарі включає перебування в лікувальному закладі на ніч, зазвичай близько 28-30 днів, в залежності від індивідуальних потреб і прогресу. Там можна отримувати цілодобову підтримку, яка допоможе вам впоратися з пригнічуючими емоціями і нав’язливими думками через депресію і РХП.
Програма часткової госпіталізації – також відома як денне лікування, це терапія по кілька годин на день, кілька разів на тиждень. Ви не залишаєтеся на ніч, але цей тип лікування пропонує більш структуровану допомогу, ніж при традиційній амбулаторній терапії.
Деякі установи також надають інтенсивні амбулаторні програми і традиційну амбулаторну терапію. Якщо вам не потрібна чітка структура протягом усього процесу лікування, такий варіант може підійти. До поширених типів лікування розладів харчової поведінки, які поєднуються з депресією, відносяться:
Індивідуальна терапія – особиста зустріч з терапевтом дозволяє обговорити ваш прогрес в одужанні, будь-які проблеми, з якими ви могли зіткнутися під час лікування, а також ваші короткострокові та довгострокові цілі одужання.
Групова терапія – групові заняття дають можливість почути різні точки зору інших учасників і розширити коло довіри. Багато учасників групової терапії відзначають, що відчувають себе менш самотніми в процесі одужання і вчаться вибудовувати більш здорові відносини.
Важливо розуміти, наскільки індивідуальний процес одужання. Якщо ви боретеся з декількома захворюваннями, зверніться за професійною допомогою, щоб визначити тип і рівень медичної допомоги, які вам підходять.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/…/understanding-connecti…

Різноманітність, баланс і помірність. Це основні відмінні ознаки здорового харчування. Їжа повинна приносити задоволення, забезпечуючи при цьому нормальне функціонування організму. На жаль, через таких факторів, як соціальні мережі, індустрія дієти і схильність до вихваляння стрункості, способи і причини споживання їжі значно змінилися за останні роки.
Що таке орторексія

Хоча нервова орторексія ще не включена в Діагностичне і статистичне керівництво по психічних розладів (DSM), число людей, які лікуються від неї, зростає.

Про орторексію стали говорити в 1997 році завдяки лікарю Стівену Братману . Він виявив парадокс, що багато прихильників здорового харчування з одного боку відстоювали зміцнення здоров’я, з іншого – їх обмежуюча, нав’язлива поведінка привела до прямо протилежного ефекту.

Жінка з таким розладом хоче їсти тільки «хороші» продукти і виключити всі «погані» зі свого раціону. Такий підхід до їжі викликаний дихотомічний мисленням і є нездоровим. Не можна навішувати на їжу позитивні або негативні ярлики.

Як і при інших розладах харчової поведінки, все починається досить невинно і з добрими намірами. Людина починає вивчати керівництво по «здоровому харчуванню», засноване на наукових даних. Не встигаєш озирнутися, як це перетворюється в стратегію з жорсткими, не здоровими правилами і дуже обмеженим списком допустимих продуктів. Популярні словосполучення, такі як «чиста», «жива» їжа, визначають щоденний раціон.

Нав’язливе бажання чинити правильно часто посилюється прагненням до екологічності . Прийнятні продукти – ті, які не завдають шкоди навколишньому середовищу. Спочатку це може здатися здоровим підходом, але це не так.

Для підтримки гомеостазу людському організму потрібні вітаміни, мінерали, білки, вуглеводи і корисні жири. Виняток цілої групи продуктів харчування може привести до недоїдання, хвороб і навіть смерті.

Є й інший хвилюючий момент орторексії . Люди з цим захворюванням багато досліджують питання, грунтуючись на фактах, і тому дуже багато знають про продукти харчування, агрокультурі і харчуванні. Ця необхідність знати все в кінцевому підсумку виявляється шкідливою.

Людина з орторексія годинами вивчає їжу, планує харчування, шукає магазини, в яких продаються «чисті» продукти, а потім довго аналізує їх склад. Такі заняття неминуче віднімають час роботи, хобі, відпочинку, а також сім’ї і друзів. Соціальна ізоляція часто стає нормою.

Одна лише думка прийти на сімейний або дружня вечеря в ресторані, де їжа не перевірена, може викликати напад паніки. Часто єдине рішення – взяти свою їжу, що може викликати незручність і осуд оточуючих.

Жінки з орторексія часто дуже суворі, самовдоволені, і прагнуть все контролювати – вони впевнені, що їх система переконань і поведінка єдино вірні. Отже, за замовчуванням всі інші помиляються.

Жінка може довго не знати, що у неї орторексія . Однак, коли розлад харчування завдає шкоди організму, руйнує стосунки або впливає на роботу, рекомендується звернутися за лікуванням. Завдяки роботі з фахівцями жінка може відновити своє здоров’я і сформувати здорове ставлення до їжі.

 

** зверніть увагу, що хоча ця стаття адресована жінкам, орторексія і все розлади харчової поведінки зустрічаються і у чоловіків.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/orthorexia-when-eating-well-becomes-illness

Контроль пов’язаний з багатьма розладами харчової поведінки. Такий розлад харчової поведінки, як булімія часто характеризується втратою контролю, бажанням зберегти контроль, змінами навколо, які підсилюють бажання контролювати або всім перерахованим вище.

Багато емоційні і поведінкові відгуки можуть виникнути, як реакція на зміни себе, свого тіла, навколишнього, які хочеться контролювати. Тому, відпускання контролю є ключовим моментом при лікуванні розладів харчової поведінки. Для людей з нервовою булімією відпускання контролю має деякі особливості, пов’язані з цим розладом.

Що значить контроль для вас?

Перегляньте своє ставлення до контролю, змінивши своє уявлення про нього. Можливо, вам доведеться визнати, що контроль – не гарантує безпеку і кращий результат.

Розлади харчової поведінки вводять нас в оману, що якщо ми візьмемо під контроль свою поведінку, емоції, своє життя і тіло, тоді ми будемо гідні любові, успіху, схвалення і т. д. Насправді, вчепившись в контролювання, ми гальмуємо своє зростання , відступаємо перед труднощами і не живемо справжнім моментом. Але як тільки ми усвідомлюємо, що ж нас так приваблювало в почутті контролю, ми зробимо перший крок до зміни цих помилкових переконань, а слідом, і свого життя.

 

Відпустити контроль або втратити його?

Вам може допомогти думка про те, що відпустити контроль – це не те ж саме, що втратити його. Часто проблеми виникають від того, що люди бояться втратити контроль над собою і своєю поведінкою.

Насправді, відпускаючи контроль, ви не повинні будете повністю припинити контролювати аспекти свого життя. Говорячи про відпускання, ми маємо на увазі прийняття того, що ми не можемо контролювати все і завжди.

В житті будуть моменти і обставини, які нам не підвладні. Практика прийняття допомагає нам адаптуватися до цих обставин, замість того, щоб панікувати і діяти руйнівно, як в минулому, коли ми намагалися тримати все в своїх руках.

Булімія і втрата контролю

Люди з нервовою булімією використовують моделі поведінки загальні для всіх розладів харчової поведінки. Вони застосовують ці моделі, щоб впоратися з тими аспектами свого життя, які складно контролювати, наприклад, емоції, дії, тіло, навколишній світ, майбутнє, повсякденне життям.

Однак при булімії фактор контролю співвідноситься з очищенням за допомогою блювоти. Найчастіше напади переїдання і очищення трапляються, коли люди втрачають контроль над собою і своєю поведінкою.

Таким чином, відпускання контролю зв’язується з неприємною поведінкою і дискомфортом. Страх втратити контроль відчувається на рівні тіла і почуттів, і нагадує про минулі зриви.

Важливо зрозуміти, що звільнення контролю не обов’язково призводить до нездорової поведінки. Пам’ятайте, що всередині вас є сили і можливість навчитися застосовувати свої знання на благо одужання.

 

Контроль і імпульсивність

Було виявлено, що люди, які страждають на булімію, більш імпульсивні. Це ще одна перешкода на шляху до звільнення від контролю. Багато хто побоюється, що відмова від контролю зробить їх більш імпульсивними і вони «повернуться» до старої поведінки.

Імпульсивність передбачає відсутність контролю. Однак це не означає, що як тільки ви відпустите контроль, то почнете діяти рефлекторно. Подумайте про ті імпульсивні вчинки, які ви робили, але вони не дали результату. Нагадуйте собі про це, коли знову зловите себе на бажанні так вчинити.

Позбавтеся від почуття сорому

Відпускаючи контроль, вам слід попрощатися і з соромом. Сором і контроль часто йдуть рука об руку. Знаючи, що потреба в контролі небажана і засуджується, людина може відчувати сором і провину, бажаючи взяти контроль у свої руки.

Не всяке прагнення до контролю – погано, і з часом можна знайти баланс між здоровим контролем і бажанням контролювати все навколо.

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/letting-go-control-recovery-bulimia
Одужання від РХП – це, по суті, відновлення зв’язку з самим собою. Хоча розлади харчової поведінки, на перший погляд, пов’язані з вживанням їжі, вони також мають емоційне підґрунтя.
Часто розлади харчової поведінки виникають, як спосіб справитися з важкими емоціями – тривогою або сильним сумом. Тому повернення до себе і своїх почуттів сприяє одужанню.
Проходячи лікування РХП, можна зробити деякі кроки для відновлення контакту з собою. Ось п’ять порад, які можуть допомогти:
Відновіть зв’язок з емоціями
Дослідження показали, що люди з розладами харчової поведінки схильні використовувати уникнення як стратегію виживання. Це означає, що люди в більшості випадків уникають контакту зі своїми почуттями,  не проживаючи їх. Наприклад, людина гнівається на когось, але замість того, щоб висловити свій гнів безпосередньо, вона переїдає або викликає блювоту.
Якщо емоції не проживаються, це стає проблемою. Ось чому так важливо відновити контакт зі своїми почуттями під час одужання. Один з ефективних способів – ведення щоденника.
Можна вести щоденник по-різному, наприклад, малювати або писати про свої почуття. Який би спосіб ви не вибрали, ви станете краще усвідомлювати свої емоції.
Увійдіть в контакт зі своїм тілом
Розлад харчування може сильно вплинути на відносини людини зі своїм тілом. Крім негативного сприйняття тіла, багато розладів харчової поведінки, такі як очищення за допомогою блювоти або обмеження в харчуванні, призводять до розриву зв’язку з тілесними відчуттями. Така поведінка йде проти природи організму, тому потрібно зупинитися, і побути наодинці з собою.
Ви можете налагодити контакт зі своїм тілом за допомогою усвідомленості, соматичної терапії або фізичної активності, яка включає розум і тіло, наприклад, йоги. Дослідження показали, що йога допомагає увійти в контакт зі своїм тілом.
Ще один дієвий спосіб налагодити зв’язок між розумом і тілом – заново навчитися їсти. Один з поширених наслідків РХП – це втрата сигналів про почуття ситості. Прислухання і повага до  потреб свого тіла сприяє здоровим відносинам з самим собою.
Будь більш дбайливі до своїх почуттів
Складно бути в відносинах з людиною, яка засуджує або критикує. Те ж саме справедливо і для ваших відносин з самим собою під час одужання від розладу харчової поведінки. Самоспівчуття може зменшити почуття ненависті до себе. Оскільки ненависть тільки підсилює РХП, дуже важливо звести до мінімуму це почуття.
Самосспівчуття може здатися неприродним, якщо ви звикли думати про себе погано. Спостерігайте за тим, що ви говорите собі, і ставте під сумнів ці висловлювання. Наприклад, якщо ви помилилися і почали думати, що ви дурні, зупиніться, і задайте собі питання.
Невже помилка говорить про розумові здібності? Ні, все ми люди, і всі робимо помилки. Якщо вести з собою діалог, і оскаржувати негативні твердження, ви зможете стати більш співчутливими до самих себе.
Не думайте про РХП, розвивайте себе як особистість
Ви можете краще пізнати себе, якщо будете розвивати ті сфери свого життя, які не пов’язані з проблемами харчування або образом тіла. Наприклад, за допомогою хобі, освіти, кар’єри, відносин або духовних практик.
Якщо ви не знаєте, з чого почати, подумайте про те, що вам подобалося в дитинстві. Може якісь теми, які вам було цікаво вивчати, або щось, що ви любили робити? Дослідження свого дитинства – один із способів заново познайомитися з собою.

Створюйте підтримуючі відносини
Важливо мати підтримку близьких, особливо під час одужання. Друзі, члени сім’ї та лікуючі фахівці можуть вплинути на вашу думку про себе. Висловлюючи свою підтримку, турботу, співчуття вони можуть допомогти вам побудувати довірчі відносини з самим собою.

Які б способи створення кращих відносин з собою ви б не вибрали, одужання від РХП – це можливість заново відкрити себе. Це подорож до себе може бути часом важкою, але вона призведе вас до більш щасливого життя.

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/five-tips-healthier-happier-relationship-yourself-recovery-eating-disorders

Коли сором стає токсичним

Сором «виникає внаслідок саморефлексії або самосприйняття . Людина боїться або передбачає, що може викликати огиду у інших ». Відчуваючи сором, ми відчуваємо себе погано. Токсичний сором перетворюється в величезного монстра.

Токсичний сором передбачає переживання сорому протягом більш тривалого періоду часу і на більш інтенсивному, емоційно і психологічно глибинному рівні. Щоб викликати токсичний сором, не потрібно, щоб щось сталося, так як думок, що провокують його, і так досить в голові.

Токсичний сором часто буває настільки нестерпним і неприємним, що люди відчувають ще й тривогу, що сором ось-ось виникне.

Токсичний, як і звичайний сором, найчастіше виникає з пережитого досвіду і послань з дитинства. Іноді складно навіть згадати ситуацію або події, які викликали цю токсичність.

Люди, на яких токсичний сором сильно впливає, створюють свою «історію сорому». Вони програють цю історію до тих пір, поки самі не почнуть вірити в неї і дивитися на все навколо через призму їх власної недосконалості і недоліків.

Чи варто говорити про те, що цей отруйний сором глибоко укорінився в психіці й особистості людини, і може зробити його більш схильним до РХП.

 

Сором і розлади харчової поведінки

Існує багато досліджень сорому і розладів харчової поведінки, і, увага, спойлер , ці два явища дуже пов’язані між собою.

Дослідження не тільки показали нам, що сором і розлади харчової поведінки пов’язані один з одним, але і те, що існують свої особливості, залежно від типу сорому і діагнозу РХП.

Сором часто ділять на дві категорії – внутрішній і зовнішній.

Внутрішній сором – це «те, як людина бачить або оцінює себе сам», а зовнішній сором – це «те, як людина думає, люди бачать його».

Обидва типи сорому були провісниками розладу харчової поведінки. При цьому, зовнішній сором є однозначним предиктором нервової анорексії, а внутрішній сором – нервової булімії.

Дослідники також вивчили концепцію, відому як тілесний сором – це сором, пов’язаний зі сприйняттям тіла самою людиною або іншими. Виявилося, що він є сильним предиктором РХП.

Тілесний сором також поділяється на два типи – наявний і передбачуваний.

Наявний тілесний сором залежить від розміру тіла людини в даний момент, а передбачуваний описує сором «який людина буде відчувати, якщо набере вагу».

Отже, у нас є спільний сором, який може бути внутрішнім або зовнішнім, і тілесний сором – вже наявний або передбачуваний. Він також може бути внутрішнім або зовнішнім.

Сором лише посилює тяжкість РХП, а «після тривалого переживання сорому розлади харчування проявляються сильніше, ніж зазвичай».

Глибинне дослідження цього питання говорить нам про те, наскільки це важливо для розуміння патології РХП.

Тепер, з огляду на, що токсичний сором засвоюється і впроваджується в особистість людини на набагато більш інтенсивному рівні, ніж загальний сором, можна припустити, що токсичний сором також пов’язаний з розладами харчової поведінки.

Дослідження цієї теми не було масштабним. Однак було зроблено досить, щоб показати, що сором і РХП пов’язані один з одним.

 

Зцілення токсичного сорому

Потрібно провести велику внутрішню роботу, щоб впоратися з токсичним соромом, так як це система вірувань, на якій багато будували своє життя роками.

«Чим більше самоспівчуття людина проявляє, тим швидше, вона зможе перервати зв’язок між токсичною соромом і патологією харчового розладу.

Самоспівчуття діє як форма самостійної турботи і може навчити змінювати не тільки почуття і переконання, пов’язані із соромом, а й помилкові думки і переконання, пов’язані з собою і тілом.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/toxic-shame-eating-disorders

Приступоподібне переїдання вважається серйозним, небезпечним для життя, але виліковним розладом харчової поведінки. У Сполучених Штатах воно є найбільш поширеною формою РХП, і зустрічається в три рази частіше, ніж анорексія та булімія разом узяті.

Приступоподібне переїдання полягає в тому, що періодично людина з’їдає велику кількість їжі, втрачаючи над собою контроль.

Епізоди переїдання можна описати наступними характеристиками:

  •  – Швидкість вживання їжі вище, ніж зазвичай
  •  – Після виникає неприємне відчуття переповненості шлунку
  •  – Вживання великої кількості їжі, навіть коли не голодний
  •  – Через збентеження людина їсть на одинці
  •  – Після переїдання з’являється почуття відрази, депресії або сорому

При приступоподібному переїданні такі епізоди трапляються, як мінімум, раз на місяць протягом трьох місяців, при цьому без компенсаторної поведінки (наприклад, очищення за допомогою блювоти), як це спостерігається при інших розладах харчової поведінки, наприклад при булімії.

 

Приступоподібне переїдання та опрацювання емоцій

Одним із симптомів, пов’язаних з приступоподібним переїданням, є ускладненість оброблення емоцій, яка виражається у вигляді:

  •  – Складнощі визнання, розпізнавання, прийняття і розуміння власних емоцій
  •  – Імпульсивних діях
  •  – Складнощі переживання негативних емоцій (таких як смуток, самотність, занепокоєння, вина і сором)
  •  – Складнощі в регуляції власних емоцій

У недавньому дослідженні, проведеному Monell , Clinton & Birgegård (2020), було виявлено, що у людей, які страждають від нападів переїдання, і мають проблеми в розумінні емоцій, – більш низька самооцінка. Їм складніше ставитися до себе по дружньому, з прийняттям та  розумінням.

