Національна асоціація лікарів та психологів

Я знаю, вас багато.

У 28,8 мільйона американців на протязі їх життя діагностується розлад харчової поведінки, і процес відновлення вони не проходять самі. У цьому їм допомагають батьки, чоловіки, дружини, брати і сестри, лікарі, терапевти, тренери, вчителі. Цей список можна продовжувати безкінчено.

Всі ви віддаєте себе, допомагаючи коханій людині на шляху її одужання. І це не завжди легко. Адже ви вкладаєте свою енергію, психічне здоров’я, час, емоції, фінанси і багато іншого.

Вас бачать, розуміють і цінують – кажуть вам це часто чи ні. Ваші близькі, пацієнти, студенти – ті, кому ви допомагаєте, вдячні вам за все, що ви робите і віддаєте.

Але чи не забуваєте ви піклуватися про себе? Йдеться про справжню турботу, а не просто про те, як зробити глибокий вдих-видих або маску для обличчя.

У людей, які піклуються про родичів з розладами харчової поведінки, спостерігається зниження якості життя, особливо в області психічного здоров’я, життєздатності та емоційного функціонування.

Медичні працівники вдвічі більше схильні до вигоряння в порівнянні з населенням США в цілому. Але ви і так це знаєте, адже це частина вашого життя. Ви перебуваєте в епіцентрі подій, допомагаючи близькій вам людині боротися з цією страшною хворобою.

Але на цьому шляху ви також повинні піклуватися і про себе.

Складіть список того, що приносить вам радість, наповнює ваш ресурс і допомагає знизити тривогу. Потім напишіть список ваших справ за тиждень.

У цьому списку є місце для радості?

Якщо немає, то саме час йому там з’явитися. Нехай у ваших планах на день буде час на себе. Не важливо, що це буде – фітнес, мистецтво, читання книг, ведення щоденника, медитація, прогулянка, терапія, групові консультація або супервізії з колегами – все перераховане вище або щось інше, робіть те, що вас наповнює. Адже, як то кажуть, з порожньою чашки НЕ наллєш.

Ким б не приходилась вам людина з розладом харчової поведінки – вашою дитиною, коханою людиною, пацієнтом, клієнтом або учнем, важливо не забувати про себе. Чим менше часу ви приділяєте собі, тим швидше мжливе вигорання. Це зашкодить вам і може викликати ускладнення в ваших відносинах з цією людиною.

Ви не повинні робити все. Ви і не зможете взяти все на себе. Вам не потрібно жертвувати собою, щоб допомогти комусь іншому. Найкраще, що ви можете зробити, це поставити своє психічне здоров’я на перше місце. Подбавши про себе, ви зможете подбати і про інших.

Тримайтеся.

Ваша підтримка і допомога дійсно важливі.

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/blog/letter-caregivers-supporting-someone-eating-disorder

Відносини людей з їжею можуть бути складними, і у деяких порушення харчування пов’язане з минулими пережитими травмами. Розуміння зв’язку між розладом харчової поведінки і травмою важливо для визначення причини розладів харчової поведінки.

Зв’язок між розладом харчової поведінки і травмою

Є багато неправильних уявлень про розлад харчування, одне з яких в тому, що розлади харчової поведінки виникають просто через тиск агресивної культури дієти. І хоча повсюдні ідеали «стрункості», безумовно, можуть грати роль в розвитку РХП, іноді його поява може бути спробою заповнити порожнечу, внаслідок надзвичайно болючого або лякаючого досвіду.

Численні дослідження показують зв’язок між травмою і розладами харчової поведінки. За словами доктора медицини Керолін Кокер Росс, розлади харчової поведінки найчастіше зустрічаються у людей, які перенесли травму: у третини жінок з нервовою булімією, і 20% з приступоподібним переїданням, спостерігаються також ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Дослідження, проведене в 2018 році, показало, що студенти, які пережили травмуючу подію, стали вдаватися до переїдання, очищення за допомогою блювоти, а також до інших розладів харчової поведінки, щоб уникнути думок про неприємні спогади.

В ході дослідження з’ясувалося, що 74% студентів пережили, принаймні, одну травму протягом свого життя. Це могло бути сексуальне насильство, жорстоке поводження в дитинстві або ж вони мало не потонули. Трохи більше половини (52%) студентів з РХП мали також симптоми посттравматичного стресу (ПТС).