Вони також схильні більш жорстко і вороже регулювати свої емоції, що нагадує самокритику і дезадаптивний перфекціонізм . Це дуже схоже на ті труднощі, які відчувають люди з розладом харчової поведінки, і часто є частиною циклу «переїдання-дієта», який вкорінює приступоподібне переїдання.

Крім того, дослідники виявили, що в цілому складності в обробленні емоцій були пов’язані з більш серйозними проблемами з тілом, формами і вагою, які часто зустрічаються у людей з РХП.

 

Як труднощі опрацювання емоцій можуть сприяти розвитку і підтримці приступоподібного переїдання

Часто люди з приступоподібним переїданням залучаються до цикл «переїдання-дієта», який лише посилює розлад. В рамках цього циклу людина може відчувати складні емоції, такі як занепокоєння, вина або сором.

Вважається, що саме неможливість впоратися з цими складними емоціями, змушує людину повертатися до переїдання. Це спосіб заспокоїтися, відволіктися або придушити свої емоції, іншими словами, впоратися з негативними переживаннями цього циклу.

Цикл «переїдання-дієта» часто починається з дієти (або обмеженого споживання «поганих» продуктів). Хоча це обмеження може привести на початку до  почуття задоволення, потім люди все одно відчувають тягу до їжі, оскільки тіло повинно підтримувати гомеостаз.

Наші тіла не хочуть терпіти недостачу, тому вони дають нам знати, що нам потрібна різноманітна їжа, посилаючи сигнали голоду: відчуття порожнечі в шлунку, бурчання в животі, головний біль, сварливість або «злість від голоду», відсутність енергії, млявість / слабкість. Ми починаємо відчувати тягу до їжі і не можемо думати ні про що інше.

Однак ця стурбованість їжею і тяга до неї – всього лише наше тіло, яке виконує свою роботу. Коли людина намагається дотримуватися обмежувальної дієти, це призводить лише до пригнічуючої тривоги. В кінцевому підсумку, щоб «позбутися» або врегулювати це занепокоєння, людина переїдає, що і призводить потім до складних емоціям, таких як провина, сором, розчарування або смуток.

Щоб «врегулювати» ці емоції людина повертається до дієти або обмеження «поганої» їжі. При цьому продовжуючи цикл «переїдання-дієта».

Давайте визнаємо складність цього циклу. Розвиток і зміцнення приступоподібного переїдання – це не тільки проблема опрацювання емоцій. Існує безліч біологічних, психологічних і соціально-екологічних факторів.

Біологічні чинники включають в себе гормони, які беруть участь в регуляції голоду та ситості в спробі зберегти гомеостаз, ознаки голоду і фізіологічну депривацію через обмеження або дієти.

До психологічних факторів відноситься схильність до суворої самокритики і дезадаптивного перфекціонізму . Сюди ж відноситься поділ продуктів на «хороші» і «погані» і критику за те, що з’їли «погані» продукти, а також почуття позбавлення певних продуктів.

До соціально-екологічних факторів належить виховання в культурі «дієти», страх осуду через зайву вагу і дефіцит продуктів харчування.

Хоча цей цикл може виглядати по-різному для всіх (біологічні, психологічні і соціальні чинники навколишнього середовища кожної людини є унікальними), цей цикл «переїдання-дієта» і труднощі з обробкою емоцій зазвичай характерні для тих, хто бореться з переїданням.

 

Рішення проблеми з опрацюванням емоцій за допомогою лікування нападів передання

Один із способів вийти з циклу «переїдання-обмеження» – навчитися ефективно опрацьовувати емоції. Емпіричні підходи до лікування, такі як когнітивно -поведінкова терапія і діалектико- поведінкова терапія, спрямовані на виявлення взаємозв’язку думок, емоцій і поведінки.

Вони також допомагають людям навчитися зменшувати напади переїдання, одночасно справляючись з важкими емоціями (наприклад, з тривогою і виною), позбавляючись від тривожних подій і досліджуючи власні психічні стани.

Інші підходи, такі як психодинамічна і міжособистісна терапія, можуть допомогти людям вивчити зв’язок між емоціями і поведінкою щодо їжі, а також зрозуміти, як відносини всередині і зовні терапії впливають на симптоми нападів переїдання.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/binge-eating-disorder-difficulties-processing-emotion

Незважаючи на те, що нервова орторексія (НО) не була офіційно визнана «розладом харчової поведінки», вона стала досить відомою. Вона характеризується одержимістю «здоровим» харчуванням, і до неї схильні приблизно від 21 до 57,6% людей в Сполучених Штатах.
Було проведено велику кількість досліджень симптомів «офіційних» діагнозів розладу харчової поведінки, таких як нервова анорексія, нервова булімія або переїдання.
Одним з поширених симптомів, який виділяється у всіх цих випадках, є алекситимія – складність у визначенні, описі і регулювання своїх емоцій. Нещодавно було проведено дослідження з метою дізнатися, чи відчувають люди з орторексією подібні симптоми.

Алекситимія
Це слово цікаво звучить і включає в себе багато. Буквально перекладається як «немає слів для почуттів» і використовується для опису людей, які відчувають нездатність ідентифікувати або виразити словами свої почуття.
Зазвичай, це можна спостерігати у людей з психосоматичними проблемами, тривожними розладами, які вживають психоактивні речовини, але це не універсальний синдром. Існує спектр алекситимії. Таким чином, деякі люди можуть бути більш схильні до симптомів, ніж інші.

Основні симптоми алекситимії:
1. «Важко ідентифікувати почуття і відрізнити їх від тілесних відчуттів (наприклад,« У мене є почуття, які я не можу повністю ідентифікувати».)
2. Труднощі в спілкуванні або описі емоцій іншим людям (наприклад, «Мені важко знайти правильні слова для своїх почуттів».)
3. Стиль мислення орієнтований зовні (наприклад, «Я віддаю перевагу поговорити з людьми про їх повсякденну діяльність, а не про їхні почуття».) ».

Алекситимія та орторексія
Незважаючи на те, що алекситимія зазвичай спостерігається у людей з розладами харчової поведінки, досліджень про її потенційної зв’язку з орторексія раніше не було. Щоб дізнатися про їх можливий взаємозв’язк, дослідники проаналізували результати опитування 196 осіб по 4 анкетами, які учасники проходили в наступному порядку:
1. Тест Оrto-15: 15-бальна шкала, яка розпізнає симптоми нервової орторексії.
2. Торонтський Алекситимічна Шкала (TAS-20): шкала з 20 пунктів, яка визначає наявність симптомів алекситимії.
3. Тест ставлення до прийому їжі (EAT-26): опитувальник з 26 пунктів, який оцінює симптоми і особливості розладів харчової поведінки.
4. Шкала складності регуляції емоцій (DERS-16): шкала з 16 пунктів, яка вимірює регуляцію емоцій.

Результати
Результати опитувань підтвердили гіпотезу дослідників – труднощі з регулюванням і визначенням емоцій значно пов’язані з симптомами нервової орторексії.
Крім того, «у людей з високою схильністю до орторексії на відміну від людей з низькою схильністю, більше труднощів з визначенням і прийняттям своїх почуттів, їм складніше пручатися імпульсам, діяти цілеспрямовано, і знаходити правильні рішення, коли вони засмучені.
Однак не було доведено, що труднощі в описі емоцій пов’язані з симптомами орторексії.
Дослідники «припускають, що орторексія може використовуватися як стратегія подолання стресу для контролю над ситуацією в учасників зі слабкими здібностями регуляції емоцій».
Залишається сподіватися, що в подальшому буде проведено більше досліджень на тему нервової орторексії, що і допоможе визначити, чи достатньо у нервової орторексії симптомів, щоб «офіційно» її класифікувати як розлад харчової поведінки.

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/…/orthorexia-processing-…

Зворотний бік надмірної дієти, фізичних вправ і розлади харчової поведінки
Ми вже давно знаємо, що суворі дієти або голодування можуть викликати розвиток розладів харчової поведінки. За даними Національної асоціації РХП, дослідження серед підлітків 14-15-років в 2016 році показало, що у тих, хто дотримувався навіть помірної дієти, ймовірність розвитку розладу харчової поведінки в п’ять разів вище, ніж у тих хто  не дотримувався дієти. А у тих, хто сидів на суворій дієті, цей показник в 18 разів вище.
Культура дієти всюди, і для того, щоб відчути на собі її вплив не потрібно навіть знаходиться поруч з тими, хто притиримується  дієти. Зрештою, ця індустрія налічує 66 мільярдів доларів, і не так-то легко відмовитися від ідеалів стрункості.
Дієта – найбільш важливий предиктор розладу харчової поведінки. У тому ж дослідженні 2016- го року було встановлено, що дієта приводила до збільшення маси тіла і кількості випадків переїдання у підлітків. Звички, сформовані в юному віці, часто складніше зламати, особливо коли у людини ще немає соціальних і емоційних ресурсів для розуміння факторів ризику.

Хоча пристрасть до тривалої дієти вже давно пов’язано з розвитком розладів харчової поведінки, мало людей усвідомлює, що надмірні фізичні навантаження можуть мати ті ж наслідки.
У той час як переваги дієти можна поставити під сумнів, фізичні вправи прийнято вважати дуже корисними для здоров’я. Починаючи від профілактики раку до підвищення енергії і настрою, поліпшення артеріального тиску і т.д. фізичні вправи вважаються панацеєю від усіх хвороб.
Але, що їм не можна приписати – це значну втрату ваги. Коли фізичної активності стає більше, збільшується споживання калорій і час відпочинку для відновлення. Таким чином, не виникає дефіциту калорій, необхідного для втрати великої ваги.
Але це часто не враховують багато людей, які хочуть скинути вагу. Як визначити, чи є у вас або ваших близьких схильність до надмірних фізичних навантажень? Як правило, це пов’язано з мотивацією займатися спортом, а не з кількістю тренувань.

Слід звернути увагу на такі ознаки:
• тренування «в таємниці»
• заняття спортом з метою заробити право поїсти
• дискомфорт від відсутності активності
• сильна дратівливість, депресія або занепокоєння при відсутності тренувань
• обмеження в контактах з близькими людьми
• важкі тренування, незважаючи на травму або хворобу

Надмірні фізичні навантаження були пов’язані з низкою розладів харчової поведінки,  але цей симптом більш поширений серед страждаючих нервовою анорексією. Згідно з дослідженням,  від 37% до 54% ​​пацієнтів з нервовою анорексією навантажують себе непомірними тренуваннями, намагаючись знизити вагу.
В іншому дослідженні пацієнт так висловився про фізичні навантаження:  «До того, як я прийшов лікуватися, я сідав тільки, щоб поїсти.  В інший час я відчував,  що не заслуговую просто сидіти на місці.  Мені було важко розслабитися …  Я змушував себе займатися спортом …

Особливо це проблема спортсменів, які повинні підтримувати форму, щоб досягти успіху у своїй справі. В опитуванні серед спортивних тренерів коледжу, виявилося, що 91% з них хоч раз тренували спортсменок з розладом харчової поведінки.
У п’ятому виданні Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів (DSM-5) надмірні фізичні навантаження не включені в список діагнозів. Те ж стосується поняття, що зустрічається серед спортсменів з РХП, – «атлетичної анорексії». У будь-якому випадку, наслідки можуть бути небезпечними.

Що можна зробити, щоб допомогти запобігти розладу харчової поведінки
Деякі медичні працівники стверджують, що важливо офіційно визнати надмірні фізичні навантаження поширеним симптомом РХП, і дати трансдіагностичне визначення того, де проходить межа між користю для здоров’я і шкодою.

Оскільки здорове харчування і помірні фізичні вправи, по суті, корисні, як визначити, де проходить ця межа?
Зверніть увагу на попереджувальні знаки – будь то у вас або тих, хто поруч з вами. Всі ці заповнення щоденників харчування або активності, постійне використання додатків для відстеження прийому їжі або аналіз тренувань – не дуже корисні. Оскільки в погоні за задоволенням від результатів, не береться до уваги ваше самопочуття. Тривале проведення часу в соціальних мережах в пошуку уявної досконалості – ще одна ключова проблема.
З правильної допомогою, людьми та лікуванням, ви зможете, нарешті, відмовитися від нав’язливих дієт і виснажливих тренувань.

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/…/thin-line-between-diet…

Відносини людей з їжею можуть бути складними, і у деяких порушення харчування пов’язане з минулими пережитими травмами. Розуміння зв’язку між розладом харчової поведінки і травмою важливо для визначення причини розладів харчової поведінки.

 

Зв’язок між розладом харчової поведінки і травмою

Є багато неправильних уявлень про розлад харчування, одне з яких в тому, що розлади харчової поведінки виникають просто через тиск агресивної культури дієти. І хоча повсюдні ідеали «стрункості», безумовно, можуть грати роль в розвитку РХП, іноді його поява може бути спробою заповнити порожнечу, внаслідок надзвичайно болючого або лякаючого досвіду.

Численні дослідження показують зв’язок між травмою і розладами харчової поведінки. За словами доктора медицини Керолін Кокер Росс, розлади харчової поведінки найчастіше зустрічаються у людей, які перенесли травму: у третини жінок з нервовою булімією, і 20% з приступоподібним переїданням, спостерігаються також ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Дослідження, проведене в 2018 році, показало, що студенти, які пережили травмуючу подію, стали вдаватися до переїдання, очищення за допомогою блювоти, а також до інших розладів харчової поведінки, щоб уникнути думок про неприємні спогади.

В ході дослідження з’ясувалося, що 74% студентів пережили, принаймні, одну травму протягом свого життя. Це могло бути сексуальне насильство, жорстоке поводження в дитинстві або ж вони мало не потонули. Трохи більше половини (52%) студентів з РХП мали також симптоми посттравматичного стресу (ПТС).

Численні дослідження також пов’язують травматичний досвід з розладами харчової поведінки у жінок-ветеранів війни. Жінки-ветерани, які перенесли військову сексуальну травму, більш схильні до виникнення у них анорексії, булімії або переїдання, ніж ті, у яких не було такої травми. Жінки, які зазнали інші види травм: жорстоке поводження в дитинстві, фізичне та сексуальне насильство, військову травму, також мали підвищену схильність до розладів харчової поведінки.

 

Роль харчування в переживанні травми

Здається, що розлади харчової поведінки і стани, пов’язані з травмою, такі як ПТСР, не мають нічого спільного, однак, вони тісно взаємопов’язані. Коли відбувається травмуюча подія, у людини можуть виникнути нав’язливі думки, спогади або кошмари про пережите. Такі люди можуть також страждати від всеосяжного почуття порожнечі, яку не вдається заповнити.

За словами доктора Керолін Росс, розлад харчової поведінки часто допомагає людям впоратися з наслідками травм, які руйнують їх повсякденне життя. Переїдання може бути способом заповнити наростаючу емоційну порожнечу, а примусова блювота способом «позбавити» тіло від негативних спогадів, думок або почуттів.

В інтерв’ю 2017 го року для Національної асоціації по боротьбі з розладами харчової поведінки доктор Росс сказала: «Логічно, ми розуміємо, що неможливо заповнити емоційну порожнечу їжею і позбутися від небажаних почуттів, спогадів або симптомів, спустошивши шлунок. Проте, обидва ці способи допомагають пацієнту впоратися з симптомами ПТСР або з невирішеною (і, можливо, підсвідомою) травмою».

Розуміння першопричини РХП в житті людини важливо для ефективного і тривалого лікування. Коли імпульс до розладу харчування викликаний травмою, пацієнту важливо лікуватися як від травми, так і від розладу харчової поведінки.

 

Травма-сфокусоване лікування розладів харчової поведінки

Не всі люди з розладом харчової поведінки отримали травму. Кожна людина має унікальну особисту історію, яка впливає на те, як протікає її розлад харчової поведінки. Ось чому так важливо звертатися за допомогою до професіоналів, які розуміють, що лікування від розладу харчової поведінки для кожного буде різним.

Для тих, хто пережив травму або в минулому піддавався жорстокому поводженню або приниженню, важливо також вилікуватися від травми під час терапії розладів харчової поведінки.

Ці два стани часто взаємопов’язані, тому досвід лікування повинен бути спрямований на одужання людини в цілому.

Орієнтований на травму підхід до лікування розладів харчової поведінки може допомогти вам або вашим близьким пережити будь-які минулі травми, і справлятися з імпульсом до розладу харчової поведінки.

Розлад харчової поведінки є складним захворюванням, викликаним безліччю факторів. Виявлення корінних причин, що спонукають людину до порушення харчування, може допомогти почати вести більш здорове і повноцінне життя.

 

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/…/trauma-connects-disord…

Один чоловік погано почував себе на роботі, тому повернувся додому раніше, ніж звичайно. Там була його дружина, з якою вони вже багато років у шлюбі. Він безшумно відчинив двері і виявив, що дружина блює над раковиною. Вона робила так і до того, як вони вступили в шлюб 30 років тому. Зараз вона в групі людей середнього віку з булімією. Вона заперечувала проблему, боячись зізнатися самій собі, що у неї булімія. І такі історії відбуваються часто.

 

Люди середнього віку з булімією – Прихована епідемія

Згідно з новими статистичними даними, тисячі жінок середнього віку страждають від розладів харчової поведінки, пов’язаних з нещасливим дитинством, сексуальним насильством, розлученням, фінансовими проблемами і важкими втратами в середині життя.

У новому дослідженні, проведеному Університетським коледжем Лондона, було опитано 5300 британок у віці від 40 до 50 років. Виявилося, що 15 відсотків жінок страждали від розладів харчової поведінки в певний момент свого життя і три відсотка протягом минулого року. При цьому майже у кожної 100-ой респондентки у віці від 15 до 30 років діагностували РХП, про який вони замовчували.

Це дослідження перше в своєму роді вивчає поширеність проблеми серед жінок 50 і 60 років, наочно ілюструючи, що розлади харчової поведінки зачіпають не тільки молодь.

 

Розладами харчової поведінки хворіють не тільки молоді

Широко поширена думка, що розлади харчової поведінки є захворюванням молоді, і це правда, багато з них страждають від анорексії, булімії і переїдання.

Однак, згідно з дослідженням Національної асоціації нервової анорексії і пов’язаних з нею розладів (ANAD), молодь продовжує рости, але в процесі росту і розвитку лише 50 відсотків з них одужують від розладів харчової поведінки.

«Багато респонденток розповіли нам, що на інтерв’ю вони вперше заговорили про свої проблеми з харчуванням. Ось чому так мало випадків, коли жінки звертаються за допомогою з цією проблемою», – говорить провідний автор Надя Мікалі з Університетського коледжу Лондона і Департаменту психіатрії в Медичній школі Ікан в Маунт Сінай, Нью-Йорк.