Численні дослідження також пов’язують травматичний досвід з розладами харчової поведінки у жінок-ветеранів війни. Жінки-ветерани, які перенесли військову сексуальну травму, більш схильні до виникнення у них анорексії, булімії або переїдання, ніж ті, у яких не було такої травми. Жінки, які зазнали інші види травм: жорстоке поводження в дитинстві, фізичне та сексуальне насильство, військову травму, також мали підвищену схильність до розладів харчової поведінки.

Роль харчування в переживанні травми

Здається, що розлади харчової поведінки і стани, пов’язані з травмою, такі як ПТСР, не мають нічого спільного, однак, вони тісно взаємопов’язані. Коли відбувається травмуюча подія, у людини можуть виникнути нав’язливі думки, спогади або кошмари про пережите. Такі люди можуть також страждати від всеосяжного почуття порожнечі, яку не вдається заповнити.

За словами доктора Керолін Росс, розлад харчової поведінки часто допомагає людям впоратися з наслідками травм, які руйнують їх повсякденне життя. Переїдання може бути способом заповнити наростаючу емоційну порожнечу, а примусова блювота способом «позбавити» тіло від негативних спогадів, думок або почуттів.

В інтерв’ю 2017 го року для Національної асоціації по боротьбі з розладами харчової поведінки доктор Росс сказала: «Логічно, ми розуміємо, що неможливо заповнити емоційну порожнечу їжею і позбутися від небажаних почуттів, спогадів або симптомів, спустошивши шлунок. Проте, обидва ці способи допомагають пацієнту впоратися з симптомами ПТСР або з невирішеною (і, можливо, підсвідомою) травмою».

Розуміння першопричини РХП в житті людини важливо для ефективного і тривалого лікування. Коли імпульс до розладу харчування викликаний травмою, пацієнту важливо лікуватися як від травми, так і від розладу харчової поведінки.

Травма-сфокусоване лікування розладів харчової поведінки

Не всі люди з розладом харчової поведінки отримали травму. Кожна людина має унікальну особисту історію, яка впливає на те, як протікає її розлад харчової поведінки. Ось чому так важливо звертатися за допомогою до професіоналів, які розуміють, що лікування від розладу харчової поведінки для кожного буде різним.

Для тих, хто пережив травму або в минулому піддавався жорстокому поводженню або приниженню, важливо також вилікуватися від травми під час терапії розладів харчової поведінки.

Ці два стани часто взаємопов’язані, тому досвід лікування повинен бути спрямований на одужання людини в цілому.

Орієнтований на травму підхід до лікування розладів харчової поведінки може допомогти вам або вашим близьким пережити будь-які минулі травми, і справлятися з імпульсом до розладу харчової поведінки.

Розлад харчової поведінки є складним захворюванням, викликаним безліччю факторів. Виявлення корінних причин, що спонукають людину до порушення харчування, може допомогти почати вести більш здорове і повноцінне життя.

Джерело  https://www.eatingdisorderhope.com/…/trauma-connects-disord…

Мене турбує моя вага, моє харчування та зовнішній вигляд.
Але як я можу дізнатися, чи це все вийшло із під контролю?

Ось кілька питань, які допоможуть вам дізнатися про вас більше:

1. Чи почуваюся я хворою, бо відчуваю дискомфорт після переїдання?
2. Чи турбує мене, що я, можливо, не контролюю що я їм?
3. Чи я втратив/ла більше 6-ти кілограмів за 3 місяці?
4. Чи говорять мені інші люди, що я занадто худий, в той час як я вважаю себе занадто товстим?
5. Чи можу я стверджувати, що їжа має велике значення в моєму житті?

Якщо ви відповіли «так» щонайменше на два з цих питань, велика ймовірність, що у вас є розлад харчування, відомий як “нервова анорексія”, або анорексія з булімічними розладами. Це означає, що ви чергуєте періоди дієти з періодами, коли ви не можете контролювати харчування, в результаті яких виникає потреба в компенсації – наприклад, спричинення блювання, надмірно фізичні вправи тощо.

Особи, яких найбільше це стосується:

• допідросткового віку дівчата
• дівчатка-підлітки;
• молоді жінки;
• моделі, танцюристи та люди, які займаються спортом, де вимагається постійний контроль ваги або надвитривалість.

Що означає термін “розлад харчової поведінки”?

Розлади харчування (від анг. Eating Disorders) – це харчові звички або поведінка, які відрізняються від інших людей, що живуть у тому ж харчовому, соціальному та культурному середовищі. Вони призводять до психічних та тілесних порушень. Найпоширенішими порушеннями, невраховуючи заїдання стресу та переїдання, є нервова анорексія та булімія. У 9 випадках із 10 страждає дівчина чи жінка, проте чоловіки також можуть піддаватися цій хворобі.

Анорексичною поведінкою називають відмову від їжі, в той час як людина насправді помирає з голоду (нервова анорексія), або відмова набирати вагу, незважаючи на те, що організм виснажений (нервова анорексія, або анорексія з булімічними (переїдання) епізодами). Щоб уникнути зайвої ваги, людина з анорексичною поведінкою може вдатися до фізичної гіперактивності та / або до самовільного виклакання бл ювання чи до надмірного вживання проносних, нав’язливого контролю ваги. Ці різні обсессії врешті-решт керують життям людини. Їх самооцінка залежить від здатності контролювати вагу, і це в свою чергу створює залежність від депривації.

Наслідки можуть бути дуже серйозні: фізіологічні (ризик остеопорозу, підвищений ризик серцево-судинних захворювань, безпліддя та інші) психічні (труднощі з контролем емоцій, тривожність, зниження самооцінки, депресії тощо) та соціальні (ізоляція, замикання в собі).

З урахуванням вище вказаного, важливо не намагатися впоратися з цими труднощами наодинці, оскільки вони рідко вирішуються самостійно. Вони також можуть по-справжньому зіпсувати життя.

Що я можу вдіяти?

Ви можете обрати один із наступних варіантів:

• Зверніться до лікаря-терапевта, педіатра та / або психіатра, з яким ви зможете скласти відповідний план медичної допомоги. Цей лікар повинен надати комплексний медичний догляд, залучаючи різних людей для вирішення психічних, харчових та тілесних аспектів вашої проблеми.
• Зверніться за допомогою до психотерапевта, щоб виразити і зрозуміти свої відчуття, – все це допоможе вам подолати труднощі та продовжити жити дальше, а також допомогти вам змінити свої звички і почувати себе краще.
• Приєднайтесь до групи підтримки чи організації, що спеціалізується на порушеннях харчування. Члени цих організацій часто мають великий досвід подібного роду. Деякі з них самі стикалися з такими проблемами і одужали.
• Не відмовляйтесь від підтримки близької вам людини, яка може допомогти вам у повсякденному житті. Ви зможете отримати емоційну підтримку, коли ви сумніваєтеся чи хвилюєтесь, чи просто бути з кимось на шляху до одужання.
• З вашими близькими та / або вашим лікарем ви також можете обговорити можливість госпіталізації, особливо якщо ви відчуваєте сильне фізичне або психічне в иснаження, або якщо ваша сім’я страждає через ваш стан. В наш час до госпіталізованої людини та її родини ставляться бережно. Таке рішення дає «перерву» для двох сторін. В лікарні діють багато доступних програм, що включають декілька дисциплін або спеціальностей (індивідуально підібрана програма харчування, щоденні терапевтичні зустрічі та групові заходи, такі як групи підтримки, арт-терапія, драматичні групи, спортивні та культурні заходи).
• Є веб-сайти, де можна знайти підтримку та допомогу: FNA-TCA (www.fna-tca.com) та AFDAS-TCA (www.anorexieboulimie-afdas.fr) може допомогти вам у пошуку.

Я зможу одужати?

Так, зможете, тільки пам’ятайте:

• Чим раніше ви проконсультуєтесь з лікарем, тим більше шансів уникнути анорексії, яка руйнує ваше життя і переходить у хронічну форму; і тим більше шансів уникнути найсерйозніших фізичних наслідків.
• Чим раніше ви проконсультуєтесь, тим легше подолати фізичний і психічний біль, переживання.
• Чим раніше ви звернетесь по допомогу, тим швидше ви одужаєте і почуватиметесь краще та впевненіше.