«Можливо, жінки не можуть отримати потрібної медичної допомоги або стикаються з некомпетентністю серед медичних працівників».

Люди з розладами харчової поведінки, поділяються на три категорії:

  1. Вони живуть з цим вже десятки років. І це найпоширеніший сценарій.
  2. Вони одужали, але з різних причин розлад харчової поведінки поверталося знову.
  3. Розлад харчової поведінки стався в житті пізніше звичайного.

 

Кількість людей середнього віку з булімією і розладами харчової поведінки зростає

Хотілося б вірити, що розлади харчової поведінки припиняються в дорослому житті, але статистика показує, що це не так. Згідно Центру лікування розладів харчової поведінки в Пенсільванії Renfrew, кількість людей середнього віку з булімією або іншими розладами харчової поведінки збільшилася на 42 відсотки в період з 2001 по 2010 рік.

Жінки середнього і старшого віку продовжують мати проблеми зі сприйняттям і прийняттям свого тіла. У дослідженні, опублікованому в Міжнародному журналі розладів харчової поведінки, було опитано майже 2000 жінок у віці 50 років і старше.

Більше 70 відсотків з них в даний час намагаються схуднути, і 80 відсотків жінок відзначили вплив ваги і форми на їх самооцінку.

Більше 10 відсотків цих жінок мали ознаки розладів харчової поведінки.

Сьогодні в Сполучених Штатах проживає 53 мільйони жінок віком 50 років і старше.

Провідна дослідник Синтія Булик, професор з розладів харчової поведінки в Університеті Північної Кароліни і Центрі передового досвіду в області розладів харчової поведінки, порівнює менопаузу з статевим дозріванням, оскільки жінки стикаються з фізичними та емоційними змінами.

Жінки в постменопаузі зазнають гормональних зміни і мають тенденцію набирати вагу. І як їм бути з цим в сьогоднішньому суспільстві, яке оспівує молодість і красу?

 

Середина життя – це час змін, коли виникають розлади харчової поведінки

Середина життя – це свого роду час змін. Так, ці люди більше не переходять в середню школу або в коледж, коли зазвичай починаються розлади харчової поведінки, але це роблять їхні діти.

Їм потрібно звикнути до сімейного життя, коли діти покидають будинок. Вони бачать, як їхні батьки старіють. Криза середнього віку, не концептуальна випадковість.

Як тільки ми визнаємо, що дорослі середнього віку можуть страждати від розладів харчової поведінки, ми повинні будемо навчитися допомагати їм. Багато людей середнього віку не лікуються від розладів харчової поведінки, тому що це прийнято вважати проблемою молоді.

Літнім людям соромно зізнаватися в булімії в їхньому віці, але ми повинні дати їм зрозуміти, що в цьому немає нічого незвичайного, навіть якщо суспільство ще до цього не звикло.

Дослідження показують, що раннє втручання при анорексії, булімії і переїданні покращує шанси на одужання. Лікування дорослих з хронічною булімією і іншими розладами харчової поведінки, може бути важким, тому що поведінка вкоренилося в їхній свідомості.

З іншого боку, люди середнього віку, які страждають розладами харчової поведінки це часто матері, батьки, чоловіки, дружини, працівники – від них залежать інші люди. Їх одужання не тільки допомагає їм відчувати себе краще, але і приносить користь всім, хто знаходиться поруч.

 

Особисті обов’язки можуть перешкодити звертатися за допомогою

Ще однією проблемою для людей, що надходять на лікування, є особисті обов’язки, які у молоді можуть бути відсутніми, наприклад, робота на повну ставку, будинок, діти, про яких потрібно дбати.

На щастя, є багато варіантів лікування, крім стаціонарних, якщо випадок не критичний. Це може бути часткова госпіталізація (по 8 годин кожен будній день); інтенсивне амбулаторне лікування (по кілька днів на тиждень або по кілька годин протягом усього тижня); звичайне амбулаторне лікування (регулярні зустрічі з особовим терапевтом, дієтологом і будь-якими іншими необхідними спеціалістами).

 

Люди середнього віку менш стійкі до розладів харчової поведінки.

Розлади харчової поведінки є самим смертельно небезпечним психічним захворюванням. Захворювання завдає шкоди тілу, збільшуючи його до небезпечних меж. Молодий організм краще справляється з РХП через свою стійкості в силу віку.

Голодування, переїдання і блювання впливають на роботу серця і шлунково-кишкового тракту. Невпорядковане харчування викликає дисбаланс гормонів, що може призвести до остеопорозу. Часта блювота і недоїдання погіршують стан зубів. Ці проблеми стають більш явними у випадку зі старшими людьми, оскільки їх організм менш витривалий.

За статистикою 78 відсотків смертності від анорексії – це жінки похилого віку, а середній вік жінок, що вмирають від цієї хвороби 69 років.

Однак, ці статистичні дані дозволяють нам допомагати тим, хто занадто довго залишався в тіні. Ми можемо дати їм надію на одужання.

Чим більше людей середнього віку з булімією або іншими розладами харчової поведінки дізнаються про проблему, тим більше ефективних варіантів лікування ми зможемо їм надати. Ніколи не пізно отримати допомогу, яку ви заслуговуєте.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/…/bulimia-nervosa-in-the…

У НАШОЇ БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ РОЗЛАД ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ. ЯК ЦЕ ПОВ’ЯЗАНО З ГОЛОВНИМ МОЗКОМ?

Хоча люди з розладами харчової поведінки і зазнають труднощів з нормальним харчуванням, це є тільки частиною проблеми. Розлади харчової поведінки – це розлади, які впливають на мислення, настрій, поведінку і відносини. На сьогоднішній день ми переконані в тому, що проблема частково пов’язана з тим, як наш мозок обробляє інформацію про навколишнє середовище і власне тіло.

 

ЧИ МОЖНА УСУНУТИ ЦЮ ПРОБЛЕМУ?

Так. При наданні відповідної допомоги з боку фахівців і членів сім’ї дані проблеми з обробкою інформації можуть бути враховані і змінені на краще – і навіть повністю нормалізовані. Мозок на диво гарний в навчанні і розвитку в умовах підтримуючого середовища, тренування навичок, психотерапії і гарного фізичного здоров’я. Більш того, багато рис, які роблять людину уразливою по відношенню до розладу харчової поведінки, дуже корисні і цінні для нього в процесі одужання і підтримки здоров’я.

 

ЩО НЕ В ПОРЯДКУ З МОЗКОМ, КОЛИ У ЛЮДИНИ РОЗЛАД ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ?

Наші знання розширюються в міру того, як ми отримуємо більше інформації про функціонування та розвиток мозку. Найчастіше юнак або дівчина з раннього дитинства володіють певними особливостями, які не стосуються їжі або харчування, але є ранніми ознаками уразливості до розладу. Озираючись у минуле, більшість сімей згадають, що пацієнт навіть в молодшому дитячому віці володів однією або декількома з наступних рис: тривожність, чутливість, схильність до нав’язливості, перфекціонізм, імпульсивність, труднощі з заспокоєнням. Ці особистісні риси можуть вказувати на відмінності у функціонуванні мозку, які піддають молодих людей до особливому ризику розвитку розладів харчової поведінки.

Також можуть бути присутніми відмінності в тому, як мозок деяких молодих людей реагує на недостатнє харчування. На жаль, якщо ці індивіди перестають їсти достатньо для того, щоб забезпечити потреби зростання або рівень активності, обмеження харчування може привести їх до значних змін в мозку. Після запуску останніх юнакові чи дівчині може бути важко «прийти в норму» без сторонньої допомоги. У зв’язку з тим унікальним способом, яким мозок і тіло людини реагують на обмеження харчування, чим довше вони недостатньо харчуються, тим важче стає знову харчуватись нормально. У деяких молодих людей також запускається цикл відкладання прийомів їжі, переїдання і очищення.

Вчені поки що не мають відповідей на всі питання, але прийнято вважати, що розлади харчової поведінки пов’язані з порушеннями в провідних шляхах головного мозку. Можливі кілька варіантів неправильного функціонування, але відомо, що задіяні провідні шляхи, що відповідають за настрій, емоції, винагороду, пам’ять, страх і увагу.

Підлітково-юнацький вік – час колосальних фізичних, емоційних і соціальних змін, а також розвитку в бік здобуття незалежності. Для тих, хто має проблеми з негнучким мисленням або контролем спонукань, цей перехідний період може бути пов’язаний з особливими труднощами. Це може перетворити підлітковий вік в період уразливості, коли нормальний розвиток мозку може бути порушено. Така вразливість вимагає невідкладного і як можна більш раннього звернення до порушеної поведінки і мислення, щоб уникнути складнозворотних змін в мозку, які можуть призвести до  довічних наслідків для мислення, почуттів і поведінки індивіда.

 

ЗВІДКИ МИ ПРО ЦЕ ЗНАЄМО?

Останні дослідження з використанням методів нейровізуалізації, когнітивного тестування і вивчення роботи нервових клітин головного мозку задіяли нові технології для того, щоб виявити деякі з ключових мозкових механізмів, провідних шляхів та хімічних сигналів (нейромедіаторів), що лежать в основі розладів харчової поведінки. У той час як індивідуальних шляхів розвитку розладів харчової поведінки безліч і вони можуть відрізнятися у різних людей, основні подібності в мисленні і поведінці, які спостерігаються у пацієнтів з РХП, очевидно, вказують на схожі мозкові порушення.

 

ЧОМУ МОЯ ДИТИНА НЕ РОЗУМІЄ, ЩО ЦЕ ХВОРОБА?

Сім’ям дуже важливо розуміти, що їх близька людина перебуває в зміненому стані, навіть якщо в іншому вона здається досить ясно і тверезо мислячою. Мозок – це складна мережа, що складається з різних систем, і одна з них може неправильно функціонувати, не зачіпаючи при цьому інші. Людям з порушеною харчовою поведінкою часто вдається отримувати відмінні оцінки в школі і добре справлятися зі своєю роботою. Нерідко пацієнти люто сперечаються з приводу причин своєї поведінки, будучи переконаними в тому, що їм не потрібно їсти, набирати вагу або починати лікування. Це недостатнє усвідомлення часто покращується в процесі лікування.

 

ЧОМУ ПАЦІЄНТИ ПЕРЕКОНАНІ В ТОМУ, ЩО У НИХ Є ЗАЙВА ВАГА, ЯКЩО НАСПРАВДІ ЦЕ НЕ ТАК?

Переживання себе «товстим», мабуть, найбільш загадковий симптом розладів харчової поведінки, до цього часу залишається мало вивченим. При тому що соціокультурний вплив імовірно грає певну роль, що стосуються образа тіла,  симптоми настільки стійкі   навіть у осіб, які страждають на нервову анорексію,  з вкрай зниженою вагою, що це викликає питання про можливу біологічної причини розладів. Те, наскільки великими ми себе почуваємо, залежить не тільки від наших фізичних відчуттів, але і від наших переконань, спогадів і емоцій. Можливо, ця інформація неправильно обробляється мозком. Дійсно, останні нейровізуалізаційні дослідження найчастіше вказують на змінену роботу тім’яної і суміжних з нею областей головного мозку, які, як відомо, регулюють сприйняття тіла.

Останні роботи, присвячені тому, як пацієнти з розладами харчової поведінки відчувають температуру тіла і серцебиття, також вказують на проблеми зі сприйняттям власного тіла, що може вносити певний внесок в розлад.

На сьогоднішній день відносно мало досліджень було присвячено можливого біологічному вкладу у формування образу тіла у людей з РХП, таким чином, в цій області залишається більше запитань, ніж відповідей.

 

ЯК ВИ УСУВАЄТЕ МОЗКОВІ ПОРУШЕННЯ ПРИ РОЗЛАДАХ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ?

Мозок невпинно навчається і змінюється. Відновлення здорового харчування і ваги поряд з психотерапією, розвитком навичок і підтримуючим середовищем можуть сприяти ослабленню або зникнення симптомів порушеної харчової поведінки.

Хоча багато основних рис, що властиві з дитинства, наприклад, перфекціонізм або тривожність, можуть як і раніше існувати після одужання, вони часто контрольовані, або ж піддаються корекції за допомогою певного різновиду психотерапії або медикаментозного лікування.

У деяких випадках, особливо у осіб з нервовою булімією, ліки можуть сприяти одужанню. Хороші новини полягають в тому, що більшість пацієнтів з розладами харчової поведінки, навіть у досить важких випадках, можуть зцілитися і вести надалі здорове та  плідне життя. Чим більш раннім буде втручання, тим вищі шанси на успіх, але надія на успішне одужання є завжди.

 

ІСНУЄ ДЕКІЛЬКА ВИДІВ РОЗЛАДІВ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ. ЧИ ПРИЙМАЮТЬ УЧАСТЬ ПРИ ЦЬОМУ РІЗНІ МОЗКОВІ ПОРУШЕННЯ?

На сьогоднішній день це питання обговорюється. Нам відомо, що існує взаємозв’язок між різними розладами харчової поведінки, оскільки з плином часу високий відсоток людей «перетинає кордон» між ними. Очевидно, що при всіх розладах харчової поведінки задіяні аналогічні області мозку, але, в той же час, в цьому швидше за все беруть участь різні механізми і провідні шляхи. Дослідження того, як взаємопов’язані різні розлади, поки що знаходяться на початковому етапі. На даний момент нам відомо про зміни в мозку при нервової анорексії більше, ніж про зміни при інших розладах.

 

ЯКІ ЧАСТИНИ МОЗКУ ЗАДІЯНІ ПРИ РОЗЛАДАХ?

Особливий інтерес, особливо в разі нервової анорексії, представляють два провідних шляхи головного мозку. Це лімбічний і когнітивний шляхи. Обидва впливають на апетит, емоції і мислення. Лімбічний шлях включає кілька областей головного мозку, в тому числі мигдалевидне тіло, острівкову долю, вентральну частина смугастого тіла, вентральні зони передньої поясної кори (ППК) і орбітофронтальну кору (ОФК). Ці області, як передбачається, допомагають людям помічати те, що є важливим і винагороджуючим, і відповідним чином на це реагувати.

Когнітивний шлях бере участь в рішенні про те, на що звернути увагу, як побудувати плани, чого уникати і яким чином себе контролювати. У цій мережі задіяні такі частини мозку: гіпокамп, спинні зони передньої поясної кори (ППК), дорсолатеральна префронтальна кора (ДЛПФК) і тім’яна кора. Наприклад, дослідження по візуалізації мозку показали, що баланс між цими шляхами у людей з нервовою анорексією обмежувального типу може відрізнятися, таким чином, вони будуть схильні турбуватися про планування, самоконтроль та довгострокові наслідки, відчуваючи труднощі з насолодою найближчими винагородами.

Ми знаємо, що голодування і втрата ваги мають потужний вплив на тіло і мозок. Недостатнє харчування впливає на здатність мозку думати, керувати емоціями і обробляти інформацію, що виходить від навколишнього середовища. Виснаження часто підсилює особистісні риси і образ мислення, властиві людині. Недостатнє харчування може привести до змін у розвитку мозку навіть після того, як людина відновив нормальне харчування і вагу. Нам також відомо, що мозок реагує і впливає на гормональну і інші системи організму, які отримують недостатнє харчування. Їжа безумовно грає найважливішу роль; одним з найбільш нагальних завдань початкового періоду лікування та догляду є відновлення нормальної маси тіла пацієнта разом з достатнім денним раціоном харчування. Мозок голодуючої людини не може вилікуватися.

 

ЧИ ПРИЗВОДЯТЬ  ДІЄТИ ДО РОЗЛАДІВ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ?

Напевно, правильніше буде сказати, що реакція людини на дієту може розкрити розлад харчової поведінки. Більшість дітей і підлітків можуть дотримуватися дієти, а потім повертатися до своєї звичайної харчового поведінки. Коли дві дівчини разом вирішують скинути пару кілограмів і при цьому одна з них здається через тиждень, а інша не тільки продовжує, але й стає занадто худою та одержимою, то цілком ймовірно, що різниця між ними полягає в різних реакціях їх мозку у відповідь на недостатнє харчування. Та з них, яка закінчує дієту, відгукується на біологічну потребу в нормальному харчуванні. Нейровізуалізаційні дослідження вказують на те, що пацієнти з нервовою анорексією здатні ігнорувати термінові сигнали мозку, що закликають поїсти, перед якими не може встояти більшість людей. Також існують докази того, що пацієнти з нервовою анорексією можуть відчувати меншу винагороду від їжі, а при недоїданні відчувати деяке послаблення тривоги.

 

МІЙ СИН СОРОМИТЬСЯ ТОГО, ЩО У НЬОГО РОЗЛАД ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ, ОСКІЛЬКИ ВСЯ ІНФОРМАЦІЯ, ЯКУ ВІН ЧУЄ АБО ЧИТАЄ, СТОСУЄТЬСЯ ДІВЧАТ.

Захворюваність розладами харчової поведінки серед дівчат вище, ніж серед хлопців, в першу чергу це стосується нервової анорексії та нервової булімії. Але, це не означає, що захворювання у пацієнтів-чоловіків менш важкі. Як і у випадку з іншими хворобами, наприклад, серцево-судинними захворюваннями або аутизмом, яким частіше схильні чоловіки, немає причин ставитися до розладів харчової поведінки як до проблем, актуальних тільки для однієї статі.

У підлітковому віці діти чоловічої і жіночої статі розвиваються по-різному. Дівчатка і хлопчики відчувають різні зміни в гормональній системі організму, що відповідно впливає на обмін речовин і форму тіла. Наприклад, естроген впливає на хімічні сполучення в мозку, такі як серотонін, який, в свою чергу, потужно впливає на апетит і емоції. Пубертат супроводжується різкими змінами в певних ділянках мозку, що може вносити свій вклад в надмірне занепокоєння і загострений перфекціонізм. Зміни в тілі також призводять до змін у взаємодії з оточенням: дівчаток схиляють до дотримання дієти, а хлопчиків – до підтримки спортивної форми. Романтичні захоплення і соціальний тиск також призводять до стресового впливу на головний мозок.

Лікування і хлопців, і дівчат включає в себе відновлення функціонування мозку, створення підтримуючого оточення та надання якісних послуг в сфері охорони психічного здоров’я.

 

ЯК БУТИ З ЛІКАРСЬКИМИ ПРЕПАРАТАМИ?

При розладах харчової поведінки «ліками є їжа». На сьогоднішній день не існує психотропних препаратів, які лікують розлади харчової поведінки, але деякі медикаменти можуть полегшити окремі симптоми або допомогти впоратися з сильним стресом на певних стадіях лікування. До того ж, оскільки багато людей поряд з РХП страждають іншими порушеннями, вони можуть приймати психотропні лікарські засоби.

 

МИ ВИХОВУЄМО СВОЇХ ДІТЕЙ ОДНАКОВО: ЧОМУ У ОДНОГО РОЗВИВСЯ РОЗЛАД ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ, А У ІНШОГО – НІ?

Мозок всіх людей, включаючи однояйцевих близнюків, розвивається унікальним чином. Починаючи з перебування в материнській утробі, мозок піддається впливу гормонів, харчування і отриманого досвіду. Вплинути може навіть вплив вірусів. Наприклад, нам відомо, що народження в певну пору року або в парі з близнюком протилежної статі здатне вплинути на ризик придбання РХП. У той час як дві людини можуть народитися з однаковою схильністю до розладів харчової поведінки, безліч факторів здатні вплинути на те, хто з них і в якій формі захворіє розладом. Ми також знаємо про те, що кожна людина народжується зі схильністю до будь-яких особистісних рис, таким як перфекціонізм або тривожність, які властиві людині протягом усього життя і, судячи з усього, пов’язані з ризиком розвитку РХП. Два сиблінга (брати або сестри) можуть мати дуже різні реакції на одну і ту ж ситуацію, наприклад, криза в родині, що вказує на властиві їм риси протягом життя. Обидва можуть бути стурбовані подією, але один з них заспокоїться після зникнення загрози (тривога як стан), а інший може залишатися тривожним незалежно від ситуації (тривожність як риса).

 

НАША ДОЧКА ДУЖЕ УСПІШНА В ШКОЛІ. ЗДАЄТЬСЯ, ЦЕ ЄДИНЕ, ЩО МАЄ ДЛЯ НЕЇ ЗНАЧЕННЯ.

Люди з розладами харчової поведінки часто мають нав’язливі риси. Це може бути добре в тих випадках, коли допомагає у виконанні шкільних завдань або іншої копіткої роботи, або погано, коли обмежує дії людини або робить її повсякденне життя неприємним. Іншими поширеними рисами є виражене почуття справедливості, дотримання правил, турбота про інших і тривога про майбутнє. Оскільки ці якості зазвичай високо цінуються в суспільстві, люди які одужали від розладів харчової поведінки  часто досить успішні в кар’єрі, відносинах і інших захопленнях.

 

НАШ СИН, МАЄ БУТИ, ГОЛОДНИМ, АЛЕ ВІН ЦЕ ЗАПЕРЕЧУЄ. ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?

На думку здорових людей, апетит працює дуже просто: їж, коли голодний, припиняй, коли ситий. Насправді, апетит складно влаштований: в ньому задіяні не тільки відчуття, але і емоції, гормони, рівень поживних елементів в крові – і все це узгоджується головним мозком, у якого є і інші конкуруючі функції. Грає свою роль історія відносин людини з їжею, а також смак їжі і її доступність.

Люди з розладами харчової поведінки можуть також мати порушення апетиту. По-іншому відчувається голод, по-іншому відчувається ситість, а вживання їжі менше необхідного насправді може заспокоювати і полегшувати тривожні і депресивні почуття у молодих людей з даної схильністю.

Щоб дослідити це явище, вчені вивчили реакцію мозку на солодкі напої у людей з нервовою анорексією і порівняли її з реакцією інших людей. В обох групах язик відчував солодкість, але коли сигнал досягав первинної смакової кори в передній частині острівкової долі головного мозку, у людей з нервовою анорексією смакова інформація оброблялася по-іншому. Це відбувалося навіть тоді, коли під час візуалізації мозку вони просто дивилися на зображення їжі. У пацієнтів з нервовою анорексією щось виразно відбувалося по-іншому, відмінності спостерігалися також між групами актуальних пацієнтів і тих, які видужали.

Який же висновок? Люди з нервовою анорексією є власниками мозку, що відчувають змінену винагороду від їжі. Цей факт допомагає нам зрозуміти ті труднощі, з якими вони стикаються, приймаючи рішення про вибір їжі. Будучи позбавленими позитивної винагороди від прийому їжі, пацієнти, можливо, мають більшу здатність ігнорувати сигнали голоду, проте, вони все ж демонструють інтерес до їжі і приготування їжі, оскільки на певному рівні знають, що голодні.

Острівкова доля, частина мозку, що обробляє смакові відчуття, також важлива для підтримки усвідомлення власного тіла і будь-яких змін. що відбуваються в ньому. Якщо острівкова доля не передає ці сигнали, стає зрозуміліше, чому пацієнти «відчувають себе добре» незважаючи на те, що дуже хворі, і який можливий внесок це вносить в настільки звичайне для них спотворене відчуття форми і розміру тіла.

 

ЦЕ ПРОБЛЕМА НЕ ТІЛЬКИ ЇЖІ, НАШ СИН ТРЕНУЄТЬСЯ БЕЗ ЗУПИНКИ.

Хоча пацієнти знаходять багато обґрунтувань своєї «потреби» в фізичних тренуваннях, це бажання частково можна пояснити з неврологічної точки зору. Дослідження на щурах показали: бажання  фізичної активності навіть у виснаженому і недогодовані стані може бути настільки сильним, що тварини можуть бігти, поки не помруть. Дофамін, хімічна сполука (нейромедіатор) в мозку, може в цьому брати участь. Лептин, недавно відкритий гормон, що впливає на гіпоталамус головного мозку, імовірно сприяє гіперактивності у голодуючих мишей.

 

ВОНА ДУМАЄ, ЩО МИ ЗБИРАЄМОСЯ ЗРОБИТИ ЇЇ ТОВСТОЮ.

Розлади харчової поведінки викликають подив, їх важко зрозуміти як сім’ї, так і пацієнту. Страхи, іноді ірраціональні, можуть закріплюватися і ставати неспростовними. Деякі з цих страхів стосуються того, що роблять і говорять інші люди. Пацієнти з розладами харчової поведінки часто насторожено очікують критики і зазнають труднощів з прийняттям співчуття під час хвороби: їхня увага зосереджена на нагальні проблеми розладу харчової поведінки. Пацієнти часто повідомляють про те, що відчувають себе відчуженими і недовірливими по відношенню до сім’ї та друзів. Деякі з цих симптомів можуть посилюватися у зв’язку зі зміненим функціонуванням мозку і недостатнім харчуванням. Відновлення відносин з родиною є важливим аспектом лікування.

 

Я НІКОМУ НЕ ХОЧУ ГОВОРИТИ ПРО ТЕ, ЩО У МОЄЇ ДОЧКИ ПРОБЛЕМИ З МОЗКОМ. Я БОЮСЬ, ЩО ВОНА БУДЕ СТИГМАТИЗОВАНА І ПОЧНЕ СЕБЕ СОРОМИТИСЯ.

На жаль, це правда: існує стигма щодо психічних захворювань, в тому числі і розладів харчової поведінки. Стигма заснована на безпідставних в більшості ідеях: що проблеми, пов’язані з мозком, невиліковні, що пацієнти не одужують, що вони назавжди залишаються «порушеними» або дивними. У будь-якому випадку, заперечення правди може привести до невірного вибору лікування і знизити шанси на повне одужання. Батькам важливо знати, що психічні захворювання досить поширені, а епоха нових уявлень про мозок і психічні розлади вже почалася. Про розлади харчової поведінки, як і про рак грудей, не потрібно говорити пошепки. Припинення стигматизації залежить від того, як кожен з нас з нею поводиться.

 

ЯК НЕЙРОНАУКИ ДОПОМАГАЮТЬ У ЛІКУВАННІ?

Найважливіший урок, який дають нам нейронауки, це знання про те, що розлади харчової поведінки виліковні. По-друге, знання про відмінності функціонування мозку у пацієнтів з РХП допомагає сім’ям реагувати з меншою фрустрацією: їм стає зрозуміло, що порушена харчова поведінка – це не питання вибору з декількох варіантів або нестачі мотивації до зміни. Ніхто не винен, в тому числі і пацієнт. Нарешті, батькам і родинам необхідно зосередитися на тому, щоб допомагати клієнту відновлювати здоров’я за допомогою нормального харчування, забезпечувати теплу і підтримуючу сімейну обстановку і співпрацювати з командою клініцистів з найбільш сучасною професійною підготовкою та досвідом.

Крім того, новітні досягнення в дослідженні розладів харчової поведінки призводять до появи нових різновидів терапії – психологічної та медичної, які своїм завданням ставлять розвиток певних навичок, сформованих у пацієнта неправильно. Наприклад, лікування допомагає людям, які відчувають труднощі з такими рисами, як тривожність або перфекціонізм, використовувати конструктивні стратегії подолання стресу замість того, щоб звертатися до нездорової або руйнівної поведінки.

Постановка діагнозу РХП – це можливість почати лікування, яке звільнить вашу близьку людину, щоб вона могла йти далі по своєму життєвому шляху. Сучасні нейронауки можуть багато чого запропонувати сім’ям, які роблять те, що вміють найкраще: підтримують своїх близьких!

 

Підготовлено F.E.A.S.T. (Http://www.feast-ed.org) в 2014 році.

Головний редактор Walter H. Kaye, директор і професор Програми розладів харчової поведінки відділення психіатрії Університету Каліфорнії, Сан Дієго.

Переклад на російську: Олена Редчиц 2017 р.

ЯКЩО РОЗЛАДИ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ Є ПСИХІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ, ЯКЕ ВІДНОШЕННЯ ДО НИХ МАЄ ЇЖА?

 Розлади харчової поведінки (РХП) – це психічні захворювання, за яких основна стурбованість пов’язана з їжею і харчуванням. І, на відміну від страху польотів або змій, наприклад, харчування є частиною повсякденного життя і тим, чого неможливо уникнути без серйозних медичних або психологічних наслідків.

Чотири основних діагнози РХП такі: нервова анорексія (НА), нервова булімія (НБ), розлад неконтрольованого переїдання (РНП) і розлад харчування по типу уникнення/обмеження (РХПТУО).

Недостатнє харчування, характерне для всіх РХП, є серйозним порушенням здоров’я, і реабілітація харчування виступає основним складником лікування. Для пацієнтів з обмежувальною харчовою поведінкою і втратою ваги основними цілями лікування є відновлення ваги і реабілітація харчування.

Пацієнтам із переїданням і/або очищувальною поведінкою необхідні стабілізація ваги і нормалізація харчової поведінки.

Тоді як фізичні симптоми виснаження досить очевидні, багато хто не усвідомлює, що коли мозок отримує недостатнє харчування, це негативно впливає на настрій, поведінку, регуляцію апетиту, стосунки з іншими, це може навіть спотворити сприйняття маси і форми власного тіла.

Ідея про те, що недостатнє харчування негативно впливає на мозок, не нова, але завдяки новітнім науковим досягненням виявлено, що цей процес набагато складніший, ніж вважали раніше. Наприклад, дослідники відкрили той факт, що гени можуть впливати на те, як людина реагує на недостатнє харчування, і тепер ми вважаємо, що це відіграє основну роль у запуску і підтриманні РХП у чутливих індивідів.

За останні роки дослідження привели до нових перспектив у розумінні того, як відновити вагу і здоров’я у пацієнтів з НА, зупинити напади переїдання у пацієнтів із розладом неконтрольованого переїдання, поведінку переїдання- очищення у пацієнтів із НБ і зупинити характерні для всіх цих захворювань думки, пов’язані з порушеним харчуванням.

Наша команда фахівців різного профілю у сфері охорони здоров’я склала це керівництво, щоб допомогти сім’ям зрозуміти взаємозв’язок між РХП і значенням харчування. Нижче викладені наші відповіді на найбільш поширені з цієї теми.

 

МОЯ ДОНЬКА ХОТІЛА «БУТИ ЗДОРОВОЮ», ТОМУ ВОНА ВИРІШИЛА ДОТРИМУВАТИСЯ ДІЄТИ. ЧИ ПРИЗВЕЛО ЦЕ ДО РОЗЛАДУ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ?

 Дослідження показали, що РХП пов’язані з безліччю різних факторів, як то генетика, культура, соціальні очікування, поведінка, психологія і біологія. Насправді не існує єдиного чинника, який пояснює, чому в людей розвиваються РХП.

Ми знаємо про те, що дієтичний досвід (чи то спроба схуднути, чи «здорово харчуватися) підвищує ризик розвитку РХП. Насправді молоді люди, що дотримуються помірної дієти, у шість разів більше схильні до розвитку РХП. У багатьох спільнотах високо цінується худорляве чи мускулясте тіло, і це може призводити до спроб дотримуватися дієти або вдаватися до надмірних тренувань, що може запустити РХП у найбільш вразливих індивідів. Дієта також може призвести до інших видів нездорової або порушеної харчової поведінки, такої як переїдання або очищення.

Тоді як не у всіх людей, які дотримуються дієти, розвинеться РХП, ми знаємо, що дієтичний досвід є суттєвим фактором ризику розвитку РХП у підлітків.

Наприклад, ми знаємо, що у деяких індивідів є певні особистісні риси, які роблять їх більш схильними до обсесивних патернів (патернів нав’язливої поведінки), пов’язаних із дієтами або тренуваннями. Більшість людей не може підтримувати дієтичну поведінку дуже довго, тому що це призводить до стресу, і тіло відгукнеться на потребу нормально харчуватися. Проте, нові дослідження в галузі нейробіології виявили, що для індивідів, які хворіють на РХП, такі види поведінки, як обмежувальне харчування, переїдання і/або очищення, можуть насправді впливати на мозок,зменшуючи тривогу, що зі свого боку) сприяє підтриманню нездорової харчової поведінки.

 

У МОГО СИНА ДІАГНОСТУВАЛИ НЕРВОВУ АНОРЕКСІЮ. ЧОМУ ВІН ПРОСТО НЕ МОЖЕ ХАРЧУВАТИСЯ, ЯК ІНШІ ХЛОПЦІ ЙОГО ВІКУ?

 Страх їжі, а також страх того, що практично кожен продукт харчування, незалежно від того, наскільки він маленький чи низькокалорійний, стане причиною стрімкого росту ваги, спричинить шкоду чи дискомфорт, а також призведе до ожиріння, є ознаками нервової анорексії.

Родинам украй важко зрозуміти таку реакцію на їжу, але вона пов’язана з тим, як НА порушує нормальні функції апетиту в мозку. Тоді як здоровий підліток подивиться на шоколадний батончик, яблуко чи тарілку спагеті та скаже: “Чудово, це виглядає добре, я голодний, я би це з’їв”, ваш син подивиться на ту саму тарілку й не отримає жодного задоволення. Натомість він почне тривожитися про те, що цей продукт йому “спричинить”.

Такі страхи можуть бути дуже індивідуальними. Тоді як один пацієнт може боятися, що “це яблуко зробить мене жирним, а я не хочу бути ще товстішим, ніж я є”, інший пацієнт може боятися, що ця їжа вплине на його здоров’я чи спортивні якості, або змусить його виглядати слабким чи недостойним в очах інших. Важливо розуміти, що такі патерни мислення – ірраціональні та порушені, а також вони є симптомами захворювання. Відповідно, ваш син просто не здатен їсти чи ставитися до їжі в такий самий спосіб, як і до виникнення хвороби.

 

ЧОМУ НЕБЕЗПЕЧНО ЇСТИ ЗАНАДТО МАЛО?

 Вживання занадто малої кількості їжі може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, які можуть загрожувати життю. Ускладнення можуть охоплювати:

  •  – низький кров’яний тиск, низьку частоту серцевих скорочень і дихання
  •  – недостатній приріст маси і довжини тіла
  •  – затримку статевого дозрівання
  •  – проблеми з серцем, які можуть призвести до порушень серцевого ритму (аритмій)
  •  – крихкість кісток та ризику переломів
  •  – дисбалансу електролітів (мінералів у крові чи в інших рідинах організму)
  •  – зневоднення
  •  – повільне спустошення шлунку
  •  – закрепи
  •  –  припинення менструацій чи нерегулярні менструації
  •  – суху шкіру, втрату волосся і лануго (пушкове волосся, яке може з’являтися на всій поверхні шкіри)
  •  – нездатність до концентрації.

 

 

ЧИ ІСНУЄ СПЕЦІАЛЬНА ДІЄТА, ЯКА МОЖЕ ВИЛІКУВАТИ РОЗЛАДИ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ?

 Їжа – це ліки від РХП, однак не існує спеціальної дієти, яка могла би вилікувати ці складні захворювання.

Зцілення від РХП починається з відновлення ваги і нормалізації харчової поведінки. Це передбачає здатність їсти достатньо для того, щоб задовольнити потреби – енергетичні та харчові, а також можливість вільно вживати широке різноманіття продуктів.

Існує шість поживних елементів, які необхідні нашому тілу: білки, вуглеводи, жири, вода, вітаміни і мінерали. Кожен елемент має унікальні функції, а разом вони необхідні для підтримання хорошого стану здоров’я. Важливо, щоб пацієнт вживав різноманітні продукти для забезпечення організму всіма поживними речовинами.

Багато людей із РХП жорстко обмежує продукти харчування, які вони мали би їсти. Деякі пацієнти переживають сильний страх, що певні продукти чи цілі категорії продуктів призведуть до збільшення ваги чи завдадуть шкоди здоров’ю. Буває надзвичайно важко подолати тривогу, яка пов’язана зі вживанням цих “страшних” продуктів, втім, поступове збільшення різноманітності й кількості їжі, яка подається на стіл, допоможе впоратися з такими страхами і забезпечить вашу дитину всіма рекомендованими поживними речовинами.

 

МІЙ СИН ПРОХОДИТЬ ЛІКУВАННЯ ВІД АНОРЕКСІЇ. ЧОМУ ВІН МАЄ ЇСТИ НАБАГАТО БІЛЬШЕ, НІЖ ЙОГО ОДНОЛІТКИ, В РАМКАХ СВОГО ПЛАНУ ОДУЖАННЯ?