Матеріали люб’язно надані Федерацією анорексії та булімії Франції (FNA-TCA, French federation of eating disorder associations).

Батьки, брати, сестри, партнери, друзі, члени родини, колеги по роботі і просто знайомі часто відчувають багато різних почуттів, коли у когось з близьких РХП (розлад харчової поведінки).

Нижче наводимо деякі роздуми та практичні поради, як полегшити шлях до одужання.

Адже, якщо ваші близькі стикаюся з наслідками розладу харчової поведінки, то це значною мірою впливає на ваше власне життя.

Ви можете бути розгубленим з приводу:

• розладів харчової поведінки і процесу одужання;
• чому це трапилось;
• кращого способу справитись з хворобою в колі родини, партнерства чи дружби тощо;
• про те, що сказати і як це зробити;
• як підтримати того, в кого РХП.

Ви можете відчувати горе та гнів з приводу:

• втрати психічного і фізичного здоров’я близького;
• змін в поведінці людини, відмову від проблеми і/або відмову від допомоги;
• неспроможності зробити людину здоровою;
• втрати часу наодинці і/або з іншими членами родини/друзями;
• втрати довіри до вашого близького з РХП, який може вести себе оманливо;
• відчуття втрати від того, що близький, можливо, втратив з поля зору свої цілі і амбіції.

Ви можете відчувати вину та страх з приводу:

• відповідальності за розлад харчової поведінки;
• не розпізнання розладу харчової поведінки раніше;
• не надання ефективної підтримки та допомоги, необхідної для сприяння відновленню;
• того, що ваш близький не може відновитись.

В той час, як ці почуття є абсолютно нормальними, люди, які доглядають за близькими з РХП, повинні пам’ятати, що їм потрібен час для відновлення енергії (турботи про себе).

Важливо збалансувати здоров’я людини, про яку ви турбуєтесь, з турботою про ваше власне здоров’я. Турбота про себе також допоможе вам підтримувати дорогу людину.

Турбота про себе це здатність чути та задовольняти свої основні потреби. Практика турботи про себе, як помічника по одужанню від РХП являється життєво важливим кроком, який необхідно зробити, коли ми починаємо почувати себе перевантаженими емоціями. Що є нормальною частиною процесу одужання вашої близької людини.

Турбота про себе включає в себе емоційні потреби, такі як управляння тривогою, гнівом та сумом. Це передбачає задоволення ваших власних потреб, навіть коли дії чи вимоги інших людей ускладнюють це. Турбота про людину з розладом харчової поведінки може завадити нашій здатності турбуватись про себе.

Що я можу зробити, щоб потурбуватись про себе?

Важливо не витрачати весь час на роздуми про проблеми і одужання того, кого ви любите і не відчувати вину за це.

Деякі корисні стратегії самодопомоги можна знайти нижче:

• розставте пріоритети і заплануйте тайм-аути/невеликі перерви. Щоб дати собі час для відпочинку і допомогти собі зберігати спокій;
• приймайте участь в заняттях, які вам подобаються і які можуть вас відволікти від розладу харчової поведінки, наприклад, зустрічі з другом, читання книги, перегляд фільму, слухання музики, спів, прогулянки/біг, робота в саду чи заняття спортом;
• побалуйте себе;
• переконайтесь, що ви їсте поживні страви;
• обіймайтесь з домашньою твариною або візьміть собаку на прогулу;
• спробуйте вибратись з дому і погуляти, відволікайтесь від теми розладу харчової поведінки;
• сядьте і насолоджуйтесь сонцем з трав’яним чаєм або гарною книгою;
• практикуйте дихальні вправи чи техніки розслаблення. Це може допомогти, якщо у вас проблеми зі сном;
• подрімайте чи відпочиньте, щоб перезарядитись;
• зверніться до психотерапевта, щоб потурбуватись про своє психічне здоров’я і виробити стратегію підтримки дорогої вам людини;
• поговоріть з кимось, кому ви довіряєте, через що ви проходите. Шукайте підтримку друзів, родини, коли вам потрібно виразити свої почуття;
• попросить інших членів родити втрутитись і провести час з дорогою вам людиною під час прийому їжі. Це дасть вам деякий час без відчуття почуття вини.