 Швидкість метаболізму у стані спокою, чи основний обмін речовин (ООР) – це кількість енергії, яка потрібна тілу у стані спокою для підтримання функцій травлення, дихання, та збереження температури тіла. Коли у вашого сина була дуже низька вага внаслідок захворювання на НА, його ООР уповільнився для того, щоб зберегти якомога більше енергії. Це захисна реакція, якою керує мозок, і про яку іноді говорять як про “стан виснаження”.

У рамках реабілітації харчування реакція мозку спрямована на коригування наслідків періоду голодування, і це призводить до збільшення ООР вашого сина, тому кількість енергії (калорій), яка йому потрібна, має різко збільшитися. Крім того, що для відновлення втраченої ваги необхідна їжа, ваш син потребує більших обсягів продуктів харчування для фізичного розвитку і ще більших обсягів для того, щоб наздогнати затримку росту.

Таким чином, ваш син неминуче потребує більшої кількості їжі, ніж його однолітки, для того, щоби поточне збільшення ваги відбулося своєчасно. Необхідна кількість додаткових калорій є різною для кожного окремого пацієнта, а найкращим показником того, що організм отримує достатньо енергії, є достатнє і стале збільшення ваги.

 

НАШІЙ ДОНЬЦІ ПОТРІБНО ВІДНОВИТИ ВТРАЧЕНУ ВАГУ. ЯК НАМ ДІЗНАТИСЯ, ЯКА ЦІЛЬОВА ВАГА ДЛЯ НЕЇ Є НАЙБІЛЬШ АДЕКВАТНОЮ?

 Належна вага не може бути просто зчитана з таблиць у довіднику, і вона, можливо, відрізняється від здорової маси тіла будь-якої іншої людини того ж віку і зросту. Вона також буде залежати від поточної стадії статевого дозрівання і від того, чи є у вашої дитини подальший потенціал росту. Статеве дозрівання – це час, коли тіла молодих людей зазнають змін (зріст, вага, розвиток статевих ознак), відповідно до того, як вони перетворюються з дітей на дорослих.

Протягом пубертату тіло вашої доньки буде зростати швидше, ніж у будь-який інший період її життя, за винятком того часу, коли вона була немовлям.

Обмеження у харчуванні (яке ми спостерігаємо за НА) може затримати статеве дозрівання, тоді як порушена харчова поведінка (яку ми бачимо при булімії чи інших розладах) може бути небезпечною для здоров’я як у короткій, так і у довгій перспективі. Їжа – це ліки від РХП, а відновлення повноцінного харчування (кількісно і якісно) є вкрай важливим для здорового підліткового розвитку і має стати пріоритетом у будь-якому плані лікування РХП.

Цільова вага, яка підійде вашій доньці – це вага, у якій її організм нормально функціонує. Це вага, у якій вона має регулярний менструальний цикл, менше думає про їжу і вагу, здатна вживати в їжу різноманітні продукти, а також знову має ту особистість, яку мала до початку хвороби. Яку масу тіла вона матиме на цей момент, буде залежати від особливостей її росту до захворювання і від тривалості часу, який вона провела без обмеження калорій після відновлення ваги.

Дієтичні обмеження навіть після досягнення здорової маси тіла можуть призвести до подальшої відсутності менструального циклу. Відновлення циклу у жінок з НА займає в середньому близько 9 місяців. Якщо ваша донька все ще знаходиться в процесі росту, її просування варто оцінювати кожні 3-6 місяців, і за потреби коригувати її цільову вагу відповідно до того, як вона росте і розвивається.

Здорова вага не може бути визначена зовнішністю, ІМТ чи бажанням пацієнта. Постійні професійні консультації та моніторинг командою спеціалістів у сфері РХП є дуже важливими. Навіть серед експертів є різні методи і протоколи.

НАША ДОНЬКА – ПІДЛІТОК. ЧОМУ МИ СПІЛКУЄМОСЯ З НЕЮ ТАК, НАЧЕ ВОНА ДИТИНА, КОЛИ ЙДЕТЬСЯ ПРО ХАРЧУВАННЯ?

 Якщо ваша донька хворіє на РХП, вона, ймовірно, недоїдає. У цьому разі її мозок просто не функціонує належним чином і не здатен ухвалювати правильні рішення. Мозок, який голодує, заважає вашій доньці оцінити, наскільки вона хвора, і унеможливлює її здатність інтуїтивно харчуватися. У цьому стані вона не здатна зрозуміти, які продукти і в якій кількості їй необхідно з’їсти, і може бути нездатна відчути, коли її тіло голодне.

Батькам справді буває складно оцінити, наскільки РХП опановує думки і відчуття підлітка, пов’язані з їжею. Батьки можуть бути вкрай збентежені

порадою взяти під контроль (хоч і на короткий час) усі рішення, які пов’язані з харчуванням доньки тоді як в інших сферах життя вона поводиться, як звичайний підліток. Ще більшу розгубленість викликає той факт, що ваша розумна і розсудлива дитина матиме багато знань про харчування. Вона навіть може готувати чудові поживні страви для всієї родини. Які, втім, не може змусити саму себе з’їсти.

Оскільки для вашої доньки нормальним є небажання їсти те, що їй приписано, вам доведеться наполягати на необхідності повноцінного харчування в той час, коли) її тіло одужує, а мозок відновлюється. Оскільки вона не здатна усвідомити це зараз, дуже важливо, щоб ви, як люди, які піклуються про неї, переконались, що для одужання вона має їжу в необхідній кількості й різноманітті, незалежно від того, що їдять інші члени сім’ї.

Мається на увазі, що роботу з відновлення харчування маєте робити ви в домашніх умовах, або команда з лікування РХП в умовах стаціонару. Якщо у вашої дитини стабільний медичний стан, то найкращим варіантом буде виконання цієї роботи вдома за підтримки команди до того моменту, коли ваша донька не буде харчуватися(,) як здоровий підліток. Це станеться за умови повної реабілітації харчування і значної підтримки в повторному навчанні того, як нормально їсти.

 

ЧИ МОЖЛИВО ВИЛІКУВАТИСЯ ВІД РХП НАДОВГО?

 Коротка відповідь – так, завжди є надія на повне одужання від РХП. Довгострокові дослідження на сьогодні підтвердили, що у 50-60% випадків пацієнти повністю виліковуються. Однак, цей процес складний, і результати будуть різними, залежно від конкретного пацієнта.

Якщо говорити про пацієнтів підліткового і юнацького віку, ми знаємо, що за умови раннього виявлення РХП (протягом перших місяців чи навіть року після початку хвороби), шанси на одужання вищі, ніж у пацієнтів, які хворіють довго (наприклад, понад 3-4 роки). Це означає, що підлітки, які отримують правильний догляд, зможуть повністю вилікуватися від РХП і вести здорове повноцінне життя в дорослому віці.

Тоді як раннє виявлення очевидно підвищує показники ефективності, раннє й активне втручання відіграє вирішальну роль в одужанні від РХП усіх категорій пацієнтів. Ці втручання мають охоплювати: відновлення ваги і харчування, припинення небезпечної чи порушеної поведінки, а також психологічну підтримку пацієнта і людей, які піклуються про нього.

 

ЧИ ЛЮДИ З НЕРВОВОЮ БУЛІМІЄЮ ПОТРЕБУЮТЬ ТАКОЇ САМОЇ ЇЖІ, ЯК ЛЮДИ З НЕРВОВОЮ АНОРЕКСІЄЮ?

 Реабілітація харчування є першим кроком до одужання як від нервової анорексії, так і від нервової булімії. Цього можна досягти, якщо вживати широкий набір продуктів, які містять різноманітні жири, вуглеводи і білки. Якщо говорити про поживні властивості їжі, ми дуже мало знаємо про те, які конкретно елементи і в яких кількостях є оптимальними для відновлення харчування.

Протягом початкових етапів лікування потреба в калоріях буде відрізнятись для людей з НА і НБ. Люди з анорексією під час одужання потребують відновлення втраченої ваги. Допоки здорова вага не буде відновлена (і, як правило, ще довше), їм необхідно вживати більшу кількість їжі. Це відбувається через те, що НА порушує нормальну для організму швидкість обміну речовин на тривалий проміжок часу – більший, ніж час, потрібний для відновлення втраченої ваги.

Попри те, що кальцій, вітамін Д і білки необхідні для відновлення кісток і м’язів у людей з НА, загальна калорійність харчування є найважливішим фактором ефективного відновлення харчування.

Втім, особи з НБ можуть не потребувати збільшення калорійності в тому разі, якщо вони не втрачали вагу. Натомість терапія харчування буде зосереджена на розподіленні калорій у рамках нормального розпорядку основних прийомів їжі та перекусів щоб уникнути періодів голодування, які можуть спровокувати напади переїдання й очищення. Зупинення цих харчових патернів є основним моментом у лікуванні булімії, і люди з булімією можуть потребувати тимчасового уникнення продуктів, які виступають у ролі тригерів нападів переїдання й очищення. Наприклад, якщо хтось завжди переїдає солодощів, було би розумно уникати таких продуктів, поки він/вона не просунувся у лікуванні.

 

У ЧОМУ НЕБЕЗПЕКА НАПАДІВ ПЕРЕЇДАННЯ?

Розлад неконтрольованого переїдання – це вживання надзвичайно великої кількості їжі за один прийом протягом короткого проміжку часу. Зазвичай це відбувається, коли людина знаходиться на самоті. Людина, яка переїдає, часто відчуває втрату контролю над споживанням їжі під час нападу. Люди часто переживають провину і сором після нападу. У деяких із них за нападом відбувається очищення (див. нижче).

Розлад неконтрольованого переїдання небезпечний і може призвести до розвитку серйозних проблем із фізичним і психічним здоров’ям. Одним із серйозних побічних ефектів переїдання є розширення шлунку. Це стан здуття шлунку після вживання великої кількості їжі. Тиск у шлунку зростає і може призвести до утруднення дихання чи порушення серцевого ритму. Крім того, збільшений шлунок може перекривати кровообіг і спричиняти некроз тканин і навіть розрив тканин шлунка. Запалення підшлункової залози (органа, який виробляє спеціальні білкові з’єднання, що допомагають перетравлювати їжу, і гормони, які контролюють використання вашим організмом цукру), відоме як панкреатит, також може розвинутися внаслідок неконтрольованого переїдання. Навіть більше, особи з РНП ризикують захворіти на психічні розлади, такі як депресія, тривожні розлади, або зловживання різними речовинами.

Людина, яка переїдає, може мати нормальну чи зайву вагу, а також значні коливання ваги день від дня. Люди з ожирінням наражаються на ризик розвитку довгострокових проблем зі здоров’ям, таких як підвищення кров’яного тиску, високий рівень холестерину, діабет ІІ типу і серцеві захворювання.

 

У ЧОМУ НЕБЕЗПЕКА ОЧИЩУВАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ?

 Очищувальна поведінка охоплює будь-які дії, до яких люди вдаються з метою запобігання набору ваги. Така поведінка може відбуватися після нападу переїдання, а також -після маленького перекусу чи прийому нормальної порції страви. Очищувальна поведінка може охоплювати:

  •  – самоспричинення блювоти (деякі люди використовують пальці для спричинення блювоти, що може призвести до утворення мозолі на тильній стороні кисті, відомої як ознака Рассела).
  •  – голодування чи дотримання суворої дієти
  •  – надмірні тренування
  •  – зловживання послаблювальними засобами чи діуретиками (медикаментами, які стимулюють вироблення і виділення сечі)
  •  – зловживання таблетками для схуднення чи препаратами, які спричиняють блювоту
  •  – зловживання клізмами чи альтернативними лікарськими засобами

 

Очищувальна поведінка небезпечна і може спричиняти медичні ускладнення, які стосуються кожної системи органів у тілі. Спричинення блювання може призвести до:

  •  – карієсу внаслідок впливу шлункового соку чи внаслідок переїдання продуктів із високим вмістом цукру, а також проблем із зубами
  •  – збільшення слинних залоз
  •  – запалення стравоходу і стравохідних кровотеч
  •  – виразки шлунку і шлункових кровотеч
  •  – дисбалансу електролітів, наприклад, низького рівня калію та натрію
  •  – порушень серцевого ритму і в деяких випадках смерті

 

Вживання послаблювальних, сечогінних препаратів чи препаратів, що спричиняють блювання, може призвести до):

  •  – дисбаланс(-у) рідин і електролітів в організмі
  •  – набряку, спричиненого тим, що організм утримує рідину
  •  – зневоднення
  •  – підвищеного ризику ниркових захворювань
  •  – подразнення кишківника.

Очищувальна поведінка разом із надмірними тренуваннями можуть впливати на припинення чи порушення менструального циклу в молодих жінок.

 

МИ ЗНАЄМО, ЩО НАШІЙ ДОЧЦІ НЕОБХІДНО ЇСТИ БІЛЬШЕ, АЛЕ КОЛИ МИ НАМАГАЄМОСЬ ЗБІЛЬШИТИ ОБСЯГ ПОРЦІЙ, ВОНА ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ЇСТИ. ЩО МИ МАЄМО РОБИТИ?

 Відмова від їжі – це характерна риса НА. Як було зазначено вище, пацієнти з НА часто бояться їжі, процесу харчування і набору ваги. До того ж вони схильні відчувати дискомфорт, перенасичення чи здуття, коли починають вживати більшу кількість їжі в рамках плану одужання. У зв’язку з цим є сенс пропонувати продукти з високою енергетичною цінністю, які містять більшу кількість калорій у відносно малих обсягах.

Для збільшення кількості енергії без залучення різноманітних продуктів і страв можуть бути використані такі засоби:

  •  – Збільшуйте кількість жирів: додавайте до страв вершки і тертий сир.
  •  – Їжте спочатку висококалорійні страви: відкладіть свіжі овочі, фрукти і напої до завершення приймання їжі.
  •  – Зверніть увагу на висококалорійні напої: рідини перетравлюються швидше і набагато легше, ніж тверді продукти, тому смузі, шейки і готові суміші є хорошим варіантом для тих, хто почувається занадто ситим, щоб їсти.
  •  – Виключіть низькокалорійні напої: пропонуйте незбиране молоко чи сік замість води чи дієтичних напоїв.

Попри те, що ці заходи допомагають деяким пацієнтам та їхнім родинам, їх недостатньо для подолання всіх труднощів, із якими ви можете зіткнутися, коли прагнете нагодувати свою доньку. Пам’ятайте, що їжа є ліками від РХП, відповідно, будь-яка терапія харчування має супроводжуватися медичним спостереженням і психологічними інтервенціями, наприклад, орієнтованим на сім’ю лікуванням (Family-Based Treatment, FBT). Вони забезпечать пацієнта і його родину методами, які допоможуть ефективно виконувати вимоги щодо харчування.

 

МІЙ СИН ПОЧУВАЄТЬСЯ ПЕРЕНАСИЧЕНИМ ПІСЛЯ ЇЖЇ. ВІН СКАРЖИТЬСЯ НА НУДОТУ І ЗДУТТЯ. ЧИ МАЮ Я ДАВАТИ ЙОМУ МЕНШЕ ЇЖІ?

Для вашого сина відчуття “переповненості” протягом перших етапів процесу відновлення харчування є нормальним. Такі відчуття (нудоти, перенасичення) зменшаться протягом перших кількох місяців терапії завдяки покращенню харчування. Коли людина їсть дуже мало, шлунок, який є м’язом, скорочується у розмірі. Крім того, під час голодування всі процеси в організмі уповільнюються, щоб зберегти енергію, і це також стосується шлунка і кишківника. Відповідно, їжа не так швидко просувається по травному тракту, і це викликає відчуття перенасичення, здуття, нудоти, а іноді й закрепи. Завдяки кращому харчуванню і більшій кількості їжі шлунок повернеться до нормального розміру, а травлення пришвидшиться і поступово нормалізується.

Ніхто з батьків не хоче бачити, як страждає їхня дитина, і абсолютно природно, що за таких умов виникає бажання порушити норми кількості запропонованої їжі. Втім, пропонуючи дитині меншу кількість їжі, ви лише відкладаєте момент, коли він їстиме достатньо для того, щоб досягти нормальної ваги і здорового психічного стану.

 

ЧИ ПОТРІБНО МОЄМУ СИНОВІ ПРИЙМАТИ РІДКУ ПОЖИВНУ СУМІШ ДЛЯ ПЕРОРАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ?

Людям із РХП загалом рекомендовано вживати енергію у вигляді твердої їжі, оскільки це сприяє нормалізації раціону харчування і харчової поведінки, а також відновленню нормального функціонування шлунково-кишкового тракту. Пероральні суміші – це напої з високою енергетичною цінністю, які містять калорії та мікроелементи і можуть бути корисні за таких обставин:

  •  – Коли юнак чи дівчина потребують настільки великої кількості енергії для відновлення чи підтримання маси тіла, що вони не можуть забезпечити цю потребу за допомогою самої їжі.
  •  – Коли пацієнт із РХП їсть обмежений спектр продуктів, через що деякі важливі елементи (наприклад, кальцій, залізо, цинк) не вживаються у потрібній для здорового функціонування організму кількості.

У цих випадках рідкий пероральний додаток допоможе збільшити вживання калорій і замінити, чи доповнити основні поживні речовини. Пацієнти, які вживають рідкі добавки, мають перебувати під регулярним спостереженням, оскільки їх раціон скоріш за все буде змінюватися протягом терапії. І насамкінець, рідкі додатки мають розглядатися як короткострокове джерело харчування, оскільки повне одужання не може відбутися, поки пацієнт не буде здатним їсти справжню їжу в нормальній кількості, щоб задовольнити власні енергетичні потреби.

 

МІЙ СИН СКАЗАВ, ЩО “ПОЧУВАЄТЬСЯ ТОВСТИМ” У СВОЇЙ ЦІЛЬОВІЙ ВАЗІ. ЯК МЕНІ НА ЦЕ РЕАГУВАТИ?

 Одним із визначальних симптомів РХП є сприйняття людиною себе як занадто товстої, навіть якщо її вага знаходиться на настільки низькому рівні, що це загрожує життю. Такі відчуття зазвичай посилюються під час збільшення ваги в бік більш здорової. Це відбувається тому, що відновлення здорових процесів у мозку, які відповідають за обмін речовин, апетит і сприйняття ваги і зовнішності, зазвичай відбувається довше, ніж просто відновлення втраченої маси тіла.

Проблемні думки і почуття пацієнт переживає як реальні, і (вони) мають бути обговорені протягом терапії для того, щоб люди, які піклуються про нього, могли навчитися найкращим способом реагувати на них чи, навпаки, не реагувати). Наприклад, часто люди з РХП висловлюють негативні зауваження стосовно того, що вони відчувають до свого тіла. У такому душевному стані навіть висловлення підтримки, наприклад, “Ти виглядаєш таким здоровим”, може бути почутим як “Ти виглядаєш таким товстим”.

Членам родини і друзям важко зрозуміти, як допомогти, коли пацієнти відчувають труднощі зі спотвореним сприйняттям ваги, форми і розміру власного тіла. Однією з ефективних стратегій для батьків є уникання участі у таких розмовах за допомогою вміння “розділяти” дитину і її хворобу у власній свідомості.

Як тільки батьки усвідомлять, що обговорення розмірів і форми тіла будуть сприйняті виключно як критика, їм стане легше зосередитися на інших формах взаємодії, наприклад, на підтриманні інших досягнень дитини, не пов’язаних із їжею. Позитивні послання, як “Ти виглядаєш щасливим”, “Картина, яку ти намалював, прекрасна”, навіть просто “Я тебе люблю” – це ті слова, яких потребує ваша дитина, коли хворіє і веде боротьбу з негативними думками і почуттями.

 

ЧИ ПОТРІБНО МОЇЙ ДОНЬЦІ ПРИЙМАТИ ВІТАМІН Д, КАЛЬЦІЙ ЧИ ПОЛІВІТАМІНИ?

 Кальцій необхідний для міцних кісток і нормальної роботи м’язів. Більшість харчового кальцію ми отримуємо з молочних продуктів, але є й інші джерела – зелені листові овочі, горіхи і збагачені кальцієм злакові сніданки. Якщо ваша донька може задовольнити свою потребу в кальції через раціон харчування, вона не матиме потреби у додатках. Однак багато юнаків та дівчат не можуть цього зробити і мають додатково приймати 1000-1200 мг кальцію на день.

Вітамін Д необхідний для засвоєння кальцію, без нього кальцій не може виконати свою роботу. Вітамін Д виробляється у шкірі під впливом сонячних променів, але його нестача характерна для тих, хто живе у північних регіонах чи проводить більшість часу в закритому приміщенні. Ви також можете отримувати вітамін Д із таких продуктів, як збагачене вітамінами молоко і готові сніданки, риба, яєчний жовток і печінка. Вітамін Д є жиророзчинним вітаміном, який накопичується в жирових тканинах тіла і печінки. Вітамін Д у жирових відкладеннях чекає того часу, коли він знадобиться організму. Молоді люди, які вичерпали свої жирові запаси і обмежили використання жирів, можуть відчувати нестачу вітаміну Д. Молодим людям із РХП більшість джерел рекомендує щоденно вживати полівітаміни, у яких міститься 400-600 МО вітаміну Д.

 

НАШ СИН НАБИРАЄ ВАГУ НА ОДНОМУ ТИЖНІ І ВТРАЧАЄ ЇЇ НА ІНШОМУ, ХОЧА ЇСТЬ ОДНАКОВУ ЇЖУ ЩОТИЖНЯ. ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?

 Протягом першого тижня відновлення харчування часто трапляються коливання ваги. Це відбувається, ймовірно, через надмірне вживання рідини, яке передувало лікуванню. Крім того, потреба в калоріях може різко зрости протягом першого місяця лікування, оскільки відбувається прискорення обміну речовин. Із цієї причини особи, які піклуються про пацієнта, мають із часом збільшувати порції їжі), щоб бачити безперервний набір ваги. Якщо ваш син мав закрепи, це також могло вплинути на зміну ваги від тижня до тижня, залежно від того, чи було в нього останнім часом випорожнення кишечника.

Люди, які піклуються про пацієнта з РХП, мають також усвідомлювати, що розлад може змушувати хвору людину “змінювати” показники на вагах, для того щоб приховати наслідки розладу. Зважування може провокувати тяжку, тривогу у пацієнтів із РХП із різних причин. Одних може лякати цифра сама по собі, інших страх розчарувати близьких може призвести до спроб “обманути ваги”. Також трапляється страх госпіталізації, того, що під час візиту до лікаря вага не буде відповідати прийнятним показникам.

Відомі випадки, коли молоді люди ховали монети, каміння чи гантелі під одягом, щоб здаватися важчими під час зважування. Іншим способом імітації набору ваги є “навантаження водою” (вживання великої кількості води перед зважуванням). Навантаження водою є вкрай небезпечним), може призвести до дисбалансу електролітів, порушень серцевого ритму і навіть смерті.

Інші характерні для РХП поведінкові патерни, які можуть заважати необхідному набору ваги, охоплюють неконтрольоване переїдання, очищувальну поведінку і надмірні заняття спортом. Молоді люди, як правило, приховують таку поведінку від своїх родин. Таким чином, у той час як ваш син, як вам здається, вживає необхідну кількість їжі, важливо уважно спостерігати за можливими проявами у нього такої поведінки.

 

МОЯ ДОНЬКА СПОСТЕРІГАЄ ЗА МНОЮ, КОЛИ Я ГОТУЮ ЇЙ ЇЖУ, І НАМАГАЄТЬСЯ ВКАЗУВАТИ МЕНІ, ЯК ГОТУВАТИ. ЩО МЕНІ РОБИТИ?

 Людина з РХП проводить багато часу в роздумах про їжу. Вона може непокоїтися про те, що їй варто чи не варто їсти, про інгредієнти, які є у її стравах, про розмір порцій. Багато пацієнтів виробляє набір “харчових правил”, які здаються ірраціональними навколишнім, але які стають для хворих дуже важливим способом полегшити страх і тривогу, пов’язані з харчуванням. Участь у приготуванні й подаванні на стіл власної їжі часто використовується пацієнтом як спосіб контролю над тим, що він їсть, і підкріплює його порушене мислення, пов’язане з харчуванням. Пам’ятайте про те, що РХП є порушеннями мозку, а мозок, який голодує, важко ухвалює правильні рішення, які стосуються харчування.

Звісно, багато пацієнтів відчуває труднощі з самостійним вживанням тієї кількості й різноманіття продуктів, які їм рекомендовані для підтримання здоров’я, особливо якщо протягом тривалого часу вони дотримувалися вкрай

обмежувального чи структурованого набору “харчових правил”. Ці пацієнти потребують великої підтримки і керівництва з боку людей, які про них піклуються, для того щоб вирватися з хибного кола недостатнього харчування, яке перетворилося) на їхній звичайний спосіб життя.

Деякі поради стосовно підтримки пацієнтів під час основних прийомів їжі й перекусів:

  •  – плануйте наперед основні прийоми їжі й перекуси і максимально уникайте змін у них
  •  – пропонуйте своїй дитині обмежене меню чи зовсім позбавте її вибору, щоб знизити тривогу, пов’язану з вибором між однаково неприйнятними для неї варіантами їжі
  •  – не ведіть жодних обговорень за столом після того, як їжа вже була подана
  •  – за необхідності заберіть дитину з кухні на період готування їжі

Хоча позиція стосовно планування меню, яка не обговорюється, може здатися суворою, це тимчасова, але часто необхідна практика до того часу, коли дитина просунеться у лікуванні і буде здатна брати участь у плануванні і вживанні їжі більш природнім і невимушеним способом.

Я ЧИТАВ СУПЕРЕЧЛИВУ ІНФОРМЦІЮ ПРО РХП У КНИГАХ ТА ІНТЕРНЕТІ. ЯК МЕНІ ДІЗНАТИСЯ, КОМУ ЧИ ЧОМУ ДОВІРЯТИ?

 Постійно зростає кількість досліджень у галузі РХП, які містять інформацію про те, як працюють клініцисти і чого варто чекати від лікування пацієнтам і їхнім родинам. Загалом), інформація, поширювана регламентованими професійними організаціями) у сфері медицини, психології чи дієтології буде більш надійною, ніж інформація з блогів і веб-сторінок, яка ґрунтується на особистому досвіді хворих чи клінічних випадках терапевта. Переглядаючи книги та інформацію, поставте собі (за)питання: “Чи є надійним це джерело?». Шукайте ознаки того, що те, що ви прочитали, підкріплюється науковими доказами, а автори посилаються на наукову літературу.

Ви все одно будете стикатися з суперечливими порадами, оскільки ми просто не маємо відповідей на всі запитання. Якщо ви маєте сумніви чи запитання стосовно застосування цієї інформації до вашої ситуації, вам варто обговорити це із кваліфікованою особою, яка надає медичну допомогу.

Ресурси, з яких можна почати (англійською):

Академія розладів харчової поведінки (АРХП), всесвітня організація, яка об’єднує спеціалістів із РХП. Є хорошим джерелом інформації, яка підлягає застосуванню у всіх медичних закладах. Веб-сайт АРХП: www.aedweb.org. Як правило, книги, рекомендовані на сайті АРХП, пройшли наукову ревізію відповідних органів у цій галузі.

АРХП також видала брошуру для спеціалістів у галузі охорони здоров’я, яка має назву “Основні орієнтири для раннього виявлення та регулювання медичних ризиків у допомозі особам із розладами харчової поведінки”. Ця брошура доступна для завантаження у форматі PDF кількома мовами на сайті АРХП.

Крім того, деякі ініціативні групи з РХП, такі як F.E.A.S.T., співпрацюють із науковою спільнотою для того, щоб інформація, яку науковці надають пацієнтам і родинам, ґрунтувалася на достовірних даних. F.E.A.S.T. також пропонує додаткову допомогу людям, які піклуються про осіб із РХП. Детальніше можна дізнатися на сайті F.E.A.S.T. www.feast-ed.org.

 

Підготовлено F.E.A.S.T. (http://www.feast-ed.org) у 2015 році.

Головний редактор Debra K. Katzman, доктор медичних наук, Член Королівського коледжу лікарів Канади.

Переклад: Олена Редчиць, Ольга Сушко 2017-2018 г., Асоціація “Розлади харчової поведінки: Терапія та превенція” (Київ, Україна).

 

В Україні за необхідною інформацією стосовно розладів харчової поведінки можна звернутися до Асоціації лікарів та психологів “Розлади харчової поведінки: Терапія та превенція”.

Якщо спустошені полиці продуктових магазинів і меми про набір  ваги підсилюють ваш розлад харчової поведінки, ви не самотні. Ось як справлятися зі складними відносинами з їжею під час вимушеного карантину.

У Кет Кордіо був рецидив булімії в жовтні. До січня вона впевнено повернулася до одужання. А потім стався коронавірус, за яким слідувало соціальне дистанціювання та самоізоляція.

27-річна Кордіо тримається, але це нелегко. «Перебуваючи постійно вдома, стає все важче справлятися зі стресом і переїданням», – каже Кордіо. «Це мука, не піддаватися спокусам там, де їх найбільше. Іноді здається, що моя квартира – це красива в’язниця».

Вона не одна. За даними Національної асоціації розладів харчової поведінки (NEDA), в США близько 20 мільйонів жінок і 10 мільйонів чоловіків страждають серйозним розладом харчової поведінки. А недавні дослідження показують, що порушення харчування, більш загальний термін для РХП (наприклад, дієта йо-йо або зриви у вживанні їжі), зустрічається значно частіше. І все це тільки набирає обертів.

Таким чином, заходи, що вживаються для боротьби з коронавірусом або COVID-19, можуть викликати «проблеми з харчуванням» у багатьох людей – навіть у тих, у кого просто «складні відносини» з їжею. «І в звичайні часи важко внутрішньо боротися з проблемою, а зараз це безперечно ще складніше», – каже Кордіо. Сидіння вдома – велика частина проблеми.

Розлади харчової поведінки процвітають  в ізоляції.

Хоча фізична ізоляція необхідна для запобігання поширенню COVID-19, вона може мати катастрофічні наслідки для тих, хто бореться з усіма типами проблем психічного здоров’я. Розлади харчової поведінки не є винятком.

«Для мене соціальне дистанціювання, самоізоляція і інші заходи проти COVID-19, тільки посилюють мій розлад харчової поведінки, – пояснює Рути Фрідлендер, співзасновник The Chain – група підтримки і співтовариство для працюючих в індустрії моди і ЗМІ з РХП.

Розміркування на цю тему дуже прості: «Розлади харчової поведінки ЛЮБЛЯТЬ ізоляцію. Розлади харчової поведінки ЛЮБЛЯТЬ все, що пов’язано з правилами. І тому деякі з цих запобіжних заходів – соціальна дистанція, закриття ресторанів, закупівля продуктів на тривалий період також можуть бути ідеальним середовищем для повернення поведінки, над подоланням якої ви працювали».

Колега Рути Фрідлендер – Христина Грассо: «Коли у нас немає відволікаючих чинників, наш час не структурований, ми починаємо більше турбуватися про те, що мало рухаємося, у нас з’являється більше простору для безладних думок, поведінки і нав’язливих ідей, які важко контролювати».

Те, що описують Фрідлендер і Грассо, стосується тих, хто лікується від РХП. «Зараз це серйозний виклик людям з РХП, – каже Ребекка Скрітчфілд, автор книги «Доброта до тіла».

Люди з розладами харчової поведінки, як правило, більш ригідні в змінах, пояснює Лорен Мюльхайм, доктор психологічних наук, засновник LA Aure Disorder Therapy. Така різка зміна звичного образу – це практично гарантований тригер. «Люди обмежені в видах діяльності, якими успішно займалися раніше: фізичні вправи, групи підтримки та відвідування терапевта».

Спустошені продуктові магазини та закриті спортивні зали – теж тригери.

Вам може спричинити незручність відсутність туалетного паперу в магазині. Але для тих, хто лікуються від РХП порожні продуктові стелажі – це тривожні дзвіночки.

«Що сталося, коли туалетного паперу та антисептиків для рук виявилося мало?» питає Дженніфер Роллін, MSW, LCSW-C, терапевт і засновник Центру розладів харчової поведінки. «Деякі люди почали накопичувати і складувати їх. Те ж саме відбувається, коли ми говоримо собі, що певна їжа «під забороною». Так для деяких сприйняття їжі як дефіциту може привести до компульсивного переїдання і/або приступоподібного переїдання в майбутньому».

Спорожнілі продуктові магазини також можуть викликати занепокоєння у людей з історією екстремальної дієти. «Люди з розладами харчової поведінки можуть подумати, що раз їжі мало, потрібно економити та обмежити її споживання», – зазначає Роллін.

І, нарешті, багато продуктів, якими ми наповнюємо свої комори та морозильні камери (напівфабрикати, заморожена їжа), – ті, яких бояться деякі люди з розладами харчової поведінки. «Якщо людина з вузьким асортиментом продуктів, які вона може спокійно їсти, не знайде потрібні продукти, це викличе у неї тривогу», – каже Мюльхайм, – «вони зіткнуться зі своїм страхом перед продуктами з високою калорійністю та енергетичною цінністю, продуктами, придатними до зберігання при кімнатній температурі, такими як рис і макарони». З іншого боку, запаси макаронних виробів, рису та інших упакованих продуктів можуть підсилити тривогу і спровокувати переїдання.

До того ж, в період відновлення, багато хто використовує фізичне навантаження, щоб справлятися зі стресом та тривожністю. Тому закриті спортивні зали тільки посилюють потребу виплеснути свої почуття. «Найскладніше впоратися з відсутністю фізичних навантажень», – каже Грассо. «Вправи були величезною частиною мого життя, як до, так і під час боротьби з розладом харчової поведінки. Та й як житель Нью-Йорка, я рідко просто відпочиваю в своїй квартирі весь день. Вина та занепокоєння, пов’язані з нерухливістю, можуть бути дуже сильними».

А всі ці меми про «збільшення ваги після карантину»? Вони теж підливають масла у вогонь.

Ви, швидше за все, бачили їх. Або контент, як уникнути збільшення  ваги, коли сидиш вдома, а також тривожні коментарі людей, які бояться набрати вагу в цих умовах.

Чи готові почути правду? «Страх набрати вагу перед обличчям пандемії повинен викликати найменше занепокоєння у людей», – каже Мюльхайм. «Ми повинні боятися поширення вірусу. Можна їсти, не займатися спортом і заспокоюватися за допомогою їжі».

Страх – це природна реакція на те, що відбувається в світі. Але замість того, щоб турбуватися про те, щоб набрати вагу, Скрітчфілд рекомендує подивитися страху в очі, і створити список важливих речей для самопідтримки.

Ось як він може виглядати::

– Спіть хоча б  по 8 годин
– Наповнюйте свою пляшку з водою кілька разів на день, щоб уникнути зневоднення
– Харчуйтеся добре, щоб підтримувати енергію та імунітет
– Займайтесь йогою вдома
– Ходіть або бігайте на вулиці кожен день, але тримайте дистанцію
– Використовуйте додаток для медитації
– Спілкуйтеся з родиною та друзями в FaceTime, WhatsApp і т. д.
– Разважайтеся, не вдаючись до гаджетів: зберіть пазл, зіграйте в гру, в’яжіть, малюйте.
– Танцюйте і співайте під улюблені пісні або грайте на інструменті

Інші експерти в цій сфері дають аналогічні рекомендації.

«Перенесіть дії з вашого «колишнього» життя в ваше домашнє життя, – пропонує Мюльхайм. Хотіли подивитися спектакль, влаштуйте перегляд 15 бродвейських мюзиклів з дому. Хотіли піти в музей, рушайте в віртуальну екскурсію музеями світу. «Люди влаштовують віртуальні вечірки з коктейлями, вечори комп’ютерних ігор та спільним переглядом фільмів на Netflix». За словами Мюльхайм, тренування в режимі реального часу онлайн також є відмінним варіантом, якщо вам подобаються вправи, і ви точно не заразитеся. «Важливо зберегти якомога більше повсякденних справ з колишнього життя».

Якщо вам все ще складно, є й інші варіанти.

Якщо турботи про себе недостатньо, подумайте про допомогу. Не впевнені, що вам потрібна допомога? «Якщо велика частина вашого часу зайнята думками про їжу, вагу або фізичні вправи, прийшов час звернутися за допомогою», – каже Фрідлендер.

Людям з розладами харчової поведінки надзвичайно важко звертатися за допомогою. «Класичне переконання людей з РХП: «Мені нічого не потрібно, і я не хочу нікого турбувати», – каже Скрічфілд. А насправді: «Ваші потреби мають значення, і люди готові про вас подбати».