Підготовлено Комітетом партнерства та інформаційної підтримки Асоціації лікарів та психологів “РХП: терапія та превенція” www.ed-ua.com

Використано матеріали сайту — http://www.anorexiabulimiacare.org.uk
Переклад з англійської – Ольги Лазаренко

Як батьки можуть підтримати свого підлітка з розладом харчової поведінки

Якщо у вашої дитини діагностували розлад харчової поведінки, ви, природно, хочете дізнатися більше інформації. Ви хочете знати: як довго? Чому це відбувається? Коли це зупиниться? Що я можу зробити? Але відповіді, на жаль, приходять повільними темпами. Ви хочете зрозуміти, що відчуває ваш підліток, щоб підготувати все необхідне для покращення. Однак, вони можуть стримувати почуття і переживання до останнього, як карти в грі в покер.

Можливо, ви знаєте, наскільки складні і важкі розлади харчової поведінки. Можливо, симптоми булімії або анорексії мучать вашу дитину протягом багатьох років, і тепер, поряд з офіційним діагнозом, ви відчуваєте муки розчарування і провини. Можливо, ви гніваєтесь або налякані або ще що-небудь. Ці емоції і є абсолютно природними реакціями. Важко і часто страшно бачити  людину, яка страждає. Їх  шлях до одужання не буде легким процесом, і, поки ви йдете разом в цій подорожі, ваш шлях також буде важким.

«Трансформація – це процес, і в міру того, як відбувається життя, відбуваються тонни злетів і падінь. Це подорож відкриттів – є моменти на вершинах гір і моменти в глибоких долинах відчаю».

Рік Уоррен

Так що ви можете зробити? Як ви можете підтримувати і бути поряд з дитиною-підлітком в цей важкий час?

1. Навчайтеся.

Перший крок, який ви можете зробити, це дізнатися якомога більше про розлади харчової поведінки. Пам’ятаєте цю природну схильність до вивчення більшої кількості інформації? Використовуйте її. Вивчаючи факти, інформацію з перших рук і корисні поради, ви відчуєте полегшення, і страхи почнуть зменшуватися. Значна частина вашого занепокоєння, ймовірно, є результатом незнання. Так що дізнайтеся про хворобу все, що зможете.

2. Отримайте допомогу від професіоналів.

Вам не потрібно йти цим шляхом самотужки. За даними Національної асоціації по боротьбі з розладами харчової поведінки (NEDA), професійне лікування може знизити ймовірність значних психологічних наслідків та наслідків для здоров’я. Іншими словами, виявлення і лікування РХП може швидше врятувати життя. Професійне втручання допоможе зрозуміти причину розладу.

Doorways пропонує амбулаторне лікування в Фініксі, штат Арізона для підлітків і молодих людей (13-25 років) з РХП, а також сімейні консультації. Якщо ваш підліток або молода людина борються з розладом харчової поведінки, зв’яжіться з професіоналами.

3. Не спрощуйте.

Рішення може здатися простим для вас: «Просто їж». Проте, ця порада не  корисна і тільки ізолює вашу кохану людину. Замість спрощення використовуйте осмислене спілкування, щоб висловити свою стурбованість і готовність подивитися на ситуацію їхніми очима. Фактично, висловлювання своїх власних помилок або слабкостей багато в чому допоможе вашій дитині відчувати себе комфортно і також відкритися.

4. Це не твоя провина.

На закінчення, розлад харчової поведінки не викликано одним фактором. Харчові розлади з великою ймовірністю являються взаємодією складних факторів. Тому, цей розлад харчової поведінки – не ваша вина. Можна повторювати знову і знову – це не ваша вина. Батьківські недоліки необов’язково викликають РХП. Але ви думаєте, що це ви винні. Тим не менш, ми рекомендуємо вам відкинути ці почуття і зосередитися на присутності. Потрібно бути залученим до процесу. І продовжуйте йти разом з коханою людиною по цій глибокій долині …, допомагаючи їй досягти нової вершини гори.

Джерело: https://www.doorwaysarizona.com/how-a-parent-can-support-their-teen-with-an-eating-disorder