Ось кілька способів підтримувати зв’язок: якщо у вас є терапевт або терапевтична група, підтримуйте віртуальний зв’язок з ними. «Якщо ви на стадії відновлення, важливо бути на зв’язку зі своєю терапевтичної групою. Тим більше, що більшість терапевтів та програм перейшли в онлайн формат», – каже Мюльхайм.

Якщо у вас немає терапевта, подумайте як його знайти. «Багато лікувальних центрів і провайдерів зараз створюють віртуальні групи підтримки та терапії», – каже Мюльхайм. Якщо вам це зараз не підходить, такі служби, як Crisis Text Line і NEDA Helpline, можуть надати підтримку і надихнути на наступні кроки.

Спілкуйтеся з тими, хто переживає подібний досвід. «Це не заміна терапії, але підтримка людей зі схожими проблемами може бути дуже корисною», – пояснює Грассо.

Крім усього іншого, Скрітчфілд закликає людей бути чесними з собою. «У вас є потреби, і це нормально. Ви людина, і ми всі пливемо в одному човні».

 

Джерело  https://www.instyle.com/…/hea…/coronavirus-eating-disorders…

 1. Закупіть заморожену їжу і напівфабрикати, оскільки вони теж можуть бути частиною здорового харчування!

2. Зробіть запаси продуктів на тривалий період (також варто взяти до уваги, що не всі можуть собі це дозволити через фінансове становище).

3. Якщо вас турбує питання обмеженості ресурсів, обговоріть це зі своїм терапевтом і продумайте, як ви можете з цим впоратися.

4. Продовжуйте лікування! Якщо ви перебуваєте далеко і не можете бачитися зі своїм терапевтом, зверніться за допомогою за місцем проживання.

5. Дотримуйтеся структури (вона не повинна бути жорсткою). Складіть для себе вільний і гнучкий графік.

6. Зараз ви можете бути більш схильні до тривоги, тому давайте собі більше турботи та підтримки. Подумайте, що може вас заспокоїти, і включіть це в щоденний графік.

7. Не ізолюйте себе зовсім! Розлади харчової поведінки «люблять» самотність та ізоляцію. Зв’язуйтесь з людьми в режимі онлайн: в соцмережах, чатах, по телефону. І пам’ятайте, що ви НЕ тягар для інших!

Автор Дженніфер Ролін

Джерело  https://www.facebook.com/…/a.22739560062…/3086364381397411/…

Якщо ваша дитина «перебірливий їдець», ви, ймовірно, знаєте, як важко приготувати їжу, яку вона їстиме.

Може бути, що ваша дитина відмовляється їсти улюблені страви всіх дітей, наприклад, макарони з сиром. Можливо, ваша дитина не хоче, щоб будь-яка їжа потрапляла в її шлунок, і якщо таке трапиться, вона може навіть оголосити голодування. Або, можливо, вашій дитині не подобається варена брюссельська капуста (а кому вона подобається?).

Є багато причин, з  яких дитина може відмовитися від їжі, яку їй дають. Наприклад, у деяких дітей буває підвищена чутливість до текстур та смаків. Хоча більшість дітей має тенденцію виростати з «перебірливих переваг в їжі», для деяких «перебірливе харчування» – це не просто етап. Це насправді може бути свідченням більш глибокої внутрішньої боротьби, яка може вплинути на їх здатність отримувати поживні речовини, необхідні для здорового росту і функціонування.

Якщо щось з цього вам відгукнулось, ви не самотні. Якщо ви підозрюєте, що «перебірливе харчування» вашої дитини – це щось більше, можливо, вона бореться з розладом виборчого харчування – порушенням харчування, що характеризується відмовою від їжі.

Що таке розлад виборчого харчування?

Розлад виборчого харчування являє собою розлад харчування, що характеризується тим, що дитина їсть дуже мало їжі і повністю уникає певних продуктів, що іноді призводить до порушення росту і ваги. Дорослих і дітей з цим розладом часто називають «перебірливими їдцями» через їх вибірковості до їжі. Однак це щось більше, ніж просто вибагливі переваги в їжі.

Розлад виборчого харчування є досить новим діагнозом, який замінив попередню діагностичну категорію, що мала назву «розлад харчування немовлят і дітей раннього віку» в п’ятому виданні Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів. Ця зміна відображає зростаючий обсяг досліджень, які підтверджують, що уникнення прийому їжі і її обмеження може відноситись до людей будь-якого віку, хоча основна категорія – це діти.

За даними Національної асоціації з розладів харчової поведінки (NEDA), люди з аутистичним спектром, люди з СДВГ і люди з обмеженими розумовими здібностями більш схильні до розвитку розладу виборчого харчування. Діти з цим діагнозом часто мають  також і тривожний розлад.

Важливо відзначити, що розлад виборчого харчування не викликаний нестачею доступної їжі або відмовою приймати певні продукти харчування через культурні традиції. Симптоми може бути важко відрізнити від типового «перебірливого прийому їжі», але є деякі ознаки, за якими це можна визначити.

 

Симптоми розладу виборчого харчування

Більшість симптомів розладу виборчого харчування пов’язані з тим фактом, що виборче харчування може привести до дисбалансу надходження в організм поживних елементів. У той час, як дорослі з розладом виборчого харчування самостійні у виборі їжі, діти з ARFID можуть зазнавати труднощів, тому що у них є доступ тільки до представлених їм продуктів і у них може бути обмежений словниковий запас, щоб висловити своє бажання.

«Харчові переваги кожної дитини унікальні. Проте, групи продуктів харчування, з якими діти з розладом виборчого харчування зазнають труднощів це овочі, білок і фрукти», на думку доктора філософії Ненсі Л. Цукер, фахівця з розладів харчової поведінки і доцента психіатрії і поведінкових наук в Університеті Дюка. «Вуглеводи, здається, група, що легше за все засвоюється  для більшості дітей з розладом виборчого харчування. Багато дітей також мають проблеми з молочними продуктами, хоча в моєму клінічному досвіді це найрізноманітніша харчова група».

Дорослі і діти з надзвичайно вираженим  виборчим харчуванням, зазвичай можуть відчувати симптоми, пов’язані з недоїданням. Симптоми розладу виборчого харчування можуть також включати в себе:

  • – Порушення зросту і ваги
  • – Відсутність апетиту або інтересу до їжі
  • – Обмежений асортимент бажаних або «безпечних» продуктів
  • – Страх задухи або блювоти
  • – Біль в кишечнику
  • – Труднощі участі в громадській діяльності, особливо при наявності їжі

 

Хоча деякі симптоми розладу виборчого харчування можуть проявлятися як симптоми розладів харчової поведінки, таких як анорексія, наприклад, цей розлад відрізняється тим, що при розладі виборчого харчування немає страхів з приводу змін розміру тіла.

«Розлад виборчого харчування відрізняється від нервової анорексії тим, що уникнення прийому їжі, як вважають, не мотивується страхом збільшення у вазі», пояснила доктор Цукер, додавши: «Але по правді, ситуація ускладнюється. Багато дітей з розладом виборчого харчування дуже чутливі до відчуттів в своєму тілі і не люблять змін. Таким чином, вони можуть відчувати дискомфорт від змін в своєму тілі через їжу. Хоча це [технічно] може бути пов’язано зі страхом погладшати, в цьому весь нюанс».

Учасниця спільноти “The Mighty” Ві Сінстер знає, як це боротися з симптомами розладу виборчого харчування. У своїй статті «Що Ви повинні знати про розлад виборчого харчування», вона написала:

«Кожен раз, коли я повинна спробувати нову їжу, такий внутрішній діалог проходить в моїй голові: У мене підвищена чутливість до смаку і текстури продуктів. Це пов’язано з моїм розладом харчової поведінки, відомим як розлад виборчого харчування. Ті, у кого є цей розлад, не можуть просто взяти і «спробувати нову їжу». У них в голові може виникнути цей діалог, схожий на мій. Уявіть собі, що ви йдете в ресторан, відкриваєте меню на п’ять сторінок і не знаходите нічого з ваших безпечних продуктів. Безпечні продукти – це продукти, з якими люди з розладом виборчого харчування знайомі, і тому відчувають себе комфортно.

 

Лікування розладу виборчого харчування

Розлад  виборчого харчування, як і інші клінічні випадки, включає в себе цілий спектр характеристик і може варіюватися від людини до людини. У деяких випадках дитина з вкрай вираженим виборчим харчуванням може продовжувати природний ріст за допомогою добавок і значної підтримки з боку медичних працівників, батьків або опікунів. Якщо ваша дитина на серйозній стадії «перебірливого харчування» або проявляє будь-який із симптомів, згаданих вище, зверніться до лікаря за медичною допомогою.

У критичних ситуаціях людям з розладом виборчого харчування, які особливо недоїдають, може знадобитися госпіталізація. Але, зазвичай, симптоми усуваються до необхідності екстреного втручання.

Синтія Мартін, доктор психологічних наук, що спеціалізується на оцінці дітей молодшого віку з проблемами розвитку, розповіла The Mighty, що як виборче, так і важке селективне харчування у дітей стає все більш поширеним. За допомогою фахівця з харчування або розладу харчової поведінки дорослі і діти можуть подолати огиду до їжі і досягти рекомендованого  росту і ваги.

«Ви можете поговорити з постачальниками з метою розширення асортименту продуктів, які буде вживати ваша дитина, а також отримати рекомендації щодо поліпшення харчової поведінки», – порадила доктор Мартін.

Якщо ви з усіх сил намагаєтеся знайти продукти, які могла  б вживати ваша дитина з розладом виборчого харчування, ви не самотні. У своїй роботі з клієнтами Цукер пропонує батькам починати асоціювати їжу з приємним і захоплюючим досвідом.

«Зазвичай, коли  у вашої дитини  розлад виборчого харчування, у вас часто можуть виникати конфлікти з приводу прийому їжі. Таким чином, їжа стала асоціюватися з негативними емоціями і ситуаціями», – пояснила вона. «Першочергове завдання полягає в тому, щоб замінити цю асоціацію на позитивний досвід».

Однією з її порад є організація «ігор з покупкою їжі» з вашою дитиною. Наприклад, замість того, щоб просити вашу дитину піти з вами в магазин для вибору нових продуктів, вона рекомендує переформулювати запит наступним чином: «Сьогодні ми збираємося відправитися в гастрономічну подорож в продуктовий магазин. Як ти думаєш, скільки «підходящих» продуктів ми зможемо знайти? Давай дізнаємося, хто вгадає, ти або я. »

Діти, які схильні уникати їжі, уникають і переживань, що можуть викликати занепокоєння, і, швидше за все, відразу ж скажуть «ні» досвіду, який здається важким. Пропозиція дій впевненим і грайливим способом (а також надання гнучкості дитині в новому контексті) може допомогти дитині адаптуватися до змін.

Відчуваючи нові стратегії впровадження продуктів харчування, Цукер сказала, що важливо зосередитися на створенні позитивного досвіду, а не на кінцевому результаті.

«Ключовим фактором будь-якої «магазинної» пригоди з новою їжею є орієнтація на процес. Зосередьтеся на новому досвіді, а не на результаті» – радить Цукер. «Якщо ви очікуєте, що ваша дитина з’їсть всю порцію, такий тиск може перешкодити створенню позитивного досвіду, до якого ви прагнете.

 

Джерело https://themighty.com/2020/01/arfid-avoidant-restrictive-food-intake-disorder-kid-picky-eater/#_=_

У сучасному суспільстві переважає культ фізичних вправ. Ми не можемо проїхати повз торговий центр, не побачивши вивіску нового спортзалу з секретною революційною дієтою, яка обіцяє привести вас в ідеальну форму. Не можна зайти в соцмережі, не побачивши сотню заголовків «спорт, який змінить ваше життя», які розповідають яскраві історії тих, хто вже змінив своє життя завдяки фізичним навантаженням, або взяти навіть новинні стрічки в телефонах – вони ж переповнені шокуючими новинами про вплив фізичних вправ на здоров’я.

Постійного галасу досить, щоб заплутати будь-кого. Звичайно, повіривши в усе перелічене вище, багато людей наївно приймають помилкові рішення з приводу фізичних вправ. Що, як наслідок, призводить до зростання рівня травматизму в модних фітнес-центрах, про що нам все частіше говорять новинні видання. Наприклад, в недавній статті в New York Times повідомляється, що лікарі відділення невідкладної допомоги відзначають зростання числа травм, отриманих на тренуванні, в тому числі важких хвороб, що загрожують життю, таких як рабдоміоліз.

Цікаво те, що багато з цих травм виникають у людей, які в цілому знаходяться в гарній фізичній формі і займаються спортом. Все це змушує мене відразу ж задуматися: якщо здорові люди піддаються впливу інформації та впливу культурних чинників, які призводять їх до небезпечних видів фізичних вправ, що відбувається з людиною з розладом харчової поведінки або субклінічним розладом харчової поведінки, коли вони бачать всі ці безліч послань, шо надходять звідусіль?

Проблема в тому, що ми більше не живемо в світі, де можна сказати людям з розладом харчової поведінки, що одужання означає більше ніколи не виснажувати себе вправами. Постійна інформаційна атака, пов’язана з користю фізичних вправ, фізичної підготовки та здоров’я, яка зустрічається повсюди, безумовно, має більший вплив на людину, яка лікується, ніж наша доброзичлива порада. Іншими словами, ми беремо на себе професійну відповідальність надати людям, що страждають розладами харчової поведінки, інструменти, необхідні для фільтрації інформації в нашому перенасиченому ризиками середовищі, яке включає в себе надумані ідеали про взаємодію вправ, дієти, здоров’я і культурних уявлень про красу.

Включення вправ в лікування розладів харчової поведінки не є новим підходом. Давно відомо, що ми повинні щось робити з надмірними і нав’язливими уявленнями про вправи у наших клієнтів / пацієнтів. З цією метою початковий підхід грунтувався на зміні поведінки і кількості вправ. Звичайно, багато центрів лікування розладів харчової поведінки в даний час включають йогу і прогулянки в якості рекомендованих форм фізичних вправ. Інші, більш комплексні центри, навіть включають модифіковані версії фізіотерапії або схемотехнічного навчання, коли клієнти знаходяться в стабільному стані. Такі зусилля заслуговують похвали і захоплення, так як з одного боку, вони розглядають фізичні вправи як фактор, що сприяє розладам харчової поведінки, а з іншого, не заперечують загальновизнані переваги регулярних фізичних вправ для фізичного, психічного і соціального здоров’я. На жаль, проста зміна поведінки сама по собі не дозволяє адекватно врахувати весь спектр чинників, які пов’язані з фізичними вправами і розладами харчової поведінки. Простіше кажучи, зміна типів або форм тренувальної поведінки просто знімає свербіж, але не лікує основну висип.

Нещодавно ми досягли величезних успіхів у розумінні дуже складних нюансів фізичних вправ, які характерні тільки для людей з розладами харчової поведінки. Поточний стан цієї роботи свідчить про те, що для того, щоб вплинути на тривалі зміни в поведінці при виконанні фізичних вправ, ми повинні втрутитися в психологічні чинники, які керують самою поведінкою. Іншими словами, зміна підходу до вправ не змінює всієї картини. Навпаки, спроби змінити підхід людини до тренувальної поведінки показали, що можливо вплинути на схеми тренувань, трансформувавши їх з патологічних на ті, які зміцнюють здоров’я.

Основними методами, які довели свою ефективність, є поєднання усунення ірраціональних переконань щодо фізичних вправ і їх наслідків, вивчення зовнішніх і внутрішніх джерел мотивації до фізичних вправ, розвінчання міфів і надання достовірної інформації про фізіологію фізичних вправ і ролі харчування при фізичних навантаженнях, відзначаючи, як емоції можуть затуманювати судження про вправу, і як ці емоції можуть потім приводити до надмірних вправ, і пояснення, як вправи пов’язані з самоідентифікацією людини. Тільки після того, як ці попередні вправи будуть враховані, зміна підходу до тренувань може вплинути на патологічну природу фізичних вправ при розладах харчової поведінки.

Мене надихають ці досягнення, оскільки ми переходимо до більш глибокого розуміння фізичних вправ при розладах харчової поведінки і можливості їх використання в терапевтичних цілях. Подальше вивчення цих дуже складних співвідношень допоможе нам співпереживати людям з розладами харчової поведінки, одночасно виконуючи професійні етичні зобов’язання щодо покращення нашої допомоги. Нав’язливі, і при цьому неадекватні повідомлення, які заохочують до патологічних форм фізичних вправ, незалежно від основних медичних умов, проблем з харчуванням або психологічних станів, будуть продовжувати проникати в культуру. Це, можливо, більше, ніж будь-який інший особливий фактор, є основною проблемою для психотерапевтів і людей, що борються з розладами харчової поведінки.

Радує те, що сучасні підходи до вправ визнають, що одне лише обмеження фізичних вправ не працює і результати були успішними завдяки втручанню на повний спектр чинників, які передують тренувальній поведінці, включають в себе вправи як частину комплексного лікування і дають людям навички, необхідні для орієнтування в нашому сучасному суспільстві, перенасиченому неоднозначними повідомленнями про фізичні вправи і здоров’я. Цей підхід є величезною зміною в проблемі розладів харчової поведінки, але він може стати необхідною зміною, щоб йти в ногу з швидко мінливим сучасним суспільством.

Брайан Кук

Джерело https://www.nationaleatingdisorders.org/blog/importance-including-exercise-eating-disorders-treatment

 

Всі ми звикли, що свята – це час радості, спокою і веселощів, час, коли щасливі сім’ї обмінюються подарунками і збираються за великим столом, переповненим традиційними святковими стравами. Однак, реальність свят значно відрізняється від того, що зображують в рекламі, телешоу або фільмах. Час свят є особливим випробуванням для тих, хто страждає розладом харчової поведінки.

 

Проблеми, з якими ми стикаємося під час свят

Реальність така, що ми часто відчуваємо надмірне напруження, намагаючись втиснути все – сімейні застілля, шкільні заходи, позакласні виступи і / або офісну вечірку в наші і без того напружені святкові графіки. Крім того, ми також можемо зіткнутися з:

– Втратою, такою як смерть, розлука, розлучення, хвороба, робота або недавній переїзд;

– складними почуттями ностальгії і смутку;

– бажанням, щоб все було інакше або як раніше;

– почуттям пригніченості через великий натовп  і скупчень людей;

– напругою від того, що робимо подарунки, які не можемо собі дозволити;

– повернення в будинок батьків, що для багатьох означає повернення до старих сімейних моделей і / або повернення до дитячого «я», що може призвести до відчуття безсилля і ситуації поза контролем;

– зустріччю з родиною, яка може мати інші цінності, релігійні або політичні погляди, що відрізняються від ваших;

– і безліччю інших питань …

 

Крім того, існують більш унікальні стресові фактори, які стосуються тих, хто лікуються від розладів харчової поведінки:

– безглуздий, бездумний прийом їжі;

– святкові закупівлі в супермаркетах, приготування їжі;

– повернення додому, де включаються старі механізми (наприклад, час коли почався розлад харчової поведінки, і ті ваги, які приводили в жах раніше, все ще там);

– відчуття тиску, що потрібно їсти певні продукти і в певній кількості;

– напруга, що потрібно виглядати або відчувати себе певним чином або бути певної форми / ваги;

– стурбованість інших людей;

– коментарі інших людей ( «позитивні» або «негативні») про їх вагу, форму, розмір, звички харчування або порції їжі;

– коментарі інших людей про себе (наприклад: «Я пропустив останній прийом їжі, щоб потім з’їсти більше». «Я сьогодні одягнув штани для «товстунів». «Після сьогоднішньої вечері просто потрібно буде піти в спортзал, щоб все це скинути».)

– страх, що їх неконтрольований прийом їжі буде «розкритий»

І так далі …

 

Це все дійсні стресові фактори. І саме через ці стреси багато хто в процесі відновлення здійснює «рецидив» або повертаються до старих неконтрольованих прийомів їжі, думок або поведінки, які вони намагаються подолати і змінити.

Важливо знати, що існують стратегії, які допомагають «пережити» свята, зокрема, харчування під час свят.

 

Шість стратегій, які допоможуть «пережити» свята:

 1. Зменшіть напругу. На наші емоції може значно впливати те, наскільки добре ми дбаємо про себе, включаючи сон та їжу. Вкрай важливо, щоб ми висипалися – це може дати нам більше енергії і допомогти нам міцно стояти на ногах. Також важливо регулярно харчуватися під час свят і дотримуватися плану харчування, якщо він у вас є. Крім того, знайте, що святкове харчування може не відходити від вашого звичного плану харчування. Можна отримати додаткову підтримку або зворотний зв’язок від терапевта або дієтолога. Нарешті, якщо ви приймаєте ліки, переконайтеся, що ви використовуєте їх відповідно до приписів, щоб знизити будь-яку фізичну і емоційну напругу.

 2. Підготуйтеся. Використовуйте навички вирішення проблем, щоб заздалегідь подумати про будь-які можливі тригери або тривожні ситуації і мати інструменти для їх вирішення. Якщо у вас виникли труднощі з цим, ви завжди можете поговорити з консультантом або іншою людиною, якій довіряєте, щоб визначити конкретні проблеми і придумати план, як впоратися з такою ситуацією, коли або якщо вона станеться. Ці плани повинні бути персоналізовані, але вам також може допомогти створення стратегії «виходу» з розмови або середовища, яка запускає небажані процеси. Плануйте збалансоване харчування протягом дня і враховуйте, що, наприклад, після ситної святкової вечері спонукання до розладу харчової поведінки можуть посилитися. Приготуйтеся до того, щоб впоратися з цими мотивами не діючи на них. Прогуляйтеся з другом, якщо вам потрібно відпочити від великого скупчення людей. Відвідуйте тільки ті місця, де ви можете впоратися і встояти перед спокусами, проводьте цей час з підтримуючими вас людьми.

3. Будьте уважні. Не піддавайтеся ностальгії за святами. Це тільки підсилить ваші страждання. Замість цього насолоджуйтеся теперішнім моментом. Якщо ви виявите, що думаєте про те, що було раніше або що має бути, зверніть увагу на ці думки і поверніться в «тут» і «зараз». Використовуйте вправи на усвідомленість, щоб допомогти собі. Як варіант, можна записати підтримуючи фрази, повторюючи їх як афірмації або вимовити молитву перед святковою трапезою.

4. Ігноруйте. Не засуджуйте і не піддавайтеся осуду інших. Ви не можете перешкодити іншим засуджувати вас; однак ви можете «ігнорувати» їх висловлювання. Нехай ваша свідомість буде як «тефлонове» покриття – ніякі судження не можуть прилипнути до вас, якщо ви ігноруєте їх або просто дозволяєте їм бути (тобто не розмірковувати над ними). Не менш важливо і те, що ви можете практикувати неосудливе ставлення до вас, навіть коли це складно.

5. Дбайте про себе. Після кожного святкового заходу знайдіть час, щоб подбати про себе і заспокоїтися. Самозаспокоєння виглядає по-різному для всіх, тому визначте, що заспокоїть і розслабить саме вас. Це може бути ванна з лавандової піною, запалювання свічки і читання гарної книги, час з однодумцями або улюблена музика.

6. Пам’ятайте: «Це теж пройде». Свята, як і будь-який інший час року теж проходять. І хоча свята можуть бути фізично і емоційно виснажливими, ви можете з ними впоратися, і взяти цей досвід у Новий рік.

 

Джерело https://www.eatingdisorderhope.com/blog/holiday-meal-time-eating-disorder-sufferers?fbclid=IwAR0eclBZy3ZWC_bn2W1nVXiUvqkIsyRDkbjDGNiJ6YpOSJ7EJmFFJtw2xyg

  1. Люди з атиповою анорексією мають нормальний розмір тіла або трохи перевищують межі ваги, щоб це можна було назвати анорексією.

Щоб розібратися з цим міфом, ми повинні почати з розуміння страху збільшення розмірів тіла і переваг худорлявості. Область лікування і відновлення від розладів харчової поведінки все ще знаходиться в світі, повному прикладів дискримінації за вагою. Значна кількість людей, які страждають цим розладом, ніколи не отримують належного лікування через не толерантне ставлення до людей із зайвою вагою. Правда в тому, що обмежуючий харчовий розлад ніколи раніше не розглядали детально. Єдина відмінність між діагнозом нервової анорексії і атипової анорексією – це вага. От і все.

Це не діагноз, що відноситься тільки до небагатьох обраних, у яких всього кілька кілограм від рекомендованого порогу ІМТ при анорексії. Ні. Цей діагноз охоплює величезну кількість людей з різною вагою. Мене вважали «аномально повною», коли мені поставили діагноз.

 

  1. У них просто ще немає «справжньої» анорексії.

Обмеження споживання їжі не завжди призводить до втрати ваги, і спосіб, яким ваше тіло пристосовується до відмови від їжі, значною мірою залежить від генетики. Перечитайте це знову. І знову. Чесно кажучи, я все ще намагаюся зрозуміти це. Гірка правда всього цього полягає в тому, що більшість людей не схожі на ті приклади голлівудських зірок, які страждають від анорексії. Коли ви обмежуєте своє споживання їжі, з плином часу ваше тіло змінює спосіб використання енергії, яка надходить в організм. Воно говорить: «От чорт, знову голодувати!». Незалежно від вашої ваги, тіло почне накопичувати енергію по-іншому. Не має значення, якщо у вас вже є тонна зайвої ваги, ваше тіло буде продовжувати накопичувати ще більше. Ваш метаболізм сповільниться, і ви додасте у вазі. І тоді ви будете обмежувати себе більше, думаючи, що вам все ще потрібно домогтися більшого успіху, сидячи на «дієті». Це і є саморуйнівний цикл.

 

  1. Наслідки для здоров’я не такі серйозні, як для страждаючих від анорексії.

Ваше тіло може виглядати по-іншому, але те, що відбувається всередині, практично ідентично людині з більш низьким ІМТ. Я отримала усвідомлення на все життя, проходячи лікування, коли дізналася, що моє тіло руйнується від довгострокових обмежень в їжі. Мені неймовірно пощастило потрапити на таке лікування, в основі якого було твердження, що вага не має нічого спільного з тим, що відбувається всередині мого тіла. Наука не бреше, і мені потрібно було побачити ці дані, щоб зрозуміти ступінь шкоди, який я завдавала власному тілу. Мені зробили метаболічне тестування, яке показало, що я використовую запаси білка для отримання енергії замість накопиченого організмом жиру. Це означало, що моє тіло споживало енергію з м’язової маси, імунної системи і органів замість поживних речовин, які надходили в організм. ЕКГ показала нерегулярний серцевий ритм, який був пов’язаний з обмеженням харчування. Ніхто не спромігся перевірити це раніше. Аналіз щільності моїх кісток показав остеопенію, стан, який передує остеопорозу. І знову ніхто не спромігся перевірити це раніше. Це аналізи, які проводяться в якійсь мірі автоматично, коли хтось звертається з недостатньою вагою. Ми бачимо таку людину і говоримо йому: «Ви, мабуть, вмираєте! Досить голодувати!». Але коли ми бачимо когось з великою вагою на дієті, ми говоримо: «Давай, продовжуй далі, це корисно для твого здоров’я». Саме через цей факт, цієї невідповідності в лікуванні і реакції суспільства, я вважаю, що атипова анорексія іноді може бути ще більш небезпечною. Ніхто не говорить вам, що ви завдаєте шкоди своєму тілу. Ніхто не перевіряє важливі показники здоров’я. Ніхто не розуміє.

 

  1. У них абсолютно різні побічні ефекти / методи боротьби.

Нам потрібно поговорити про об’єктивні сторони одужання. Проблеми з шлунково-кишковим трактом, зміни шкіри, зміни у відчуттях голоду і повноти, дивні пристрасті, інтенсивне емоційне переживання, яке супроводжує все це. У співтоваристві з лікування від розладів харчової поведінки є багато підтримки і ресурсів для тих, хто відновлює / набирає вагу і говорить про ці менш приємні побічні ефекти. Я рада, що ці люди можуть отримати велику підтримку в Інтернеті, але я практично не бачила ресурсів, в яких прямо говориться, що ці побічні ефекти можуть з’явитися незалежно від вашої ваги. Ось так сюрприз! Гастропарез – це кошмар. Це відчуття, що ви ситі всього лише після декількох шматочків їжі, і почуття того, що їжа як би застряє в організмі. Одного разу вночі у мене були такі сильні болі в животі і прискорене серцебиття, що я опинилася в відділенні невідкладної допомоги. Цікаво, що коли я відправила смс подрузі, вона запитала, чи була це операція з шунтування шлунку. Це було її перше припущення. Але це не було так. Безумовно не так.

 

  1. Їм не потрібно настільки інтенсивне лікування.

Хоча більшість людей з атипової анорексією не отримують інтенсивного лікування, більшість потребує його. Моя часткова програма госпіталізації врятувала мені життя, і єдина причина, по якій я в результаті опинилась  там – це крута команда фахівців, яка розуміла, що тяжкість цього захворювання незалежна від ваги. Я госпіталізувалася б і раніше, отримавши повне лікування,  якого я потребувала, але боязнь зайвої ваги і всі ці міфи про мою хворобу не дозволяли мені вважати такі заходи необхідними і навіть можливими. Я іноді задаюся питанням, що сталося б, якби я так і не отримала більш поглиблене лікування. Мене лякає ця думка. Я не хотіла цього, але я зробила це. Мені потрібні були люди, щоб буквально змусити мене нормально харчуватися, відняти у мене контроль і кинути мені виклик. Мені потрібен був час, щоб допомогти своєму тілу відновитися.

 

Отже, в які міфи ви вірите, і як ви можете кинути їм виклик?

Моллі Гвен

 

Джерело https://www.nationaleatingdisorders.org/blog/top-5-myths-about-atypical-anorexia

Мене турбує моя вага, моє харчування та зовнішній вигляд.
Але як я можу дізнатися, чи це все вийшло із під контролю?

Ось кілька питань, які допоможуть вам дізнатися про вас більше:

  1. Чи почуваюся я хворою, бо відчуваю дискомфорт після переїдання?
  2. Чи турбує мене, що я, можливо, не контролюю що я їм?
  3. Чи я втратив/ла більше 6-ти кілограмів за 3 місяці?
  4. Чи говорять мені інші люди, що я занадто худий, в той час як я вважаю себе занадто товстим?
  5. Чи можу я стверджувати, що їжа має велике значення в моєму житті?

Якщо ви відповіли «так» щонайменше на два з цих питань, велика ймовірність, що у вас є розлад харчування, відомий як “нервова анорексія”, або анорексія з булімічними розладами. Це означає, що ви чергуєте періоди дієти з періодами, коли ви не можете контролювати харчування, в результаті яких виникає потреба в компенсації – наприклад, спричинення блювання, надмірно фізичні вправи тощо.

Особи, яких найбільше це стосується:

  • допідросткового віку дівчата
  • дівчатка-підлітки;
  • молоді жінки;
  • моделі, танцюристи та люди, які займаються спортом, де вимагається постійний контроль ваги або надвитривалість.

Що означає термін “розлад харчової поведінки”?

Розлади харчування (від анг. Eating Disorders) – це харчові звички або поведінка, які відрізняються від інших людей, що живуть у тому ж харчовому, соціальному та культурному середовищі. Вони призводять до психічних та тілесних порушень. Найпоширенішими порушеннями, невраховуючи заїдання стресу та переїдання, є нервова анорексія та булімія. У 9 випадках із 10 страждає дівчина чи жінка, проте чоловіки також можуть піддаватися цій хворобі.

Анорексичною поведінкою називають відмову від їжі, в той час як людина насправді помирає з голоду (нервова анорексія), або відмова набирати вагу, незважаючи на те, що організм виснажений (нервова анорексія, або анорексія з булімічними (переїдання) епізодами). Щоб уникнути зайвої ваги, людина з анорексичною поведінкою може вдатися до фізичної гіперактивності та / або до самовільного виклакання бл ювання чи до надмірного вживання проносних, нав’язливого контролю ваги. Ці різні обсессії врешті-решт керують життям людини. Їх самооцінка залежить від здатності контролювати вагу, і це в свою чергу створює залежність від депривації.

Наслідки можуть бути дуже серйозні: фізіологічні (ризик остеопорозу, підвищений ризик серцево-судинних захворювань, безпліддя та інші) психічні (труднощі з контролем емоцій, тривожність, зниження самооцінки, депресії тощо) та соціальні (ізоляція, замикання в собі).

З урахуванням вище вказаного, важливо не намагатися впоратися з цими труднощами наодинці, оскільки вони рідко вирішуються самостійно. Вони також можуть по-справжньому зіпсувати життя.

Що я можу вдіяти?

Ви можете обрати один із наступних варіантів:

  • Зверніться до лікаря-терапевта, педіатра та / або психіатра, з яким ви зможете скласти відповідний план медичної допомоги. Цей лікар повинен надати комплексний медичний догляд, залучаючи різних людей для вирішення психічних, харчових та тілесних аспектів вашої проблеми.
  • Зверніться за допомогою до психотерапевта, щоб виразити і зрозуміти свої відчуття, – все це допоможе вам подолати труднощі та продовжити жити дальше, а також допомогти вам змінити свої звички і почувати себе краще.
  • Приєднайтесь до групи підтримки чи організації, що спеціалізується на порушеннях харчування. Члени цих організацій часто мають великий досвід подібного роду. Деякі з них самі стикалися з такими проблемами і одужали.
  • Не відмовляйтесь від підтримки близької вам людини, яка може допомогти вам у повсякденному житті. Ви зможете отримати емоційну підтримку, коли ви сумніваєтеся чи хвилюєтесь, чи просто бути з кимось на шляху до одужання.
  • З вашими близькими та / або вашим лікарем ви також можете обговорити можливість госпіталізації, особливо якщо ви відчуваєте сильне фізичне або психічне в иснаження, або якщо ваша сім’я страждає через ваш стан. В наш час до госпіталізованої людини та її родини ставляться бережно. Таке рішення дає «перерву» для двох сторін. В лікарні діють багато доступних програм, що включають декілька дисциплін або спеціальностей (індивідуально підібрана програма харчування, щоденні терапевтичні зустрічі та групові заходи, такі як групи підтримки, арт-терапія, драматичні групи, спортивні та культурні заходи).
  • Є веб-сайти, де можна знайти підтримку та допомогу: FNA-TCA (www.fna-tca.com) та AFDAS-TCA (www.anorexieboulimie-afdas.fr) може допомогти вам у пошуку.

Я зможу одужати?

Так, зможете, тільки пам’ятайте:

  • Чим раніше ви проконсультуєтесь з лікарем, тим більше шансів уникнути анорексії, яка руйнує ваше життя і переходить у хронічну форму; і тим більше шансів уникнути найсерйозніших фізичних наслідків.
  • Чим раніше ви проконсультуєтесь, тим легше подолати фізичний і психічний біль, переживання.
  • Чим раніше ви звернетесь по допомогу, тим швидше ви одужаєте і почуватиметесь краще та впевненіше.

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії та булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Скринінг порушень харчової поведінки SCOFF

 

Найпростіший (підтверджений) тест для діагностики порушень харчової поведінки містить лише п’ять питань, які об’єднуються абревіатурою SCOFF, кожна буква якої позначає одне з питань. Просто дайте відповідь ТАК чи НІ:

 

ТАК    НІ           Питання скринінгу SCOFF

❒   ❒    1. S – Sick: нудота. Чи викликаєте Ви блювоту, коли відчуваєте, що переїли?

❒   ❒    2. C – Control: контроль. Чи турбує Вас втрата контролю над тим, скільки Ви їсте?

❒   ❒   3. O – Over: більше. Чи не було у Вас втрати ваги більше 14 фунтів (6,35 кг) за останні три місяці?

❒   ❒   4. F – Fat: товстий. Чи не вважаєте Ви себе товстим, в той час як оточуючі говорять, що Ви занадто худий?

❒    ❒   5. F – Food: їжа. Чи можете Ви сказати, що їжа домінує в Вашому житті?

 

Інформація про скринінг:

Інструмент для скринінгу SCOFF розроблений дослідниками Медичної школи при лікарні Св. Георгія в Лондоні. Посилання на повний текст їх дослідження (безкоштовно) [Морган в співавт. 1999]: http://www.bmj.com/cgi/content/full/319/7223/1467

 

Результати скринінгу:

Якщо Ви відповіли «ТАК» на два і більше питань, це означає ймовірність наявності порушень харчової поведінки.

 

Джерело: Morgan JF, Reid F, and Lacey JH (1999). The SCOFF questionnaire: assessment of a new screening tool for eating disorders (Опитувальник SCOFF: оцінка нового інструменту діагностики порушень харчової поведінки). BMJ 1999; 319: 1467-1468.